Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №420/9815/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9815/26

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Федусика А.Г., Семенюка Г. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі № 420/9815/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила:

- визнати протиправним відмову відповідача від 10.03.2026 №12261-8002/Л-02/8-1500/26 про перерахунок пенсії за віком та не зарахування до страхового стажу періоду навчання у Ананьївському сільськогосподарському технікуму бухгалтерського обліку, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про перерахунок пенсії за віком від 02.02.2026 та зарахувати період навчання у Ананьївському сільськогосподарському технікуму бухгалтерського обліку до страхового стажу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ПФУ листом від 10.03.2026 №12261-8002/Л-02/8-1500/26 відмовило позивачці у здійсненні перерахунку пенсії та до загального страхового стажу не зараховано період навчання позивачки у Ананьївському сільськогосподарському технікуму бухгалтерського обліку на денній формі навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967.

Позивачка вказує, що вона разом із заявою про перерахунок пенсії надала пенсійному органу, зокрема, архівну довідку про навчання у Ананьївському сільськогосподарському технікуму бухгалтерського обліку на денній формі навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967, із зазначенням номеру отриманого диплому.

Проте, відповідачем прийнято рішення прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком відповідно до ст. 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у зв`язку з ненадання копії диплому по закінченню Ананьївського сільськогосподарському технікуму бухгалтерського обліку.

Позивачка вважає вказану відмову протиправною, оскільки нею були надані всі необхідні документи для перерахунку пенсії, в тому числі уточнююча довідка щодо періоду навчання.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що позивачці до страхового стажу зараховані періоди трудової діяльності 01.08.1967 по 06.03.2000 згідно наданих документів (трудовою книжкою), та з 01.09.2007 по 31.10.2015 згідно даних персоніфікованого обліку.

При цьому, до страхового стажу не зараховано період навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967 згідно довідки від 05.07.2012 № 135, оскільки відсутні підстави видачі вказаної довідки.

Також відповідач посилається на те, що довідка від 05.07.2012 № 135 видана ОСОБА_2 , а позивачкою не було надано документів про зміну прізвища, що додатково унеможливлює зарахуванню період навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967.

Крім того, відповідач вказує, що заява про перерахунок пенсії подана не у спосіб, передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами), вона підлягає розгляду в порядку, визначеному Законом України “Про звернення громадян”. Листом Головного управління № 12261-8002/Л-02/8-1500/26 від 10.03.2026 надано обґрунтовану та вмотивовану відповідь на звернення позивача, в якій було надано роз`яснення стосовно порушеного питання у зверненні.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25.05.2026 у справі № 420/9815/26 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967 року у Ананьївському сільськогосподарському технікуму бухгалтерського обліку, оформлену листом від 10.03.2026 року №12261-8002/Л-02/8-1500/26.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про перерахунок пенсії за віком від 02.02.2026 року, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовив.

Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1000 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності уточнюючої довідки із зазначенням періоду навчання, а також відомостей щодо диплома, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки періоду навчання у Ананьївському сільськогосподарському технікуму бухгалтерського обліку на денній формі навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що довідка від 05.07.2012 № 135 видана ОСОБА_2 , а позивачем не було надано документів про зміну прізвища, що додатково унеможливлює зарахуванню період навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967;

- суд першої інстанції не врахував, що Головним управлінням відмовлено Позивачу в зарахуванні період навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967, оскільки відсутні підстави видачі;

- суд першої інстанції залишив поза увагою те, що згідно з ч. 2 ст. 73 Закону № 1058-ІV забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, відтак стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління на користь Позивача судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. суперечить нормам чинного законодавства;

- інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

Сторонами не заперечується, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”

11.02.2026 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії за віком, в якій просила, зокрема, врахувати до страхового стажу період навчання у Ананьївському сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку на денній формі навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967.

ГУ ПФУ в Одеській області листом від 10.03.2026 №12261-8002/Л-02/8-1500/26 повідомлено позивачку, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967 згідно уточнюючої довідки від 05.07.2012 №135, яка долучена до звернення, оскільки відсутні підстави видачі.

Позивачка, вважаючи протиправною відмову ГУ ПФУ у здійсненні їй перерахунку пенсії за віком, а також неврахування до страхового стажу періоду навчання, звернулась до суду з цим позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.

Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

У розумінні частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Отже, період навчання зараховується до стажу роботи якщо такий період підтверджується, зокрема, дипломами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

Так, підставою для відмови позивачці в зарахуванні до її страхового стажу періоду навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967 згідно уточнюючої довідки від 05.07.2012 №135, пенсійним органом зазначено про відсутність підстав для видачі цієї довідки.

Згідно з підпунктом “б” частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Стаття 38 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту”, пов`язує можливість зарахування часу навчання у професійно-технічному навчальному закладі, зокрема, до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, з зарахуванням особи на роботу за набутою професією упродовж не більш як трьох місяців з дня закінчення навчання.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що позивачкою надана архівна довідка про навчання у Ананьївському сільськогосподарському технікуму бухгалтерського обліку на денній формі навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967, із зазначенням номеру отриманого диплому ( НОМЕР_2 , реєстраційний номер 1938). Також, зазначено, що ОСОБА_2 дійсно в 1965 році вступила до Ананьївського сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку (Наказ № 216 “А” від 20.08.1965), денна форма навчання, і в 1967 році закінчила названий технікум (Наказ № 140 від 09.07.1967 року) зі спеціальності “Планування сільськогосподарського виробництва” з присвоєнням кваліфікації — технік - плановик.

Тобто позивачем підтверджено відомості про навчання відповідно до п. 8. Порядку № 637.

Отже, на переконання апеляційного суду, за наявності уточнюючої довідки із зазначенням періоду навчання, а також відомостей щодо диплома, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки періоду навчання у Ананьївському сільськогосподарському технікуму бухгалтерського обліку на денній формі навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967.

Таким чином, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що зазначений період навчання має бути зарахований до страхового стажу позивача.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив позивачці у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967 у Ананьївському сільськогосподарському технікуму бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Апелянт зауважує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що довідка від 05.07.2012 № 135 видана ОСОБА_2 , а позивачем не було надано документів про зміну прізвища, що додатково унеможливлює зарахуванню період навчання з 20.08.1965 по 09.07.1967.

Надаючи оцінку наведеним твердженням, колегія суддів виходить з таких міркувань.

В контексті обставин цієї справи та доводів пенсійного органу, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, колегія суддів враховує й те, що за ч.3 ст. 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Поміж тим, приписи ч.3 ст. 44 Закону №1058-IV, кореспондуються з нормами Закону України «Про адміністративну процедуру», зокрема з частиною першою статті 47 цього Закону.

Так, відповідно до ч.1 ст.47 Закону України “Про адміністративну процедуру” під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (стаття 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності:

1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління;

2) залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта;

3) повідомляє заінтересованим особам про початок адміністративного провадження та про їхні права на участь в адміністративному провадженні;

4) повідомляє учасникам адміністративного провадження порядок ознайомлення з матеріалами справи, їхні права і обов`язки;

5) надає учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, пояснення та зауваження, довести обставини, що мають значення для вирішення справи;

6) вирішує питання про необхідність залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи, призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей, проведення слухання у справі;

7) виконує інші передбачені законом обов`язки в рамках адміністративного провадження.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що витребування необхідних документів та відомостей, збирання доказів, проведення слухання у справі та інші процедурні дії під час адміністративного провадження здійснюються відповідно до вимог цього Закону.

У даному випадку матеріали справи не містять доказів звернення пенсійного органу до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем відомостей.

Колегія суддів зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду №120/8471/23 від 31.01.2025.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до аргументів апелянта про необґрунтованість стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судових витрат з посиланням на ст. 73 Закону №1058-IV, оскільки процесуальні правовідносини з приводу розподілу судових витрат регулюються ст. 139 КАС України, яка, стосовно цих правовідносин, є спеціальної правової нормою і тому підлягає застосуванню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких підстав, апеляційний суд зазначає, що відшкодування на користь позивача сплаченого судового збору у зв`язку із задоволенням позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань пенсійного органу, яке виступало відповідачем у справі є правомірним.

Відтак, апеляційний суд констатує, що означені аргументи апелянта не знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі № 420/9815/26 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк