Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №300/1347/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/1347/25 пров. № А/857/23693/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025р. в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про примусове стягнення суми податкового боргу (суддя суду І інстанції: Микитюк Р.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 09.05.2025р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

27.02.2025р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Головне управління /ГУ/ ДПС в Івано-Франківській обл. звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця /ФОП/ ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 216481 грн., що складається із штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій /РРО/ у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (а.с.1-3).

Згідно ухвали суду від 04.03.2025р. розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами (а.с.16-17).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025р. заявлений позов задоволено; стягнуто з відповідача ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід бюджету податковий борг у розмірі 216481 грн. (а.с.21-25).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ФОП ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.28-31).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що суд стягнув суму податкового боргу і не дослідив обставини справи, не встановив правової природи стягнутої суми, дійшов до помилкових висновків про задоволення позову.

Водночас, покликання суду на норми Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» є помилковим, оскільки останній втратив свою чинність, а тому суд не врахував справжню підставу винесення податкового повідомлення-рішення № 017774/0706 від 06.08.2024р.

Окрім цього, відповідач змінив свою адресу реєстрації і не перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській обл.; також відповідач оскаржував у судовому порядку вищевказане податкове повідомлення-рішення, що не враховано під час розгляду цієї справи.

Позивач ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.53-56).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу регулюються приписами ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.4 ст.41 ПК України).

Право контролюючих органів на звернення до суду з позовом звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України.

Згідно п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. (п.95.2 вказаної статті).

За правилами п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Вирішуючи наведений спір, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі висновків Акту фактичної перевірки № 88916/26/15/07/3345303351 від 15.07.2024р. податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення № 017774/0706 від 06.08.2024р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 216481 грн.

Факт отримання копії вказаного рішення відповідачем підтверджується матеріалами справи; зазначене податкове повідомлення-рішення не оскаржувалося.

Узгоджені суми грошових зобов`язань відповідачем не були сплачені своєчасно та набули статусу податкового боргу.

У зв`язку з несплатою узгоджених сум відповідачу на підставі п.59.1. ст.59 ПК України надіслано податкову вимогу № 0009615-1307-0919 від 03.10.2024р. про наявність податкового боргу, яка отримана адресатом 19.10.2024р.

Вказані заходи не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для стягнення податкового боргу, з огляду на наступне.

Із змісту заявленого ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. позову слідує, що його предметом є стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 216481 грн., в т.ч. штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

За таких обставин під час розгляду справи суд повинен перевірити підстави та періоди виникнення вказаної заборгованості, правильність обчислення суми боргу, наявність або відсутність платежів в рахунок погашення цієї суми (повного чи часткового), а також з`ясувати та зазначити у своєму рішенні, із яких сум складається цей борг та на підставі яких документів відповідач повинен його сплачувати.

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є податковим боргом.

Згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пп.«е» п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податків виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом.

Відповідно до п.1 Розділу II Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021р., з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника /ІКП/ за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Як встановлено судом та не спростовується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 не сплачено грошове зобов`язання, яке визначено згідно податкового повідомлення-рішення № 017774/0706 від 06.08.2024р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 216481 грн.

За змістом п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Підпунктом 14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова вимога – письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту повного погашення. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися кількісно, проте у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами ПК України, не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу.

Аналогічна правова позиція вкладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2019р. (справа № 818/1117/16), від 04.03.2019р. (справа № 2а-6053/11/1070), від 25.02.2020р. (справа № 1340/5767/18), від 23.10.2021р. (справа № 580/1216/20).

З метою погашення податкового боргу податковим органом скеровано на адресу -відповідача податкову вимогу № 0009615-1307-0919 від 03.10.2024р. про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями на загальну суму 217501 грн. (а.с.5).

Вказана податкова вимога була скерована рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу відповідача та отримана адресатом 14.10.2014р. (повідомлення № 0600970560766) (зворот а.с.5).

Отже, розмір податкового боргу стверджується обліковими картками платника податку (а.с.10-11), довідкою про податковий борг ФОП ОСОБА_1 станом на 18.02.2025р. (а.с.4), копіями податкової вимоги та повідомлення-рішення, доказами їх отримання платником податків (а.с.5-9).

Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності нарахування спірної суми заборгованості, останнім не спростовано правильності обчислення розглядуваної суми боргу.

Також суду не надано доказів оскарження в адміністративному чи у судовому порядку винесеної податкової вимоги.

Стосовно правомірності визначення позивачем суми грошових зобов`язань колегія суддів звертає увагу на таке.

Факт узгодження грошового зобов`язання створює для платника податків обов`язок сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Своєю чергою, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.

Враховуючи, що після узгодження грошових зобов`язань у відповідача виник обов`язок їх сплатити у встановлені законом строки і за закінченням таких строків узгоджені податкові зобов`язання стали податковим боргом, зважаючи на факт несплати відповідачем податкового боргу, надіслання позивачем податкової вимоги відповідачеві, позов про стягнення такого боргу підлягає до задоволення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт узгодження грошового зобов`язання, несплата його у встановлений законом строк та набрання таким зобов`язанням якості податкового боргу виключає підстави для оцінки судом правомірності визначення податковим органом грошового зобов`язання у справі, де предметом позову є стягнення такого боргу.

Отже, питання правомірності податкового повідомлення-рішення, яким визначено суми грошових зобов`язань (штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг) не може бути предметом доказування у межах розглядуваного позову, оскільки таке рішення суб`єкта владних повноважень не є предметом позову в цій справі.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі № 809/12/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Окрім цього, належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Фактично спірні правовідносини виникли з участю ФОП ОСОБА_1 у зв`язку із виявленим порушенням податкового законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, колегія суддів вважає, що саме ФОП ОСОБА_1 є належним відповідачем за цим позовом.

Звідси, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, що виник на підставі рішення, яким визначено грошове зобов`язання, доказів оскарження якого в адміністративному та судовому порядку сторонами не надано, з урахуванням того, що відповідачем не надано в суді першої інстанції доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі правильно задоволені судом першої інстанції.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у відповідача податкового боргу у визначеній сумі, доказів погашення якого останнім на час розгляду справи в суді першої інстанції не представлено.

Звідси, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.

Зміна податкової адреси під час судового розгляду, намагання оскаржити податкове повідомлення-рішення № 017774/0706 від 06.08.2024р. в судовому порядку не спростовує правильності задоволення заявленого позову.

Колегія суддів відхиляє інші доводи апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.

Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обґрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ФОП ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025р. в адміністративній справі № 300/1347/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 08.07.2026р.