Вирок від 07 липня 2026 р. у справі №185/9098/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9098/26

Провадження № 1-кп/185/1501/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в умовах дії воєнного стану в залі суду в м. Павлограді матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041370000651 від 01 травня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в місті Павлоград, Дніпропетровської області, громадянки України, яка має повну середню освіту, розлученої, яка має на утриманні неповнолітню доньку: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючої, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2026 року близько о 12 год. 00 хв. (більш точний час не встановлено), ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем роботи своєї знайомої ОСОБА_6 1978 року народження, а саме в приміщенні магазину електротоварів, розташованому на території Центрального ринку м. Павлограда за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Полтавська, буд. 127, помітила залишену без нагляду жіночу сумку, що належить ОСОБА_6 .

В цей момент, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на викрадення з вказаної сумки банківської платіжної картки, держателем якої є ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, а саме з метою подальшого використання даної картки для таємного викрадення – зняття з неї грошових коштів, достовірно знаючи з розмов потерпілої ОСОБА_6 пін-код від вказаної карти та про перебування на рахунку карти грошових коштів.

Підійшовши до зазначеної сумки та переконавшись у відсутності контролю за її діями з боку власника ОСОБА_6 , яка в цей час обслуговувала покупця, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний умисел, ОСОБА_3 відкрила сумку, дістала з неї гаманець та викрала з нього пластикову банківську платіжну картку АТ «А-Банк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім`я ОСОБА_6 на рахунку якої перебували грошові кошти в сумі 100 145 грн 99 коп, які належать останній та яка згідно із ст. 1 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХП від 02 жовтня 1992 року, п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05 квітня 2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07 грудня 2000 року, «Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління НБ України від 30 квітня 2010 року № 223, є різновидом офіційних документів та є предметом злочину.

Викравши таємно зазначену банківську картку, ОСОБА_3 залишила місце вчинення кримінального правопорушення і розпорядилася викраденою карткою на власний розсуд.

Крім того, у ОСОБА_3 , яка мала у своєму незаконному володінні раніше викрадену нею банківську платіжну картку АТ «А-Банк» № НОМЕР_1 , емітовану на ім`я ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що на банківській картці знаходяться грошові кошти та знаючи пін-код від неї, а також будучи обізнаною про те, що в Україні діє воєнний стан, запроваджений 24.02.2022 року Указом Президента України за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.

Так, ОСОБА_3 , реалізуючи свій раніше виниклий злочинний умисел, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, розуміючи, що вчиняє злочин під час воєнного стану, скориставшись тим, що її дії носять таємний характер і потерпіла про дані дії не обізнана, усвідомлюючи протиправний характер своїх намірів щодо посягання на чужу власність та її вилучення, маючи пін-код від вищезазначеної банківської картки, у період часу з 10 год. 25 хв. до 13 год. 07 хв. 30 квітня 2026 року здійснила ряд операцій зі зняття готівкових коштів із банківського рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_6 .

А саме, ОСОБА_3 , використовуючи зазначену банківську платіжну картку як засіб доступу до банківського рахунку потерпілої та володіючи відомостями про її пін-код, з банкоматів банківських установ, розташованих на території м. Павлограда Дніпропетровської області: АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: вул. Шевченка, 128; АТ «Райффайзен Банк» за адресою: вул. Незалежності, 166; АТ «ОТП Банк» за адресою: вул. Шевченка, 128; АБ «Укргазбанк» за адресою: вул. Соборна, 107/3; АТ «Укрсиббанк» за адресою: вул. Шевченка, 128, здійснила 8 операцій по зняттю готівкових грошових коштів, що належать ОСОБА_6 на загальну суму 100 145 грн 99 коп.

Таким чином, ОСОБА_3 таємно викрала грошові кошти, які перебували на банківському рахунку потерпілої, розпорядилася ними на власний розсуд, спричинивши тим самим ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 100 145,99 гривень.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за:

- ч. 1 ст.357 КК України, як викрадення офіційного документу з корисливих мотивів;

- ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

04 червня 2026 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 та підозрюваною ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_7 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання разом з обвинувальним актом.

Згідно даної угоди обвинувачена ОСОБА_3 згодна з кваліфікацією дій, саме за ч. 1ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, а саме викрадення офіційного документу з корисливих мотивів та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану і визнає обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 :

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим покаранням остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України, протягом встановленого судом строку, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок, призначивши обвинуваченій узгоджене сторонами покарання, обвинувачена ОСОБА_3 вину визнала повністю, в скоєному розкаялася, зазначивши, що згодна з узгодженим покаранням. Захисник також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджене покарання.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила, що вона надала згоду прокурору у вказаному кримінальному провадженні на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 .Матеріальний збиток їй відшкодовано повністю.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.

Згідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, які згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком та тяжким злочином.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного і обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного – також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.

Також судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за:

- ч. 1 ст.357 КК України, як викрадення офіційного документу з корисливих мотивів;

- ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

За місцем проживання обвинувачена характеризується позитивно, раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 та обвинуваченою ОСОБА_3 від 04 червня 2026 року і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався і підстав для його обрання не має.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

У справі процесуальних витрат та речових доказів не має.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 04 червня 2026 року укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 та обвинуваченою ОСОБА_3 .

Визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим покаранням остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1