Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №758/10610/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/4147/26

В справі 758/10610/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

08 липня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря судового засідання Левіцької Н.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення.

ІІ. Описова частина

ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України, у якому просив встановити факт, що він є членом сім`ї та утриманцем загиблого військовослужбовця ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову Позивач зазначав, що він та ОСОБА_1 є рідними братами. Після смерті батьків у 2000 році брати залишилися сиротами, а розпорядженням голови Подільської районної державної адміністрації м. Києва від 07.08.2000 № 863 ОСОБА_1 було призначено опікуном над неповнолітнім братом - Позивачем. Позивач стверджував, що брат постійно проживав з ним однією сім`єю, виконував щодо нього батьківські обов`язки, утримував його, дбав про його виховання та здобуття освіти. 05.07.2024 ОСОБА_1 був зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання бойового завдання. Позивач зазначав, що звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю брата, однак Комісія Міністерства оборони України повернула документи на доопрацювання, вимагаючи судове рішення про перебування на утриманні загиблого. Наведену вимогу Позивач вважав неправовою, а себе - членом сім`ї та утриманцем загиблого.

Метою встановлення факту Позивач визначив реалізацію права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю брата.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17.07.2025 справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач подав до суду письмові пояснення від 16.03.2026 за підписом представника ОСОБА_2 , у яких просив позовну заяву залишити без руху, а в разі відмови у задоволенні цього клопотання - відмовити у задоволенні позову; справу просив розглядати за відсутності представника. Свою позицію Відповідач обґрунтовував тим, що Позивач не належить до жодної з категорій членів сім`ї загиблого, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а також до кола осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника; належних і достатніх доказів перебування Позивача на повному та постійному утриманні загиблого не надано, а обов`язку утримувати повнолітнього на час загибелі брата у ОСОБА_1 не існувало.

У судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача до суду не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв`язку з чим суд визнав за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

ІІІ. Мотивувальна частина

Заслухавши пояснення Позивача, дослідивши письмові докази та надавши їм оцінку в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідними братами. Їх батьки померли у 2000 році: батько - ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати - 28.05.2000. Розпорядженням голови Подільської районної державної адміністрації м. Києва від 07.08.2000 № 863 ОСОБА_1 призначено опікуном над неповнолітнім братом ОСОБА_1 та його майном. Брати спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , з 29.10.1985 по 04.07.2024. У 2019 році брати у рівних частках прийняли спадщину після смерті матері.

ОСОБА_1 05.07.2024 зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання бойового завдання внаслідок вибухової травми; травма, яка призвела до смерті, та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії від 30.01.2025 № 786. За зверненням Позивача про призначення одноразової грошової допомоги Комісія Міністерства оборони України витягом з протоколу від 04.04.2025 № 33/д повернула подані документи на доопрацювання.

За відповіддю Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 26.05.2026 щодо Позивача за період з січня 2021 по жовтень 2024 відсутня інформація про доходи, а в листопаді 2024 йому нараховано допомогу на поховання; щодо загиблого відображено грошове забезпечення, отримане у липні - листопаді 2024.

Правовідносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, а також постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Застосуванню підлягають норми в редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 передбачено, що сім`ям загиблих осіб виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15.000.000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених статтею 16-1 Закону № 2011-XII.

Відповідно до частини 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Пунктом 4 статті 16-1 Закону № 2011-XII визначено коло членів сімей загиблих (померлих) осіб, до яких належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону № 2262-XII.

Наведений перелік є вичерпним. Рідний брат загиблого як самостійна категорія отримувачів одноразової грошової допомоги пунктом 4 статті 16-1 Закону № 2011-XII не передбачений. З огляду на це брат може набути право на таку виплату виключно за умови, що він належить до утриманців загиблого у тому значенні, якого цьому поняттю надає закон.

Пунктом 2 статті 16-1 Закону № 2011-XII прямо встановлено, що члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону № 2262-XII. Отже, зміст поняття утриманець для цілей одноразової грошової допомоги не є довільним і встановлюється виключно за правилами пенсійного законодавства.

Відповідно до статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; при цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.

Відповідно до статті 31 Закону № 2262-XII члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Із системного тлумачення наведених норм вбачається, що для набуття статусу утриманця, з яким закон пов`язує право на одноразову грошову допомогу, самого лише факту перебування на утриманні недостатньо. Особа має водночас належати до кола непрацездатних членів сім`ї у розумінні статті 30 Закону № 2262-XII. Для брата загиблого це означає, що він має бути особою, яка не досягла 18 років, або особою, яка стала особою з інвалідністю до досягнення 18 років, за відсутності працездатних батьків. Лише за сукупності цих умов брат може вважатися утриманцем, який має право на відповідну виплату.

Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже на день загибелі його брата - ІНФОРМАЦІЯ_1 - досяг 38 років. Даних про те, що Позивач є особою з інвалідністю, тим більше особою, яка набула інвалідності до досягнення 18 років, матеріали справи не містять, і на такі обставини Позивач не посилався. Позивач є повнолітньою працездатною особою.

За таких обставин Позивач не належить до кола непрацездатних членів сім`ї, визначеного статтею 30 Закону № 2262-XII, а тому не може вважатися утриманцем загиблого у тому значенні, якого цьому поняттю надають пункт 2 та пункт 4 статті 16-1 Закону № 2011-XII. Не належить Позивач і до жодної іншої категорії отримувачів, перелічених у пункті 4 статті 16-1 Закону № 2011-XII.

Оскільки Позивач за жодних умов не належить до кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, встановлення факту перебування його на утриманні загиблого брата не здатне спричинити виникнення у нього такого права, а відтак не має для Позивача юридичного значення. Встановлення ж факту, який не породжує, не змінює і не припиняє прав чи обов`язків особи, суперечить самому призначенню судового захисту.

Доводи Позивача про те, що він є членом сім`ї загиблого у розумінні статті 3 Сімейного кодексу України, суд відхиляє. Віднесення особи до членів сім`ї за нормами Сімейного кодексу України саме по собі не породжує права на одноразову грошову допомогу, оскільки коло її отримувачів визначено вичерпним переліком пункту 4 статті 16-1 Закону № 2011-XII, який не охоплює братів як самостійну категорію. Посилання пункту 2 статті 16-1 Закону № 2011-XII на Сімейний кодекс України слугує лише для з`ясування змісту вже перелічених у пункті 4 категорій отримувачів, але не розширює саме коло таких осіб.

Крім того, суд зауважує, що Позивачем не доведено й самого факту перебування на утриманні загиблого у розумінні статті 31 Закону № 2262-XII. Опіка, встановлена розпорядженням від 07.08.2000 № 863, у силу закону припинилася з досягненням Позивачем повноліття ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому підтверджує лише утримання неповнолітнього, але не дорослого брата. Спільне проживання братів само по собі не свідчить про перебування одного з них на утриманні іншого. Прийняття у 2019 році спадщини у рівних частках вказує на наявність у Позивача власного майна. Відповідь Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підтверджує лише відсутність задекларованих доходів у Позивача з 2021 року, проте не доводить ані передання йому загиблим коштів, ані того, що така допомога була для Позивача постійним і основним джерелом засобів до існування. Належних і достатніх доказів повного чи часткового утримання Позивача загиблим після досягнення Позивачем повноліття суду не надано. При цьому, як зазначає й сам Позивач у позовній заяві, права та обов`язки опікуна, як і батьківські права та обов`язки, у юридичному розумінні припиняються з досягненням дитиною повноліття.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.02.2026 у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25), відповідно до якого факт перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги встановлюється у порядку окремого провадження, а заперечення органу військового управління саме по собі не свідчить про наявність спору про право. Разом з тим цю справу відкрито та розглянуто за правилами позовного провадження за позовом, пред`явленим до Міністерства оборони України. Незалежно від обраного порядку розгляду, за результатами вирішення справи по суті підстав для задоволення позову не встановлено, оскільки заявлений факт не має для Позивача юридичного значення та не знайшов свого підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач належними та достатніми доказами обставин, з якими закон пов`язує виникнення заявленого права, не довів.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на Позивача.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішив:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.

2. Судові витрати покласти на Позивача.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ,

Відповідач: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6.

Суддя: