Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №420/7569/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7569/25

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

повний текст судового рішення

складено 09.01.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі №420/7569/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

14.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №213050042650 від 21.02.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 07.03.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона має право на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 07.03.2023.

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи про те, що ним по відношенню до позивачки жодних протиправних дій не вчинялось та рішень не приймалось. Оскаржуване в даній справі рішення №213050042650 від 21.02.2025 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке на думку відповідача, є правомірним. Як стверджує орган Пенсйного фонду, ОСОБА_1 не має необхідного страхового стажу для призначення спірної пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі №420/7569/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №213050042650 від 21.02.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 07.03.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 07.03.2023.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог органами Пенсійного фонду подано апеляційні скарги, у яких, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ГУ ПФУ в Херсонській області вказує про пропуск позивачкою строку звернення до суду з даним позовом. Також, відповідач вказує про неправильність висновку суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_1 досягла пенсійного віку. Станом на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, позивачка не набула необхідного страхового стажу.

Мотивучю вимоги апеляційної скарги Головне управління ПФУ в Харківській області зазначає, що ОСОБА_1 не має необхідного страхового стажу для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_2 мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія).

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 був чоловіком ОСОБА_1 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).

За фактичними обставинами справи, ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до приписів ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Після досягнення 60 років ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою від 13.02.2025 щодо призначення пенсії у разі втрати годувальника.

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №213050042650 від 21.02.2025 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії у разі втрати годувальника.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №213050042650 від 21.02.2025 позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника (відповідно і переведення на вказаний вид пенсії) визначено статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Таким чином, умовами, за яких призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника, є: 1) член сім`ї повинен бути непрацездатним, 2) непрацездатний член сім`ї повинен перебувати на утриманні годувальника, 3) годувальник на день смерті повинен мати страховий стаж, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності (14 років максимально).

Між тим, непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є: 1) або особами з інвалідністю; 2) або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 3) або досягли 65 років.

Отже, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається члену сім`ї померлого годувальника, для якого допомога померлого годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування, але який (члену сім`ї померлого) й сам одержував пенсію.

Як установлено колегією суддів, станом на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, ОСОБА_1 виповнився 61 рік.

На час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 пенсію не призначено.

Також, як вказують органи Пенсійного фонду, і цього позивачка не заперечує, стаж її роботи складає – 13 років 2 місяці 10 днів, тобто, немає необхідного страхового стажу (не менше 30 років).

З урахуванням з`ясованих осбавин справи колегія суддів вказує, що в розуміні приписів пенсійного законодавства ОСОБА_1 наразі не уважається непрацездатним членом сім`ї, а тому не набула права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Беручи до уваги наведене суд апеляційної інстанції уважає неправильним висновок окружного адміністративного суду про задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачкою строку звернення до суду з даною позовною заявою колегія суддів зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як установлено апеляційним судом, оскаржуване в даній справі рішення №213050042650 про відмову в призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято 21.02.2025.

З даним позовом до Одеського окружжного адмінісративного суду ОСОБА_1 звернулась 14.03.2025, тобто в межах визначеного процесуальним законодавством строку.

Вказуючи про пропуск позивачкою процесуального строку звернення до суду орган Пенсійного фонду акцентує увагу на тому, що в позовній заяві ОСОБА_1 просить призначити їй пенсію з 07.03.2023.

Однак, апеляційний адміністративний суд вказує про неправильність такого підходу суб`єкта владних повноважень, адже визначена як позивачкою, так і судом першої інстанції дата з якої слід призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника не вказує на день з яким законодавець пов`язує початок відліку строку звернення до суду з позовом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає помилковими посилання скаржника на пропуск позивачкою строку звернененя до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як установлено колегією суддів, викладені Одеським окружним адміністративним судом в оскаржуваному рішенні від 09.01.2026 у справі №420/7569/25 висновки не відповідають обставинам справи, а тому такий судовий акт підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 122, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити повністю.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі №420/7569/25 скасувати.

Прийняти у справі нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

У задоволенні решти вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька