Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №420/30009/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/30009/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року (суддя Хурса О.О., м. Одеса, повний текст рішення складений 29.05.2026) про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №420/30009/24, яким:

- визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,17 з 01.03.2019, у розмірі 1,11 з 01.05.2020, у розмірі 1,11 з 01.03.2021, у розмірі 1,14 з 01.03.2022, у розмірі 1,197 з 01.03.2023 та у розмірі 1,0796 з 01.03.2024;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області провести перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 5377,90 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,17 з 01.03.2019 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", у розмірі 1,11 з 01.03.2020 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №251 від 01.04.2020 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році", у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2019.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 встановлено контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №420/30009/24.

20.08.2025 до суду надійшла заява позивача в порядку статті 383 КАС України, в якій він просив: визнати протиправними бездіяльність посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, що призвела до невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/30009/24 від 12.11.2024, яке набуло чинності 01.07.2025 року за виконавчим провадженням №78720395 та постановити окрему ухвалу в порядку вимог ст. 249 КАСУ та направити її до ПФУ. Довести до відома Пенсійного фонду України зазначену постанову як окрему ухвалу для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, які вчинили дії, що призвели до невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/30009/24 від 12.11.2024, яке набуло чинності 01.07.2025 року за виконавчим провадженням №78720395.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 заяву повернуто заявнику.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 скасовано ухвалу суду від 26.08.2025 про повернення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 заяву про визнання протиправними дій ГУПФУ в Херсонській області залишено без руху через відсутність в матеріалах справи її оригіналу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 заяву про визнання протиправною бездіяльності з виконання рішення суду по справі №420/30009/24 призначено до розгляду в письмовому провадженні.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду по справі залишено без задоволення.

За висновками суду, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Тобто, лише після винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження рішення суду залишиться не виконаним, то позивач має право звернутись із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу (постанову), якою задовольнити заяву стягувача від 20.08.2025 року та визнати протиправною бездіяльність, вчинену посадовими особами ГУ ПФУ в Херсонській області, що призвели до невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/30009/24 від 12.11.2024; постановити окрему ухвалу в порядку вимог ст. 249 КАСУ та направити її до ПФУ. Довести до відома Пенсійного фонду України зазначену постанову як окрему ухвалу для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб ГУ ПФУ в Херсонській області, які вчинили дії, що призвели до невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/30009/24 від 12.11.2024. За грубе порушення судом першої інстанції процесуального закону, визначеного ст. 383 КАСУ щодо строку розгляду заяви, так і вимог ст. 6 Європейської Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод, що призвело до тривалого не розгляду даної заяви з 20.08.2025 по 29.05.2026, штучного залишення заяви без руху після апеляційного провадження з підстав відсутності самої заяви у відповідності до вимог ч. 8 ст. 249, 324 КАСУ та ст. 106 ЗУ №1402-VIII.

Також апелянт просить постановити окрему ухвалу щодо головуючого судді Хурси О.О., яку направити до ВРП для вирішення питання щодо притягнення до відповідальності за наявності ознак в його діях, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, з покладанням обов`язку на Вищу раду правосуддя повідомити суд апеляційної інстанції щодо прийняття рішення та виконання ухвали суду апеляційної інстанції.

На думку апелянта, оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви в порядку вимог ст. 383 КАС України постановлена з порушенням норм процесуального закону щодо строку розгляду цієї заяви, невідповідності обставинам, визначеним судом, які суд вважав встановленими, наявності ознак у суду першої інстанції порушення присяги судді, як і співучасті у вчиненні злочину за ст.26, 27, 366, 382 КК України, навмисно неправильного застосування норм матеріального закону та незастосування закону, який підлягав застосуванню, порушення статей 6, 13 Європейської конвенції з прав людини, як і ст.1 Першого та Дванадцятого протоколів, здійснення процесуальних дій щодо ілюзорності рішення суду та порушення вимог ст.129-1 Конституції України.

Так, за даними реєстру судових рішень, зазначена заява зареєстрована 20.08.2025 та мала бути розглянута протягом розумного строку, але розглянута тільки 29.05.2026, що є підставою для суду апеляційної інстанції постановити окрему ухвалу щодо судді першої інстанції, а не вчиненням зазначених дій стати співучасником такого порушення, тобто вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, та в подальшому буде самостійною підставою для стягувача звернутися самостійно до ВРП в порядку вимог ст.106 ЗУ №1402-VIII з урахуванням правових висновків ВС ВП у справі №800/120/14 від 22.02.2024, як і з заявою до Територіального управління ДБР у Миколаївській області щодо можливого вчинення злочину суддями при постановленні рішення (ухвали) за ознаками злочину, передбаченого ст. 26, 27, 366, 382 КК України, що спричинило шкоду стягувачу в неотриманні належного рівня пенсії та суми нарахування боргу на підставі рішення, яке набуло чинності, та можливого приховування суддями такого злочину, вчиненого службовими особами ГУ ПФУ в Херсонській області. Продовжуючи вчиняти дії, які спрямовані судом першої інстанції на приховування вчинення злочину службовими особами за ч. 1 та 3 ст. 382 КК України як перешкоджання виконанню рішення суду службовою особою, суд постановив ухвалу від 30.10.2025 залишити дану заяву без руху, мотивуючи тим, що в матеріалах справи відсутня сама заява, яка фактично була розглянута судом першої інстанції 26.08.2025, що стало причиною повернення заяви за пропуском строку, а також розглянута судом апеляційної інстанції 06.10.2025, якою ухвала від 26.08.2025 була скасована, що за ст. 366 КК України має ознаки службового підроблення, як і ознаки вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя. В той же час 14.11.2025 Боржник подав заперечення на таку заяву, яке було зареєстровано 17.11.2025, тобто протягом 10 днів суд мав би постановити будь-яке рішення у відповідності до вимог ст. 2, 6, 7, 8, 9, ст.383 КАС України з дотриманням присяги судді та вимог ч. 2 ст. 6, ст. 68, ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 та 13 Європейської конвенції з прав людини, ст. 1 Першого та Дванадцятого протоколів до цієї Конвенції. Так, у запереченні Боржник зазначив, що фактично здійснив виконання рішення тільки станом на 05.11.2025, надавши протоколи перерахунку, нарахування суми боргу у розмірі 17668,56 грн. В той же час заява була подана станом на 20.08.2025, а не листопада 2025 року.

На обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що борг за звітом не відповідає фактичному розміру з урахуванням неправильного розрахунку пенсії, яка занижена з підстав застосування неправильного показника, неправильного заниженого розміру доплати за понаднормовий стаж – 3%, який мав розраховуватися з розміру мінімальної пенсії на відповідний рік, як і боржник виключив доплати, які фактично ним нараховувалися до часу подання позову та не є скасованими до теперішнього часу. Крім того, прошу звернути увагу на останній розрахунок станом на 01.03.2024, поданий ще до суду першої інстанції (де боржник самостійно надає розрахунок доплати особам, яким не виповнилося 70 років, який визначався постановами КМУ №118 та №849, а саме боржник у розрахунку зазначає фактично нараховану пенсію Позивача, помножену на коефіцієнт збільшення – 1,0796, який відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185, отримує арифметичну цифру 2980 грн, віднімає нараховану суму пенсії за віком (2406,89 грн, яка, до речі, неправильно нарахована) та одержує розмір доплати – 573,11 грн = (2760 х 1,0796 = 2980 - 2406,89). Тобто підтверджує, що дана доплата підлягає індексації, а в попередні роки такого не робив. А в нових протоколах таку доплату прибрав, зазначивши, що право у стягувача виникає тільки з 01.03.2024 в сумі 300 грн. В той же час, у протоколі станом на 19.03.2019 у рядку розрахунку станом на 02.03.2023 зазначає суму 460 грн, яка не відображена у протоколі за 2023 рік. В той же час, у протоколі за 2019 рік боржник також зазначає, що стягувач має право з 01.03.2024 на доплату особам, яким не виповнилося 70 років, – 619,00 грн, яка врахована до розрахунку з 01.01.2025. В той же час, у протоколах, наданих до звіту за зазначений період, таких доплат не відображається, що є фальсифікацією як розрахунку, так і навмисно неправильного розрахунку боргу. В той же час, у протоколі, наданому боржником станом на 01.03.2021, доплата особам, яким не виповнилося 70 років, – 428 грн, з 01.03.2024 – 619 грн, а в протоколах за відповідний період такої суми немає, та й ще у протоколі від 01.03.2021 сума зменшилася з 460 грн до 428 грн порівняно з протоколом за 2019 рік. В той же час, у протоколі за 01.03.2022 станом на 01.03.2023 доплата особам, яким не виповнилось 70 років, – 107,80, а місяць підвищення зазначено 01.03.2022, при чому станом на 01.03.2022 такої суми доплати не зазначено.

Окрім того, у протоколі від 01.03.2022 за 01.03.2024 зазначена сума 327,80 грн, а місяць підвищення вказано 01.03.2022, яка фактично зменшена з урахуванням попередніх протоколів з 460 грн до 327,80 грн та взагалі не взята до розрахунку й нарахування суми заборгованості. В той же час, у протоколі від 01.03.2023 зазначена доплата визначається як 300 грн та 627,90 грн тільки з 02.03.2023, причому місяць підвищення зазначається – 01.03.2023, тобто боржник визнає, що право у стягувача на доплату 300 + 627 грн = 927 грн виникло з 01.03.2023, але вона не взята до розрахунку на такий період та не врахована в розмірі боргу. В той же час, у протоколі від 01.03.2024 зазначена доплата визначається як 300 грн та 379,34 грн, місяць підвищення з 01.03.2024 не взято до розрахунку, а зазначено, що вона буде нарахована тільки у березні 2028 року.

Також апелянт зауважує як на неправильному розрахунку нового розміру пенсії, так і на нарахуванні індексації з 01.03.2019, оскільки об`єктом індексації є пенсія, а не показник розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії.

Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 КАС України, якою передбачено, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з положенням статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів наголошує, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення залишалося без виконання на шкоду одній зі сторін. Держава в особі Пенсійного фонду України не може посилатися на відсутність коштів чи власне тлумачення доцільності виплат як на підставу для невиконання рішення, що набрало законної сили.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який послідовно зазначає, що право на суд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне й обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін; виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як складова частина «судового розгляду» у розумінні цієї статті. Європейський суд з прав людини також наголошує, що саме на державу покладається обов`язок забезпечити виконання остаточних рішень, постановлених проти її органів, а посилання на об`єктивну неможливість їх виконання може бути прийнятним лише у виняткових випадках, за наявності справді нездоланних фактичних або юридичних перешкод (див. рішення у справі Martynyuk v. Ukraine, заява №82673/17, пункти 31- 32).

Положенням частини першої статті 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною четвертою статті 383 КАС України передбачено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №420/30009/24, зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області провести перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 5377,90 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,17 з 01.03.2019 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", у розмірі 1,11 з 01.03.2020 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №251 від 01.04.2020 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році", у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2019.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача: з 01.03.2019, з урахуванням показника середньої заробітної плати 6292,14 грн (5377,90 грн х 1,17); з 01.05.2020, з урахуванням показника середньої заробітної плати 6984,28 грн (5377,90 грн х 1,17 х 1,11); з 01.03.2021, з урахуванням показника середньої заробітної плати 7752,55 грн (5377,90 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11); з 01.03.2022, з урахуванням показника середньої заробітної плати 8837,91 грн (5377,90 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14); з 01.03.2023, з урахуванням показника середньої заробітної плати 10578,98 грн = (5377,90 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197); з 01.03.2024, з урахуванням показника середньої заробітної плати 11421,07 грн = (5377,90 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796).

За результатами здійсненого перерахунку місячний розмір пенсії ОСОБА_1 при загальному стажі роботи 38 років 06 місяців 11 днів та заробітній платі за періоди з 01.01.1981 по 31.12.1985, з 01.07.2000 по 31.01.2018, склав:

- з 01.03.2019 - 1892,76 грн: 1849,20 – основний розмір пенсії (6292,14 (5377,90 грн х 1,17) х 0,76335 х 0,38500, де 0,76335 – індивідуальний коефіцієнт заробітку, 0,38500 — коефіцієнт страхового стажу за 38 років 06 місяців 11 днів); 43,56 грн — доплата за 3 роки понаднормового стажу.

- з 01.05.2020 - 2105,07 грн: 2061,51 – основний розмір пенсії (6984,28 (5377,90грнх1,17х1,11) х 0,76335 х 0,38667, де 0,76335 – індивідуальний коефіцієнт заробітку, 0,38667 — коефіцієнт страхового стажу за 38 років 08 місяців 11 днів); 43,56 грн – доплата за 3 роки понаднормового стажу.

2288,28 – основний розмір пенсії (7752,55 (5377,90 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11) х 0,76335 х 0,38667, де 0,76335 – індивідуальний коефіцієнт заробітку, 0,38667 – коефіцієнт страхового стажу за 38 років 08 місяців 11 днів); 43,56 грн – доплата за 3 роки понаднормового стажу.

- з 01.03.2022 - 2652,20 грн: 2608,64 — основний розмір пенсії (8837,91 (5377,90 гри х 1,17х 1,11 х 1,11 х 1,14) х 0,76335 х 0,38667, де 0,76335 – індивідуальний коефіцієнт заробітку, 0,38667 – коефіцієнт страхового стажу за 38 років 08 місяців 11 днів); 43,56 грн – доплата за 3 роки понаднормового стажу.

- з 01.03.2023 - 3166,10 грн: 3122,54 – основний розмір пенсії (10578,98 (5377,90грнх 1,17х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1, 197) х 0,76335 х 0,38667, де 0,76335 – індивідуальний коефіцієнт заробітку, 0,38667 – коефіцієнт страхового стажу за 38 років 08 місяців 11 днів); 43,56 грн – доплата за 3 роки понаднормового стажу.

- з 01.03.2024 - 3 414,66 грн: 3371,10 – основний розмір пенсії (11421,07 (5377,90грнх 1,17х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796) х 0,76335 х 0,38667, де 0,76335 – індивідуальний коефіцієнт заробітку, 0,38667 – коефіцієнт страхового стажу за 38 років 08 місяців 11 днів); 43,56 грн – доплата за 3 роки понаднормового стажу.

Ґрунтуючись на зазначеному вище та приймаючи до уваги обставини даної справи, колегія суддів констатує відсутність обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України, проте, з мотивів, наведених у цій постанові.

Доводи апеляційної скарги про те, що надані пенсійним органом протоколи не відображають проведені нарахування та розраховані з іншого показника не спростовують факту проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача у відповідності до резолютивної частини судового рішення.

Колегія суддів не погоджується із наведеним в апеляційній скарзі розрахунком, який на думку позивача мав би провести пенсійний орган на виконання судового рішення, оскільки апелянт помилково вважає, що індексації підлягає загальний розмір пенсії, визначений станом на дату призначення.

Так, за приписами пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Тобто, кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а не шляхом збільшення загального розміру пенсії на відповідний коефіцієнт як вважає апелянт.

До того ж, у розрахунках позивача не враховані індивідуальний коефіцієнт заробітку та коефіцієнт страхового стажу.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на невірний розрахунок доплати особам, яким не виконалося 70 років, оскільки зазначене не було предметом розгляду у справі №420/30009/24.

З огляду на що підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відсутні.

Щодо вимоги апелянта про винесення окремої ухвали відносно головуючого судді Хурса О.О., яку направити до Вищої ради правосуддя, колегія суддів зазначає.

Згідно зі статтею 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Згідно ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (частина третя статті 249 КАС України).

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Отже, окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

Проте, винесення окремої ухвали - це право суду, а не обов`язок.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Однією з ознак об`єктивної сторони дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є безпідставність затягування розгляду справи.

Отже, лише порушення строків розгляду справи не може свідчити про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку.

Під дисциплінарним проступком судді слід розуміти винне, протиправне порушення службових обов`язків, що виражається в обмеженні або порушенні законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві, або перешкоджанні в доступі до правосуддя, порушенні суддівських обмежень, і так само загальновизнаних моральних вимог.

Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

Під час розгляду скарги апеляційним судом не встановлено обставин, які безумовно свідчили б про безпідставне затягування або невжиття суддею ОСОБА_2 заходів щодо розгляду справи №420/30009/24 протягом строку, встановленого законом, не встановлено наявність підстав для висновку про умисність дій судді ОСОБА_2 , недбалість або безпідставність затягування розгляду справи, а також про те, що дії судді ОСОБА_2 містять ознаки неналежного ставлення до службових обов`язків.

Враховуючи об`єктивні обставини, а також велике навантаження на суддів першої інстанції, яке існує на сьогоднішній день, колегія суддів не вбачає підстав для винесення окремої ухвали щодо судді Хурси О.О., а тому апеляційна скарга в цій частині також задоволенню не підлягає.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів при прийнятті даного судового рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява №303-A, п. 29)

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України – змінити в її мотивувальній частині, виклавши її в редакції, наведеній у цій постанові.

В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя М.П.Коваль

Суддя Ю.В.Осіпов