Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №620/9039/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/9039/25 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про призначення щомісячної страхової виплати внаслідок часткової стійкої втрати працездатності від 30.05.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2025 про призначення щомісячної страхової виплати внаслідок часткової стійкої втрати працездатності, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказав на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України та порядку, що виразилось у бездіяльностві відповідача щодо неприйняття рішення за заявою про призначення щомісячної страхової виплати внаслідок часткової стійкої втрати працездатності.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неприйняття рішення, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.05.2025, стосовно призначення страхової виплати, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2025 щодо призначення страхової виплати, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду такої заяви, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.12.2025 та від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

28.01.2026, під № 2956 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 згідно акта про нещасний випадок № 1 від 23.07.1998 отримав травму на виробництві в ЗАВТ «Чернігівсервіс».

Згідно акта, під час виконання робіт у позивача ліва рука попала в станок та відповідно останній втратив пальця.

Згідно довідки про результати визначення втрати професійної працездатності у відсотках, потреби і додаткових видах допомоги від 03.12.1998 позивачу визначено 15% втрати працездатності з 12.09.1998, безстроково.

23.09.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з частковою втратою працездатності.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 08.10.2024 № 14309-13775/Т-02/8-2500/24 повідомило позивача, що останній на обліку в Головному управлінні, як отримувач страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності не перебуває.

У подальшому, позивач офіційно через веб-портал Пенсійного фонду України 30.05.2025 звернувся із заявою № ВЕБ-25001-Ф-С-25-101137 про призначення страхової виплати, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворювання), надавши при цьому необхідні документи: довідку, акт.

24.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом № 7529-6765/Т-02/8-2500/25 повідомило позивачу, що останній на обліку в Головному управлінні, як отримувач страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності не перебуває.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні страхових виплат позивачу, останній звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви позивача щодо призначення страхової виплати, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду такої заяви.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом першої інстанції не було враховано того, що позивач на обліку в Головному управлінні, як отримувач страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності не перебуває. Також, заява позивача від 30.05.2025 подана без електронного підпису, отже, з порушенням вимог законодавства.

Крім того, апелянт зауважує, що невідповідність акта вимогам чинного законодавства, на момент настання нещасного випадку має істотне значення при розгляді справ та прийнятті рішення щодо призначення страхових виплат.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з нормами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Так, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV)

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1105-XIV, уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Згідно частин 1-3 статті 30 Закону № 1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Відповідно до пункту 1 частини 7 статті 30 Закону № 1105-XIV, страхові виплати складаються, зокрема, із щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Відповідно до положень частини 1 статті 37 Закону № 1105-XIV, для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління заяву (у паперовій або електронній формі) про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.

Згідно змісту частини 2 статті 37 Закону № 1105-XIV, територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону № 1105-XIV, потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.

Статтею 38 Закону № 1105-XIV, встановлено, що територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 № 4-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.03.2024 за № 353/41698, затверджено Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - Порядок № 4-1).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4-1, визначено, що заява про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат (крім виплат, які призначаються страхувальником) подається потерпілим або особою, яка має право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, особисто або через уповноваженого представника до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

Згідно з пунктами 3-8 розділу ІІ Порядку № 4-1, незалежно від виду страхової виплати, щодо якої звертається особа, під час подання заяви особа надає, зокрема: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України); документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).

Особа може пред`явити копію документа, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у тому числі в електронній формі.

Інформація, що міститься в державних електронних інформаційних ресурсах, отримується шляхом електронної інформаційної взаємодії або направлення запитів до власників (розпорядників) зазначених відомостей.

Електронна інформаційна взаємодія здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.

Заява разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), може подаватись заявником в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал Пенсійного фонду) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) (у разі наявності технічної можливості). На заяву, подану в електронній формі, накладається електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису або інших засобах ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу заявника, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Днем звернення за призначенням, перерахуванням, продовженням та здійсненням страхових виплат вважається день прийняття органом, що призначає страхову виплату, відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) страхової виплати), днем звернення за страховою виплатою вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Шляхом електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій, підсистемами Пенсійного фонду України орган, що призначає страхову виплату, може отримати: дані з Державного реєстру актів цивільного стану громадян; дані з Електронного реєстру листків непрацездатності; дані з Єдиного державного демографічного реєстру; дані з Єдиної державної електронної бази з питань освіти; дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; дані з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб; дані з Єдиного реєстру боржників; дані з інформаційно-аналітичної платформи електронної верифікації та моніторингу; дані з реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; дані з централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Якщо орган, що призначає страхову виплату, не отримав відомості, необхідні для призначення страхової виплати, із інформаційних систем органів державної влади, державних реєстрів або баз даних, особа, яка звертається за страховою виплатою або компенсацією, має право надати документи, що підтверджують ці відомості.

Якщо до заяви додані не всі необхідні документи, орган, що призначає страхову виплату, письмово повідомляє заявника, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві робиться відповідний запис. У разі подання заяви через вебпортал Пенсійного фонду або Портал Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу Пенсійного фонду або засобами Порталу Дія (у разі наявності технічної можливості).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 4-1, рішення про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат приймається протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження заяви з усіма необхідними документами з урахуванням отриманої органом, що призначає страхову виплату, інформації із відповідних державних електронних інформаційних реєстрів та баз даних.

Статтею 39 № 1105-XIV, визначений перелік підстав для відмов у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг.

Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо: 1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку; 2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок; 3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.

Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Отже, вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому, колегія суддів зауважує, що після отримання відповідної заяви від позивача про призначення страхових виплат, відповідач був зобов`язаний у десятиденний строк розглянути цю заяву та прийняти вмотивоване рішення щодо призначення страхових виплат або про відмову в їх призначенні, яке оформляється постановою.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що ОСОБА_1 згідно акта про нещасний випадок № 1 від 23.07.1998 отримав травму на виробництві в ЗАВТ «Чернігівсервіс».

З довідки про результати визначення втрати професійної працездатності у відсотках, потреби і додаткових видах допомоги від 03.12.1998 слідує, шо позивачу визначено 15% втрати працездатності з 12.09.1998, безстроково.

Позивач офіційно через Веб-портал Пенсійного фонду України 30.05.2025 звернувся із заявою № ВЕБ-25001-Ф-С-25-101137 про призначення страхової виплати, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворювання), надавши при цьому необхідні документи: довідку, акт.

Проте, 24.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом № 7529-6765/Т-02/8-2500/25 повідомило позивачу, що останній на обліку в Головному управлінні, як отримувач страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності не перебуває.

Відповідач наголошує на тому, що позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні, як отримувач страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що за наслідками розгляду заяви позивача від 30.05.2025 відповідачем не прийнято відповідного рішення про призначення страхових виплат чи про відмову в їх призначенні, чим порушено вимоги Закону №1105-XIV та Порядку №4-1, що дає підстави стверджувати про протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви позивача щодо призначення страхової виплати, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду такої заяви.

У контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність позивача на обліку/не передання особової справи між органами при передачі справ, на момент звернення особи, яка має право на виплати, не є підставою для відмови у призначенні таких виплат, оскільки саме право на отримання таких виплат є первинним, а взяття на облік - похідною технічною процедурою.

Також, подання заяви без електронного цифрового підпису через офіційний веб портал ПФУ, є формальним недоліком, який не спростовує самого факту звернення особи та не може бути єдиною підставою для позбавлення права на соціальний захист. Так, відповідач мав надати позивачу строк для усунення недоліків. Колегія суддів наголошує на пріоритеті сутності права над формальними процедурами (принцип правової визначеності та належного врядування).

Крім того, на переконання колегії суддів, посилання апелянта на недоліки у заповненні акта про нещасний випадок, допущені роботодавцем або комісією, є необґрунтованими, позаяк, не є виною працівника та не можуть позбавляти його конституційного права на соціальне забезпечення. До того ж, вказаний акт був складений у 1998 році, а відповідач має право самостійно перевірити факти або звернутися за уточненнями.

Колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушених прав є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30.05.2025 щодо призначення страхової виплати, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду такої заяви, з урахуванням висновків суду у даній справі, що також свідчить про дотримання судом першої інстанції критеріїв ч. 2 ст. 2 КАС України та враховує дискреційні повноваження відповідача у спірних правовідносинах.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко