Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №420/41240/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41240/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІКОН" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року, прийняте у складі суду судді Толмікової Л.М., по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІКОН" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВІКОН" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення від 27.08.2025 №4688715320705 та податкове повідомлення – рішення від 27.08.2025 року №4688615320705.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ "НОВІКОН" не використовував ТМЦ в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, а навпаки під час перевірки надав посадовим особам відповідача пояснення щодо наміру використання ТМЦ саме в господарській діяльності, а саме для виконання укладених із замовниками договорів підряду, за якими на адресу позивача надійшла попередня оплата, а строк передачі робіт за договорами встановлено до кінця 2025 року. Спір між податковим органом і платником податків виник у зв`язку із тим, що станом на 31.12.2023 року у платника податків на рахунку 20 обліковувались ТМЦ на складі обсягом 86 731 354,34 грн., залишок на 26 рахунку (готова продукція) – 0,00 грн., залишок на 28 рахунку (товари на складі) не ведеться. Зазначене є цілком логічним, адже станом на 31.12.2023 року у позивача могло не бути готової продукції через не завершення виробничого процесу. Разом із тим, 31.12.2023 року ці ж ТМЦ позивачем зі складу передано в виробництво, що підтверджується Звітом про матеріальні цінності від 31.12.2023 року та Інвентаризаційним описом незавершеного виробництва №1 від 31.12.2023 року, після чого бухгалтер платника податків дійсно не перемістила відповідні ТМЦ з 20 рахунку на 23 рахунок, а продовжила їх обліковувати на 20 рахунку. Станом на момент проведення перевірки виробництво залишалось незавершеним і відповідно не було фіналізовано підписанням актів виконаних робіт із замовниками, і відповідно змінами по рахунку 26 (готова продукція), адже станом на момент проведення перевірки готова продукція не була ще виготовлена та прийнята покупцем. У зв`язку із зазначеним, податковий орган, отримавши під час проведення перевірки оборотно-сальдову відомість по рахунку 20 станом на 31.12.2023 року із відображеними в цій ТМЦ на складі обсягом 86 731 354,34 грн., не прийнявши участь в інвентаризації під час перевірки, яку платник податків не зобов`язаний був проводити, прийшов до висновку, що зазначені ТМЦ не існують, а отже були використані не в господарській діяльності, відхиливши повністю аргументацію платника податків про передачу ТМЦ в виробництво та наявність заборгованості перед замовниками робіт з виробництва та монтажу металопластикових та алюмінієвих вікон та дверей, що свідчить про намір використання ТМЦ в господарській діяльності позивача. Позивач використовує ТМЦ в розмірі 86 731 354,34 грн., які були зафіксовані на рахунку 20 станом на 31.12.2023 року, в господарській діяльності, виконуючи роботи за договорами підряду, які ним було укладено раніше, за якими ним було отримано попередню оплату, закуплено ТМЦ для виконання робіт та зареєстровано податкові зобов`язання за фактом отримання попередньої оплати. Зазначене повністю спростовує посилання відповідача на те, що ТМЦ були використані в негосподарській діяльності. Самий по собі факт не проведення інвентаризації в момент проведення перевірки в присутності інспекторів податкового органу не може підтверджувати факти використання ТМЦ не в господарській діяльності, та не спроможно спростувати достовірність наданих платником податків зокрема інвентаризаційних описів незавершеного виробництва зокрема на 31.12.2023 року та на 30.06.2025 року, які відповідач визначив як довідкові та не прийняв до уваги. В періоді, що підлягав перевірці, а саме з 01.04.2021 року по 31.12.2023 року, ТОВ «НОВІКОН» неодноразово проводилася інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, недостачі товару не було виявлено. Зазначене підтверджується доданими матеріалами попередніх інвентаризацій, в тому числі інвентаризацією незавершеного виробництва, які подавалися під час проведення перевірки, потім разом із запереченнями на акт перевірки, і разом із скаргою на податкові повідомлення - рішення. Проте зазначеним документам відповідачем було надано статус довідкових та не прийнято до уваги. Отже сам по собі факт не проведення інвентаризації під час перевірки у присутності податкового органу, або факт помилкового не перенесення ТМЦ після передачі в виробництво з 20 рахунку та 23 рахунок, не можуть свідчити про нестачу (відсутність) товарів, або їх використання не в господарській діяльності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у задоволені адміністративного позову було відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВІКОН" звернулося до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВІКОН" стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема пункти 8– 10 П(С)БО 9 «Запаси», та порушив процесуальні вимоги статей 9, 76, 77 КАС України. Висновок суду про дефектність інвентаризаційних описів через відсутність поштучної деталізації є безпідставним, оскільки П(С)БО 9 дозволяє облік запасів за однорідною групою («Конструкції металопластикові» та «Конструкції алюмінієві» у кв.м.), що й було виконано Позивачем із належним оформленням Звіту про матеріальні цінності та визначенням матеріально відповідальної особи. Твердження про проведення інвентаризації в офісі площею 11 кв.м. повністю спростовується наявністю у ТОВ "НОВІКОН" виробничого комплексу площею понад 2000 кв.м. у с. Латівка. Крім того, всупереч статті 76 КАС України, суд безпідставно відхилив акти виконаних підрядних робіт за серпень – грудень 2025 року з контрагентами ТОВ «ВІМАРКО» та ТОВ «АЛЬ-СОФІЯ» на суму отриманої передоплати 114,5 млн грн.

27.05.2026 до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якій він повністю заперечує проти викладених в апеляційній скарзі доводів, а тому просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволені апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 03.07.2025 №7181-п, проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІКОН», код ЄДРПОУ 36501757, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2021 по 31.12.2023, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною).

Копію наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 03.07.2025 №7181-п вручено 15.07.2025 під підпис головному бухгалтеру ТОВ «НОВІКОН» – Врабіє Людмилі Андріївні.

З направленнями на право проведення перевірки ознайомлено під підпис 15.07.2025 року головного бухгалтера ТОВ «НОВІКОН» Врабіє Л.А.

Копію наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 18.07.2025 №7674-п про продовження терміну проведення перевірки вручено 18.07.2025 під підпис головному бухгалтеру ТОВ «НОВІКОН» Врабіє Л.А.

Перевірку проведено з відома керівника ТОВ «НОВІКОН» ОСОБА_1 .

Перевірка проводилась з 15.07.2025 по 23.07.2025.

За результатами проведеної перевірки, 30.07.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області складено Акт за № 41185/15-32-07-05-18, у висновках якого встановлено порушення:

1. п.п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), п.20 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 № 318 зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 100 611 грн., в тому числі в наступних податкових періодах:

- 2021 р. на суму 100 611 грн.

2. абз. «г» п.198.5. ст. 198 розділу Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17346 271 грн., в наступних податкових періодах:

за грудень 2023 на суму 17346 271 грн.

3. пп. 120-1.1. ст. 120-1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), п. 90 «Перехідних положень» Податкового кодексу України, ТОВ «НОВІКОН» зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з порушенням терміну реєстрації у сумі ПДВ 217208.91 грн., в т.ч. за липень 2022 у сумі 2897,4 грн., за жовтень 2023 у сумі 214311.51 грн.

4. в частині не зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних у сумі ПДВ 17 346 271 грн., що тягне за собою накладення штрафу в розмірах передбачених абз. 4 п. пп. 120-1.2. ст. 120-1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями).

5. п.8.1, п.8.3, п.8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 грудня 2011 № 1562/20300, ТОВ «НОВІКОН» не надало до податкового органу повідомлення про об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими. або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20- ПРР.

6. ст.51, п.176.2 ст. 176 з урахуванням ст.52-1 та п.69.2 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» із змінами та доповненнями за 11 квартал 2021 року, II, IV квартал 2022 року. ІІ квартал 2023 року. внаслідок не відображення сум поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку з ознакою доходу « 197».

Не погоджуючись із зазначеним актом, ТОВ «НОВІКОН» подало заперечення на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НОВІКОН», код ЄДРПОУ 36501757, від 30.07.2025 року № 41185/15-32-07-05-18.

За результатами розгляду заперечень, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення № 12038/КПР/15-32-07-05-06 від 25.08.2025, яким на виконання пункту 86.7 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами, за результатами розгляду заперечень ТОВ «НОВІКОН», код ЄДПРОУ 36501757 від 13.08.2025 №25 (вх. до Головного управління ДПС в Одеській області від 13.08.2025 №81409/6) наданого до акту перевірки від 30.07.2025 року №41185/15-32-07-05-18 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НОВІКОН», код ЄДРПОУ 36501757», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2021 по 31.12.2023, пункт 1 Висновку акту перевірки скасовано. Пункти 26 Висновку акту перевірки залишено без змін.

На підставі вищевказаного акту перевірки та відповіді на заперечення, ГУ ДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.08.2025:

- № 4688715320705, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 17 346 271 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 734 627 грн.

- № 4688615320705, яким застосовано штраф за платежем "ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в розмірі 3400 грн.;

Скориставшись процедурою адміністративного оскарження, 19.09.2025 ТОВ «НОВІКОН», звернулось із відповідною скаргою до ДПС на вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 27.08.2025.

Рішенням ДПС про результати розгляду скарги №321148/6/99-00-06-01-01-06 від 07.11.2025 року, податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення.

У ході перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області під підпис головному бухгалтеру ТОВ «НОВІКОН» Врабіє Людмилі Андріївні було надано запит про надання пояснення та їх документального підтвердження від 15.07.2025 №1, 23.07.2025 №2, станом на день реєстрації акту посадовою особою підприємства на запит 23.07.2025 №2 не було надано пояснень, у зв`язку з чим складено акт про ненадання документів від 23.07.2025 №6105/15-32-07-05-19.

В ході проведення позапланової документальної перевірки інвентаризація основних засобів та товарно-матеріальних цінностей в присутності посадових осіб Головного управління ДПС в Одеській області не проводилась. На запит Головного управління ДПС в Одеській області щодо доступу до обстеження територій, приміщень та проведення інвентаризації від 11.07.2025 №10635/КРС/15-32-07-05-06 ТОВ «НОВІКОН» станом на дату проведення перевірки Наказ «Про призначення інвентаризації» не надано, інвентаризація в ході перевірки в присутності представників запит Головного управління ДПС в Одеській області не проводилась. ТОВ «НОВІКОН» надано на останній день перевірки 23.07.2025 інформацію щодо знаходження залишків ТМЦ на інших об`єктах, які не належать ТОВ «НОВІКОН».

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішення, ТОВ «НОВІКОН» звернулось за судовим захистом із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними та допустимими первинними документами фактичну наявність залишків ТМЦ на складах та у незавершеному виробництві, що за правилами підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України прирівнюється до їх використання в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку. Крім того, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо недостовірності наданих матеріалів інвентаризації, оскільки в документах містилися посилання на приміщення офісу площею 11 кв.м., де фізичне розміщення та зберігання великогабаритних конструкцій у відповідних обсягах є об`єктивно неможливим, а саму інвентаризацію проведено за відсутності перевіряючих та без належного повідомлення податкового органу. Надані апелянтом договори підряду, оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 та акти виконаних робіт із контрагентами ТОВ «ВІМАРКО» і ТОВ «АЛЬ-СОФІЯ» за серпень – грудень 2025 року суд визнав безпідставними, зазначивши, що відображення показників у регістрах обліку та подальше подання документів про намір використання ТМЦ об`єктивно не здатні засвідчити фізичне існування відповідних активів на місці.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755 господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, у відповідності до вимог п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 ст. 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

Комплексний аналіз вимог пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України дозволяє стверджувати, що його застосування допускається виключно в випадку наявності: 1. наміру використання товарів/послуги, необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку 2. факту використання товарів/послуги, необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку 3. встановлення актом інвентаризації факту нестачі товарів/послуги, необоротних активів.

Варто зауважити, що спір у цій справі зводиться до правомірності нарахування податковим органом податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з висновком про відсутність у позивача залишків товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) на суму 86 731 354,34 грн, які обліковувалися на рахунку 20 «Виробничі запаси» станом на 31.12.2023 року, та твердженням про їх використання у негосподарській діяльності.

Водночас, колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.

Так, щодо висновків контролюючого органу про невиконання позивачем обов`язку щодо проведення інвентаризації під час проведення перевірки, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів 20.1.9, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, а також мають право доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності.

Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положением про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (далі - Положення № 879).

Абзацом 6 пункту 7 Положення № 879 встановлено, що проведення інвентаризації є обов`язковим на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. Інвентаризація має розпочатися в термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цього органу, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

З аналізу наведених норм права слідує, що обов`язок платника податків щодо проведення інвентаризації під час перевірки виникає не автоматично в силу закону чи самого факту призначення перевірки, а виключно на підставі відповідного належним чином оформленого розпорядчого документа податкового органу, у якому обов`язково мають бути чітко визначені терміни та обсяг проведення такої інвентаризації.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на обґрунтування своїх доводів про порушення позивачем вимог законодавства в частині проведення інвентаризації відповідач посилається на Запит щодо доступу до обстеження територій, приміщень та проведення інвентаризації від 11.07.2025 №10635/КПР/15-32-07-05-06. Проте, дослідженням змісту вказаного запиту встановлено, що він містив лише вимогу про ознайомлення представників ГУ ДПС в Одеській області з наказом про призначення інвентаризації не пізніше 17.07.2025, без зазначення обсягу та терміну безпосереднього проведення самої інвентаризації, що є обов`язковим реквізитом вимоги в розумінні Положення № 879. Самого ж документа податкового органу, оформленого у вигляді окремої вимоги (розпорядження) із зазначенням конкретних обсягів та строків інвентаризації, матеріали справи не містять, і відповідачем суду надано не було.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що надання доступу для огляду приміщень та проведення інвентаризації є різними за своєю правовою суттю обов`язками платника податків, визначеними окремими нормами Податкового кодексу України (пп. 20.1.13 та пп. 20.1.9 ст. 20 ПК України відповідно), які виконуються у різний спосіб та оформлюються різними процесуальними документами.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що контролюючим органом у повній мірі відображено детальний опис та адреси місць здійснення господарської діяльності ТОВ «НОВІКОН» (зокрема виробничого цеху в Одеській області, Біляївський р-н, с. Латівка, вул. Балтська дорога, 75/1, та приміщень у м. Одесі по вул. Чорноморського козацтва, 103, вул. Дунаєвського, 1, вул. Академіка Заболотного, 28). Оскільки фіксація таких відомостей в акті перевірки є неможливою без фактичного огляду територій, а матеріали справи не містять актів про недопуск посадових осіб до обстеження, колегія суддів доходить висновку про належне виконання позивачем обов`язку щодо надання доступу до обстеження приміщень на виконання запиту податкового органу від 11.07.2025.

Окрім того, на виконання вказаного запиту позивачем було надано до перевірки наявні матеріали інвентаризацій за весь період, що підлягав перевірці (2021, 2022 та 2023 роки), копії яких також повторно долучалися до заперечень на акт перевірки з метою спростування тверджень інспекторів щодо недостовірності адрес.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Твердження відповідача про відмову позивача від проведення інвентаризації, викладені виключно в тексті акту перевірки, за відсутності в матеріалах справи самого розпорядчого документа з вимогою про проведення інвентаризації, не можуть вважатися належним та безумовним доказом вчинення позивачем правопорушення. Акт перевірки є лише документом, що фіксує суб`єктивні висновки інспекторів, і не може замінювати собою первинні документи або розпорядчі акти індивідуальної дії, на підставі яких виникають правові обовязки для платника податків.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про встановлення факту невиконання позивачем обов`язку щодо проведення інвентаризації, не перевіривши при цьому факт наявності відповідного належним чином оформленого документа податкового органу та переклавши обов`язок доказування з відповідача на позивача, що є прямим порушенням вимог частини 2 статті 77 КАС України та призвело до ухвалення необґрунтованого рішення в цій частині через недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Щодо відображення ТМЦ на рахунках бухгалтерського обліку, колегія судді з цього приводу зазначає, що відсутність відповідної аналітики на рахунку не може слугувати належним доказом відсутності господарської мети. Така відсутність впливає виключно на достовірність обліку та точність визначення собівартості продукції, проте не нівелює сам факт здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що норми ПК України, зокрема пункт 198.5 статті 198, не містять положень, які б встановлювали залежність виникнення податкових зобов`язань із податку на додану вартість від наявності чи відсутності залишків незавершеного виробництва, і сама відсутність таких залишків у бухгалтерському обліку не є підставою для автоматичного застосування податкових наслідків, передбачених зазначеною нормою, оскільки ПК України визначає інші юридично значимі обставини для виникнення відповідного обов`язку.

Так, відповідно до абзацу десятого пункту 198.5 статті 198 ПК України, обов`язок платника податку щодо нарахування умовних податкових зобов`язань з ПДВ виникає виключно у разі, якщо на момент перевірки в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу контролюючого органу, фактично виявлено та належним чином зафіксовано нестачу придбаних товарів.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що обов`язок доведення факту нестачі або використання ТМЦ в операціях, що не є господарською діяльністю, законодавець покладає саме на контролюючий орган. Проте, як свідчать матеріали справи, під час проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «НОВІКОН» посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області обстеження та фактичний перерахунок залишків ТМЦ взагалі не здійснювалися, а висновок про їх «нестачу» є результатом суто камерального зіставлення показників звітності.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ «НОВІКОН» правомірно зазначає, що за своєю правовою суттю неможливість контролюючого органу провести обстеження активів у конкретному приміщенні не є тотожною документальному підтвердженню їх відсутності. Правова позиція податкового органу, з якою погодився суд першої інстанції, будується на припущенні, що факт непроведення інвентаризації у присутності перевіряючих звільняє податковий орган від обов`язку доказування вини платника податків та автоматично свідчить про негосподарське використання активів.

Колегія суддів вважає такі висновки суду передчасними та помилковими, оскільки у постановах Верховного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 120/2764/23 та від 06 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17, Верховний суд розглядав питання можливості використання факту не проведення інвентаризації як підстави для застосування підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, і виснував, що «нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована). За своєю суттю, інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат. Відсутність інформації у відомостях інвентаризації про Документ сформований в системі «Електронний суд» 18.06.2026 4 залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару.».

Колегія суддів зауважує, що окрім цього, судом першої інстанції не було враховано специфіку господарської діяльності позивача, яка пов`язана з виготовленням та монтажем будівельних металопластикових конструкцій, що за своєю структурою передбачає тривалий і безперервний технологічний цикл. Апелянт обґрунтовано вказує, що станом на дату перевірки спірні ТМЦ фізично не могли перебувати за місцем реєстрації компанії, тобто в офісному приміщенні площею 11 кв.м., оскільки вони вже були передані у незавершене виробництво та безпосередньо транспортовані на будівельні майданчики замовників для проведення монтажних робіт.

Доводи контролюючого органу щодо неможливості врахування перебування матеріалів на об`єктах ТОВ «ВІМАРКО» та ТОВ «АЛЬ-СОФІЯ» через відсутність поданого повідомлення за формою № 20-ОПП колегія суддів відхиляє, так як невиконання платником обов`язку щодо повідомлення про об`єкти оподаткування за формою № 20-ОПП є самостійним процедурним порушенням, за яке статтею 117 ПК України передбачено окрему фінансову відповідальність, і воно жодним чином не може слугувати беззаперечним доказом фізичної відсутності або фіктивності самих активів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реального фізичного існування та цільового використання ТМЦ апелянтом надано комплекс належних та допустимих доказів, а саме: договори підряду, оборотно-сальдові відомості по рахунку 361, а також акти виконаних робіт із контрагентами за серпень – грудень 2025 року, що засвідчують успішне завершення будівельних робіт та здачу об`єктів замовникам. Більше того, матеріалами справи підтверджено одержання позивачем попередньої оплати (авансових платежів) від зазначених контрагентів на загальну суму понад 114,5 млн грн, за рахунок яких і здійснювалося цільове придбання будівельних матеріалів.

На підставі вищевикладеного, оскільки контролюючим органом в порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України не доведено фактів реального вибуття ТМЦ з володіння позивача поза межами господарської діяльності, висновок суду першої інстанції про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.08.2025 року № 4688715320705 та № 4688615320705 є безпідставним.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІКОН" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІКОН" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІКОН" в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 27.08.2025 №4688715320705 та податкове повідомлення рішення від 27.08.2025 року №4688615320705.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька