Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №713/1020/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 713/1020/26

Головуючий у 1-й інстанції: ПИЛИП`ЮК І.В.

Суддя-доповідач: Савицька Н.В.

08 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

17.04.2026 до Вижницького районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Прилипко Дмитро Сергійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 21.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10 - денний строк для усунення недоліків, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, а наведені позивачем обставини пропуску строку звернення, на думку суду, не є об`єктивно непереборними, оскільки мають суб`єктивний характер і не свідчать про реальні істотні перешкоди для вчасного звернення до суду.

16.04.2026, через підсистему "Електронний суд", від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку.

30.04.2026, на виконання вимог ухвали від 21.04.2026, представник позивача адвокат Прилипко Д.С. надав, через систему «Електронний суд», заяву про усунення недоліків, до якої додав заяву про поновлення процесуального строку на оскарження постанови відповідача.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 04.05.2026 позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Не погоджуючись із ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 04.05.2026, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати, визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк на оскарження постанови, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованого повернення позовної заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач отримав достовірну та документально підтверджену інформацію щодо накладення на нього штрафу лише 08.04.2026 та, не зволікаючи, скориставшись правничою допомогою адвоката, в розумний, найкоротший строк звернувся до суду. Отже про факт винесення незаконної постанови відносно себе та порушення своїх прав позивач дізнався з постанови, яку отримав лише 08.04.2026. На думку сторони позивача, цей день і є датою, яку слід відраховувати строк на оскарження постанови.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, зокрема звертає увагу суду на те, що представник позивача у своєму адвокатському запиті та подальшій скарзі самостійно визначив спосіб отримання відповіді, зазначивши власну електронну адресу для листування. Саме на цю електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено відповідь №2617 від 02.04.2026, до якої додавалася постанова №140 від 12.02.2026. Відтак, на думку відповідача, саме з цього моменту позивач об`єктивно мав можливість реалізувати право на судовий захист та звернутися до суду із відповідним позовом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе подальший апеляційний розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини 3 вказаної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

У статті 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно із п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що наведені представником позивача підстави пропуску строку звернення до суду ухвалою суду від 21.04.2026 визнані неповажними, оскільки оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення №140 від 12.02.2026 представник позивача отримав у вказаний ним же спосіб 02.04.2026, а отже саме з цього дня розпочався десятиденний строк, протягом якого він повен був звернутися з даним позовом до суду. Тобто, представник позивача не виконав вимог ухвали суду та ст.161 КАС України та не вказав інших причин поважності пропуску строку на звернення до адміністративного суду ніж ті, що були визнані неповажними і доказів на їх підтвердження не надав.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, і не заперечується сторонами, що на електронну адресу представника позивача прийшла відповідь відповідача №2617 від 02.04.2026, де в додатках була наявна оскаржувана постанова №140 від 12.02.2026 (а.с.25).

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази, що вказана постанова була вручена особисто позивачеві раніше, зокрема засобами поштового зв`язку через оператора поштових послуг АТ «Укрпошта».

При цьому, представник позивача, в обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовною заявою, зазначав, що виявив вказану постанову лише 08.04.2026 і , без зволікань у найкоротший термін, 17.04.2026 звернувся до суду із вказаним позовом.

Судом також було встановлено, що з метою отримання копії оскаржуваної постанови відповідача позивач, через свого представника, звертався із відповідними запитами та скаргою 09.03.2026 та 27.03.2026.

Зважаючи на те, що дізнавшись із застосунку "Резерв+" про наявне адміністративне провадження за справою №F3952072 відносно позивача, останнім у найкороший термін почали вживатися активні заходи, спрямовані на отримання копії оскаржуваної постанови, а пропуск строку звернення до суду із цим позовом, є незначним, колегія суддів вважає причини пропуску строку поважними і за таких обставин є неправильним та несправедливим покладення на позивача відповідальності і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних для того причин.

Проте колегія суддів зауважує, що питання поновлення строку звернення до суду має вирішуватися судом першої інстанції.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів зауважує, що, застосовуючи процесуальні норми, суд має керуватися принципом розумності відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пункти 50-51, 69, та "Walchli v. France", №35787/03, пункт 29)

Одночасно, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" заява №23805/94, рішення від 04 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain" заява №28090/95, пункт 45).

Отже, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушення норм процесуального права, що призвело до необґрунтованого повернення позовної заяви, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - скасувати.

Справу направити до Вижницького районного суду Чернівецької області для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.