Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №215/3690/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7685/26 Справа № 215/3690/26 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника позивача адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Демиденка Ю.Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, повне судове рішення складене 19 травня 2026,

УСТАНОВИВ

У травні 2026 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу, через систему «Електронний суд», надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.

Ухвалою суду від 06 травня 2026 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позову.

11 травня 2026 року на виконання ухвали суду від представника позивача ОСОБА_3 , надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено, що останнім відомими місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є населений пункт на тимчасово окупованій території України. На зазначеній території відсутнє функціонування відділень поштового зв`язку АТ «Укрпошта» та неможлива доставка поштових відправлень.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2026 позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивована невиконанням вимог ухвали суду першої інстанції від 06 травня 2026 року про залишення позову без руху, в якій суд послався на те, що в порушення вимог частини першої статті 177 ЦПК України позивач не надав доказів надіслання відповідачу поданих по суду документів засобами поштового зв`язку.

В апеляційній скарзі представник позивача Сакун В.А., пославшись на незаконність ухвали суду першої інстанції, просив ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2026 про повернення позовної заяви скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм цивільного процесуального права; справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Скарга мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав, передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України щодо визнання позову неподаним та його повернення. Скаржник послався на неможливість виконання вимог частини першої статті 177 ЦПК України щодо направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих документів, оскільки позивач з об`єктивних причин не мав можливості вчинити відповідні дії, оскільки останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_4 є с. Кабичівка Старобільського району Луганської області, яке на час звернення з позовом до суду розташовано на тимчасово окупованій території. Цей факт унеможливлює направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих документів засобами поштового зв`язку, оскільки на вказаній території відділення АТ «Укрпошта» не функціонують, що є загальновідомою обставиною. Подання позову через підсистему «Електронний суд» є належним процесуальним способом звернення до суду, що підтверджує добросовісність дій товариства та виконання вимог частини першої статі 177 ЦПК України, з урахуванням особливостей воєнного стану.

Відзив до суду апеляційної інстанції не подавався.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353, частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання згідно положень частини тринадцятої 13 статті 7 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У травуні 2026 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу, через систему «Електронний суд», надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.

Ухвалою суду від 06 травня 2026 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позову.

11 травня 2026 року на виконання ухвали суду від представника позивача до суду, через систему «Електронний суд», надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено, що останнім відомим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є населений пункт на тимчасово окупованій території України, інші відомості відсутні. На зазначеній території відсутнє функціонування відділень поштового зв`язку АТ «Укрпошта» та неможлива доставка поштових відправлень.

З огляду на викладене, позивач об`єктивно позбавлена можливості виконати

обов`язок щодо направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї

документів.

На час подання позову територія Старобільського району Луганської області є тимчасово окупованою.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно приписів частини першої – третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою суду від 06 травня 2026 року позов був залишений без руху з підстав не надання доказів надіслання відповідачу поданих по суду документів засобами поштового зв`язку, тощо.

Дослідивши доводи ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд апеляційної інстанції визнає їх помилковими, адже наведені з позові обставини справи в поєднанні з наданими доказами дають можливість суду визначитися з характером спірних правовідносин та обсягом пред`явлених вимог.

Статтею 177 ЦПК України визначено документи, що подаються до позовної заяви.

Частиною першою наведеної норми права передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Згідно частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Отже, визначені наведеними статтями ЦПК України вимоги до форми та змісту позовної заяви, а також документів, які додаються до позовної заяви, в тому числі і щодо необхідності надання заявником доказів надсилання поданих ним документів протилежній стороні, є проявом здорового формалізму, який передбачає обов`язок всіх учасників судового процесу дотримуватися процедур, визначених законодавством, нехтування якими призводить до суттєвих негативних наслідків.

Разом з тим, згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

У справі, що переглядається встановлено, що користуючись наведеним вище гарантованим правом на доступ до правосуддя ОСОБА_1 через систему «Електронний Суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. При цьому позивач повідомила суд про останнє відоме місце проживання відповідача в с. Кабичівка Старобільського району Луганської області та неможливість виконання вимог статті 177 ЦПК України про направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками через тимчасову окупацію території цього району.

Суд визнає загальновідомою обставину щодо запровадження на всій території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 № 376, с. с. Кабичівка Марківської селищної

територіальної громади Старобільського району Луганської області з 24.02.2022 до теперішнього часу є тимчасово окупованою територією, до якої не здійснюються поштові відправлення.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з доводами скаржника про наявність об`єктивних причин, які унеможливили для позивача направлення відповідачу поштової кореспонденції (копії позовної заяви з додатками) та виконання приписів абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви з підстав ненадання позивачем доказів направлення копії позовної заяви з додатками особі, останнє відоме місце проживання якої перебуває на тимчасово окупованій території, є проявом надмірного формалізму та об`єктивною перешкодою у доступі позивача до судочинства, адже наведені обставини не можуть обмежувати право позивача на доступ до правосуддя, гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зобов`язаний забезпечити реалізацію права особи на судовий захист, у тому числі шляхом подальшого використання альтернативних засобів повідомлення учасників справи про ініційоване відносно них провадження, зокрема в порядку передбаченому Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, серед іншого, порушення судом норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з допущеним судом першої інстанції порушенням норм цивільного процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання про визнання позовної заяви ОСОБА_1 неподаною та її повернення, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали суду від 19 травня 2026 року з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої на ухвалу суду про повернення позовної заяви, розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки згідно положень статей 141, 142 ЦПК України вирішення цього питання проводиться за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу представника позивача адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича задовольнити.

Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2026 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).

Повне судове рішення складене 08.07.2026.

Головуючий

Судді