Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №214/11354/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6845/26 Справа № 214/11354/25 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 214/11354/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 11 березня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (надалі - ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 05 липня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3035251, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 000 грн. 00 коп., строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування.

28 червня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» було укладено Договір відступлення права вимоги №28/06/23 від 28.06.2023 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3035251 від 05.07.2022 року перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс».

Відповідач умови Кредитного договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим заборгованість останнього, станом на 28 червня 2023 року, становить 57 560 грн. 29 коп., яка складається з: 7 999 грн. 99 коп. – заборгованість за кредитом; 49 560 грн. 30 коп. – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 05 липня 2022 року по 28 червня 2023 року (включно), яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за Договором №3035251 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.07.2022 року, станом на 28 червня 2023 року, у розмірі 15 999 грн. 98 коп., яка складається з: 7 999 грн. 99 коп. – заборгованість за кредитом; 7 999 грн. 99 коп. – заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» судовий збір у розмірі 673 грн. 35 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2779 грн. 69 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» просить скасувати рішення суду в частині відмови суду у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процессуального права та неправльне застосування норм атеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд належним чином не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме «природу» процентів які просив стягнути позивач. Позивач має законне право на нарахування процентів, визначених у договорі. Наполягає на тому, що норма закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов Договору. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» вбачається, що Товариством не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана відповідачу.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволеню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 липня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3035251, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 8 000 грн. 00 коп., строком на 360 днів, тобто до 30 червня 2023 року, стандартна процентна ставка становить 1,99% на день, знижена (акційна) процентна ставка – 1,99% на день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредитування 29 653,85% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 65 312 грн. 00 коп.

Відповідно до п.2.1 Договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором – А315.

Згідно до витребуваної інформації від АТ КБ «Приватбанк», на ім`я відповідача емітовано банківську картку № НОМЕР_1 та 05 липня 2022 року на вказаний рахунок останній отримав грошові кошти у розмірі 8 000 грн. 00 коп.

Відповідно до розрахунку, заборгованість відповідача за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3035251 від 05.07.2022 року, станом на 28 червня 2025 року, за період з 05 липня 2022 року по 27 червня 2023 року становить 57 560 грн. 29 коп., з яких: заборгованість за сумою кредиту – 7 999 грн. 99 коп., заборгованість по відсотках – 49 560 грн. 30 коп. Між тим, відповідач сплатив частково заборгованість по Кредитному договору у розмірі 4 886 грн. 01 коп.

28 червня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» було укладено Договір відступлення прав вимоги №28/06/23, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило, а ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло права вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна».

Згідно до Реєстру боржників від 28.06.2023 року до Договору відступлення права вимоги №28/06/23 від 28.06.2023 року, ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за Кредитним договором №3035251 від 05.07.2022 року у розмірі 57 560 грн. 29 коп., з яких: заборгованість за сумою кредиту – 7 999 грн. 99 коп., заборгованість по відсотках – 49 560 грн. 30 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцїі дійшов висновку, що у відповідача за тілом кредиту наявна заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3035251 від 05 липня 2022 року у розмірі 7 999 грн. 99 коп. Така заборгованість виникла у ОСОБА_1 , оскільки взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором він не виконав належним чином. Доказів повернення грошових коштів у повному обсязі за кредитним договором, а також доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відповідач суду не надав.

Щодо розміру стягнення з відповідача процентів, то суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення його розміру, оскільки визначений позивачем (кредитором) розмір є непропорційно завищеним і призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду позичальнику (споживачу).

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (стаття 207 ЦК України).

За положеннями статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» ( далі Закон).

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У своїй постанові від 07 квітня 2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

За встановленими у цій справі обставинами Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3035251 від 05 липня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису, що сторонами не заперечується.

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджено матеріалами справи та фактично у суді апеляційної інстанції відповідачем не заперечується.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

28 червня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» було укладено Договір відступлення прав вимоги №28/06/23, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило, а ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло права вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна».

Згідно до Реєстру боржників від 28.06.2023 року до Договору відступлення права вимоги №28/06/23 від 28.06.2023 року, ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за Кредитним договором №3035251 від 05.07.2022 року у розмірі 57 560 грн. 29 коп., з яких: заборгованість за сумою кредиту – 7 999 грн. 99 коп., заборгованість по відсотках – 49 560 грн. 30 коп.

Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс».

Отже, встановивши, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало умови договору, який був підписаний відповідачем ОСОБА_1 , суд першої інстанції, взявши до уваги наведені обставини, а також те, що відповідач порушив умови договору, не погашав щомісячні платежі по поверненню кредитних коштів, у визначений строк, допустив заборгованість щодо повернення кредиту та відсотків, дійшов законного та обґрунтованого висновку про обгрунтованість позову нового кредитра ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 999 грн. 99 коп., й правильність цих висновків суду першої інстанції в апеляційному порядку не оспорюється.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів має здійснюватися в межах строку кредитування.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 , на умова кредитного договору, отримав кредитні кошти у розмірі 8 000 грн. 00 коп., строком на 360 днів, тобто до 30 червня 2023 року, стандартна процентна ставка становить 1,99% на день, знижена (акційна) процентна ставка – 1,99% на день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредитування 29 653,85% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 65 312 грн. 00 коп.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, при цьому, волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Слід зазначити, що у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак, у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами, у зв`язку з чим колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що розмір процентів має бути зменшений.

Крім того, проценти за користування кредитом визначено згідно положень ст. ст. 1048, 1056-1 ЦК України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.

Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставиться.

Позивачем нараховувались проценти за користування кредитом у межах строку дії договору та в розмірі визначеному умовами договору, й таке нарахування відповідачем не спростовано, й правові підстави для зменшення такого розміру відсутні.

Отже, зменшуючи розмір стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь позивача суд першої інстанції вказаних роз`яснень не врахував та дійшов помилкового висновку, що розмір заборгованості по процентам підлягає зменшенню до розміру заборгованості по кредиту.

Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру процентів з мотивів їх неспівмірності, несправедливості чи надмірності для споживача, й доводи апеляційної скарги позивача ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» заслуговують на увагу.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками підлягають задоволенню, з вищенаведених підстав.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за Договором №3035251 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05 липня 2022 року, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, що тягне за собою зміну рішення суду в частині загального розміру заборгованості.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та збільшує цей розмірі з 673,35 грн. до 2 422,40 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.

Крім того, з огляду на задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» підлягає стягненню судовий збір, понесений на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 4 542 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі №15/8/203/20.

Встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» надано адвокатом Руденком К.В. на підставі Договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, згідно п. 3.1. якого вартість складання позовної заяви становить 10 000 грн., а складання апеляційної скарги – 15 000 грн (а.с. 36-37), та вартість таких послуг сплачена у повному обсязі, згідно платіжної інструкції №3186 від 25.09.2025 та №3966 від 20.04.2026.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 4 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, а тому змінює рішення суду у цій частині, та 6 000 грн. за професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» – задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року в частині часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором – скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (ЄДРПОУ 41915308, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4) заборгованість за відсотками за Договором №3035251 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05 липня 2022 року, станом на 28 червня 2023 року, у розмірі 49 560 (сорок дев?ять тисяч п?ятсот шістдесят) гривень 30 (тридцять) копійок.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року в частині загального розміру заборгованості за Договором №3035251 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05 липня 2022 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», змінити, збільшивши цей розмірі з 15 999 гривень 98 копійок до 57 560 (п?ятдесяти семи тисяч п?ятсот шістдесяти) гривень 29 (двадцяти дев?яти)копійок.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 рокув частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», змінити, збільшивши цей розмірі з 673 гривень 35 копійок до 2 422 (двух тисяч чотириста двадцяти двух) 40 (сорока) копійок.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 рокув частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», змінити, збільшивши цей розмірі з 2779 гривень 69 копійок до 4 000 (чотирьох тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 4 542 (чотири тисячі п?ятсот сорок дві) гривні 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: