Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №160/23336/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/23336/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 в адміністративній справі №160/23336/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті неотриманих сум пенсій, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунку пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023р. у справі №160/22017/23 і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану її померлим чоловіком ОСОБА_3 пенсію, нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023р. у справі №160/22017/23.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 є вдовою померлого пенсіонера з числа військовослужбовців - ОСОБА_3 , якому на виконання рішення суду у справі №160/22017/23 було нараховано доплату до пенсії, проте, ці кошти на день смерті чоловіку виплачено не було. З урахуванням приписів ч.1 ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою щодо виплати вказаної нарахованої доплати до пенсії, недоодержаної її померлим чоловіком, із додаванням всіх підтверджуючих документів, проте, листом від 31.05.2024р. відповідач безпідставно відмовив у виплаті цих коштів, з посиланням на необхідність вирішення цього питання у судовому порядку. На думку позивача, вказана відмова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 недоотриманих сум пенсії, що підлягали виплаті її померлому чоловіку – ОСОБА_3 , після здійсненого перерахунку його пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023р. у справі №160/22017/23, і залишилася недоодержаними у зв`язку із його смертю, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.05.2024р. за вих.№32857-19601/Б-01/8-0400/24.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) недоотриману за життя її померлим чоловіком – ОСОБА_3 , суму пенсії, нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023р. у справі №160/22017/23, яка залишилася недоодержаною у зв`язку із його смертю.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просило прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції є передчасними та зробленими без повного з`ясування обставин справи.

Обґрунтовуючи позицію, Головне управління вказує на те, що Листом від 31.05.2024 за №32857-19601/Б-01/8-0400/24 Головним управлінням було відмовлено виплатити нараховану та недоодержану за життя пенсію померлого чоловіка ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що відповідно до статті 61 Закону №2262: суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не

належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Оскільки, довідка про набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 по справі № 160/22017/23 була сформована в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 23.04.2024, тобто після смерті пенсіонера, рішення суду не виконувалось. Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками суду першої інстанції та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 12.09.2015р., між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб 12.09.2015р. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_5 , дружини – ОСОБА_5 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023р. у справі №160/22017/23 позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_3 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань №3/599 від 05.05.2023 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.04.2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_3 на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань №3/599 від 05.05.2023 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023р. у справі №160/22017/23 набрало законної сили 14.11.2023р.

Судом встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023р. у справі №160/22017/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань №3/599 від 05.05.2023 року, та нараховано відповідну доплату пенсії.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Жовтоводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 02.01.2024 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

17.04.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій, з посиланням на приписи ст.61 Закону №2262-ХІІ, а також на те, що вона є дружиною померлого пенсіонера з числа військовослужбовців та проживала з чоловіком на момент його смерті і вела з ним спільне господарство, просила здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_3 , нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023р. у справі №160/22017/23.

На підтвердження того, що на момент смерті чоловіка позивачка проживала разом із ним за однією адресою вона надала копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 із відміткою про зареєстроване місце проживання ( АДРЕСА_2 ), а також довідку Відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Жовтоводської міської ради №190 від 26.03.2024р. про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ).

Листом від 31.05.2024р. за вих.№32857-19601/Б-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що питання щодо отримання заборгованості за рішенням суду у справі №160/22017/23 ОСОБА_1 має право вирішити в судовому порядку, зокрема, відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, якою закріплені положення процесуального правонаступництва та вказано, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи правонаступником. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державного влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті. У тому числі це стосується непрацездатних членів сім`ї, зазначених у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи ні.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини (частина третя статті 52 Закону № 1058-IV).

Водночас спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Суд першої інстанції правильно зазначає, що положення статті 61 Закону № 2262-ХІІ необхідно тлумачити в системному взаємозв`язку з положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, за змістом статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Наведене вище дає підстави для висновку, що Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має чітке соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб: тих, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або членів сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначеному законом порядку. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, чи у випадку, коли вказані особи у межах визначеного законом строку не звернулися за отриманням виплат, правовідносини щодо отримання цих сум пенсії стають спадковими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2024 року у справі № 160/18875/23.

При цьому слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 у справі № 160/26335/23 за аналогічних правовідносин, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, констатував помилковість їхніх висновків про те, що спірні правовідносини стосуються спадкових прав та через це підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства. Судові рішення, на які посилалися суди нижчих інстанцій, мали інші фактичні обставини. Зокрема, у тих справах позивачі зверталися з позовами про стягнення пенсії померлого вже після спливу шестимісячного строку, і ці суми були включені до спадщини.

Колегія суддів зауважує, що у справі, що розглядається, позивач реалізувала своє право на неодержану пенсію в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV та частиною першою статті 61 Закону № 2262-XII, шляхом звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера.

Також Верховний Суд зауважив, що посилання судових інстанцій на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 27.03.2019 у справі № 286/3516/16-ц, від 03.04.2019 у справі № 808/1346/18, а також на постанови Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 180/754/17, від 11.10.2021 у справі № 200/126/21-а, від 19.04.2022 у справі № 580/4214/21, від 11.07.2022 у справі № 360/3210/18 та від 03.08.2022 у справі № 580/4047/21 є помилковим, оскільки правовідносини у зазначених справах суттєво відрізняються за фактичними обставинами. Відмінність полягає в тому, що в указаних справах позивачі зверталися за захистом саме спадкових прав, тоді як у нашому випадку особа звернулася до суду за захистом свого безпосереднього права на отримання пенсійних виплат як член сім`ї померлого (не в порядку спадкування). Реалізація цього права передбачена частиною другою статті 52 Закону № 1058-IV та статтею 61 Закону № 2262-XII за рішенням пенсійного органу.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а, де Суд дійшов висновку, що спір у подібних правовідносинах належить до адміністративної юрисдикції, оскільки позивач звернувся за захистом свого права як члена сім`ї померлого, на яке безпосередньо вплинуло оскаржуване рішення відповідача.

Колегією суддів також враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.04.2022 у справі № 200/10136/20-а, в якій Суд зазначив, що батьки, дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання недоотриманої пенсії і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Такий підхід має виражене соціальне спрямування, оскільки захищає інтереси осіб, для яких ці виплати спільно з отримувачем складали загальний доход сім`ї.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що цей підхід стосується випадків, коли члени сім`ї реалізували право на неодержану пенсію у встановлений законом шестимісячний строк, проте не отримали виплату через протиправне рішення чи відмову суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 є дружиною померлого військового пенсіонера ОСОБА_3 та проживала разом із ним на день його смерті. Відтак, позивач у розумінні приписів статті 61 Закону № 2262-XII, має безумовне право на одержання сум пенсії, що підлягали виплаті її померлому чоловіку, незалежно від того, чи належить вона до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При цьому, колегія суддів вважає, що позивач реалізувала своє право у належний спосіб, звернувшись до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не пізніше шести місяців після смерті чоловіка. Не отримавши виплати, вона фактично оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення, викладене у листі від 31.05.2024 за вих. № 32857-19601/Б-01/8-0400/24.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправною та скасування відмови ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 недоотриманих суми пенсії померлого чоловіка, які були нараховані на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі № 160/22017/23 та оформлені листом-відмовою від 31.05.2024.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану за життя її померлим чоловіком ОСОБА_3 пенсію, нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі № 160/22017/23.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч.1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 в адміністративній справі №160/23336/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова