Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №340/277/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/277/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 в адміністративній справі №340/277/26

за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідача 3 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області,

про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (надалі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі – відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі – відповідач 3), у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.07.2025 №110130019371 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.11.2025 № 110130019371 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.11.2025 (номер справи 110130019371) про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): період навчання з 01.09.1985 по 20.06.1988 в СПТУ №16 на території Республіки Вірменія; періоди роботи з 01.07.1988 по 11.11.1988 та з 26.11.1990 по 31.03.1992 в Спеціалізованому будівельному управління № 4 тресту «Зактрубопроводстрой» на території Республіки Вірменія; період роботи з 03.04.1992 по 01.08.1995 у фермерському господарстві ОСОБА_2 ; в повному обсязі період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПАН» з 04.04.1997 по 05.03.1999, а також повні місяці ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування за період з 01.12.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2009, з 01.11.2009 по 30.06.2010 (з розрахунку один вказаний місяць підприємницької діяльності як один повний місяць страхового стажу незалежно від розміру сплачених страхових внесків);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 15.06.2025 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є діючим військовослужбовцем, учасником бойових дій. Після досягнення 55 років з урахуванням пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`України (далі — Закон №1058-IV) неодноразово звертався до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії за віком. Вказані заяви були розглянуті за принципом екстериторіальності. Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.07.2025 №110130019371, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.11.2025 №110130019371 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.11.2025 №110130019371 у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу. Вказано, що відповідачами протиправно не зараховано період навчання з 01.09.1985 по 20.06.1988 згідно з дипломом № НОМЕР_2 від 27.06.1988, періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 з 01.07.1988 по 11.11.1988 та з 26.11.1990 по 31.03.1992 на території Республіки Вірменія, також у Фермерському господарстві ОСОБА_2 з 03.04.1992 по 01.08.1995, у повному обсязі період роботи з 04.04.1997 по 05.03.1999 у ТОВ «Пан». Позивач також вважає протиправним не зарахування до страхового стажу у повному обсязі періодів здійснення ним підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування за період з 01.12.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2009, з 01.11.2009 по 30.06.2010, оскільки він сплачував страхові внески. Отже, позивач вважає, що рішення відповідачів є протиправними, оскільки ним разом із заявами про призначення пенсії були надані всі необхідні документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV. Також, у повному обсязі були виконані вимоги статті 24-1 Закону №1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» стосовно підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.07.2025 №110130019371, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.11.2025 № 110130019371 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.11.2025 №110130019371 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2025 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1985 по 20.06.1988, періоди роботи з 01.07.1988 по 11.11.1988, з 26.11.1990 по 31.03.1992, з 03.04.1992 по 01.08.1995 та з 04.04.1997 по 05.03.1999 та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.12.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2009, з 01.11.2009 по 30.06.2010 у повному обсязі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Позивач подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №340/277/26 від 10.03.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю. У відзиві посилається на те, що дії Головного управління Пенсійного фронду України у Житомирській області є правомірними та вмотивованими.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відзив на апеляційну скаргу не надало.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_4 від 18.06.2025 та посвідченням НОМЕР_5 від 10.11.2023.

27.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії за віком.

Разом із заявою позивачем подано наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт громадянина України; довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 №52/152 від 27.06.2025 про проходження строкової військової служби; витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 14.04.2025 №34937020; довідку про відкритий рахунок в АТ КБ «Приватбанк»; архівну довідку виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 07.05.2025 №211-945 щодо нарахування заробітної плати в ТОВ «ПАН»; довідку СФГ Бойченка С.М. про перейменування фермерського господарства №10/06/1 від 10.06.2025; лист виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 07.05.2025 щодо надання архівних довідок про стаж роботи та заробітку плату на ТОВ «ПАН»; архівну довідку виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 07.05.2025 №210-946 про стаж роботи в ТОВ «ПАН»; довідку СФГ Бойченка С.М. №10/06 від 10.06.2025 про підтвердження періоду трудової діяльності; довідку № 6020 від 24.06.2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України; посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_6 .

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.

Рішенням №110130019371 від 04.07.2025 відповідач 1 відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу (зараховано страховий стаж 19 років 3 місяці 28 днів). До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно довідки від 07.05.2025 № 2/С-946, оскільки відсутній наказ, дата наказу про звільнення та згідно довідки від 07.05.2025 № 2/С-945 про заробітну плату, оскільки довідку необхідно підтвердити первинними документами; період роботи у фермерському господарстві згідно довідки від 10.06.2025 № 10/06, оскільки відсутні накази, дати наказів про прийняття та звільнення та відсутня інформація про сплату страхових внесків безпосередньо на ОСОБА_1 . Трудова книжка відсутня. Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.93, відсутні. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.

31.10.2025 позивач повторно звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. У заяві зазначив, що пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 01.01.1992 в республіках колишнього Союзу РСР не призначалась та ним не отримується.

Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та рішенням №110130019371 від 07.11.2026 у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу. Згідно з наданими документами страховий стаж підтверджено 20 років 10 місяців 28 днів. За результатами розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_7 від 13.07.1988 з 01.07.1988 по 11.11.1988 та з 26.11.1990 по 31.03.1992 у Республіці Вірменія; з 03.04.1992 по 01.08.1995, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті. Не враховано довідку №10/06 від 10.06.2025 про період роботи у фермерському господарстві з 03.04.1992 по 01.08.1995, у зв`язку з незазначенням підстави прийняття та звільнення, відсутністю інформації про сплату страхових внесків. Також, до страхового стажу не враховано період навчання у Республіці Вірменія з 01.09.1985 по 20.06.1988 згідно диплому НОМЕР_8 від 27.06.1988.

20.11.2025 позивач втретє звернувся до територіального підрозділу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви долучив: довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; паспорт громадянина України; диплом про навчання НОМЕР_8 ; витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 14.04.2025; архівну довідку виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 07.05.2025 №211-945 щодо нарахування заробітної плати в ТОВ «ПАН»; лист виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 07.05.2025 про надання архівних довідок про стаж роботи та заробітну плату у ТОВ «ПАН»; довідку СФГ Бойченка С.М. про перейменування фермерського господарства №10/06/1 від 10.06.2025; довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 6020 від 24.06.2025; витяг із Реєстру територіальної громади про місце реєстрації проживання; архівну довідку виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 07.05.2025 №210-946 про стаж роботи в ТОВ «ПАН»; довідку СФГ Бойченка С.М. №10/06 від 10.06.2025; довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 №52/152 від 27.06.2025 про строкову військову службу; архівну довідку Національного архіву Вірменії № С-4246 від 20.05.2025; заяву про спосіб виплати пенсії (для виплат через банк); лист-відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11.11.2025 №1100-0202-8/62349, разом з додатками - листами ГУ ПФУ у Кіровоградській про надання інформації від 12.11.2025 №1100-0504-8/62433, про направлення запиту до МЗС України від 14.07.2025 №1100-0201-5/40410, про направлення запиту до МЗС України від 14.07.2025 №1100-0201-5/40411, копією заяви ОСОБА_3 щодо направлення запиту про неотримання виплат від 10.07.2025; лист-відповідь Міністерства закордонних справ України від 29.10.2025 №71/36- 571/1-132293; посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_6 ; копію трудової книжки НОМЕР_7 ; повідомлення про те, що пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 01 січня 1992 року в республіках колишнього Союзу РСР (зокрема, Вірменської РСР) йому не призначалась, пенсійних виплат у іншій державі, зокрема в Республіці Вірменія не отримує, та документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди не має можливості.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, було розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.

Рішенням №110130019371 від 27.11.2025 відповідач 3 відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу (зараховано страховий стаж 20 років 11 місяців 11 днів). За результатами розгляду наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_9 : з 01.07.1988 по 11.11.1988 та з 26.11.1990 по 31.03.1992 у Вірменії, оскільки відсутні документи про неотримання пенсійних виплат за зазначені періоди. Зазначено, що стаж на території даної держави враховується по 31.12.1991. Також, не зараховані до страхового стажу періоди роботи у фермерському господарстві з 03.04.1992 по 01.08.1995 згідно з довідкою від 10.06.2025 № 10/06 у зв`язку з відсутністю підтвердження сплати внесків на соціальне страхування за кожну окрему особу. Не зараховано період навчання у Республіці Вірменія з 01.09.1985 по 20.06.1988 згідно з дипломом НОМЕР_8 .

Судом також було встановлено, що згідно з дипломом НОМЕР_8 , позивач у період з 01.09.1985 по 20.06.1988 навчався в СПТУ-16 м. Єреван Вірменської ССР та отримав кваліфікацію «електромонтер по ремонту апаратури релейного захисту та автоматизації 3-го розряду».

У період з 21.11.1988 по 29.10.1990 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у Збройних Силах, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 №52/152 від 27.06.2025 та військовим квитком НОМЕР_10 .

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_7 від 13.07.1988, копія якої міститься в матеріалах справи:

- у період з 01.09.1985 по 20.06.1988 позивач навчався в СПТУ-16 м. Єреван Вірменської ССР;

- 01.07.1988 прийнятий на роботу монтажника четвертого розряду у спеціалізованому будівельному управлінні №14 Тресту «Зактрубопроводстрой» на підставі наказу №40-К від 13.07.1988; звільнений 11.11.1988 у зв`язку з призовом до радянської армії (наказ №90§6 від 03.11.1988); поновлений на роботі 26.11.1990 за договором на підставі наказу №27 від 26.11.1990 та звільнений з роботи 31.03.1992 за власним бажанням (наказ №11§2 від 31.03.1992);

- 03.04.1992 позивач прийнятий на роботу механізатора-водія ІІІ класу в Фермерське господарство ОСОБА_2 на підставі наказу №3 від 03.04.1992; звільнений з роботи за власним бажанням 01.08.1995 (наказ №11 від 01.08.1995);

- 04.04.1997 на підставі наказу №46к§3 від 04.04.1997 прийнятий на роботу мельника у ТОВ «ПАН»; 05.11.1997 переведений на роботу старшого мельника (наказ №145к§1 від 05.11.1997; 05.03.1999 звільнений за власним бажанням (наказ №14к від 05.03.1999);

- у період з 10.10.2001 по 29.10.2004 працював слюсарем інструментальником 4-го розраду у ФОП ОСОБА_4 (наказ про прийняття №2 від 01.10.2001, наказ про звільнення №5 від 29.10.2004).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №34937020 від 14.04.2025 ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа-підприємець у період з 19.10.2004 по 30.10.2012, тому числі, з 01.12.2004 по 31.05.2012 на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується листом Головного управління ПФУ в Кіровоградській області від 12.11.2025 №1100-0504-8/62433.

Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, правом на дострокове призначення пенсії за визначених умов наділені особи зі статусом учасника бойових дій, які відносяться до числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Статтею 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» України визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Позивач є діючим військовослужбовцем, досяг 55 років, має статус учасника бойових дій, право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому має право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV за умови наявності достатнього страхового стажу (не менше 25 років).

Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до загального страхового стажу позивача відповідачами не зараховано періоди навчання з 01.09.1985 по 20.06.1988 згідно з дипломом НОМЕР_8 та роботи згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_9 : з 01.07.1988 по 11.11.1988 та з 26.11.1990 по 31.03.1992 на території Вірменії, оскільки на час звернення позивача із заявою про призначення дострокової пенсії за віком в Україні не діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та відсутні документи про неотримання пенсійних виплат в іншій державі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку №637, встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Колегією суддів зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_9 встановлено, що у період з 01.09.1985 по 20.06.1988 позивач навчався в СПТУ-16 м. Єреван Вірменської ССР, яке закінчив та отримав кваліфікацію «електромонтер по ремонту апаратури релейного захисту та автоматизації 3-го розряду», що також підтверджується дипломом НОМЕР_8 від 27.06.1988 та випискою підсумкових оцінок успішності.

Записи у трудовій книжці позивача, що підтверджують період його навчання у в СПТУ-16 м. Єреван Вірменської ССР, зроблені без будь-яких виправлень чи неточностей, наявний підпис уповноваженої особи та печатка навчального закладу.

Диплом Б № 309526 від 27.06.1988 надавався пенсійному органу разом із перекладом на українську мову, вірність підпису перекладача засвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Прядун Т.М. Диплом не містить помарок, виправлень та підчисток, на ньому є підпис голови державної кваліфікаційної комісії, директора навчального закладу та печатка.

Суд апеляційної інстанції вважає, що з вказаного диплому можна визначити всі дані для встановлення навчання позивача для зарахування до трудового стажу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що факт навчання позивача у період з 01.09.1985 по 20.06.1988 підтверджується належними і допустимими доказами.

13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі — Угода про гарантії).

У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду, виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення.

При цьому за змістом статті 1 Угоди про гарантії пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 (далі - Угода про трудову діяльність) трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Згідно зі статтею 12 вказаної Угоди про трудову діяльність вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993).

Статтею 7 Угоди про трудову діяльність визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.

Зі змісту наведених норм вбачається, що пенсія особі, що звернулась за її призначенням, призначається за нормами законодавства країни, де відбувалась трудова діяльність цієї особи, а пільговий стаж, набутий на території однієї з визначених Угодою держав, визнається іншою державою.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а від 17.06.2020 у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 у справі №291/99/17 та від 06.07.2020 у справі №345/9/17.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Суд зазначає, що прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Крім того, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Позиція органів Пенсійного фонду щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи на території Вірменії суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов`язується з припиненням на дату звернення із заявою про призначення пенсії чинності Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Надана позивачем трудова книжка НОМЕР_7 від 13.07.1988 містить записи про періоди його роботи у період з 01.07.1988 по 11.11.1988 та з 26.11.1990 по 31.03.1992 у спеціалізованому будівельному управлінні №14 Тресту «Зактрубопроводстрой» із зазначенням професії, номерів та дат наказів про прийняття та звільнення з роботи, підписи уповноважених осіб та печатки роботодавця без будь-яких виправлень чи неточностей.

Також, судом була досліджена архівна довідка № С-4246 від 20.05.2025 з перекладом на українську мову, згідно з якою: «згідно з розрахунковими відомостями ССУ № 4 тресту «Зактрубопроводстрой» позивач, сл. монтажник 4-го розряду отримував заробітну плату з грудня 1990 та 31 березня 1992 року (н.№ 11/2 від 31.03.1992) звільнений від роботи. Підстава: ф. 1188, оп. 15, спр. 430, 440)... книги наказів ССУ №4 тресту «Зактрубопроводстрой» в Національний архів Вірменії не здані, а розрахункові відомості здані не повністю, у зв`язку з чим видача довідки про Вашу трудову діяльність за 1988 рік неможлива».

Суд зауважує, що відсутність відомостей про отримання заробітної плати у 1988 році у зв`язку з ненаданням ССУ № 4 тресту «Зактрубопроводстрой» книг наказів в Національний архів Вірменії не спростовує факт трудової діяльності у вказаний період, оскільки такий підтверджений записами у трудовій книжці.

Право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

Вказані висновки неодноразово викладались Верховним Судом в своїх постановах, зокрема, від 21.02.2020 у справі №291/99/17, від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а.

У спірних рішеннях відповідачами не зараховані періоди навчання та роботи позивача на території Вірменії також з підстав відсутності підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат, разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з частинами першою, другою статті 24-1 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання обчислення страхового стажу" від 16.05.2025 за №562, яка набрала чинності 20.05.2025.

Пунктом 1 Постанови №562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (надалі - Порядок №562) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.

Порядок №562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 2 Порядку №562 у цьому Порядку термін "інші держави" означає держави з числа республік колишнього Союзу РСР, до яких належать Азербайджанська РСР, Вірменська РСР, Білоруська РСР, Грузинська РСР, Казахська РСР, Киргизька РСР, Латвійська РСР, Литовська РСР, Молдавська РСР, Російська РФСР, Таджицька РСР, Туркменська РСР, Узбецька РСР, Естонська РСР.

За змістом пункту 3 Порядку №562, у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

Приписами пункту 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

У разі укладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів з дати подання особою заяви про призначення пенсії надсилає до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, а в разі неукладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, - до МЗС запит щодо передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії.

МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних", і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Отже, періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР можуть бути зараховані до страхового стажу лише за умови (1) відсутності налагодженого обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та відповідної держави або (2) за умови ненадання відповіді на запит МЗС України протягом 45 днів з дати його надсилання.

Судом з матеріалів справи встановлено та не спростовано відповідачами, що пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 01 січня 1992 року в республіки колишнього Союзу РСР позивачу не призначалась та ним не отримується.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області направлено відповідні запити до Міністерства закордонних справ України №1100-0201-5/40410 від 14.07.2025 та 1100-0201-5/40411 від 14.07.2025.

Згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 29.10.2025 №71/36-571/1-132293, 29.10.2025 запити Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 14.07.2025 №1100-0201-5/40410 та №1100-0201-5/40411 щодо ОСОБА_1 було передано до Посольства України в Республіці Вірменія листами від 04.08.2025 №71/6134-571/1-84905-BH та №71/6134-571/1-84902-ВН для подальшого пересилання дипломатичними каналами до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в Республіці Вірменія. Проте, відповідь від вірменської сторони не отримано

Також, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на запит представника позивача листом від 11.11.2025 1100-0202-8/62349 повідомило, що на момент розгляду запиту, відповіді на листи від 14.07.2025 № 1100-0201-5/40410 та № 1100-0201-5/40411 про необхідність направлення відповідних запитів до Республіки Вірменія до Головного управління не надходили.

Отже, суд першої дійшов правильного висновку, що оскільки на дату подання позивачем заяви про призначення пенсії від 20.11.2025, з моменту запиту МЗС щодо позивача пройшло більше 45 днів і відповіді на такий запит не отримано, відповідно до вимог пункту 4 Порядку №562 періоди навчання з 01.09.1985 по 20.06.1988 та роботи з 01.07.1988 по 11.11.1988 та з 26.11.1990 по 31.03.1992 в Республіці Вірменія підлягають врахуванню з метою обчислення пенсії.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 03.04.1992 по 01.08.1995 у фермерському господарстві ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.

У період з 14.01.1992 економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні визначав Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-XII (далі Закон - №2009-XII). З 01.08.2003 набрав чинності Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-IV (далі — Закон №973-IV), який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Згідно з частинами 1-3 статті 28 Закону №2009-XII, члени селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-річного віку і особи, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), підлягають державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства.

Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник внесків на державне соціальне страхування в органах Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України за своїм місцезнаходженням, у встановленому порядку сплачує внески на державне соціальне страхування на всі види заробітків за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.

Отже, з аналізу статті 28 Закону №2009-XII вбачається, що даними нормами закріплено обов`язок, а не право, селянського (фермерського) господарства сплачувати за осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) внески (збір) на соціальне страхування.

Вказаним Законом передбачено, що селянське фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Отже відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування за осіб, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом) покладається на голову фермерського господарства (засновника або іншу визначену Статутом особу), а тому несплата таких внесків не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Страховий стаж, набутий до 01.01.2004 підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком №637, а страховий стаж набутий після 01.01.2004 підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону №1058-IV, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 12 статті 20 Закону №1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі №688/947/17.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, той факт, що за спірний період роботодавець не сплачував страхові внески не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач фактично позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за вказаний період, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17.

Згідно відомостей з трудової книжки НОМЕР_7 від 13.07.1988 позивач у період з 03.04.1992 по 01.08.1995 працював механізатором-водієм ІІІ класу у Фермерському господарстві ОСОБА_2 .

Трудова книжка позивача містить записи про періоди його роботи із зазначенням професій, номерів та дат наказів про прийняття та звільнення з роботи, підпис уповноваженої особи та печатку господарства без будь-яких виправлень чи неточностей.

Позивачем додатково було надано відповідачам разом із заявами про призначення пенсії за віком довідку Селянського (фермерського) господарства Бойченка Сергія Миколайовича № 10/06 від 10.06.2025 (про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії) та № 10/06/1 від 10.06.2025 (про перейменування фермерського господарства), якими підтверджується факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 із вказаним фермерським господарством у спірний період, факт роботи на умовах повної зайнятості.

Суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Недотримання роботодавцем обов`язку внесення такого запису у трудову книжку позивача, не спростовує факту існування фактичних трудових відносин.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що період роботи з 03.04.1992 по 01.08.1995 у фермерському господарстві ОСОБА_2 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо періоду роботи з 04.04.1997 по 05.03.1999 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПАН», суд зазначає наступне.

Судом з трудової книжки позивача НОМЕР_7 від 13.07.1988 встановлено, що у період з 04.04.1997 по 05.03.1999 він перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАН».

Записи про роботу є чіткими, не містять жодних виправлень чи неточностей та завірені відбитком печатки роботодавця. Відповідачі не ставлять під сумнів автентичність таких записів.

В архівній довідці Виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 07.05.2025 №210-946 зазначено, що згідно з наказом директора ТОВ "ПАН" від 04.04.1997 №46-к ОСОБА_1 прийнятий мельником з 04.04.1997, а у відомостях нарахування заробітної плати робітникам і службовцям ТОВ ПАН" за період з квітня 1997 року по березень 1999 року значиться ОСОБА_1 на посаді мельника та старшого мельника.

Відповідно до відомостей із форми РС-право від 20.11.2025, відповідачем 3 зараховано до страхового стажу позивача лише період з 04.04.1997 по 31.05.1997 – 1 місяць 28 днів, та період – 01.10.1997 по 15.10.1998 – 1 рік 15 днів на підставі відомостей з архівної довідки Виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 07.05.2025 №210-945 про наявні періоди нарахування та виплати заробітної плати.

Як вже було зазначено, страховий стаж, набутий до 01.01.2004 підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком №637, а страховий стаж, набутий після 01.01.2004, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи у відповідному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Суд зауважує, що записами у трудовій книжці НОМЕР_7 від 13.07.1988 та архівною довідкою від 07.05.2025 №210-946 підтверджується факт роботи ОСОБА_1 у період з 04.04.1997 по 05.03.1999 у ТОВ «Пан» на умовах повної зайнятості, а тому такий період підлягає зарахуванню до його страхового стажу повністю.

Стосовно зараховування до страхового стажу у повному розмірі періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.12.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2009, з 01.11.2009 по 30.06.2010, колегія суддів зазначає наступне.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

До страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу у повному розмірі за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №34937020 від 14.04.2025, ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа-підприємець у період з 19.10.2004 по 30.10.2012.

Листами Головного управління ПФУ в Кіровоградській області від 11.11.2025 № 1100-0202-8/62349 та від 12.11.2025 №1100-0504-8/62433 підтверджується, що позивач з 19.10.2004 по 30.10.2012 перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України. У період з 01.12.2004 по 31.05.2012 - на спрощеній системі оподаткування. За періоди з 19.10.2004 по 30.11.2004, з 01.06.2012 по 30.10.2012 страхові внески/єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне/соціальне страхування не нараховувався та не сплачувався. Станом на 06.11.2025 в електронній базі даних системи персоніфікованого обліку наявна звітність вищезазначеного страхувальника за грудень 2004 року, січень 2005 року – травень 2012 року.

Судом була досліджена долучена до матеріалів справи копія довідки форми ОК-5 щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу та встановлено, що при призначенні позивачу пенсії по віку до страхового стажу за період з 01.12.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2009, з 01.11.2009 по 30.06.2010 враховано в певній кількості днів, пропорційно сплаченим страховим внескам, що надходили як частка від сплати єдиного податку. Даний період зараховано до страхового стажу позивача пропорційно сумі сплачених внесків, що суперечить вимогам пункту 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що пенсійний орган протиправно не зарахував позивачу до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.12.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2009, з 01.11.2009 по 30.06.2010 у повному розмірі.

З урахуванням наведених правових норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуванних рішень відповідачів про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та з метою відновлення законних прав та інтересів позивача, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2025 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1985 по 20.06.1988, періоди роботи з 01.07.1988 по 11.11.1988, з 26.11.1990 по 31.03.1992, з 03.04.1992 по 01.08.1995 та з 04.04.1997 по 05.03.1999 та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.12.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2009, з 01.11.2009 по 30.06.2010 у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову у відповідній частині.

Згідно з ч.1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 в адміністративній справі №340/277/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов