Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №547/272/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 р.Справа № 547/272/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 10.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Самойленко Л.М., вул. Шевченка, 31, смт. Семенівка, Семенівський, Полтавська, 38200, по справі № 547/272/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Семенівського районного суду Полтавської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ НП в Полтавській області), в якому просила суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6788463 від 08.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП) та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо неї.

10 червня 2026 року Семенівський районний суд Полтавської області ухвалив рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 - залишив без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справа, порушення норм матеріального та процесуального просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав, що у постанові серії ЕНА № 6788463 зазначено два фактично різні часові орієнтири: час розгляду справи — 08.03.2026 о 00:42:39, а час і місце нібито вчинення правопорушення — 08.03.2026 о 00:36:33, с-ще Семенівка, вул. Шевченка, 58/44. При цьому у постанові як додатки зазначено лише загально: відео з реєстратора та бодікамери поліцейського, без індивідуалізації технічного засобу, файлів, носія, серійних номерів, метаданих, тривалості записів та без чіткої прив`язки конкретного фрагмента відео до конкретного елемента складу правопорушення.

Зазначає, що у позові заперечувала сам факт керування транспортним засобом у момент інкримінованої події та зазначала, що автомобілем Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , керував її чоловік. Також зазначалося, що у вказаний у постанові час, автомобіль перебував на парковці, а відеозапис з бодікамери не відображає рух автомобіля, не встановлює водія та містить лише розмову осіб біля транспортного засобу.

Вважає, що суд першої інстанції помилково визнав доведеною подію адміністративного правопорушення, оскільки правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у цій справі могло бути визнано доведеним лише за умови, якщо належний та допустимий доказ без сумнівів підтверджує: рух конкретного транспортного засобу; конкретну зміну напрямку руху; обов`язок подати відповідний покажчик повороту; факт неввімкнення такого покажчика; відповідність часу, місця та обставин події відомостям, зазначеним у постанові. Вважає, що рішення суду не містить такого аналізу. Суд лише зазначив, що з відеозапису «встановлено», що водій автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи поворот наліво, не увімкнув відповідний покажчик повороту. Проте суд не розкрив, що саме видно на відео, з якого ракурсу, чи видно передні/задні покажчики, чи дозволяє якість запису вночі без сумнівів встановити їх неввімкнення, чи немає розривів у записі, чи відповідає відео саме місцю та часу, зазначеним у постанові. Загальна фраза суду про те, що порушення «чітко зображено», не є належною судовою мотивацією. Суд мав не просто погодитися з відповідачем, а безпосередньо перевірити кожний елемент складу правопорушення та пояснити, яким саме доказом він підтверджений. Без такого аналізу висновок про наявність події правопорушення є передчасним і ґрунтується на припущенні.

Суд помилково використав постанову у справі № 547/215/26 за ст. 130 КУпАП як доказ у цій справі Суд першої інстанції додатково послався на постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі № 547/215/26, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд вказав, що ця постанова спростовує доводи позивачки про те, що вона не керувала транспортним засобом. Такий підхід є помилковим або, щонайменше, надмірно широким. Навіть якщо інше судове рішення може мати певне значення для окремих фактичних обставин, воно не звільняє відповідача від обов`язку довести у цій справі всі елементи.

Вважає, що за змістом ст. 78 КАС України преюдиційне значення мають саме встановлені факти у визначених законом межах, а не правова оцінка, не висновок про винуватість в іншому складі правопорушення і не припущення суду про тотожність доказів.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без позивача та представника позивача.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини, які не оспорені сторонами.

08.03.2026 приблизно о 00:36 год в селищі Семенівка на перехресті по вул. Шевченка, 58/44 ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , та при цьому не увімкнула відповідний покажчик повороту при зміні напрямку руху, а саме лівий покажчик повороту, чим порушила п. 9.2 «б» ПДР.

Пунктом 9.2 «б» ППР визначено, що: «Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку поворотом або розворотом»

Вищезазначене адміністративне правопорушення підтверджується відеозаписом з відеореєстратора поліцейського автомобіля, а саме на 00:07 хвилині відеозапису 20260308001605_0060. На 10:25 хвилині відеозапису DSJ_1000086_ABC000 _20260308_005202 зафіксовано процедуру розгляду справи. На 11:20 хвилині відеозапису DSJ_1000086_ABC000_20260308_005202 зафіксовано роз`яснення позивачці її прав та обов`язків відповідно до Конституції України та КУпАП.

Відносно позивачки було складено постанову серії ЕНА № 6788463 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Крім того, зазначив, що постановою Семенівського районного суду Полтавської області від 02.04.2026 по справі № 547/215/26 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладене на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік. Дана постанова набрала законної сили 11.05.2026, що також спростовує доводи позивачки про те, що вона у вище зазначений час не керувала транспортним засобом та не порушувала правил дорожнього руху

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з законності та обґрунтованості спірної постанови.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно із п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1.

Згідно з п. 9.2. «б» ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об`єкт; об`єктивна сторона; суб`єкт; та суб`єктивна сторона.

Як вбачається із оскаржуваної постанови водій ОСОБА_1 , 08.03.2026 приблизно о 00:36 год в селищі Семенівка на перехресті по вул. Шевченка, 58/44 ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , та при цьому не увімкнула відповідний покажчик повороту при зміні напрямку руху, а саме лівий покажчик повороту, чим порушила п. 9.2 «б» ПДР.

В постанові вказано, що до неї додаються «відео з реєстратора та боді камери».

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про, зокрема: технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Колегія суддів вважає, що вказівка на обов`язок відповідача у спірній постанові виконано належним чином, оскільки цею нормою не покладалося обов`язку у постанові індивідуалізовано вказувати повні найменування технічних засобів, файлів, носія, серійних номерів, метаданих, тривалості записів та чіткої прив`язки конкретного фрагмента відео до конкретного елемента складу правопорушення. Отже, такі доводи апелянта є надуманими та безпідставними.

Так, з відеозапису 20260308001605_0060 чітко видно, що транспортний засіб рухаючись по лівий бік перед транспортним засобом відповідача здійснює поворот ліворуч на 90 градусів на Х-подібному перехресті. Після здійснення маневру без включеного світлового покажчика повороту, на вимогу відповідача, транспортний засіб Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , увімкнувши правий світловий покажчик повороту, зупиняється на парковці.

Отже, вказаним відеозаписом, який колегія суддів визнає належним та допустимим, чітко підтверджено факт порушення правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 .

Стосовно посилання апелянта на те, що якість запису вночі не дозволяє без сумнівів встановити неввімкнення світлового показчика, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки із дослідженого під час судового розгляду відеозапису чітко встановлено відсутність роботи світлового показчика при здійсненні транспортним засобом повороту праворуч.

Інші доводи про недоведеність факту вчинення водієм транспортного засобу Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , правопорушення, передбаченого п. 9.2 «б» ПДР, колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Стосовно доводів апелянта про те, що вона не керувала транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає.

Так, у зв`язку з вчиненням водієм транспортного засобу Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , правопорушення, передбаченого п. 9.2 «б» ПДР стосовно водія ОСОБА_1 були складені спірна постанова серії ЕНА №6788463 від 08.03.2026 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та протокол протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 609043 від 08.03.2026 за ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Семенівського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2026 року по справі №547/215/26, залишеною без змін Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2026 року, ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що вона 08.03.2026, о 00.16 год., по вул. Шевченка, 58/44, у селищі Семенівка Кременчуцького району Полтавської області, керувала автомобілем Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.9 (а) ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У вказаних судових рішеннях судами встановлено, що саме ОСОБА_1 перебувала за кермом транспортного засобу Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент її зупинки за порушення п. 9.2 «б» ПДР.

Отже факт того, що саме ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили та не підлягає доказуванню.

Твердження апелянта про те, що вона транспортним засобом не керувала спростовується наведеними вище відеозаписом та судовим рішенням, натомість апелянт, відповідно до положень ч.1 ст. 77 КАС України, не надав жодних доказів на підтвердження того, що транспортним засобом керував її чоловік або знайомий.

Доводи апелянта про безпідставне врахування судом першої інстанції судового рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2026 року по справі №547/215/26 є безпідставними та не ґрунтуються на приписах наведеного вище процесуального законодавства.

Стосовно не роз`яснення позивачу прав, колегія суддів вказує, що як відеозаписом так і судовим рішенням по справі № 547/215/26 підтверджується факт роз`яснення позивачеві прав зачитує зміст ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП, на що отримує відповідь що правопорушник знає їх зміст. При цьому, колегія суддів зауважує, що при вчиненні двох та більше правопорушень у поліцейського не виникає обов`язку повторно роз`яснювати одні й ті самі права, визначені одними й тими самими приписами законодавства, стосовно кожного окремого правопорушення.

Колегія суддів при розгляді цієх справи враховує рішення Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" згідно з висновком якого будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати значної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний дотримуватись вимог Правил дорожнього руху.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2026 року по справі № 547/272/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін