Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №240/16947/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/16947/26

Головуючий у 1-й інстанції: Приходько Оксана Григорівна

Суддя-доповідач: Савицька Н.В.

08 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Томчука А.В. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, і просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати нарахованої пенсії з 01 березня 2026 року в новому розмірі в сумі 29950,39 грн з обмеженням максимальним (граничним) розміром та із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2026 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану";

- зобов`язати відповідача виплачувати пенсію з 01 березня 2026 року в повному новому нарахованому розмірі в сумі 40512,21 грн, без обмеження максимальним (граничним) розміром та без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2026 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що підставою для звернення до суду став той факт, що з 01.03.2026 відповідачем нараховано позивачу пенсію у розмірі 40512,21 грн, а з урахуванням обмеження максимальним розміром нараховано пенсію у розмірі 35217,96 грн відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/14909/25. При цьому виплата нарахованої пенсії здійснюється у розмірі 29950,39 грн з обмеженням такої граничним розміром та застосуванням понижуючих коефіцієнтів, що підтверджується розрахунком пенсії станом на 01.03.2026 та листом пенсійного фонду від 20.04.2026.

Зауважуючи на помилковості висновків суду першої інстанції, скаржник вказує про те, що судом першої інстанції необґрунтовано зроблено висновок про те, що справа № 240/6602/26 про виплату належного розміру пенсії з 01.01.2026 є тотожною й охоплює і період заявлений в справі, що розглядається з 01.03.2026.

Так, предметом цієї справи, що розглядається є виплата позивачу пенсії з 01.03.2026 в нарахованому відповідно до Закону № 2262-XII, новому розмірі 40512,21 грн, перерахованому з грошового забезпечення станом на 01.01.2023.

Проте предметом справи, на яку посилається суд, є виплата пенсії з 01.01.2026 в нарахованому відповідно до Закону № 2262-XII, в розмірі 37268,46 грн на 01.01.2026, і не охоплює період заявлений в справі, що розглядається з 01.03.2026.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, у якій просить таку скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом цього спору є протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо виплати нарахованої пенсії з 01 березня 2026 року в новому розмірі в сумі 29950,39 грн з обмеженням максимальним (граничним) розміром та із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2026 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та зобов`язання відповідача виплачувати пенсію з 01 березня 2026 року в повному новому нарахованому розмірі в сумі 40512,21 грн, без обмеження максимальним (граничним) розміром та без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2026 року №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".

Разом із тим, із програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року відкрито провадження у справі № 240/6602/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії з підстав обмеження пенсії максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2026 року № 1778.

Наведене, на переконання окружного адміністративного суду, свідчить, що у провадженні суду є справа № 240/6602/26 про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Постановляючи судове рішення Житомирський окружний адміністративний суд виходив із того, що оскільки предмет оскарження, суб`єктний склад та підстави заявлених позовних вимог у справі № 240/16947/26 та у справі № 240/6602/26 (яка на дату постановляння ухвали перебуває у провадженні суду) є тотожними, то у відкритті провадження належить відмовити на підставі пункту 4 частини першої статті 170 КАС України.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, в силу частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, указана підстава для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Сторонами в адміністративному процесі є позивач і відповідач.

Предмет адміністративного позову – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову – це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем і відповідачем спірних правовідносин.

Визначаючи, зокрема, підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин і фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Варто зауважити, що саме по собі виділення частини раніше заявлених вимог в окремий позов не виключає тотожності предмета спору, якщо така вимога вже була заявлена до того самого відповідача, ґрунтується на тому самому фактичному комплексі та спрямована на той самий матеріально-правовий результат.

Також не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі позивачу під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Окрім того, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, або наведення іншого праворозуміння таких норм.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, виходив із того, що спір у справі № 240/16947/26 та спір, який вирішується у справі № 240/6602/26, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Разом з цим, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі №240/16947/26, не звернув увагу на те, що підстави та предмет заявленого спору не є повністю тотожним обставинам та предмету спору у справі № 240/6602/26, адже, як встановлено апеляційним судом, у межах цієї справи позивач заявив вимоги, що стосуються протиправних дій пенсійного органу щодо обмеження з 01.03.2026 його пенсії максимальним розміром та застосуванням коефіцієнтів, передбачених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2026 № 1778, при цьому зверненню до суду із цим позовом передувало отримання позивачем листа-відмови від 20.04.2026, яким відповідач повідомив, що розмір пенсії ОСОБА_1 обчислений на виконання рішення суду у справі №240/14909/25, тоді як у справі № 240/6602/26, про повну тотожність із якою стверджував суд першої інстанції, предметом спору визначено протиправні дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії з 01.01.2026 і стосуються виплати конкретного розміру пенсії позивача в сумі 37268,46 грн лише станом на 01.01.2026.

З огляду на наведене, апеляційний суд зауважує, що предмет та підстави спору у цій спраі не є повністю тотожними предметом та підставам позову у справі № 240/6602/26.

Вищенаведене дозволяє колегії суддів дійти висновку про наявність підстав для скасування ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 по справі № 240/16947/26 та задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на вищевикладене та те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, чим позбавив позивача права доступу до суду, ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 по справі № 240/16947/26 підлягає скасуванню з направленням справи на продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Томчук А.В. Драчук Т. О.