Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №380/25150/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/25150/25 пров. № А/857/17788/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2026р. в адміністративній справі за позовом представника ОСОБА_1 , діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги дружині та сину загиблого військовослужбовця, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Ланкевич А.З., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16.02.2026р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

24.12.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» представник ОСОБА_1 , діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом, у якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення комісії Міністерства оборони /МО/ України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом №109/в від 04.12.2025р., в частині відмови в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 , померлого сержанта у запасі ОСОБА_4 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби;

зобов`язати комісію МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, здійснити розгляд заяви та призначити для послідуючої виплати одноразову грошову допомогу дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 померлого сержанта у запасі ОСОБА_4 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби (а.с.1-4).

Відповідно до ухвали суду від 29.12.2025р. вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.20-22).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2026р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним і скасовано рішення комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сержанта у запасі ОСОБА_4 , викладене в п.18 протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 109/в від 04.12.2025р.; зобов`язано МО України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сержанта у запасі ОСОБА_4 , передбачену ст.16 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань МО України на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 484 грн. 48 коп. (а.с.65-72).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач МО України, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.75-81).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно висновку експерта причиною смерті ОСОБА_4 стало захворювання серця – гостра ішемічна хвороба, обумовлена звуженням просвіту серцевих артерій, що призвело до порушення кровопостачання м`язу серця та розвитку гострої недостатності кровообігу; згідно протоколу засідання штатної ВЛК захворювання сержанта у відставці ОСОБА_4 «Гостра вогнищева ішемічна дистрофія міокарда2 (етиловий спирт в крові – 0,94 % (проміле), в сечі 1,74 % (проміле), яке послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 … захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так пов`язані з проходженням військової служби».

Таким чином, із постанови про закриття кримінального провадження слідує, що ОСОБА_4 вчинялись дії, зокрема вжиття алкогольних напоїв, що передували його смерті.

Відтак, наявні в матеріалах справи докази свідчать про вживання алкоголю, який має прямий вплив на звуження серцевих артерій та розвитку гострої серцевої недостатності, а відтак вчинення сержантом у запасі ОСОБА_4 дій, які надають можливість зробити висновок про обґрунтованість відмови у виплаті спірної допомоги за п.«б» ч.1 ст.16-4 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представник позивача Богданов О.В. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.103-107).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4 ) проходив військову службу у Збройних Силах /ЗС/ України у період з 18.11.1999р. по 20.06.2003р., з 2004 року по 2016 рік – у МВС України, під час загальної мобілізації з 17.03.2022р. по 30.04.2024р. – у ЗС України.

ОСОБА_4 є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, виданим 18.07.2003р. Управлінням кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

18.07.2022р. Обласною МСЕК встановлено ОСОБА_4 ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби в органах внутрішніх справ (зворот а.с.39).

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 123 від 30.04.2024р. сержанта ОСОБА_4 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з 30.04.2024р. (а.с.38).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 20 від 09.05.2024р. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; діагноз «Гостра вогнищева ішемічна дистрофія міокарда» (а.с.37 і на звороті).

За фактом смерті ОСОБА_4 здійснювалось досудове розслідування № 12024141340000076 від 09.05.2024р. за ч.1 ст.115 КК України, провадження по якому закрито у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення (постанова від 30.05.2024р.) (а.с.42 і на звороті).

Згідно протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0814-1527- 4010-0 від 14.08.2025р. « 16 Регіональна ВЛК (м. Львів)» захворювання сержанта у відставці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , «Гостра вогнищева ішемічна дистрофія міокарда» (етиловий спирт в крові 0,94 % (проміле), в сечі – 1,74 % (проміле), яке послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 – «захворювання, яке призвело до смерті та причини смерті, так, пов`язані із проходженням військової служби» (а.с.43-44).

На час смерті ОСОБА_4 перебував у шлюбі з позивачем – ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.10.2011р. (а.с.8); ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.10).

21.08.2025р. ОСОБА_2 та неповнолітній син ОСОБА_3 звернулися до відповідача через ІНФОРМАЦІЯ_5 / із заявами та відповідними документами щодо виплати їм одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 (зворот а.с.54, а.с.55).

Згідно витягу із протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 109/в від 04.12.2025р., комісія дійшла висновку про відмову дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі ст.16-4 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з покликанням на те, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння (а.с.11).

Вважаючи протиправними рішення комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 , померлого сержанта у запасі ОСОБА_4 , представник позивача звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 помер внаслідок захворювання, а не в результаті вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, що мали свої наслідком його смерть, а відтак відмова відповідача у призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є протиправною.

З огляду на викладене, рішення комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 , викладене в п.18 протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.12.2025р. № 109/в, є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, вимога про зобов`язання відповідача призначити для послідуючої виплати одноразову грошову допомогу є передчасною, оскільки не є порушеним правом позивача, так як зазначене питання, зокрема – розмір одноразової грошової допомоги, не вирішувалося суб`єктом владних повноважень, а тому не підлягає задоволенню.

Відтак, належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у конкретному випадку, буде зобов`язання МО України потворно розглянути питання щодо призначення та виплати дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із роз`ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснює Закон України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон № 2011-XII, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.1 ст.16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпунктів 1-3 п.2 ст.16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Згідно з ст.16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до п.3 ст.16-2 Закону № 2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 ст.16-3 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Згідно з п.п.9 і 10 ст.16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою КМ України № 975 від 25.12.2013р. /далі – Порядок № 975/.

Згідно з п.3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата складання актового запису про смерть.

Відповідно до п.4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

Одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі смерті військовослужбовця або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть; у разі загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть) (п.11 Порядку № 975).

Згідно з п.12 Порядку № 975 одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 9 цього Порядку, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.

Відповідно до п.20 Порядку № 975 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.

Призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, […] (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів (п.п.22, 23 Порядку № 975).

Згідно з п.29 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

З наведеного слідує, що спірна допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги членам його сім`ї.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, матеріли справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_4 кримінального злочину або адміністративного правопорушення та/або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, що мали б своїм наслідком його смерть.

При цьому захворювання «гостра вогнищева ішемічна дистрофія міокарда» перебуває у причинному зв`язку з настанням смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 помер внаслідок захворювання, а не в результаті вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, що мали свої наслідком його смерть, а відтак відмова відповідача у призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є протиправною.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення комісії МО оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 , викладене в п.18 протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 109/в від 04.12.2025р., не відповідає вимогам закону, є протиправним, через що правильно скасовано судом першої інстанції.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що обраний спосіб захисту прав позивача повністю відповідає вимогам діючого законодавства; судом першої інстанції наведено повну і детальну аргументацію його вибору, яка апелянтом не спростована.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

За усталеною судовою практикою дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для частково задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволено частково у визначений спосіб.

Таким чином, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта МО України.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2026р. в адміністративній справі № 380/25150/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Міністерство оборони України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 08.07.2026р.