Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №213/135/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 07 липня 2026 р.

Справа: №213/135/26

Суддя: Бондар Я. М.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7436/26 Справа № 213/135/26 Суддя у 1-й інстанції - Хмельова С. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я. М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В О.

сторони:

позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст.7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Хмельовою С.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

У січні 2026 позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі АТ «Криворізька теплоцентраль») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки заборгованості за послугу з постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових систем опалення) за адресою: АДРЕСА_1 , інфляційних втрат, 3% річних та пені в загальному розмірі 20 376,76 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання. Власники нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення, зобов`язані здійснювати оплату постачання теплової енергії, яка складається з: обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціювання внутрішньобудинкових систем опалення. Житловий будинок АДРЕСА_2 технічно під`єднаний до інженерних мереж АТ «Криворізька теплоцентраль» та забезпечується постачанням теплової енергії, яку надає позивач.

Житлове приміщення відповідачки обладнане індивідуальними джерелами опалення, але відповідачка не звільняється від обов`язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, а також від плати за абонентське обслуговування. Відповідно до розрахунку за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року відповідачка має заборгованість у загальному розмірі 16 324,88 грн та з плати за абонентське обслуговування у розмірі 347,34 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідачки зазначені суми заборгованості, а також інфляційні втрати у розмірі 2 424,16 грн, 3% річних у розмірі 581,80 грн, пеню у розмірі 698,58 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» задовольнити в повному обсязі. Також просив стягнути з відповідачки на користь позивача витрати по сплаті судового збору в судах першої та апеляційної інстанцій.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що співвласники квартир та належних приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла/нежитлових приміщень, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення їх від такої участі. Відпоавідач не виконував свої грошові зобов`язання перед позивачем, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість щодо житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2021 по 31.05.2025 року за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 16 324,88 грн. також враховуючи наявність заборгованості, вваслідок порушення вимог чинного законодавстваЮ боржнику нараховані інфляційні втрати в сумі 2 424,16 грн., 3% річних в сумі 581,80 грн. та пеню у розмірі 698,58 грн.

Зазначає, що посилання суду на необґрунтоване застосування у розрахунку опалювальної площі квартири відповідачки у розмірі 80,6 кв.м. є безпідставним, оскільки АТ «Криворізька теплоцентраль» не є суб`єктом уповноваженим здійснювати тезнічну інвентаризацію об`єктів нерухомості, не має у своєму штаті сертифікованих інженерів-інвентаризаторів та не володіє сертифікованими засобами вимірювальної техніки, застосування яких є необхідним для визначення площ приміщень.Інформація щодо площ приміщень, їх складу, розташування міститься у технічній документації на будинок, яка виготовляється суб`єктом, що здійснює технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна.

Також посилається, що чинним законодавством не передбачено обов`язку виконавця комунальних послуг направляти споживачу рахунки-фактури як обов`язкову умову виникнення чи виконання зобов`язання щодо оплати житлово-комунальних послуг. Відповідач є власником житлового приміщення, а тому відповідно до вимог чинного законодавства зобов`язаний належним чином утримувати своє майно та самостійно здійснювати оплату житлово-комунальних послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги позивача та на законність рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу АТ «Криворізька теплоцентраль`и залишити без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню Покровського, Довгинцівського, Саксаганського, Інгулецького районів міста Кривого Рогу.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у приватній власності ОСОБА_1 .

Згідно з актом від 02 серпня 2007 року вищезазначена квартира відключена від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

З 01 жовтня 2021 року на сайті позивача розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.

Факт поставки теплової енергії у спірний період на житловий будинок АДРЕСА_2 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія, складених представниками АТ «Криворізька теплоцентраль» в присутності представників житлової організації протягом 2021 - 2025 років, а подача та припинення подачі такого теплоносія здійснювалась на виконання рішень виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону.

Матеріалами справи встановлено, що у буд. АДРЕСА_2 встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії.

Згідно детального розрахунку, заборгованість відповідачки за спожиту послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року по 31.05.2025 року становить 16 324,88 грн., плата за абонентське обслуговування за вказаний період становить 347,34 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 424,16 грн., 3% річних - 581,80 грн., пеня в розмірі 698,58 грн.

Правильність нарахування суми боргу підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим в якості доказів позивачем, яким підтверджено розмір боргу, який не спростований відповідачем, контрозрахунку не надано.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів виконання вимог п. 5 Правил 830 позивачем не надано, розміщення детальних вимог до якості та іншої необхідної інформації окремо для будинку АДРЕСА_2 на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та на власному веб-сайті не доведено. Також позивачем не обґрунтоване застосування у розрахунку опалювальної площі квартири відповідачки у розмірі 80,6 кв.м., позивачем не довдено, що загальна площі належної відповідачці квартири без урахування площі лоджій, балконів, терас становить саме 80,6 кв.м. Позивачем не зазначено про наявність або відсутність проекту на будинок, не конкретизовано які саме МЗК та допоміжні приміщення наявні в будинку, де знаходиться квартира відповідачки. Доказів надання відповідачці, квартира якої відключена від системи централізованого опалення, рахунків на оплату послуги з опалення МЗК, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку позивачем не наданл. Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку про відмову у звдоовленні позову.

З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені є похідними від вимог про стягнення заборгованості з оплати з постачання теплово\ енергії, вони також не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд не здійснював перевірку строків звернення до суду.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що постачання теплової енергії відноситься до комунальних послуг.

Згідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по постачанню теплової енергії, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, зі змінами, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, зі змінами.

Стаття 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає суб`єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, до яких належать учасники правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг, у тому числі, з постачання теплової енергії - теплопостачальні організації.

Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5).

Обов`язкам споживачів комунальних послуг кореспондують права виконавців цих послуг, визначені ч.1 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у тому числі: припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору (п. 5); звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору (п. 6).

За приписом ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

З 01 жовтня 2021 року після прийняття Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» в редакції від 08 вересня 2021 року № 1022, та опублікування на офіційному сайті позивача Типового договору, відносини сторін урегульовані публічним договором приєднання.

Відповідно ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуг, 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання (а.с.14-19).

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього не отримав.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 листопада 2021 року є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з п. 35, 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Факт надання послуг з постачання теплової енергії на житловий будинок по АДРЕСА_3 підтверджується актами про подання теплоносіїв та про припинення теплопостачання.

Облік спожитої теплової енергії здійснюється на підставі приладу комерційного обліку, що підтверджується актом технічного огляду вузла обліку теплової енергії, та який відповідає встановленим стандартам згідно зі свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 483255 від 04 жовтня 2024 року. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі.

Відповідно до показань приладу комерційного обліку, актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), рахунків-фактур у період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року відповідачем за адресою: АДРЕСА_2 , було спожито теплову енергію на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення на загальну суму 16 324,88 грн, а також отримано послугу з абонентського обслуговування на суму 347,34 грн.

Що також підтверджується наданим до суду розрахунком заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

Наданий суду розрахунок є арифметично вірним, контррозрахунку відповідачем не надано.

Відповідно до положень ч.2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), які діяли до 01 травня 2022 року, централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Опалювальна площа (об`єм) будинку - загальна площа (об`єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об`єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт.

Пунктом 18 Правил № 630 визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 28 Правил № 630 споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення МЗК будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Відповідно до п. 14 Правил № 830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28 грудня 2018 року № 315 (далі - Методика), загальний обсяг спожитої теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, складається з наступних основних складових: обсягу теплової енергії на опалення приміщення Споживача; обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення обсягу теплової енергії, який надходить від ділянки транзитного трубопроводу.

Загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення (пункт 2 розділу І Методики).

Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень (пункт 2 розділу І Методики).

Пунктом 3 розділу І Методики передбачено Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Пунктом 12 Розділу IV Методики передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Комерційний прилад обліку теплової енергії обліковує всю теплову енергію, витрачену у будівлі, а не лише на опалення квартир, які не відокремлені від системи теплопостачання. Кожен співвласник квартири, власник приміщення оплачує свою частку. Дві складові оплачують усі співвласники будівлі - це обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та функціонування системи.

Власники приміщень з індивідуальним опаленням не звільняються від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку.

Отже, об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.

Пунктом 5 типового індивідуального договору також передбачено, що обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Постановою Верховного суду України від 22 грудня 2020 року по справі № 311/3489/18 визначено, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування.

Така позиція Верховного суду України ґрунтується на тому, що спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень (QМЗК), здійснюється відповідно до розділу III цієї Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об`ємів.

Відповідно до п.8 вказаної Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком (п.11, розділу ІV Методики).

Згідно із п.12 розд. ІV Методики № 315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

З наданого позивачем розрахунку встановлено, що ним застосовано саме 15 % до 2022 року та 25%, почиаючи з 2022 року, що відповідає саме житловим будинкам для 1-5 поверхів.

З наданого детального розрахунку обсягу споживання послуги з постачання теплової енергії, суд перевірив та встановив, що позивач здійснював нарахування на опалювальну площу житлового приміщення 80,6 м2 безпосередньо, але за частину обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку у відповідності до вимог Методики.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію повністю, оскільки неправильність визначення позивачем розміру заборгованості відповідачем належними та допустимими доказами недоведена, а відтак і відсутність заборгованості відповідача у визначеному позивачем розмірі, стороною відповідача не доведена.

Відповідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Таким чином, колегія суддів, встановивши, що позивач свої обов`язки з постачання теплової енергії виконував, а відповідачка оплату за отримані послуги не здійснювала, внаслідок чого утворилась заборгованість, перевіривши наведений позивачем розрахунок заборгованості, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача, за встановлених судом обставин справи, заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року у розмірі 16 324,88 грн, плата за абонентське обслуговування у розмірі 347,34 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 424,16 грн, 3% річних у розмірі 581,80 грн, пеня в сумі 698,58 грн, а разом 20 376,76 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачкою заявлено про застосування строків позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України)

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Ковід 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Таким чином, строк позовної давності для позивача розпочався 21 грудня 2021 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ 7: перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.»

Строк карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на дії України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої трусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій ти України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України карантин гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої трусом SARS-CoV-2.

Карантин в Україні безперервно діяв у період з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

На час дії установленого на території України карантину строки, визначені ст.ст. 257, 258 ЦК України, були продовжені Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, затверджено Указ Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».

Воєнний стан був введений 24 лютого 2022 року і триває на даний час.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості в межах строку позовної давності і підстав для застосування строку позовної давності та відмови у зв`язку з цим в задоволенні позову суд не вбачається.

Отже, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 у встановлені законом строки не вносила плату за надані позивачем житлово-комунальні послуги, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за період прострочки виконання зобов`язань.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року по 31.05.2021 року у розмірі 16 324,88 грн., інфляційні втрати у сумі 2 424,16 грн., 3% річних у сумі 581,80 грн., пені у сумі 698,68 грн., разом 20 376,76 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 та задоволення апеляційної скарги, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в судах першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 7 570,00 грн. (3028 грн + 4542 грн)

Керуючись ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» задовольнити.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» задовольнити до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2021 року по 31.05.2025 року у розмірі 16 324,88 грн., плату за абонентське обслуговування у сумі 347,34 грн. за період з 01.11.2021 року по 31.05.2025 року, інфляційні втрати у розмірі 2 424,16 грн., 3% річних у розмірі 581,80, пені у розмірі 698,58 грн., у загальному розмірі 20 376,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судові витрати, понесені на оплату судового збору у судах першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 7 570,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua