Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №945/597/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/597/26

Провадження № 2/945/1084/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець В.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батька,

встановив:

12 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) подав до Миколаївського районного суду Миколаївської області позовну заяву до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення аліментів на утримання батька.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилався на те, що він є пенсіонером за віком, за станом здоров`я потребує сторонньої допомоги та йому протипоказані фізичні навантаження. Єдине джерело доходу це пенсія. Він проживає з дружиною, якає особою з інвалідністю І групи та пенсіонеркою за віком. Їх син ОСОБА_3 , в даний час мобілізований до ЗСУ і бере участь у бойових діях, однак не допомагає їм. Враховуючи їх стан здоров`я, відсутність необхідної матеріальної, моральної та фізичної допомоги, позивач змушений звернутися з позовом до суду про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька в розмірі 20 відсотків заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 12.03.2026 і довічно.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

23 червня 2026 року представником відповідача ОСОБА_3 – адвокатом Руснаковою Т.А. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги відповідач не визнає в повному обсязі. Представник відповідача зазначає, що потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги беруться отримання батьками пенсій, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов`язку їх утримання та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.

Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2018 № 301/160/17).

Представник звернула увагу, що з 1 січня 2026 року загальний прожитковий мінімум в Україні становить 3 209 грн, з різними показниками для дітей, працездатних та непрацездатних осіб. Основні показники прожиткового мінімуму на 2026 рік: для осіб, які втратили працездатність (пенсіонери) - 2 595 грн, для працездатного населення: 3 328 грн. При цьому, позивач отримує пенсію у розмірі 4 752,24 грн.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат просить взяти до уваги, що рідна сестра відповідача та донька позивача ОСОБА_4 систематично надає грошову допомогу позивачу та своїй матері, що підтверджується грошовими переказами Western Union. Разом з тим, відповідач на своєму утриманні має неповнолітню доньку, а також його дружина має низку захворювань та потребує лікування.

Таким чином правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не має.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з мотивів та підстав, викладених у позовній заяві. Зауважив, що його дружина з 2023 року не може сама себе забезпечити та потребує стороннього догляду, додаткових коштів на утримання, пов`язаних з інвалідністю (придбання обладнання, ліків). При цьому їх син має можливість додатково допомагати, так як працює, молодша його донька навчається на повному державному утриманні, а старша онука вже працює. Сім`я сина придбала автомобіль та побудувала гараж, а тому може допомагати батькам, що є обов`язком дітей.

Просив звернути увагу суду на те, що лише за останні 2 місяці їх старша донька тричі надсилала кошти у розмірі 3 тисяч, проте такі перекази не є систематичними, а ті, що надсилались раніше не стосуються добровільної матеріальної допомоги, а пов`язані з домовленістю між батьками та донькою, якій подарували квартиру. Тому такі перекази просили суд до уваги не приймати. Зазначив, що позовна заява дружини до доньки про стягнення аліментів на утримання батьків із 2025 року перебуває на розгляді у Миколаївському районному суді, рішення не прийняте.

Позивач зазначив, що йому соромно за те, що вимушений позиватись до дітей, але іншого виходу у нього немає, при цьому у свій час добровільно доглядав та допомагав своєму батькові, який тяжко хворів.

Відповідач ОСОБА_3 , про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, до суду не з`явився.

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Руснакова Т.А. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з мотивів та підстав, викладених у відзиві.

Суд, вислухавши доводи позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 4).

Згідно з витягу з постанови ЛКК №180/1604 від 10.09.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за станом здоров`я потребує сторонньої допомоги у помірному обсязі, протипоказані тяжкі фізичні навантаження (а. с. 15).

Відповідно до довідки про доходи № 4051 0707 0205 2056, яка видана ОСОБА_1 , він перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні ПФУ м. Миколаєва в Миколаївській області і отримує пенсію за віком, за лютий 2025 розмір пенсії складає 4 752,24 грн (а. с. 19).

Як стверджує позивач та не оспорює відповідач, ОСОБА_3 не надає позивачу матеріальну допомогу на їх з дружиною утримування.

Дружина позивача ОСОБА_5 , яка є матір`ю відповідача та є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується Довідкою до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією, витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 44/25/2614/В від 22.12.2025, а також є пенсіонеркою відповідно до довідки про доходи № 4051 0707 0205 2056, виданої ОСОБА_5 в тому, що вона перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні ПФУ м. Миколаєва в Миколаївській області і отримує пенсію за віком, за лютий 2025 розмір пенсії складає 2 753,62 грн (а. с. 14, 16 та на звороті).

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі.

Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Позивач по справі досяг пенсійного віку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Згідно ч.2 ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, можливості одержання утримання від інших дітей, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати матір, батька.

З матеріалів справи не вбачається підстав передбачених ст. 204 СК України для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання позивача.

При цьому, суд приймає до уваги той факт, що донька позивача ОСОБА_4 надає грошову допомогу позивачу та своїй матері, що підтверджується копіями чеків грошових переказів Western Union: від 10.06.2026 на суму 3 048,76 грн, від 03.06.2026 на суму 3 020,91 грн, від 24.05.2026 на суму 3 011,98 грн, від 12.11.2025 на суму 3 565,75 грн, від 18.06.2024 на суму 10 639,55 грн, від 01.05.2023 на суму 3 924,89 грн, від 17.12.2023 на суму 10 031,91 грн, від 21.04.2023 на суму 10 007,56 грн, від 05.01.2023 на суму 10 163,86 грн, від 18.05.2022 на суму 7 540,94 грн, від 18.06.2022 на суму 7 498,05 грн, від 18.03.2022 на суму 7 928,43 грн, від 18.01.2022 на суму 7 879,70 грн, від 21.08.2022 на суму 5 738,20 грн.

Суд враховує, що відповідач на своєму утриманні має неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також те, що його дружина ОСОБА_7 має низку захворювань, а тому потребує лікування.

При цьому суд зазначає, що отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням віку та стану здоров`я позивача, його дружини, суд з урахуванням презумпції ст. 51 Конституції України вважає, що твердження позивача про необхідність матеріальної допомоги від повнолітнього сина доведені, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, ураховуючи доходи позивача та допомогу, яку надає повнолітня донька ОСОБА_4 , наявність у відповідача неповнолітньої доньки на утриманні та дружини, яка також має вади здоров`я, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, присудивши сплату аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн щомісячно, починаючи з 12.03.2026 і довічно, що буде додатковою допомогою для позивача та, у свою чергу, не створить надмірного та непосильного тягаря для відповідача.

Отже, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями частин 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280 - 282 п. 1), ч. 1, ст. 430 ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батька – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн щомісяця, починаючи стягнення з 12.03.2026 та довічно.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у сумі 1 331 грн 20 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Херсона, Херсонської області; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; паспорт серії НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Миколаєва, Миколаївської області; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; паспорт серії НОМЕР_5 .

Суддя Олена ЛОПІНА