Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №350/313/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 350/313/26

Провадження № 33/4808/371/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Сокирко Л. М.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю ОСОБА_1 та її захисника Ошуста С.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року відносно неї, –

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватою за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,6 грн судового збору.

Згідно постанови суду, 24 лютого 2026 року о 23 год. 15 хв. ОСОБА_1 в с. Цінева по вул. Миру, керувала автомобілем «CHEVROLET AVEO» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, зміна кольору шкіри, тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовилася, чим порушила п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідності доказів вимогам належності та допустимості. Зазначає, що справу безпідставно розглянуто без її участі та без врахування поданої нею заяви про залучення адвоката. Суд першої інстанції проігнорував обов`язкову практику ЄСПЛ, яка вимагає прирівнювати особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення до кримінального процесуального законодавства. Суд не врахував, що поліцейський Максимів В. не вручив ОСОБА_1 копію протоколу на місці після його складання, що чітко підтверджується наявним відеозаписом подій. Таке невручення акта звинувачення є істотним порушенням права на захист та процесуальною перешкодою для притягнення до відповідальності відповідно до ст.254 КУпАП. Оскільки суд не є стороною обвинувачення, він не має повноважень самостійно вручати копію протоколу, а цей обов`язок покладався виключно на працівників поліції. Суд першої інстанції повністю знехтував вимогами ст.280 КУпАП та належним чином не з`ясував і не дослідив усі обставини справи в їх сукупності. Сам протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, оскільки диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за різні окремі протиправні дії, зокрема за керування у стані сп`яніння або за відмову від проходження огляду. Проте у складеному поліцією протоколі дії ОСОБА_1 не конкретизовані, через що він не може бути визнаний судом як належний доказ її вини. На проходження медичного огляду водій фактично не доставлялася, оскільки працівник поліції не вжив жодних передбачених чинним законодавством заходів для її доставки до медичного закладу, а лише запитав, чи буде вона туди їхати, при цьому вона весь час залишалася поряд із поліцейським на місці зупинки. Поліцейський ОСОБА_2 також грубо порушив право на захист, оскільки не роз`яснив водію права, передбачені ст. 268 КУпАП, обмежившись лише формальним запитанням про їх знання, та не переконався, чи зрозумілі їй ці права і чи не бажає вона скористатися правовою допомогою адвоката, зокрема з центру безоплатної вторинної правової допомоги. Апелянт додатково зазначає про неможливість встановити факт дотримання працівником поліції положень Наказу МВС № 1026 в частині застосованих технічних засобів для документування правопорушення. Через відсутність у протоколі відмітки про долучення диска з відеофайлом, а також через відсутність вказівки назви та номера технічного приладу, на який здійснювався запис, цей відеозапис вважається здобутим із порушенням вимог законодавства, а тому має невідоме походження і є недопустимим доказом. Крім того, цей відеозапис є електронним доказом, копія якого обов`язково мала бути засвідчена електронним цифровим підписом автора або уповноваженої особи, чого зроблено не було. У матеріалах справи повністю відсутні будь-які відомості про виконання поліцейськими вимог ст.265-2 та ч.1 ст.266 КУпАП, оскільки протокол не містить жодних даних про тимчасове затримання транспортного засобу чи відсторонення водія від керування. Поліція не виконала покладеного на неї законодавцем обов`язку щодо належного збирання та оформлення доказів, що унеможливлює визнання їх допустимими в розумінні ст.251 КУпАП, а будь-яких інших доказів вини до протоколу додано не було. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви тлумачаться на користь особи, апелянт зазначає про повну відсутність у її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 та її захисник Ошуст С.Є. підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дійшов правильних висновків.

Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №600135 від 24.02.2026 року (а.с.1); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (а.с.5).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильних висновків.

З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

На відеозаписах з нагрудної камери працівників поліції (а.с.5), зафіксовано рух авто та його зупинку під керуванням ОСОБА_1 . Під час бесіди інспектор повідомив водійці причину зупинки, а також вказав на наявність у неї явних ознак алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 було неодноразово запропоновано пройти тест на стан сп`яніння безпосередньо на місці зупинки або у найближчому закладі охорони здоров`я. Оскільки ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду в обох випадках, поліцейський поінформував її про наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та роз`яснив права, після чого було складено протокол, та надано копію водійці ОСОБА_1 , проте вона від отримання копії відмовилася.

Протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог КУпАП та узгоджується з відеозаписами.

Апеляційний суд також бере до уваги правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких у справах про притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП суд зобов`язаний особливо ретельно перевіряти відповідність доказів вимогам закону.

У даній справі суд першої інстанції виконав цей обов`язок: дослідив усі надані документи та відеоматеріали, надав їм належну правову оцінку.

Доводи про те, що протокол не конкретизує суть правопорушення, є необґрунтованими, оскільки у ньому чітко зазначено, що ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння, відмовилася від проходження огляду як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Твердження про те, що працівники поліції не забезпечили доставлення водійки ОСОБА_1 до медичного закладу, не спростовують висновків суду, оскільки з відеозапису вбачається, що особі було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак вона від цього відмовилася. Відмова від проходження огляду є самостійною підставою адміністративної відповідальності.

Доводи щодо нероз`яснення прав, передбачених ст.268 КУпАП, також не знайшли свого підтвердження, оскільки відеозапис свідчить про роз`яснення працівниками поліції процесуальних прав та наслідків відмови від проходження огляду.

Посилання апелянта на недопустимість відеозапису є безпідставними, оскільки він долучений до матеріалів справи у встановленому законом порядку, узгоджується з іншими доказами, а будь-яких обставин, які б ставили під сумнів його достовірність чи свідчили про отримання з порушенням закону, стороною захисту не наведено.

Наведених доказів достатньо для висновків про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а тому інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу апеляційного суду.

Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт