Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №344/1651/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/1651/26

Провадження № 33/4808/242/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю захисника Савченко В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2026 року відносно нього, –

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,6 грн судового збору.

Згідно постанови суду, ОСОБА_1 27.01.2026 року о 03:11 год. в с. Крихівці, по вул. Крихівецькій, 146, Івано-Франківської міської ради, керував транспортним засобом марки «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився в встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі та доповненнях ОСОБА_1 вказує на незаконність постанови суду першої інстанції, оскільки вона прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід до розгляду справи, не з`ясував всі обставини події, та не виконав обов`язок щодо повного та об`єктивного дослідження доказів, побудував свої висновки на припущеннях. Суд залишив поза увагою, що під час складання протоколу посадова особа органу поліції не роз`яснила ОСОБА_1 його права передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, порушила порядок огляду водія на стан сп`яніння, перед пропозицією пройти тест не повідомила водієві про наявність конкретних ознак сп`яніння. Крім того, суд не врахував, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та міг бути оглянутий лише в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП та Порядку №32 КМУ від 12.01.2024 року. Огляд звичайними поліцейськими є недопустимим.

Просить постанову скасувати та закрити провадження у справі відносно нього за відсутності події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явився, будь яких клопотань не подавав, що не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Його захисник Савченко А.В., в режимі відеоконференцзв`язку підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення захисника, дослідивши докази та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов?язаний повно, всебічно та об`єктивно з?ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дотримався вимог наведених норм права та дійшов правильних висновків.

Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №576315 від 27.01.2026 року (а.с.1-2); актом огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння (а.с.3-4); направленням на огляд в медичний заклад (а.с. 5); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (а.с. 10).

Суд дослідив зазначені докази та надав їм належну оцінку.

З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

На відеозаписах з нагрудної камери працівників поліції (а.с.10), зафіксовано момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , який рухався під час дії комендантської години. Під час розмови поліцейські помітили у водія зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота та поведінку, що не відповідала обстановці. ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкоголю, проте відмовився проходити огляд на стан сп`яніння на місці чи в медзакладі, заявивши, що не бачить у цьому потреби. Ознайомивши водія з його правами, працівники поліції склали матеріали про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог КУпАП та узгоджується з відеозаписами.

Апеляційний суд також бере до уваги правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких у справах про притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП суд зобов`язаний особливо ретельно перевіряти відповідність доказів вимогам закону. У даній справі суд першої інстанції виконав цей обов`язок: дослідив усі надані документи та відеоматеріали, надав їм належну правову оцінку.

Твердження апелянта про порушення його прав не знаходять свого підтвердження, оскільки останньому була забезпечена можливість реалізувати свої процесуальні права, надати пояснення, заперечення та скористатися правовою допомогою захисника, що свідчить про дотримання вимог справедливого судового розгляду.

Безпідставними є також доводи про те, що працівники поліції не довели наявність законних підстав для проведення огляду на стан сп`яніння. Як убачається з відеозапису, під час спілкування з водієм поліцейські повідомили йому про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та поведінку, що не відповідала обстановці. Крім того, сам ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкогольних напоїв. За таких обставин вимога працівників поліції пройти огляд відповідала вимогам закону, а відмова від його проходження утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від фактичного стану сп`яніння особи.

Апеляційний суд також відхиляє доводи про недопустимість протоколу через нібито нероз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав. Із матеріалів справи та відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили особі її права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, після чого було складено відповідні адміністративні матеріали. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про істотне порушення права на захист чи позбавлення особи можливості реалізувати свої процесуальні права, матеріали справи не містять.

Не можуть бути прийняті й доводи апеляційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин положень ст.266-1 КУпАП лише з огляду на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Зазначені положення регулюють особливості проведення огляду військовослужбовців на стан сп`яніння під час виконання ними обов`язків військової служби та у випадках, пов`язаних із вчиненням військових адміністративних правопорушень. Натомість у цій справі ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності як водія транспортного засобу за порушення вимог ПДР України, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а тому правовідносини регулюються положеннями ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння. Сам факт проходження військової служби не звільняє особу від обов`язку виконувати вимоги ПДР України та законні вимоги поліцейських щодо проходження огляду на стан сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Суд першої інстанції надав належну оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності, дотримався вимог процесуального закону та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За таких обставин, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не було встановлено порушень з боку працівників поліції, які б призвели до визнання доказів недопустимими.

Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт