Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №340/5466/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/5466/24

Суддя І інстанції – Сагун А.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виготовленні та наданні для проведення перерахунку пенсії оновлених довідок станом на 01.02.2022 та 01.02.2023.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до ГУ ПФУ у Кіровоградській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , в яких на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зазначити відомості про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, надбавки за особливості проходження служби, посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; премії - у середньому розмірі, фактично виплачених за січень 2022 року, за січень 2023 року за відповідною посадою у тому державному органі, звідки ОСОБА_1 звільнився на пенсію (враховуючи посадовий оклад і оклад за військовим званням, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт).

Рішення суду набрало законну силу 21.01.2025.

11.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою, у якій він просив:

- поновити ОСОБА_1 строк на подачу заяви в порядку статті 383 КАС України;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неправильного арифметичного розрахунку надбавки за особливості проходження служби та премії в довідках про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 № 1612/1 від 08.02.2025 року станом на 01.01.2022 рік та № 1612/2 від 08.02.2025 року станом на 01.01.2023 рік, виданих на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 340/5466/24, з порушенням Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №260;

- постановити окрему ухвалу про усунення причин та умов, що сприяли невиконанню відповідачем рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 340/5466/24;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати до Кіровоградського окружного адміністративного суду відповідь про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 340/5466/24 та доказів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із заявою, поданою в порядку статті 383 КАС України відмовлено. Заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, повернуто заявнику.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив її скасувати і направити справу щодо розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України для розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скаргу обґрунтування помилковістю висновків суду першої інстанції про необхідність повернення зави, поданої в порядку статті 383 КАС України. Скаржник посилається на те, що до подачі заяви в порядку ст. 383 КАС України ним було вчинено всі можливі дії щодо належного виконання відповідачем рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі №340/5466/24, окрім того, заява подана в межах строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, який був виданий 01.10.2025 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно зі ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Аналіз наведеної норми вказує, що законодавством визначено десятиденний строк звернення до суду із заявою, який обраховується з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, при цьому встановлено кінцевий термін можливості подачі такої заяви – не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду, який не залежить від дати, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

Тобто, визначальним для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду із заявою, зазначеною у частині першій цієї статті, є встановлення дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг десятиденного строку на звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України починається із дати, коли особа - позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю відповідача, пов`язаними із виконанням судового рішення, яке набрало законної сили.

З матеріалів справи судом встановлено, що про порушення своїх прав позивач дізнався або повинен був дізнатися щонайменше з 08.05.2025 (дата звернення позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення, в якій вказано про видачу відповідачем довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, 01.01.2023 із невірно порахованих, на думку позивача, додаткових видів грошового забезпечення).

Однак, до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду (в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України), позивач звернувся 09 травня 2026 року, тобто з пропуском встановленого ч. 4 ст. 383 КАС України, десятиденного строку.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що до подачі заяви в порядку ст. 383 КАС України ним було вчинено всі можливі дії щодо належного виконання відповідачем рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі №340/5466/24, окрім того, заява подана в межах строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, який був виданий 01.10.2025 року.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що можливість звернення особи до суду із заявою, в порядку ст. 383 КАС України, жодним чином не залежить від реалізації інших процесуальних механізмів захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Натомість, жодних обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду із заявою у визначений ч.4 ст. 383 КАС України десятиденний строк, скаржником не було наведено.

Згідно з абз.2 ч.5 ст.383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Частина 5 статті 383 КАС України є нормою прямої дії, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви, у разі невідповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.

За наведених обставин, зважаючи на пропуск позивачем десятиденного строку, встановленого ч.4 ст.383 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

В повному обсязі постанова складена 07 липня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник