Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №420/1380/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1380/26

Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г. В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 420/1380/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 08.01.2026 року №213050046150 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 до страхового стажу періоду проходження військової служби з 26.10.1989 року по 09.04.1992 року та призначити пенсію за віком, на пільгових умовах за списком № 2 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з дня первинного звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг пенсійного віку, має необхідний загальний та пільговий (шкідливий) стаж роботи на посаді, віднесеної до Списку №2, вважає, що є всі законні підстави для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач діяв виключно в межах наданих йому повноважень та з дотриманням встановлених Законом №1058, Порядком № 22-1 норм. Отже своїми діями законні права позивача не порушував, а за таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надав до суду першої інстанції пояснення щодо позову, в яких зазначено, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими нормами чинного законодавства, а відтак задоволенню не підлягають.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 08.04.2026 у справі № 420/1380/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №213050046150 від 08.01.2026 ОСОБА_1 .

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, зарахувавши до страхового стажу перiод проходження військової служби ОСОБА_1 з 26.10.1989 по 09.04.1992.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири гривні, дев`яносто шість копійок).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Також суд вказав, що згідно військового квитка НОМЕР_2 , виданого 13.10.1989 року, позивач проходив військову службу в період з 26.10.1989 по 09.04.1992. Виправлення дати народження позивача у військовому квитку зроблено уповноваженою особою, на підставі паспорту, про що зроблено відповідний запис на сторінці 24 військового квитка.

Також суд першої інстанції вказав, що трудова книжка позивача включає в себе відповідні записи, якими підтверджено факт роботи позивача на посаді передбаченій Списком №2.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції помилково не врахував, що до страхового стажу позивача правомірно не зараховано період проходження строкової військової служби з 26.10.1989 по 09.04.1992, оскільки запис у трудовій книжці внесено з порушенням пункту 2.17 інструкції 162, а саме не зазначено дату видачі військового квитка на підставі якого внесено запис. В долученому військовому квитку від 13.10.1989 серії НОМЕР_2 наявне виправлення дати народження власника, а також не зазначено дату призову на військову службу.

Обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.01.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком з урахуванням пільгового стажу за Списком 2.

Після реєстрації заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.

За результатами розгляду заяви та доданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення №213050046150 від 08.01.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №213050046150 від 08.01.2026 до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 26.10.1989 по 09.04.1992, оскільки військовий квиток містить виправлення дати народження позивача, а в трудовій книжці не зазначено дату видачі військового квитка. Також, відповідач у рішенні зазначив про необхідність страхового сажу 30 років для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Вважаючи вищевказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірне питання в контексті розгляду даної справи, в межах доводів апеляційної скарги, стосується правомірності рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з незарахуванням періоду проходження позивачем строкової військової служби.

Як зазначає апелянт, суд першої інстанції не врахував, що до страхового стажу позивача правомірно не зараховано період проходження строкової військової служби з 26.10.1989 по 09.04.1992, оскільки запис у трудовій книжці внесено з порушенням пункту 2.17 інструкції 162, а саме не зазначено дату видачі військового квитка на підставі якого внесено запис. В долученому військовому квитку від 13.10.1989 серії НОМЕР_2 наявне виправлення дати народження власника, а також не зазначено дату призову на військову службу.

Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить з таких міркувань.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6 Порядку № 637 встановлено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах. Держспецзв`язку приймаються, зокрема, військові квитки.

Згідно військового квитка НОМЕР_2 , виданого 13.10.1989, позивач проходив військову службу в період з 26.10.1989 по 09.04.1992. Виправлення дати народження позивача у військовому квитку зроблено уповноваженою особою, на підставі паспорту, про що зроблено відповідний запис на сторінці 24 військового квитка.

З трудової книжки НОМЕР_3 від 26.06.1989 вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Радянській Армії в період з 26.10.1989 по 09.04.1992 (запис №4).

Апеляційний суд, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, зауважує, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до його страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів в трудовій книжці щодо військової служби.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 Загальні положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Апеляційний суд наголошує, що пенсійний орган зобов`язаний призначати, здійснювати нарахування та перерахунок пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, який має вищу юридичну силу, ніж положення постанов Пенсійного Фонду України. Зазначений Закон не передбачає надання первинних документів у разі наявності відомостей про роботу в трудовій книжці.

Так, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Пунктом 4 Постанови КМУ Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 року №301 закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Колегія суддів наголошує, що позивач не має нести тягар відповідальності чи зазнавати негативних наслідків через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.

Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

За вказаних обставин, не зарахування пенсійним органом періоду проходження позивачем військової служби, носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.

Поряд з цим, як правильно встановлено судом першої інстанції, трудова книжка позивача включає в себе відповідні записи, якими підтверджено факт роботи позивача на посаді передбаченій Списком №2.

З огляду на викладене, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №213050046150 від 08.01.2026 ОСОБА_1 є протиправним, а отже, підлягає скасуванню.

Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 420/1380/26 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик