Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №522/200/26-Е — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/200/26-Е

Перша інстанція: суддя Ярема Х.С.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

секретар – Божко А.К.,

за участю: представника позивача – адвоката Сластнікової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 травня 2026 року у справі № 522/200/26-Е за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Козяра Тараса Миколайовича Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи Департамента патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив :

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6020496 від 26.10.2025;

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6020694 від 26.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 26.10.2025 він керував автомобілем Ford Fusion н/з НОМЕР_1 . Під час зупинки інспекторами поліції йому повідомлено про порушення п. 2.9. «в» ПДР, а саме керування автомобілем з номерним знаком, який був закритий стороннім предметом (світлоповертаючою плівкою) та про порушення п.2.1. «а» ПДР, а саме керування автомобілем будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Позивач вважає постанови незаконними, оскільки номерний знак на автомобілі під час руху 26.10.2025 не був закритий сторонніми предметами чи забруднений, його було добре видно. Крім того, про наявність постанови суду, якою позивача було позбавлено права керування транспортними засобами, останній не знав.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що на номерні знаки автомобіля була нанесена світлоповертаюча плівка, про що позивач сам повідомив поліцейському, окрім того, позивач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 26.05.2026 позов ОСОБА_1 – задовольнив частково.

Визнав незаконною та скасував постанову серії ЕНА № 6020694 від 26.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовив.

У задоволенні позовних вимог до інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Козяра Тараса Миколайовича - відмовив.

Стягнув з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову 665,60 гривень.

Відмовляючи у частині позовних вимог про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6020496 від 26.10.2025, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.07.2024 у справі № 523/9301/24 ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами на три роки, отже керування ним 26.10.2025 автомобілем Ford Fusion н/з НОМЕР_1 є порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2. 1. «а» ПДР України.

Втім, суд першої інстанції вважав незаконним притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 123-1 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 26.10.2025 серії ЕНА № 6020694.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- аргументи позивача, про те, що відповідальність за ч. 1 ст. 121- 3 КУпАП може мати місце лише у випадку встановлення факту того, що закриття номерного знака іншими предметами унеможливлює чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, є безпідставними, оскільки керування водієм транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, створює окремий склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121- 3 КУпАП.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що 26.10.2025 постановою серії ЕНА № 6020496, складеною інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Козяра Т.М., водія автомобіля Ford Fusion н/з НОМЕР_1 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом, чим порушено ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2.1. «а» ПДР. Накладено адміністративне стягнення штраф - 20 400 грн.

26.10.2025 постановою серії ЕНА №6020494, інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Козяра Т.М., водія автомобіля Ford Fusion н/з НОМЕР_1 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121-3 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом з номерним знаком, який був закритий стороннім предметом (світлоповертаючою плівкою), чим порушив п.2.9.в ПДР. Накладено адміністративне стягнення штраф - 1 190 грн.

Суворовський районний суд м. Одеси постановою від 17.07.2024 у справі № 523/9301/24 на ОСОБА_1 наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу 34 000 грн. та позбавив права керування транспортними засобами на три роки.

Біляївський районний суд Одеської області постановою від 06.12.2024 у справі № 496/6313/24, на ОСОБА_1 наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу 51 000 грн, позбавив права керування транспортним засобом на десять років.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чиного законодавства.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені статтями 121, 126 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

За положеннями статей 249, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати;правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року N 3353-XII "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п.2.1. «а» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України унормовано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із ч.4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (20 400 грн.).

Як встановлено під час розгляду справи відповідно до оскаржуваної постанови від 26.10.2025 серії ЕНА № 6020496, складеною інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Козяром Т.М., водія автомобіля Ford Fusion н/з НОМЕР_1 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом, чим порушено ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2.1. «а» ПДР. Накладено адміністративне стягнення штраф - 20 400 грн.

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.07.2024 у справі № 523/9301/24 був позбавлений права керування транспортними засобами на три роки, то керування ним 26.10.2025 автомобілем Ford Fusion н/з НОМЕР_1 є порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2. 1. «а» ПДР України.

Доказів на спростування цього позивач не надав, а його посилання на необізнаність із рішенням суду не спростовує обставин керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6020496 від 26.10.2025 відсутні.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6020496 від 26.10.2025, колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до частини 1 статті 308 КАС України апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Щодо правомірності постанови від 26.10.2025 серії ЕНА № 6020694.

Під час розгляду справи встановлено, що 26.10.2025 постановою серії ЕНА №6020494, інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Козяра Т.М., водія автомобіля Ford Fusion н/з НОМЕР_1 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121-3 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом з номерним знаком, який був закритий стороннім предметом (світлоповертаючою плівкою), чим порушив п.2.9.в ПДР. Накладено адміністративне стягнення штраф - 1 190 грн.

Відповідно до ч.1 ст.121-3 КУпАП особа притягується до відповідальності за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Відповідно до статті 90 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Колегія суддів встановила, що на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідач посилається на відео докази, які додані до відзиву на позовну заяву, та які на думку відповідача, підтверджують наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Проте, колегія суддів зазначає, що вищевказані відео докази, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище, на підставі статті 283 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 по справі № 338/1/17.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегією суддів встановлено, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, окрім відомостей про технічний засіб, яким здійснено фіксування правопорушення містить посилання на фото. Проте фото підтвердження фіксування правопорушення до суду не надано.

Натомість , як правильно вказав суд першої інстанції відеозаписом з нагрудної камери поліцейського № 473323 та 477702 не підтверджується, що на номерний знак автомобіля, яким керував ОСОБА_1 нанесено світловідбиваючу плівку, яка не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Окрім того, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, з того приводу, що те, сам водій вказує на розміщення на номерному знаку наклейки, не є відповідно належним доказом такого за відсутності інших належних доказів.

Визнання особою вини у порушенні Правил дорожнього руху не є достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень без наявності інших належних і допустимих доказів. Відповідач зобов`язаний довести правомірність винесеного ним рішення, і така відповідальність не знімається навіть у разі згоди особи з порушенням (постанова Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17).

Отже, вищезазначені відеофайли не є належними доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП. В свою чергу, позивач не визнає факту вчинення ним порушення ПДР.

Інших доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП., за яке він притягнутий до відповідальності, зокрема пояснень свідків, матеріали справи не містять.

Саме по собі описання інспектором поліції в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення, не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.

Виходячи з викладеного вище, апеляційний суд вважає, що всупереч встановленому КАС України обов`язку доказування, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтвердили обставини, на які посилається відповідач.

З даного приводу, апеляційний суд також вважає за доцільне зауважити, що в силу приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватись на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В свою чергу, відповідно до правових позицій Верховного суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 357/10134/17 та від 11 грудня 2019 року по справі №761/41786/16а, - відсутність доказів свідчить про недоведеність правопорушення.

В даному випадку, за наслідками апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла переконання, що відповідачем не доведено наявності складу та події адміністративного правопорушення, за яке позивача спірною постановою серії ЕНА № 6020694 від 26.10.2025 було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, та події правопорушення.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та надані Управлінням патрульної поліції в Тернопільській області відеозаписи місця події, зроблені з нагрудного відеореєстратора працівника поліції № 473323, колегія суддів встановила, що на керованому позивачем транспортному засобі Ford Fusion н/з НОМЕР_1 були наявні стандартні номерні знаки, на яких, чітко та досить розбірливо видно усі символи даного номерного знака. Факт же наявності покриття цього номерного знака світло-відбиваючою плівкою з цієї відео- фіксації встановити не можливо. За наведених обставин, зазначені відеозаписи не можуть бути покладені в основу доведеності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення (ч.1 ст.121-3 КУпАП), зазначеного у спірній постанові.

При цьому, будь-яких інших доказів порушення позивачем п.2.9 (в) ПДР України (наприклад фотофіксації), у тому числі наявність прозорої плівки на номерних знаках, відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 травня 2026 року у справі № 522/200/26-Е – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик