Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №940/1443/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 940/1443/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Департаменту патрульної поліції та представника ОСОБА_1 – Неживок Ігоря Вікторовича на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року, суддя Мандзюк С.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної полції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5256275 від 18.07.2025, про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень, а провадження у справі – закрити.

Відповідно до ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 29.07.2025 розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику та повідомлення сторін в порядку письмового провадження.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Разом з тим, даним рішенням суду стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору 605,60 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1000грн.

Не погодившись з рішенням Тетіївського районного суду Київської області представник Крамара А.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції частково в частині стягнення витрат на правничу допомогу та стягнути такі витрати у розмірі 3000 грн.

Департамент патрульної поліції також звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Тетіївського районного суду Київської області та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розгялнути справу без повідолення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи у їх відсутності.

Оскільки жоден із учасників справи не просив слухати справу за його участі, з огляду на приписи ст 311 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

Перевіривши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.07.2025, інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенантом Проценком М.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автомативном у режимі.

Відповідно до даної постанови 18.07.2025 о 20:31 у м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе 130А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем Шкода Октавія, д.н.з. НОМЕР_1 , перевозив дитину зростом менше 150 см, не використовував спеціальну утримуючу систему за допомогою якої можливо пристебнути дитину ременем безпеки, чим порушив п. 21.11.б ПДР – порушення перевезення дітей, що не досягли 12 років без ременя безпеки., вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 10 ст. 121 КУпАП, у зв`язку з чим на нього накладено штраф у розмірі 510 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, спочатку йому пред`явив працівник поліції претензію про те, що він не пристебнутий ременем безпеки, після чого повідомив, що в автомобілі перебуває дитина, а у транспортному засобі відсутні спеціальні засоби для використання утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки.

Водночас, позивач зазначив, що працівник поліції не перевіряв зріст дитини, а отже його доводи про те, що зріст менше 150 см є безпідставним.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.21.11 б) забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 150 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки

Згідно з п. 21.12 дитячі утримуючі системи повинні використовуватися у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки чи системами з`єднання дитячої утримуючої системи, передбаченими їх конструкцією, та відповідати вимогам чинних в Україні правил і нормативів.

За змістом п. 21.13 дитячі утримуючі системи встановлюють на місцях для сидіння, крім першого ряду. У разі перевезення дитини віком до трьох років у легковому автомобілі на місці для сидіння першого ряду допускається встановлення дитячих утримуючих систем, які встановлюються проти напрямку руху з обов`язковим відключенням фронтальної подушки безпеки цього місця для сидіння (у разі її наявності).

Отже, п. 21.11 б чітко визначає заборону перевозити дітей, зріст яких менше 150 см у транспортних засобах без використання дитячмих утримуючих систем.

Судовою колегією було досліджено надане відео з нагрудного відеореєстратора працівника поліції з якого убачається, що працівник поліції повідомив водію про те, що його дитина, яка перебуває на задньму сидінні автомобіля не пристебнута утримуючою системою, що є порушенням ПДР та передбачає притягнення до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, на запитання поліцейського позивач повідомив, що такої системи в автомобілі не має та, що його сину 9 років, а також, що у нього всього троє дітей.

Таким чином, колегія суддів вважає, що поліцейський, пересвідчившись, що дитина позивача, яка перебувала в автомобілі є малолітньою, має 9 років, та що автомобіль не обладнаний утримуючою системою, повідомив позивача про порушення ним ПДР та, що відносно нього буде складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, як убачається з відеозапису нагрудної камери поліцейського, позивач не надав доказів, які б свідчили, що його син має вищий зріст, аніж 150 см. Зокрема, позивач почав спорити з поліцейським, відмовлявся надати документи, повідомивши, що вже їх надавав іншому працінику поліції.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це визначено уст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Як вже зазначено колегією суддів вище, пунктом 21.11. б Правил дорожнього руху встановлена заборона перевезення дітей, зріст яких менше 150 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу.

Що стосується заперечень позивача в позовній заяві, то колегія суддів звертає увагу, що під час зупинки автомобіля позивач не заперечував факт відсутності в автомобілі утримуючої системи, що дає змогу пристебнути дитину за допомогою ременів та не заперечував, що зріст дитини не перевищує 150 см, як і не заперечував сам факт перебування в автомобілі дитини.

Судова колегія не приймає до уваги доводи позовної заяви щодо того, що спочатку позивачу пред`явили претензію, що він не був пристебнутим, оскільки в даному випадку позивачу дана обставина не ставиться у вину і наразі він оскаржує постанову про притягнення його до відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП.

Стаття 280 КпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтями 10, 11 КпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Згідно із статтею 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевірку документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем, окрім відзиву на позовну заяву, надано докази у вигляді двох відеозаписів з нагрудної камери поліцейського, в яких зафіксовано факт порушення позивачем ПДР.

Та обставина, що поліцейський не вимірював зріст дитини, не може свідчити про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, дана обставина не була спірним питанням під час повідомлення поліцейським позивача про порушення ним ПДР та, що відносно нього буде складено постанову про накладення адміністративного стягнення.

У даному випадку, на позицію суду, наявність відеозапису з нагрудної камери поліцейського є достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень та свідчить про правомірність оскаржуваної постанови.

Також колегія суддів зазначає, що ч. 10 ст. 121 КУпАП передбачає порушення водієм правил перевезення дітей, що тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В оскаржуваній постанові посадова особа Департаменту патрульної поліції вказав, який саме пункт ПДР було порушено позивачем, а саме п. 21.11 б та зазначив, що водій, керуючи автомобілем, перевозив дитину зростом менше ніж 150 см не використосував спеціальну утримуючу систему за допомогоюякої можливо пристебнути дитину ремнем безпеки, чим порушив п. 21.11 б ПДР.Зазначений пункт ПДР передбачає саме таку заборону.

Посилання у постанові після визначення пункту ПДР, який було порушено позивачем, ще й на вік дитини, є помилковим, однак не впливає на суть вчиненого водієм правопорушення, передбаченого п. 21.11б та який чітко зазначено у постанові.

Згідно з ч. 10 ст. 121 КУпАП порушення правил перевезення дітей - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на встановлені у справі обставини, надавши оцінку доказам та поясненням учасників справи, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно частини 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких підстав, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Тетіївського районного суду в Київської області від 19 серпня 2025 року та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Апеляційна скарга, подана представником позивача, стосується скасування рішення суду в частині витрат на правничу допомогу,

Щодо зазначеної апеляційної скарги представника позивача, то вона не підлягає задоволенню з огляду на скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

За приписами ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – Неживок Ігоря Вікторовича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.