Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №716/1041/26 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1041/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.07.2026 Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Пухарєвої О.В.,

з участю секретаря судового засідання Кульки О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Заставна за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Данильчука, звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення № R173906 від 03.11.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, за те, що він будучи військовозобов`язаним, під час дії воєнного стану не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в повістці, чим порушив вимоги ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позову представник посилається на те, що ОСОБА_1 жодних повідомлень про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував. Також позивач належним чином не був повідомленим про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивач вважає, що складення на нього постанови № R173906 від 03.11.2025 та накладення на нього адміністративного стягнення є безпідставним, оскільки сказаного адміністративного правопорушення він не вчиняв, тому зазначена постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Заставнівського районного суду Чернівецької області Пухарєвої О.В. від 22.06.2026 поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк для звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким ІНФОРМАЦІЯ_3 позовні вимоги не визнано, оскільки вважають, що оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП та скасуванню не підлягає. У відзиві зазначають, що ОСОБА_1 не з`явився 08.10.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за електронною повісткою № 5038797 з метою уточнення даних, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

03.11.2025 ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста мобільного за стосунку « ІНФОРМАЦІЯ_4 +» подав заяву до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

03.11.2025 р., в результаті розгляду вищезазначеної заяви, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано та підписано електронним підписом постанову по справі про адміністративне правопорушення №R173906, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Незважаючи на вищевикладене своїм обов`язком щодо сплати штрафу ОСОБА_1 знехтував. З огляду на зазначене відповідач вважає вимоги позивача безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, в своїй письмовій заяві до суду просили розглянути позовну заяву без їх участі та задовольнити позовну вимогу.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату і місце судового засідання, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання, всіх учасників справи у відповідності до ч.4 ст.229 КАСУ фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до постанови № R173906 від 03.11.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн з можливістю його сплати протягом десяти днів у розмірі не менше ніж 50%, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Зі змісту постанови № R173906 від 03.11.2025 вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію. З огляду на це дії ОСОБА_1 були кваліфіковані відповідачем, як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Також судом встановлено, що 03.11.2025 ОСОБА_1 за допомогою функціональних можливостей мобільного застосунку «Резерв+» подав заяву про розгляд справи про адміністративне правопорушення без його участі та винесення постанови за результатами такого розгляду.

Повідомив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 КУпАП.

За урахуванням заяви ОСОБА_1 про визнання порушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було сформовано оскаржувану постанову.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Згідно з ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Частиною 3 ст. 201-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період , що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Указана правова норма є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативних актів, які встановлюють правила поведінки.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 , затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до частин першої, третьої ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Вказаними нормами встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Відповідно до абз. 5 п. 79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Форма повістки, розписки та їх зміст визначені в додатку 11 Порядку.

Згідно примітки до додатку 11 повістка вважається врученою:

рекомендованим поштовим відправленням, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення у день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора, або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (роботи, навчання), якщо особа не повідомила про іншу свою адресу;

шляхом вручення під особистий підпис у день, зазначений у розписці до повістки, в якій проставлений підпис особи, або день складеного у довільній формі акта про відмову особи в отриманні повістки під особистий підпис (за підписом осіб, які мали намір вручити особі повістку).

Інші форми запрошення, сповіщення про необхідність явки до ТЦК та СП законодавцем не встановлені.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці ( ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Абзацом 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію закріплено правило, згідно якого у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Водночас матеріали справи не містять відомостей про здійснення належного виклику ОСОБА_1 до ТЦК та СП. Такі відомості не зазначені і в самій постанові №R173906 від 03.11.2025 . Зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, якою саме повісткою, на яку дату, час та до якого саме територіального центру комплектування та соціальної підтримки викликався позивач, чи була така повістка направлена, у який спосіб, за якою адресою, чи була вона вручена позивачу, коли саме та ким, або ж чи поверталася відправнику з відміткою про невручення. Натомість оскаржувана постанова містить лише загальне формулювання про те, що ОСОБА_1 «не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці», без наведення будь-яких конкретних фактичних обставин та без посилання на докази, які б підтверджували факт належного виклику позивача.

Відповідно до положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, провадження у справах про адміністративні правопорушення має бути спрямоване на повне, всебічне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та ухвалення законного й обґрунтованого рішення на підставі належних і допустимих доказів.

Разом із тим оскаржувана постанова № R173906 від 03.11.2025 не дає можливості встановити конкретні фактичні обставини, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки не містить відомостей про повістку (її реквізити, дату, час і місце виклику), а також інформації щодо її направлення, вручення або повернення відправнику. Фактично постанова обмежується загальними твердженнями про визнання вини та неприбуття за повісткою.

Отже, лише наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 204/8036/16-а. Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 (справа №743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а). Аналогічно, сама по собі заява про визнання адміністративного правопорушення, без жодних інших доказів існування обставин адміністративного правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.01.1978 у справі «Ireland v. The United Kingdom», №5310/71, §161), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Щодо оцінки заяви ОСОБА_1 про визнання вини та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, суд виходить із того, що така заява не має наперед установленої доказової сили та не може автоматично свідчити про доведеність вини особи, якщо матеріали справи не містять інших належних, допустимих і достатніх доказів, які підтверджують подію правопорушення, винуватість особи та наявність у її діях складу адміністративного правопорушення.

Таким чином суд доходить висновку, що саме по собі формування постанови на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів чи подання заяви через застосунок «Резерв+» про розгляд справи без участі особи не може вважатися беззаперечним доказом вини позивача. Така заява не замінює обов`язку відповідача довести наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення, зокрема факт належного направлення або вручення повістки, визначення у ній конкретного місця та строку прибуття, а також факту безпідставного неприбуття позивача за таким викликом.

Отже, у цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з`явитись до ТЦК (докази надсилання повідомлення, її отримання, неотримання, причини неотримання, тощо), зокрема, дотримання пункту 41 Порядку.

Однак в оскаржуваній постанові не зазначено як здійснювалось оповіщення позивача особисто чи поштовими засобами зв`язку. Не зазначено місце, день і час явки за викликом, мету виклику. Не зазначено номеру та дати повістки, яка була сформована та направлена співробітниками РТЦК та СП на ім`я ОСОБА_1 . Якщо повістка вручалась представником, який уповноважений вручати повістку, то оскаржувана постанова повинна містити посилання на фото, відеодокази її вручення ОСОБА_1 , або акт відмови від отримання останнім повістки з відеозаписом, чи фіксацію відмови військовозобов`язаного від спілкування з уповноваженою особою, що вручає повістки. Однак таких відомостей постанова не містить.

Якщо оповіщення здійснювалось поштовими засобами зв`язку, то повинна містити дату та номера поштового відправлення АТ "УКРПОШТА", яким було відправлено повістку, адресу на яку було направлено повістку, дату належного підтвердження оповіщення військовозобов`язаного, що є основним доказом для підтвердження вини ОСОБА_1 . Однак і цих відомостей постанова не містить

Слід зазначити, що матеріали справи не містять жодного доказу щодо надсилання відповідного оповіщення позивачу (поштове повідомлення про вручення), що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість позивач відповідну обставину заперечує. Суд також виходить з того, що у разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач.

Отже, за відсутності належних і допустимих доказів направлення або вручення ОСОБА_1 повістки, твердження відповідача про неприбуття позивача за викликом до ТЦК та СП є необґрунтованим, а висновок про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - недоведеним.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Щодо твердження позивача, що відповідач не повідомив його про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд зазначає, що відповідно до приписів абз. 2 п.10 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 р. особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не повідомляється про місце і час розгляду справи у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала заяву про визнання правопорушення.

Разом з тим, суд наголошує, що сам факт визнання вини не звільняє відповідача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається, як на підставу для притягнення позивача до відповідальності. Визнання вини не може розцінюватися як безумовне підтвердження всіх фактичних даних, викладених у оскаржуваній постанові, оскільки доказування у справах про притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на принципах об`єктивності, повноти та достатності доказів.

Суд також звертає увагу, що принцип верховенства права передбачає необхідність забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справи, який неможливий без ретельного дослідження всіх доказів. Формальний підхід до встановлення факту вчинення правопорушення створює ризик ухвалення необґрунтованого рішення, що суперечить як вимогам законодавства, так і практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Оскільки в судове засідання, призначене на 15:30 год. 02.07.2026 учасники справи не з`явилися, а повне судове рішення складено 07.07.2026 (в межах строку, встановленого ч.3 ст.243 КАС України ), то датою ухвалення даного судового рішення є 07.07.2026.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 159, 243, 246, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову № R173906 від 03.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його складення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олена ПУХАРЄВА