Окрема думка від 30 червня 2026 р. у справі №280/6827/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

01 липня 2026 року

м. Київ

справа №280/6827/25

адміністративне провадження №К/990/25387/26

судді Верховного Суду Білоуса О.В. у справі №280/6827/25 за позовом ТОВ «ЗОГ-АЗС» до ГУ ДПС у Запорізькій області про визнати протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

ТОВ «ЗОГ-АЗС» звернулось до суду з позовом до ГУ ДПС у Запорізькій області, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 05.08.2025 № 202-рп «Про припинення дії ліцензії», яким припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ЗОГ-АЗС» № 08260314202400089 терміном дії з 28.11.2024 до 28.11.2029, за адресою місця провадження господарської діяльності: Запорізька область, м. Запоріжжя, Олександрівський район, вулиця Українська, буд. 52, АЗС з магазином;

зобов`язати ГУ ДПС у Запорізькій області виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального відомості про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ЗОГ-АЗС» № 08260314202400089 терміном дії з 28.11.2024 до 28.11.2029, за адресою місця провадження господарської діяльності: Запорізька область, м. Запоріжжя, Олександрівський район, вулиця Українська, буд. 52, АЗС з магазином.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду 19.03.2026 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

20.03.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ТОВ «ЗОГ-АЗС» про забезпечення позову, в якій позивач просив суд: зупинити дію рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 05.08.2025 № 202-рп про припинення дії ліцензії до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2026, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026, заяву ТОВ «ЗОГ-АЗС» про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 05.08.2025 № 202-рп про припинення дії ліцензії до набрання законної сили рішенням у справі № 280/6827/25.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів скасувати.

Постановою Верховного Суду від 01.07.2026 ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 у справі № 280/6827/25 залишено без змін, а касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області, - без задоволення.

Не погоджуюсь із висновком колегії суддів щодо залишення без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

Так, при вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що згідно відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ «ЗОГ-АЗС» є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).

З метою здійснення основного виду своєї господарської діяльності заявник у встановленому порядку отримав від контролюючого органу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 08260314202400089 терміном дії з 28.11.2024 до 28.11.2029, за адресою місця провадження господарської діяльності: Запорізька область, м. Запоріжжя, Олександрівський район, вулиця Українська, буд. 52, АЗС з магазином.

05.08.2025 ГУ ДПС у Запорізькій області було прийнято рішення № 202-рп, яким припинено дію вказаної вище ліцензії.

На обґрунтування своїх доводів щодо істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів заявником разом із заявою подано: штатний розпис, фінансову звітність підприємства за 2025 рік, оборотно-сальдову відомість за четвертий квартал 2025 року.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову ТОВ «ЗОГ-АЗС» суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що невжиття таких заходів призведе до істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів заявника, у разі задоволення позову. При цьому, на переконання судів, зміст таких заходів свідчить про те, що ці заходи спрямовано виключно на збереження існуючого становища ТОВ «ЗОГ-АЗС» до вирішення судом спору по суті, і є тимчасовим заходом, покликаним запобігти виникненню ускладнень та докладенню значних та невиправданих зусиль для відновлення господарської діяльності підприємства у разі ухвалення рішення на його користь.

Ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є перевірка дотримання вимог статей 150 - 154 КАС України в контексті наявності/відсутності підстав для забезпечення позову у цій справі, з урахуванням фактичних обставин і предмета позовних вимог, у спосіб, обраний позивачем і застосований судами попередніх інстанцій.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема, але не виключно постанови від 14 січня 2025 року у справі № 580/9027/24, від 09 квітня 2025 року у справі № 160/26885/24, від 02 квітня 2025 оку у справі № 160/28383/24, від 20 березня 2025 року у справі № 460/179/24, від 21 травня 2025 року у справі № 160/12100/24, від 09 жовтня 2025 року у справі № 440/6267/25).

Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі № 140/1568/23 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

Отже, та обставина, що в іншій справі позов було забезпечено і Верховний Суд з цим погодився, не означає наявність безумовних підстав для застосування таких заходів у будь-якій іншій справі, в тому числі з подібним предметом спору. Це обґрунтовується тим, що за змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень суди дійшли висновку, що невжиття судом забезпечення адміністративного позову, може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів ТОВ «ЗОГ-АЗС», оскільки припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним істотно ускладнить ефективний захист та поновлення прав та інтересів ТОВ «ЗОГ-АЗС», основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля пальним.

Таким чином суди погодились з доводами позивача та задовольнили його заяву про забезпечення позову.

Не погоджуюсь із обґрунтованістю таких висновків судів та вважаю поверхневим такий підхід судів до вирішення порушеного перед ними питання.

Так, Верховний Суд дотримується усталеної позиції, що заявник має довести перед судом існування та вплив на нього обставин, з огляду на які він просить вжити заходи забезпечення позову. Вирішуючи подану заяву, суди обмежилися лише загальними твердженнями про можливість настання негативних наслідків для господарської діяльності позивача, проте, не вказали, які докази на це вказують та не навели конкретної аргументації з цього приводу.

Не можна залишити поза увагою і те, що судами під час розгляду заяви позивача не надано оцінки тій обставині, що припинено дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ЗОГ-АЗС» № 08260314202400089 терміном дії з 28.11.2024 до 28.11.2029 стосується лише АЗС за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Олександрівський район, вулиця Українська, буд. 52, натомість ТОВ «ЗОГ-АЗС» здійснює свою господарську діяльність і на інших АЗС за іншими адресами.

Вважаю, що припинення дії ліцензії стосовно однієї АЗС за наявності інших, не може слугувати єдиним та безперечним доказом на користь висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Доводячи обставини впливу рішення контролюючого органу на господарські відносини суб`єкта господарювання з третіми особами, за наявності у відповідного підприємства інших господарських одиниць, які мають не припинені ліцензії на право здійснення певного виду діяльності, відсутні підстави стверджувати про об`єктивну неможливість виконання таким суб`єктом господарювання взятих на себе господарських зобов`язань перед третіми особами. З цих же підстав не можуть бути визнані обґрунтованими доводи заявника про вивільнення працівників, неможливість сплачувати податки і збори.

Як вже зазначалось вище, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Проте оскаржувані судові рішення у цій справі не містять жодного обґрунтованого мотиву, з якого суди дійшли висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, складність вчинення цих дій, не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При вирішенні питання про забезпечення позову суди обмежилися лише висновками, що припинення ліцензії може призвести до невідвотротних наслідків щодо діяльності позивача, при цьому суди не надали належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову.

За вказаних обставин вважаю, що суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли помилкового висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

А тому, з урахуванням вище викладеного, вважаю, що в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

Суддя О.В. Білоус