Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №600/2310/26-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2310/26-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

08 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2026 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області № 641 від 01.09.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення»;

Також, позивач просив визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області № 291 о/с від 10.09.2025 «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 , зі служби в поліції і утримання грошового забезпечення з 16 серпня 2025 року по день звільнення; поновити ОСОБА_1 , в органах поліції на посаді помічника чергового чергової частини відділу моніторингу Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з 10 вересня 2025 року; зобов`язати Головне управління національної поліції в Чернівецькій області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 , грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10 вересня 2025 року по день поновлення в органах поліції.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, про визнання протиправними та скасування наказу залишено без руху та встановлено позивачу строк звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.06.2026 позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи положення ст. 312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив, що ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, про визнання протиправними та скасування наказу залишено без руху.

На виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву, про поновлення строку звернення до суду.

Надаючи оцінку строку звернення та заяві позивача, суд першої інстанції зазначив, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції застосовано до позивача наказом ГУНП № 641 від 01.09.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення».

Позивач звільнений зі служби в поліції наказом ГУНП № 291 о/с від 10.09.2025 «По особовому складу».

Про існування зазначеного наказу (в т.ч. номер і дату) позивачеві очевидно було відомо, що підтверджується матеріалами справи, зокрема записами трудової книжки.

Отже, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує наказ ГУНП № 641 від 01.09.2025 та від № 291 о/с від 10.09.2025 о/с, в частині звільнення ОСОБА_1 , зі служби в поліції і утримання грошового забезпечення з 16 серпня 2025 року по день звільнення.

При цьому, до суду позивач звернувся 06.05.2026, що вбачається з відмітки на поштовому конверті.

Отже, наведене вище свідчить про те, що позивач звернувся до суду із пропуском строку (15 днів), встановленого вимогами Дисциплінарного статуту Національної поліції України, який в даному випадку є спеціальним нормативно - правовим актом та який слід застосовувати до спірних правовідносин.

При цьому, суд першої інстанції відхилив наведені позивачем доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач був обізнаний про застосування до нього дисциплінарного стягнення та про своє звільнення зі служби в поліції не пізніше дати виключення його зі списків особового складу та припинення проходження служби. Саме з цього моменту позивач достеменно знав або повинен був знати про можливе порушення своїх прав та мав можливість звернутися до суду за їх захистом.

Посилання позивача на те, що йому не було вручено наказ про застосування дисциплінарного стягнення та не були відомі його реквізити, суд відхиляє. Відсутність у особи відомостей, а саме реквізитів оскаржуваного акта, саме по собі не є перешкодою для звернення до адміністративного суду. При цьому, для визначення початку перебігу строку звернення до суду значення має не момент отримання копії рішення чи ознайомлення з усіма його реквізитами, а момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Оскільки позивач був обізнаний про факт свого звільнення, про що свідчить запис в трудовій книжці та його правові наслідки, він мав можливість своєчасно оскаржити відповідні рішення відповідача.

Доводи позивача про те, що зміст та реквізити наказу про застосування дисциплінарного стягнення стали йому відомі лише з листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 27.02.2026, не спростовують його обізнаності про факт звільнення та не свідчать про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду. Більше того, навіть у випадку ознайомлення 27.02.2026 зі спірним рішенням, останнім пропущено строк звернення до суду.

Не можуть також бути визнані поважними причинами пропуску строку й посилання позивача на складність справи та необхідність отримання професійної правничої допомоги. Зазначені обставини мають суб`єктивний характер, залежать від волевиявлення самої особи та не є об`єктивними і непереборними перешкодами для реалізації права на звернення до суду.

Крім того, доводи позивача про відсутність у нього відомостей щодо реквізитів оскаржуваних наказів спростовуються матеріалами справи. Так, у трудовій книжці позивача міститься запис про звільнення зі служби із зазначенням підстави звільнення та реквізитів відповідного наказу. Наявність такого запису свідчить про те, що позивач був обізнаний або, принаймні, мав реальну можливість ознайомитися з реквізитами акта, на підставі якого його було звільнено, та за необхідності вжити заходів щодо захисту своїх прав у межах установленого законом строку.

За таких обставин твердження позивача про неможливість своєчасного звернення до суду через відсутність інформації щодо реквізитів наказу суд вважає необґрунтованими.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява позивача про поновлення позивачу строку звернення до суду є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. З огляду на викладене вище, наявні підстави для повернення позовної заяви.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2-3 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Предметом позову у вказаній справі є оскарження наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області № 641 від 01.09.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення» та наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області № 291 о/с від 10.09.2025 «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 , зі служби в поліції і утримання грошового забезпечення з 16 серпня 2025 року по день звільнення.

Адміністративний позов до суду подано 06.05.2026 (зареєстровано судом 11.05.2026).

В свою чергу, з наказами № 641 від 01.09.2025 та № 291 о/с від 10.09.2025 позивач був ознайомлений 14.09.2025 про, що останній вказує у своєму листі (заяві) до голови Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.02.2026. Також, факт отримання вказаних наказів підтверджується обставиною їх направлення засобами поштового зв`язку (трек-номер 5800217721673) та відміткою про отримання 15.09.2025.

Також, листом № 105447-2025 від 10.09.2025, відповідач запропонував позивачу прибути, в найкоротший термін до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 24, для ознайомлення з вищевказаним наказом, отримання трудової книжки та військово-облікового документу.

Тобто, позивач був обізнаний з вказаними (оскаржуваними) наказами з 15.09.2025 (у зв`язку з отриманням їх копій), однак не вчинив жодних дій щодо прибуття до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області для проставлення підпису щодо ознайомлення.

В свою чергу, Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» (далі — Закон №2123-IX) внесено зміни до указаних нормативно-правових актів. Зокрема, Дисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01.05.2022, зокрема, запроваджено інші строки звернення до суду.

Згідно з ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 1) (такий правовий режим триває й на сьогодні).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що приймаючи Закон №2123-ІХ та доповнюючи Дисциплінарний статут розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», зокрема щодо встановлення такого короткого строку на оскарження дисциплінарного стягнення, законодавець мав на меті оптимізувати діяльність поліції, у тому числі, під час дії режиму воєнного стану, та врегулювати питання діяльності поліції передусім в умовах воєнного стану.

Тобто, внесення відповідних змін до Дисциплінарного статуту спрямовані на забезпечення діяльності поліції та ефективного виконання нею завдань в умовах воєнного стану, а також задля швидкого та оперативного реагування на дії (бездіяльність) поліцейського, у разі кваліфікування їх як такі, що можуть виразитися у грубому порушенні службової дисципліни в умовах посиленого варіанту службової діяльності та (або) підриву авторитету Національної поліції України в цілому.

У випадку наявності колізії між загальним (КАС України) та спеціальним законом (Дисциплінарний статут) застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 08.02.2023 у справі № 120/7567/22, від 31.05.2023 у справі № 160/9356/22, від 31.10.2023 у справі № 340/4394/22, від 30.11.2023 у справі № 500/1224/23, від 28.03.2024 у справі № 420/22052/23, від 30.09.2024 у справі №520/5571/24, від 04.10.2024 у справі № 580/4340/24, від 27.12.2024 у справі № 420/13235/24, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

Отже, з урахуванням зазначеного, останнім днем звернення до суду (в межах даних правовідносин) є 30.09.2025.

Щодо доводів апелянта в частині неповного з`ясування обставин справи, колегія суддів зауважує, що на даній стадії розгляду справи, суд не надає оцінку справі по суті, оскільки вирішує питання процесуальних строків (питання процедурне до відкриття провадження).

Крім того, підстави звільнення позивача, в питанні дотримання строку звернення до суду, не впливають на строк звернення до суду. Також, в цій частині, суд зауважує, що підстави звільнення позивача чітко вказані в наказах № 641 від 01.09.2025 та № 291 о/с від 10.09.2025.

З урахуванням вказаного, доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів апелянта в частині не вручення оскаржуваних наказів відповідно до вимог законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст.22 Дисциплінарного статуту за відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім`ї такого поліцейського.

В свою чергу, копії оскаржуваних наказів отримано позивачем 15.09.2025 (позивач вказує, що 14.09.2025 про що суд зауважував вище).

Крім того, колегія суддів зазначає, що формальне не проставлення підпису в самому наказі на ознайомлення з ним, не може свідчити про неознайомлення, а лише є свідченням того, що позивач не виявив бажання на проставлення відповідної відмітки, особливо з урахуванням наявності інших доказів про отримання оскаржуваних наказів).

Також, колегія суддів зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій інших осіб. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Разом з цим, відповідно до п.6 ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

З урахуванням вказаного, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку з своєї ініціативи суд не вбачає.

Поряд з цим, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку, а тому правомірно повернув адміністративний позов особі, яка його подала.

Відповідно до ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.