Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №160/33355/23 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33355/23

Головуючий суддя І інстанції - Захарчук-Борисенко Н.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 в адміністративній справі № 160/33355/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 01.03.2024 року у справі № 160/33355/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії з 07.10.2009 року по 15.05.2020 року та з 01.05.2022 по 06.12.2022 року за вислугу років ОСОБА_1 , не здійснення перерахунку розміру пенсії, не виплати компенсації втрати частини доходу.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії, виплатити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 07.10.2009 року по 15.05.2020 року та з 01.05.2022 року по 06.12.2022 року, з виплатою компенсації втрати частини доходів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення набрало законної сили 25.02.2025 року.

16.06.2025 року представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року по справі № 160/33355/23.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року у адміністративній справі № 160/33355/23 було відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене судове рішення, як незаконне та зобов`язати відповідача надати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року по справі № 160/33355/23.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, оскаржену ухвалу прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновків викладених в рішенні Європейського суду у справі "Лізанець проти України" та положень ч. 4 ст. 382 КАС України. Судом першої інстанції не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року у справі № 160/33355/23.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судом строку для надання звіту передбачено в разі не виконання судового рішення, з метою виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили. Вказано, що позивачем до заяви, поданої 16.06.2025 року, не додано жодної інформації щодо звернення рішення суду до примусового виконання, відкриття виконавчого провадження та проведених виконавчих дій та доказів щодо стану виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Як видно зі змісту поданої заяви про встановлення судового контролю, в останній позивач повідомляв про те, що рішення суду в добровільному порядку відповідачем не виконано, дії по примусовому виконанню також не призвели до виконання рішення суду тривалий час.

Разом з цим, судом першої інстанції взагалі не надано жодної оцінки вказаним обставинам.

Колегія суддів наголошує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Необхідно зауважити, що норми ст. 382 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Разом з цим, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду від 19.09.2025 року обставини виконання (невиконання) судового рішення, судом першої інстанції не досліджувалися та належна оцінка їм не надавалася, незважаючи на доводи позивача, викладені у заяві.

Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції фактично обмежився посиланням на те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду не було передано на виконання в органи Державної виконавчої служби.

Однак, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в силу приписів ч. 4 ст. 382 КАС України, відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви, що свідчить про безпідставність вищенаведених висновків суду першої інстанції.

В свою чергу, за змістом частини 1 ст. 382 КАС України, саме суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 320, ст. 382 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 в адміністративній справі № 160/33355/23 скасувати.

Матеріали справи № 160/33355/23 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко