Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №160/1144/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/1144/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 в адміністративній справі №160/1144/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 03.06.2025 року № 046350017168, протиправними та скасувати рішенні про відмову у призначенні пенсії від 03.06.2025 року № 046350017168;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи з 25.02.2011 року по 06.01.2022 рік та з 07.01.2022 року по 29.08.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2024 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії пенсійного органу порушують його право на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 в адміністративній справі №160/1144/26 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 046350017168 від 03.06.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи з 25.02.2011 року по 06.01.2022 рік та з 07.01.2022 року по 29.08.2024 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 29.08.2024.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

12.05.2026 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач 29.08.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За територіальним принципом заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України м. Києві, яким прийнято рішення № 046350017168 від 05.09.2024 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 160/27974/24 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.09.2024 року № 046350017168 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до заяви про призначення пенсії від 29.08.2024р.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 160/27974/24 відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 29.08.2024 та прийнято рішення № 046350017168 від 03.06.2025 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зокрема, в рішенні зазначено:

Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Атестація робочого місяця обов`язково потрібна для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.08.1992, як передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442.

Відповідно до наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, пільгові довідки, довідки про підтвердження трудової діяльності, диплом, трудова книжка) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 54 роки 9 місяців 4 дні.

Пільговий стаж (роботи підземні, професії за постановою №202 (25)) складає 11 років 9 місяців 24 дні, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до частини 3 ст. 114 Закону.

Пільговий стаж за Списком №1 складає 25 років 3 місяці 1 день, що дає право на зниження пенсійного віку на 10 років.

Враховуючи вищезазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 ст. 114 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (25 років) та до підпункту 1 частини 2 ст. 114 у зв`язку із недосягненням пенсійного віку (50 років).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом №1058-IV.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27та з урахуванням норм статті 28цього Закону.

Позивач стверджує, що має пільговий стаж для призначення пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058.

За нормами ст. 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Частиною 3 ст. 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2ст. 24 Закону України № 1058-IV.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).

До трудової книжки вносяться, зокрема:

відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2.І Інструкції №58).

За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на підставі належним чином оформленої трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.08.1997 року підтверджується факт роботи позивача з 25.02.2011 року по 06.01.2022 рік та з 07.01.2022 року по теперішній час на посаді головного енергетика ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» ВСП Шахтоуправління «Тернівське».

Судом першої інстанції правильно встановлено, що в період роботи з 25.02.2011 по 02.08.2016 професія «головний енергетик» відноситься до Списку №1 розділу 1 Гірничі роботи підрозділ 1 п.а позиція 1.1в, затвердженого постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 р.

1.1в в) керівники шахт, шахтоуправлінь на правах шахт, рудників і копалень:

1.1в головні енергетики.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, в період з 03.08.2016р. по 29.08.2024р. професія «головний енергетик» відноситься до Списку №1 розділу 1 ГІРНИЧІ РОБОТИ підрозділ 1 затвердженого постановою КМУ № 461 від 24.06.2016.

Даний період трудової діяльності підтверджується також довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній виданих ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля ВСП Шахтоуправління «Тернівське» № 733, № 734 від 29.08.2024, довідкою на пенсію про відпрацьований час № 731 від 29.08.2024, а також наказами про атестацію робочих місць № 2219 від 03.12.2010, №2394 від 29.11.2014, № 2569 від 27.06.2024.

Кабінетом Міністрів України 31 березня 1994 року прийнято Постанову за № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років», якою відповідно до п. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено відповідний список.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Розділу I "Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт" Постанови № 202 усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю), мають право на пільгову пенсію відповідно до положень частини третьої статті 114 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень) мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 20 років.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 160/27974/24 відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 29.08.2024 та прийнято рішення № 046350017168 від 03.06.2025 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.

При цьому, відповідно до форми РС-право, до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не зараховано періоди роботи з 25.02.2011 року по 06.01.2022 рік та з 07.01.2022 року по 29.08.2024 року.

Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.

Так, у постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21, Верховний Суд зазначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є:

1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;

2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;

3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб`єкта владних повноважень;

4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;

5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що недотримання вказаних критеріїв позбавляє особу на отримання належної підстави та аргументації щодо вирішення її питання, та в цілому на належний захист її соціальних прав.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Водночас, відповідачем жодним чином ані в оскаржуваному рішенні про відмову, ані в будь-якому іншому документі по суті справи не обґрунтовано причин незарахування спірних періодів роботи позивача на посаді головного енергетика до спеціального стажу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача від 03.06.2025 про відмову в перерахунку пенсії, не відповідає наведеним вище критеріям обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не містить правової оцінки фактичних обставин справи та взаємозв`язку конкретних мотивів з нормою права, а також не розкриває повний зміст доводів позивача, а відтак, підлягає визнанню його протиправним та скасуванню.

При цьому, задоволенню також підлягають позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи з 25.02.2011 року по 06.01.2022 рік та з 07.01.2022 року по 29.08.2024 року.

Відтак, з урахуванням спірних періодів, пільговий стаж позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" складає більше 25 років.

Щодо вимог зобов`язального характеру в частині призначення пенсії позивачу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Аналізуючи обраний судом першої інстанції спосіб захисту прав, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позивач із заявою про призначення йому пенсії звернувся 29.08.2024. Відтак, позивач має право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону 1058 з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 29.08.2024.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, та враховуючи наявність у позивача пільгового стажу більше 25 років, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу пенсію відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 29.08.2024.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 в адміністративній справі №160/1144/26 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 в адміністративній справі №160/1144/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова