Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №140/4242/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/4242/25 пров. № А/857/38398/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Гудима Л.Я., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року (головуючий суддя: Лозовський О.А., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, –

встановив:

ОСОБА_1 , 24.04.2025 звернувся з позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги за 2016 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення нарахованої та виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі № 140/10951/23;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги виплаченої у 2016 році, грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення нарахованої та виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі № 140/10951/23.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.07.2022 № 245-ОС підполковнику ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби а підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) від 07.07.2022 № 467-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 07.07.2022.

Позивач вказує, що під час проходження військової служби відповідач належним чином не здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у зв`язку з чим останній звернувся до суду з позовом. У зв`язку із виплатою лише 22.12.2023 належних сум індексації на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі № 140/10951/23, нарахування і виплату грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги та щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі – Постанова № 889) у спірні періоди здійснено відповідачем без врахування у складі місячного грошового забезпечення сум індексації, що призвело до отримання названих видів грошового забезпечення у меншому розмірі.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідачів протиправною, тому з метою захисту порушених прав позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених кошторисом військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.07.2022 № 245-ОС підполковнику ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби а підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) від 07.07.2022 № 467-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 07.07.2022.

Згідно особистих карток грошового забезпечення, під час проходження військової служби у період з грудня 2015 року по лютий 2018 року ОСОБА_1 перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ).

Під час проходження військової служби в зазначені періоди, ОСОБА_1 належним чином не здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, що стало підставою для звернення до суд за захистом своїх прав.

Рішенням Волинського окружного від 07.09.2023 у справі № 140/10951/23, яке набрало законної сили 14.12.2023, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, задоволено повністю, а саме: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2015 року включно; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Як видно з довідки нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі № 140/10951/23, позивачу нараховано до виплати заборгованість з індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) з грудня 2015 року по лютий 2018 року у розмірі 60 288,35 грн.

Військовою частиною НОМЕР_1 , 22.12.2023 виплачено ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 60 228,36 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК.

Крім того, під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), позивачу було проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у лютому 2016 року у розмірі 5 330,20 грн, підйомної допомоги у листопаді 2016 року у розмірі 6 980,62 грн, грошової допомоги у листопаді 2017 року у розмірі 7 017,63 грн. Окрім того, як видно з архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2016-2018 роки у період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно позивачу була нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

З урахуванням того, що під час проходження військової служби позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за вказані періоди, нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги, додаткової грошової винагороди, які нараховуються з місячного грошового забезпечення проведені без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна індексація, яка позивачу нарахована та виплачена на виконання рішення суду у справі № 140/10951/23, не може вважатися одноразовою виплатою, а тому індексація має бути врахована у складі грошового забезпечення для розрахунку, в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, яка нарахована в лютому 2016 року та в листопаді 2017 року; підйомної допомоги, яка нарахована в листопаді 2016 року; місячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, яка передбачена Постановою № 889.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч. ч. 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII.

Так, згідно із ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до положень ст. ст. 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Враховуючи наведене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи в тому числі військовослужбовців.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Субсидіарне застосування Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, Порядку № 1078 дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди.

Разом з тим, у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі для військовослужбовців.

Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 825/565/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Отже, з вищенаведених норм законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, слідує, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, яка нарахована в лютому 2016 року та в листопаді 2017 року; підйомної допомоги, яка нарахована в листопаді 2016 року; місячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, яка передбачена Постановою № 889.

З огляду на викладене, оскільки індексація грошового забезпечення під час проходження позивачем військової служби не була нарахована та виплачена, позивач має право на перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, яка нарахована в лютому 2016 року та в листопаді 2017 року; підйомної допомоги, яка нарахована в листопаді 2016 року; місячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, яка передбачена Постановою № 889, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, а тому не врахування відповідачем розміру індексації грошового забезпечення при обрахунку вказаних спірних виплат, призвело до виплати грошового забезпечення в не повному розмірі та є протиправним, а тому такі виплати підлягають перерахунку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 грудня 2021 року по справі № 820/3423/18, постанові від 29 квітня 2020 року по справі № 240/10130/19, постанові від 19 березня 2020 року по справі №820/5286/17, постанові від 26 лютого 2021 року по справі № 620/3346/19, предметом розгляду яких було, включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки позивач має право на проведення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, яка нарахована в лютому 2016 року та в листопаді 2017 року, підйомної допомоги, яка нарахована в листопаді 2016 року, місячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, яка передбачена Постановою № 889, а тому правильним є висновок суду першої інстанції, що необхідно:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги, виплаченої у листопаді 2016 року; грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в лютому 2016 року та в листопаді 2017 року та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги, виплаченої у грудні 2015 року; грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у березні 2016 року; підйомної допомоги, виплаченої у березні 2016 року; підйомної допомоги, виплаченої у листопаді 2019 року; грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у грудні 2020 року; підйомної допомоги, виплаченої у травні 2021 року; грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у грудні 2021 року; грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у квітні 2022 року та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з січня 2016 року по вересень 2017 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі №140/10951/23, з врахуванням виплачених сум.

Щодо пропуску строку звернення до суду, на який покликається відповідач в апеляційній скарзі, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом у цій справі, суд апеляційної інстанції виходить з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Так, у справі № 260/3564/22 Верховний Суд вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, а саме положення частини п`ятої статті 122 КАС України чи Кодексу законів про працю України, Верховний Суд зауважив на тому, що обов`язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов`язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України).

Верховний Суд зауважив, що до 19 липня 2022 року частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Водночас після цієї дати, з огляду на внесення змін згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд зауважив про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Отже, оскільки спірні правовідносини виникли до 19.07.2022, так як відповідач протиправно не виплачував індексацію грошового забезпечення позивачу та не включив до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, яка нарахована в лютому 2016 року та в листопаді 2017 року, підйомної допомоги, яка нарахована в листопаді 2016 року; місячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, яка передбачена Постановою № 889 з 01.01.2016 по 28.02.2018, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що строк звернення до суду у цій справі не порушено.

Таким чином, апеляційна ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 140/4242/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді Л. Я. Гудим

З. М. Матковська