Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №216/3539/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3539/26

провадження №2/216/3438/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді Чирського Г.М., за участі секретаря судового засідання: Смолдирева М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Кривого Рогу, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, який обґрунтовувала тим, що з 07.06.1997 року її батьки – ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Судовим наказом Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.11.2019 року з ОСОБА_2 стягувалися аліменти на утримання позивачки до досягнення нею повноліття. На даний час донька відповідача досягла 18-річного віку та продовжує навчання у Спеціальній школі № 5 ім. Я.П. Батюка м. Києва у 11-А класі. У зв`язку із навчанням позивачка не має змоги працювати, однак потребує щомісячного матеріального забезпечення для нормального фізичного, духовного та культурного розвитку. Крім того, з дитинства позивачка має інвалідність та потребує матеріальної допомоги з боку батька. Позивачка зазначає, що відповідач є працездатною людиною та має можливість надавати допомогу на її утримання, тому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, до досягнення нею 23 років, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача.

Ухвалою суду від 05.05.2026 року справу прийнято до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву, в якій прохав розглядати справу у його відсутність, позов визнає, однак просить суд звільнити його від сплати судового збору, оскільки учасником бойових дій та має інвалідність.

Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи мається достатня кількість доказів для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч.2ст.247 ЦПК України вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено письмовими матеріалами справи, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, батьки позивачки з 07 червня 1997 року перебували між собою у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.05.2019 року.

Згідно копії довідки за підписом директора Спеціальної школи № 5 ім. Я.П. Батюка м. Києва від 09.04.2026 року за № 70 вбачається, що ОСОБА_1 навчається у школі у 11-А класі, закінчить навчання у закладі у червні 2027 року. Дитина знаходиться на неповному державному забезпеченні.

Згідно витягу з Реєстру Криворізької територіальної громади № 2023/006188814 від 09.08.2023 року, вбачається, що повнолітня позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Із долученої позивачкою копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.10.2018 року, вбачається, що повнолітня позивачка має інвалідність з дитинства.

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчання, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Як зазначав суд вище, правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу)

За таких обставин, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежного від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначає, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) (надалі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Так, статтею 23 Конвенції про права дитини, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За таких обставин, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежного від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та зобов`язання щодо утримання.

В п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У відповідності до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, обов`язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є навчання, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при чому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.

Відповідач має змогу сплачувати аліменти на повнолітню доньку у зв`язку з її навчанням, так як є працездатною особою, проти задоволення позову не заперечує.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, враховуючи матеріальний стан позивачки, обставини справи та той факт, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини, яка продовжує навчання, не надає, проти позову не заперечує, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивачки у повному обсязі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки, позивачку звільнено від сплати судового збору при пред`явленні позову про стягнення аліментів до суду відповідно до п. 3 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та відповідача, відповідно до вимог п. 13 ч. 1 статті 5 Закону України « Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, оскільки він являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_2 , наявним в матеріалах справи, а також положення ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 5-8, 10,11, 12,13,81,141,259,263-265, 259 ч.6 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на користь та на утримання повнолітньої доньки – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ), яка продовжує навчання у Спеціальній школі № 5 ім. Я.П. Батюка м. Києва, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи стягнення з 01 травня 2026 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Витрати по справі віднести за рахунок держави.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Суддя Г.М. Чирський