Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №523/5186/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/5186/26

Провадження №2-о/523/240/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря - Дяченко Т.С.,

заявника: ОСОБА_1 ,

представника заявника: адвоката Берзінь Сергія Людвиговича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеса, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Берзіна С.Л.звернулася до суду із вищевказаною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить:

- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 (день смерті спадкодавця).

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (прізвище – « ОСОБА_4 »), витягом з ДРАЦС щодо підтвердження дошлюбного прізвища (прізвище після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_5 »), свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 та витягом з ДРАЦС щодо підтвердження дошлюбного прізвища (прізвище після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_6 ») та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 (прізвище після розірвання шлюбу – « ОСОБА_6 »).

ІНФОРМАЦІЯ_4 батько заявниці ОСОБА_1 – ОСОБА_3 помер.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з вищевказаного нерухомого майна:

1) 2/15 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарчих споруджень за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) житловий будинок з надвірними господарчими спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Померлий ОСОБА_3 заповіту не залишив.

ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги за законом.

Крім заявниці, померлий ОСОБА_3 має ще одну доньку ОСОБА_2 (заінтересована особа), ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Тобто, до кола спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_3 належать лише дві його доньки – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Дружина померлого ОСОБА_7 померла раніше – ІНФОРМАЦІЯ_6 . Іншого шлюбу після смерті дружини ОСОБА_3 не укладав.

Однак, жоден зі спадкоємців за законом спадщину не прийняв, ніхто не звертався із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

На день своєї смерті, ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Тобто, адреса зареєстрованого місця проживання заявника відрізняється від адреси реєстрації її померлого батька ОСОБА_3 , однак фактично вони проживали разом з 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки її батько ОСОБА_3 потребував стороннього догляду та піклування, ОСОБА_1 здійснювала нагляд за хворим та похилим батьком, купувала продукти харчування та одяг. Заявник мала спільні права та обов`язки з батьком, брала участь у сплаті комунальних послуг та сплачує їх дотепер, оскільки продовжує проживати в будинку за вказаною адресою.

Разом із тим, при зверненні заявниці до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, нотаріусом відмовлено у вчиненні такої нотаріальної дії, у зв`язку із ненаданням доказів постійного проживання разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини (день смерті ОСОБА_3 ), про що складено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Через вищезазначені обставини, заявник позбавлена можливості реалізувати свої права спадкоємця.

Саме ці обставини стали підставою для звернення до суду для встановлення вказаного факту.

Ухвалою від 16 березня 2026 року відкрито провадження та призначено по справі судове засідання.

Ухвалою від 16 березня 2026 року витребувано докази по справі.

Ухвалою від 29 квітня 2026 року витребувано докази по справі.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 зазначила, що зі своїм батьком вона з 2017 року проживала за адресою АДРЕСА_1 по день його смерті. Батько її хворів, а тому потребував догляду. У вказаному домоволодінні вона проживає і по сьогоднішній день, сплачує всі комунальні послуги, та обслуговує будинок. У зв`язку із тим, що весь цей час вона проживала разом із батьком за однією адресою, вона вважала що прийняла спадщину, а тому і не зверталася до нотаріуса із заявою. Просила заяву задовольнити.

Представник заявниці – адвокат Берзін С.Л. у судовому засіданні підтримав подану заяву, просив її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, надіслала на адресу суду заяву в якій не заперечувала проти поданої ОСОБА_1 заяви. Також зазначила про те, що ОСОБА_1 є її сестрою, яка дійсно проживала разом із батьком за однією адресою по день його смерті.

Свідок ОСОБА_8 , будучи допитаною у судовому засіданні в якості свідка, підтвердила що ОСОБА_1 дійсно проживала разом із батьком за адресою АДРЕСА_1 з 2017 року по день його смерті. Батько був хворий, та потребував сторонньої допомоги, яку і надавала ОСОБА_1 . Відповідачку ОСОБА_2 свідок бачила давно, оскільки остання проживає за межами країни. Взагалі між сестрами гарні стосунки.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 1 статті 294 ЦПК України визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є рідною донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується її свідоцтвом про народження (прізвище – « ОСОБА_4 »), витягом з ДРАЦС щодо підтвердження дошлюбного прізвища (прізвище після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_5 »), свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 та витягом з ДРАЦС щодо підтвердження дошлюбного прізвища (прізвище після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_6 ») та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 (прізвище після розірвання шлюбу – « ОСОБА_6 »).

Також, рідною донькою померлого ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, витягу з ДРАЦС щодо підтвердження дошлюбного прізвища, та рішенням суду про розірвання шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з нерухомого майна:

1) 2/15 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарчих споруджень за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) житловий будинок з надвірними господарчими спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Померлий ОСОБА_3 заповіту не залишив.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом.

10 березня 2026 р. ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , однак нотаріусом відмовлено у вчиненні такої нотаріальної дії, у зв`язку із ненаданням доказів постійного проживання разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини (день смерті ОСОБА_3 ), про що складено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

На день своєї смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою (штампом) про реєстрацію місця проживання у паспорті.

ОСОБА_1 (Заявник) має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відміткою (штампом) про реєстрацію місця проживання у паспорті.

Тобто, адреса зареєстрованого місця проживання заявника відрізняється від адреси реєстрації її померлого батька ОСОБА_3 , однак фактично вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом № 9 про спільне проживання від 18.02.2026; довідкою № 6 від 18.02.2026, виданою ОСОН КМ «Балтський»; актом приймання-передачі обладнання та виконаних робіт, та показами свідка ОСОБА_8 .

Суд виходить із того, що сама лише реєстрація місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем не є достатнім доказом фактичного прийняття спадщини. Такий правовий висновок раніше викладений у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц.

Для застосування положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України необхідно встановити саме факт постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Цей правовий висновок також підтверджено постановою Об`єднаної палати Верховного Суду від 4 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 в період з 2017 року по 23.06.2022 року постійно проживала разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлення цього факту має для заявника юридичне значення. Юридичний факт встановлюється з метою реалізації заявником права на отримання спадщини.

З метою усунення обставини, які перешкоджають оформленню права власності на спадкове майно, суд вважає, за необхідне встановити юридичний факт, проживання заявника разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , на момент відкриття спадщини.

На підставі викладеного, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 200, 223, 234, 256, 293, 294, 315-319 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення– задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 (день смерті спадкодавця).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 29 червня 2026 року.

Суддя: К.О. Далеко