Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №716/2301/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 липня 2026 року м. Чернівці справа № 716/2301/25

провадження №22-ц/822/797/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.

секретар Черновська А.К.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 4 березня 2026 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Товстенська селищна рада Чортківського району Тернопільської області, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Заяву обґрунтовано наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.02.2024 року. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 1,40 умовних кадастрових гектарів, яка перебуває у колективній власності селянської спілки “Вільна Україна”, та розташована на території колишньої Нирківської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області і посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР №0223982 від 15.04.1997 року, що зареєстрований 25.04.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів за №160572.

Заявник та спадкодавиця ОСОБА_2 проживали з початку січня 1999 року однією сім`єю, за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті ОСОБА_2 — ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане стверджується довідками старостинського округу с.Репужинці Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №134 від 26.02.2005 року та №46 від 23.01.2026 року.

Метою встановлення даного юридичного факту є бажання успадкування заявником рухомого майна після смерті ОСОБА_2 , як спадкоємцем за законом четвертої черги, оскільки інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом після смерті ОСОБА_2 немає.

Заявник просив суд встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю з 1999 року до дня смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в одному будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 4 березня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю з 1999 до 29.01.2004 року за адресою: АДРЕСА_1 – відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04.03.2026 року та ухвалити нове, яким заяву про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю з 1999 року до дня смерті останньої, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , в одному будинковолодінні, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено належними та допустимими доказами факту його спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю з притаманними сім`ї ознаками — ведення спільного бюджету, побуту, наявності взаємних прав і обов`язків, несення спільних витрат по утриманні житла, покупок речей домашнього вжитку.

Судом першої інстанції при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує на те, що суд першої інстанції фактично звузив зміст ст.1264 ЦК України, безпідставно ототожнивши поняття «проживання однією сім`єю» виключно з наявністю повного комплексу ознак (спільний бюджет, витрати тощо), не врахувавши, що: закон не встановлює вичерпного переліку ознак сім`ї; достатнім є сукупність фактичних обставин, що підтверджують реальність сімейних відносин.

Вважає що суд першої інстанції формально послався на правові позиції, однак застосував їх неправильно — встановив завищений стандарт доказування, не передбачений законом. Судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин справи, не враховано та не взято до уваги довідку органу місцевого самоврядування №46 від 23.01.2026 року, яка прямо підтверджує проживання заявника зі спадкодавцею однією сім`єю; довідку №134 від 26.02.2005 про фактичне проживання спадкодавця за відповідною адресою; показання свідків, які підтвердили спільне проживання заявника та ОСОБА_2 з початку 1999 року (свідки повідомили суду, що ОСОБА_2 на Різдво вже жила в господарстві ОСОБА_1 ) та догляд.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 75 років померла ОСОБА_2 , відповідний актовий запис № 6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 від 20.02.2024. Місцем смерті останньої вказано селище міського типу Войнилів Калуський район Івано-Франківська область.

За життя ОСОБА_2 04.07.1996 склала заповіт відповідно до якого, житловий будинок, все своє майно де б воно не знаходилось заповіла племінниці ОСОБА_3 . Даний заповіт посвідчений секретарем Нирківської сільської ради народних депутатів Лавута М.А., зареєстрований в реєстрі за № 57.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.

Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 батьками заявника ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Згідно довідки Старостинського округу №2 с. Репужинці Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 134 від 26.02.2005 ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно з 1999 по дені смерті проживала в АДРЕСА_1 без реєстрації.

Згідно довідки Старостинського округу №2 с. Репужинці Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №46 від 23.01.2026 зазначено, що ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 проживав однією сім`єю разом із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 1999 по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день її смерті за адресою АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Малітовською Т.М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в порядку ст. 1264 ЦК України, так як пред`явлені документи суперечать ст. 1264 ЦК України.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про встановлення факту проживання однією сім`єю не містить обставин, що вказували б на підставу виникнення сімейних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ні у ході судового розгляду на підставі належних та допустимих доказів заявником не було доведено обґрунтованість своєї заяви, тому суд дійшов висновку про відмову у встановленні факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Однак, судом не було враховано наступного.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.

Як зазначалося вище у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Під спором про право також розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний лише з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, у спорі існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. За відсутності цих елементів немає спору про право.

Законодавство не містить переліку критеріїв для висновку про існування спору про право, який може бути виражений як у процесуальній формі підтверджуватися судовими актами, так і матеріально-правовій формі підтверджуватися юридичними фактами.

Поняття «спір про право» має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом.

Спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду.

У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі №643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19) вказано, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, лише у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року справа № 523/14489/15-ц.

У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю з 1999 року до дня смерті останньої, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , в одному будинковолодінні, за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлення факту необхідно заявнику для того, щоб оформити спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 75 років померла ОСОБА_2 , відповідний актовий запис № 6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 від 20.02.2024. Місцем смерті останньої вказано селище міського типу Войнилів Калуський район Івано-Франківська область.

За життя ОСОБА_2 04.07.1996 склала заповіт відповідно до якого житловий будинок, все своє майно де б воно не знаходилось заповіла племінниці ОСОБА_3 . Даний заповіт посвідчений секретарем Нирківської сільської ради народних депутатів Лавута М.А., зареєстрований в реєстрі за № 57.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.

Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 батьками заявника ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю пов`язується із наступним вирішенням спору про право, зокрема право на спадщину, а також враховуючи можливу наявність інших спадкоємців, такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.

Відповідно до вимог частини шостої статті 294, частини четвертої статті 315 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Враховуючи викладене, заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду та роз`яснити заявнику, що він не позбавлений права на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів шляхом подачі позову на загальних підставах.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Враховуючи наведене, рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 4 березня 2026 року слід скасувати, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 4 березня 2026 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Товстенська селищна рада Чортківського району Тернопільської області, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді І.Б. Перепелюк І.Н. Лисак

І.М. Литвинюк