Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №420/10473/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10473/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року (суддя Хлімоненкова М.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 04.12.2025) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРУМ АВТО» до Одеської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування картки відмови, визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

11.04.2025 ТОВ «СТРУМ АВТО» звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 , в якому просило:

визнати протиправною та скасувати картку відмови №UA500080/2025/000072 в прийнятті митної декларації, прийняту Одеською митницею;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA500080/2025/000018/1 від 04.03.2025, прийняте Одеською митницею.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства відмовити повністю.

На думку апелянта, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та ухвалення рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000018/1 від 04.03.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2025/000072 діяла відповідно до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала прав та законних інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «СТРУМ АВТО», оскільки в документах, які надані декларантом, наявні розбіжності, відсутні всі відомості щодо ціни та вони не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості.

Отже, апелянт вважає, що Одеською митницею обґрунтовано ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.03.2024 між ТОВ «СТРУМ АВТО» (покупець) та компанією BEXHILL AUTO TRADING INC. резидент Сполучених Штатів Америки, укладено контракт поставки транспортних засобів №2024-0304, за яким, продавець в порядку та на умовах, погоджених Сторонами у цьому Контракті зобов`язувався передати у власність покупцеві транспортні засоби, що належать йому на праві власності, а покупець зобов`язувався прийняти транспортні засоби та сплатити їх вартість (пп. 1.1).

Відповідно до погоджених у пп. 2.1, 2.2, 3.1 сторонами умов Контракту, кількість ТЗ, що підлягають передачі в рамках цього контракту поставки, вказується в інвойсах. Продавець зобов`язаний надати Покупцеві відповідні товаросупровідні документи на кожен товар: технічний паспорт (тайтл, оригінал, 1шт); інвойс (оригінал, 4шт); міжнародна транспортна накладна (коносамент 1 прим.). Продавець здійснює поставку товару на умовах, визначених в Інвойсах.

Згідно з розділом 4 контракту поставки, ціна контракту поставки встановлюється у валюті долар США (код валюти 840); валюта платежу: долар США (код валюти 840); загальна ціна контракту поставки складає суму відповідно до всіх інвойсів до цього контракту поставки; ціна кожного транспортного засобу вказується у відповідному інвойсі.

05.09.2024 між ТОВ «СТРУМ АВТО» (комісіонером) та Дубик Олегом Ярославовичем (комітентом) укладено договір комісії №56806, відповідно до п. 1.1 якого, комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за винагороду вчинити від свого імені за рахунок комітента правочини щодо купівлі транспортного засобу, оплати рахунків, обов`язкових платежів, організації його. перевезення під митним контролем в Україну, проходження сертифікації, реєстрації транспортного засобу та передачі його комітенту.

Також в п. 1.1 договору комісії його сторонами узгоджено наступні характеристики транспортного засобу (надалі Транспортний засіб, товар): марка: JEEP, модель: GRAND CHEROKEE, VIN: НОМЕР_1 , рік виготовлення: 2015.

Пунктом 2.1 договору комісії визначено, що вартість транспортного засобу з урахуванням вартості доставки до місця призначення в Україну складає 242045 (двісті сорок дві тисячі сорок п`ять) гривень 37 коп., що в еквіваленті до долару США відповідно до внутрішнього комерційного курсу банка на момент підписання договору комісії становить 5817 (п`ять тисяч вісімсот сімнадцять) доларів США.

Відповідно до п. 2.5 договору комісії за надання послуг за Договором комісії комісіонер отримує винагороду у розмірі 8000,00 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 1333,33 грн.

Згідно з умовами інвойсу №8875 від 06.09.2024, ціна товару узгоджена сторонами на умовах СРТ CHORNOMORSK відповідно до ІНКОТЕРМС 2020 та на виконання контракту поставки продавець відвантажив на користь покупця товар.

04.03.2025 позивачем з метою митного оформлення товару за контрактом поставки та договором комісії до Одеської митниці подана митна декларація №25UA500080002065U7 (далі - митна декларація №1), в якій визначено та заявлено митну вартість товару, відповідно до ціни товару, що вказана в інвойсі №8875 від 06.09.2024 до контракту поставки (враховуючи винагороду комісіонера за договором комісії) за основним (першим) методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються в розмірі 5817,00 доларів США (з розрахунку, що загальна вартість складається з вартості зазначеного товару у розмірі 4217,00 дол. США, вартості його доставки до України у розмірі 1 600,00 дол. США (графа 42) та винагороди комісіонера у розмірі 8000,00 грн.).

При цьому, особою, відповідальною за фінансове врегулювання за Митною декларацією №1 є позивач.

Згідно вказаної митної декларації за умовами поставки СРТ на митну територію України надійшов товар: Легковий автомобіль, такий що використовувався- 1шт.Торгівельна марка – JEEP модель - GRAND CHEROKEE ідентифікаційний номер(VIN) - НОМЕР_1 тип двигуна – дизельний. Об`єм двигуна - 2987 см3, номер двигуна - нема даних; колісна формула - 4х4тип, кузова – універсал, календарний рік виготовлення - 09/2015 р.; модельний рік - 2015 р.; загальна кількість місць, включаючи водія – 5. Наявні сліди експлуатації, подряпини на передньому бампері, задньому бампері, капоті, багажнику, порогах правих дверей, порогах лівих дверей. Затемнення хромованих деталей. Окремі дефекти ЛФП. Забруднення салону.- Виробник: FCA US LLC- Країна походження: США.

На підтвердження застосування основного методу визначення митної вартості товару, позивачем разом з декларацією було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: Рахунок-Фактура (інвойс) (Commercial invoice) 8875 від 06.09.2024, Автотранспортна накладна (Road consicjnment note) 1915215 від 19.02.2025, Декларація про походження товару (Dйclaration of оrigin ) 8875 від 06.09.2024, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 2814-202409-002402 від 05.09.2024, Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями 411-02 від 21.02.2025, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 2024-0304 від 04.03.2024, Внутрішній договір (контракт) комісії 56806 05.09.2024 Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні КВ 038193 від 10.01.1999, Інші некласифіковані документи Довідка №2025-04761 від 20.02.2025, Інші некласифіковані документи Заява на посв. б/н від 04.03.2025, Інші некласифіковані документи Фіз. огл. б\н від 21.02.2025.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч. ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

04.03.2025 декларантом було надано електронне повідомлення, з яким додатково надано коносамент, де пунктом розвантаження товару зазначено порт Constanta Румунія (RO) та при цьому зазначено про надання вичерпного переліку наявних у нього документів.

За результатами розгляду митної декларації №25UA500080002065U7 від 04.03.2025 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000018/1 від 04.03.2025, у якому в графі 33 якого зокрема зазначено наступне:

«…За результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 37 МКУ було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

- У інвойсі продавцем зазначено, що доставка автомобіля в Україну коштує 1600Дол.США, що, за наявною у митного органу інформацією, може відповідати тільки вартості морського перевезення від порту Inchon Korea (KR) до порту розвантаження Constanta (RO), який зазначено у CMR як місце завантаження товару на автомобіль. Отже, вантажно-розвантажувальні роботи в порту Constanta (RO), транспортно-експедиційне обслуговування за межами України і вартість доставки до кордону України, не враховані при декларуванні митної вартості товару. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності зазначених у документах складових митної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

04.03.2025 декларантом було додатково надано коносамент, де пунктом розвантаження товару зазначено порт Constanta Румунія (RO). У своєму електронному повідомленні від 04.03.2025 декларант зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів.».

Оскільки декларант надіслав електронне повідомлення, в якому зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів, то, на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями п. 1 ст. 55 МКУ, митницею було здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом 6009,3488 дол.США/шт. до 13269,8394 дол.США/шт. (24UA205170033205U2 від 19.12.2024, 24UA205170023029512 від 16.08.2024, з урахуванням, як вказано в спірному рішенні, об`єму та типу двигуна, моделі, року виготовлення та модельного року виготовлення.

За наведених підстав Одеською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару за МД №25UA500080002065U7 від 04.03.2025, у якій митна вартість імпортованого товару визначена за першим методом, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2025/000072.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000018/1 від 04.03.2025.

Не погоджуючись із ухваленими відповідачем рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права і законні інтереси, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні в картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви щодо митної вартості, заявленої позивачем, або неточності у визначеній митній вартості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, за приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.

Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом.

Щодо доводу апелянта про те, що позивачем не було враховано при декларуванні вартість вантажно-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиторського обслуговування за межами України і вартість доставки до кордону України, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем для підтвердження митної вартості товару надано відповідачу інвойс №8875 від 06.09.2024, з якого вбачається, що ціна договору (контракту) щодо Товару, що імпортується становить 5817,00 доларів США (з розрахунку, що загальна вартість складається з вартості зазначеного транспортного засобу у розмірі 4217,00 дол. США та вартості доставки цього транспортного засобу до України у розмірі 1600,00 дол. США). Подані позивачем документи свідчать, що вартість товару не відрізняється від вартості, зазначеної в інвойсі.

Відповідачем при здійсненні коригування митної вартості товару позивача застосовано загальні вимоги передбачені ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МК України щодо переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувано від декларанта документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Задекларований позивачем Товар на виконання Контракту поставлявся відповідно до інвойсу №8875 від 06.09.2024, на умовах поставки CPT CHORNOMORSK відповідно до ІНКОТЕРМС 2020 та за ціною Товару 5817,00 доларів США (вартість Товару і його доставки), а також договір комісії, з якого вбачається, що винагорода комісіонера становить 8000,00 грн., що у сукупності становить задекларовану митну вартість товару.

Відповідно до правил Інкотермс 2020 термін CPT (Carriage Paid To (…named placе of destination) фрахт/перевезення оплачені до ( … назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому йому перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами CPT на продавця покладається обов`язок по митному оформленню товару для експорту. Отже, за правилами поставки на умовах СРТ, витрати на доставку товару покладаються на продавця товару.

Таким чином, згідно з умовами контракту витрати за перевезення Товару до порту призначення покладались на продавця - компанію Hermes International Shipping, LLC - і були включені у його ціну.

Подані позивачем відповідачу документи для митного оформлення товару містили відомості про умови поставки Товару, його асортимент, кількість, а ціна імпортованого Товару включала в себе витрати на його транспортування (доставку) та не підлягала коригуванню за правилами, визначеними ч. 10 ст. 58 МК України. Таким чином, позивачем при здійсненні митного оформлення Товару подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості Товару.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визначена на основі поданих ним документів, натомість Одеською митницею було формально запитано всі документи, які передбачені положеннями ст. 53 МК України.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які, в свою чергу, перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Натомість надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містять відомостей щодо правових підстав для витребування таких документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.

За таким повідомленням декларантом було додатково надано коносамент, де пунктом розвантаження товару зазначено порт Constanta Румунія (RO). У своєму електронному повідомленні від 04.03.2025 декларант зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів, необхідних для підтвердження митної вартості Товару.

Такі дії відповідача не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України.

Колегія суддів вважає, що висновок митного органу щодо наявності сумнівів у достовірності зазначених у документах позивачем складових митної вартості повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.

Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Таким чином, митний орган має право витребувати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, але це право виникає лише в передбачених законом випадках, а саме: у разі якщо документи, що подаються декларантом містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або неповноту відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Зазначені обставини митним органом не було доведено. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 15.02.2024 у справі №815/5835/17.

Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Також Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі №804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Більше того, відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, саме ці вище зазначені випадки і є правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості, однак, Відповідачем вказані норми законодавства проігноровано.

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У ч. 8 ст. 57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК Кодексу.

Отже, відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

При цьому митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товару, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14.

Крім цього, у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18 Верховний Суд дійшов до висновку, що саме митний орган має довести, що подані декларантом для митного оформлення документи є недостатніми або у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Контрольний орган також має надати докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості згідно з першим методом.

Таким чином, відповідачем, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару за резервним методом, який застосовано без достатніх на те підстав, та з порушенням порядку визначення митної вартості товару за таким методом. Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.

Крім цього, відповідно до пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила»: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Отже, відповідачем незаконно здійснено витребування від декларанта документів, наявність яких для визначення митної вартості Товару позивача не є необхідною при митному оформленні його Товару, при цьому відповідачем не наведено, які саме складові митної вартості Товару є непідтвердженими, натомість наданого декларантом інвойсу достатньо для визначення митної вартості Товару позивача.

Щодо обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного Рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст. 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч. 8 ст. 57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості Товару. Відповідач в порушення п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів не зазначив в Рішенні про коригування чітку послідовність застосування методів визначення митної вартості та аргументованих причин, що відповідають дійсності, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, хоча об`єктивна можливість застосування попередніх методів існувала.

Посилання апелянта на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Обґрунтованих підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості, яка визначена позивачем за першим методом, - за ціною контракту, відповідачем не наведено. Колегія суддів відхиляє як безпідставні, посилання апелянта на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Матеріали справи таких доказів не містять.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2023 року по справі №815/5783/17.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.

Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскаржуваному рішенні, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст. 57 МК України, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування методу визначення митної вартості товару за ціною подібних (аналогічних) товарів.

Апелянт/відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Відтак, доводи апеляційної скарги митного органу не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов