Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №500/3515/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/3515/25 пров. № А/857/38516/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Матковської З.М., Мандзія О.П.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року (головуючий суддя: Грицюк Р.П., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 , 10.06.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області при прийнятті рішення № 192150006209 від 04.12.2024 в частині незарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби позивача з 02.05.1988 по 05.12.1988 з розрахунку один місяць служби за три місяці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 02.05.1988 року по 05.12.1988 рік року на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проаналізувавши вимоги п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» можна дійти висновку про те, що право на призначення дострокової пенсії за віком матиме особа за наявності підтвердження наступних обставин:

1. Досягнення чоловіком 55 років.

2. Страховий стаж роботи у чоловіка не менше 25 років.

3. Підтвердження факту участі військовослужбовця у бойових діях.

На думку позивача, відповідач неправильно розрахував йому страховий стаж, який надає право на призначення пенсії за період військової служби з 13.11.1986 по 11.10.1989 - 2 роки 10 місяців 29 днів. Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний був зарахувати йому до страхового стажу період проходження військової служби з 02.05.1988 року по 05.12.1988 на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. Після зарахування відповідачем до страхового стажу періоду проходження військової служби з 02.05.1988 року по 05.12.1988 на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, позивач має намір докупити страховий стаж шляхом укладення відповідного договору. Тому вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки відсутній необхідний страховий стаж 25 років.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги позивач покликається на аналогічні підстави викладені в позовних вимогах.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 28.11.2024 звернувся до Відділу обслуговування громадян № 3 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення дострокової пенсії, як учаснику бойових дій, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності вказану заяву передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Позивача, 10.12.2024 повідомлено листом про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії за № 192150006209 від 04.12.2024, йому відмовлено у призначенні пенсії.

Відповідач в цій відмові зазначає про те, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України віл 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі-Порядок) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказує на те, що відповідно до пункту 6 Порядку документами, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях є: документи про проходження військової служби (служби); довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу, посвідчення учасника бойових дій.

Відповідно до пункту 6 Порядку підтвердження наявного стажу роботи військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до страхового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток 2).

Страховий стаж особи становить 21 рік 10 місяців 24 дні. До страхового стажу за наданими документами зараховано всі періоди. В призначенні пенсії відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовлено, оскільки відсутній необхідний страховий стаж 25 років та не надана довідка відповідно до додатку 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 календарних років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо призначення пенсії за вислугу років.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Стаття 115 Закону № 1058-IV визначає пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Системний аналіз наведеної вище норми надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що право на призначення дострокової пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначає перелік документів, які подаються до заяви про призначення пенсії за віком.

Підпункт 6 цього пункту, визначає документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях:

документи про проходження військової служби (служби);

довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації;

посвідчення учасника бойових дій.

Отже, для реалізації права військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, на призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV, такі особи мають документи визначені в пп. 6 п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, зокрема: документи про проходження військової служби (служби); довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації; посвідчення учасника бойових дій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відмовляючи у призначенні пенсії позивачу, відповідач в оскаржуваному рішенні покликався на те, що страховий стаж позивача становить 21 рік 10 місяців 24 дні.

В призначенні пенсії відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відмовлено, оскільки відсутній необхідний страховий стаж 25 років та не надана довідка відповідно до додатку 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи.

Позивач вважає, що ГУ ПФУ в Чернігівській області при прийнятті рішення № 192150006209 від 04.12.2024 діяло протиправно в частині незарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби позивача з 02.05.1988 по 05.12.1988 з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII), який установлює єдину систему їх соціального і правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей сприятливі умови для реалізації конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також регулює відносини у цій сфері.

Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України і законами України, з урахуванням особливостей, визначених цим та іншими законами.

З огляду на особливий характер військової служби, який полягає у виконанні завдань із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності держави, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Крім того, статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII) визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини або у бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники війни.

Відповідно до статті 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу, працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071), установлено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Аналогічна правова позиція неодноразово висновувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17, від 02 квітня 2020 року у справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16 червня 2020 року у справі № 185/7049/20, від 18 січня 2023 року у справі № 1.380.2019.003739 та від 21 березня 2023 року у справі № 160/6146/19.

Так, у розглядуваних спірних правовідносинах, позивач покликається на те, що у період з 02.05.1988 по 05.12.1988 брав участь у бойовому поході «Персидський залив», за вказаний бойовий похід позивача нагороджено нагрудним знаком «Бойове тралення», що підтверджується посвідченням, яке видано на підставі наказу головнокомандувача ВМФ від 02.02.1989 № 032 (а. с. 20).

Вказані обставини підтверджується записами № 18 та № 21 військового квитка ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а. с. 15-18).

Крім цього, позивач наголошує, що за участь у бойовому поході «Персидський залив» отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 08.12.2008 (а. с. 21).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV, позивач, зокрема, подав довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.11.2024 № 119, згідно якої, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно з 13.11.1986 по 11.10.1989 проходив строкову військову службу у Збройних Силах. У період з 02.05.1988 по 05.12.1988 брав участь у бойовому поході «Персидський залив». ПІДСТАВА: облікова картка до військового квитка НОМЕР_3 (а. с 19).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що ця довідка в розумінні пп. 6 п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, не є тим документом, який підтверджує право позивача на призначення дострокової пенсії за віком військовослужбовцю, який брав участь у бойових діях, оскільки, форма і зміст довідки, яка підтверджує право на призначення дострокової пенсії за віком військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, зокрема Додатком № 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, у цій довідці зокрема зазначається:

загальна кількість років, місяців і днів військової служби в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднаннях);

зазначена служба підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці;

видана для подання органам Пенсійного фонду України.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем при зверненні до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV, не подано довідки згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи, а тому правові підстави визнати протиправними рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області при прийнятті рішення № 192150006209 від 04.12.2024 в частині незарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби позивача з 02.05.1988 по 05.12.1988 з розрахунку один місяць служби за три місяці, як і зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 02.05.1988 по 05.12.1988 на пільгових умовах - один місяць служби, відсутні.

Разом з тим, позивач не позбавлений можливості звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання такої довідки та у подальшому ставити питання перед пенсійним органом щодо зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби позивача з 02.05.1988 по 05.12.1988 з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити та перерахувати пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-XII.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції зазначив про відсутність у позивача календарної вислуги для призначення пенсії за статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі Закон № 2262-ХІІ).

Однак, апеляційної інстанції зауважує, що такі висновки суду першої інстанції є не коректними, оскільки за встановлених обставин цієї справи, позивач не звертався за призначенням пенсії згідно Закону № 2262-ХІІ, натомість позивач ставив питання перед пенсійним органом про призначення пенсії згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV, тобто дострокової пенсії за віком військовослужбовцю, який брав участь у бойових діях.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір і дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, проте наведені ним мотиви не в повній мірі відповідають нормам процесуального та матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 317 КАС). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної частини (частина четверта статті 317 КАС).

З огляду на викладені вище висновки суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід змінити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі № 500/3515/25 змінити в частині викладення мотивів відмови у позові.

У решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі № 500/3515/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді З. М. Матковська

О. П. Мандзій