Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №520/16280/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: визначення митної вартості товару

Дата: 05 липня 2026 р.

Справа: №520/16280/25

Суддя: Перцова Т.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 р. Справа № 520/16280/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Черкаської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 24.11.25 по справі № 520/16280/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ"

до Черкаської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНЮ СІМ» (далі – ТОВ «АВЕНЮ СІМ», Товариство, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці (далі – відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA902020/2024/100062/2 від 23.12.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100023/2 від 08.04.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100024/2 від 08.04.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100025/2 від 09.04.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100026/2 від 09.04.2025;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) гривень 00 копійок, а також судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність складених відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів № UA902020/2024/100062/2 від 23.12.2024, № UA902020/2025/100023/2 від 08.04.2025, № UA902020/2025/100024/2 від 08.04.2025, № UA902020/2025/100025/2 від 09.04.2025 та № UA902020/2025/100026/2 від 09.04.2025, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митними деклараціями № 24UA902020210462U1 від 23.12.2024, № 25UA902020203302U8 від 08.04.2025, № 25UA902020203299U5 від 08.04.2025, № 25UA902020204899U2 від 28.05.2025 та № 25UA902020203354U9 від 09.04.2025 позивачем було надано відповідачу вичерпний перелік, як основних так і додаткових документів, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, підтверджують усі числові значення складових митної вартості і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Посилаючись на приписи статей 53-54 Митного кодексу України (далі – МК України), стверджував, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити усі складові її числового значення та здійснити перевірку усіх наданих до митного оформлення документів, однак, у спірних правовідносинах відповідач лише обмежився посиланнями на відсутність у наданих Товариством документах усіх необхідних даних для визначення митної вартості за ціною договору та на наявність розбіжностей, проте, жодним чином не конкретизував яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 814/1647/16, від 06 березня 2019 року у справі № 809/278/17, від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15, від 21 січня 2020 року у справі № 813/2719/15, переконував, що висновок митного органу про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Крім того, зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на відомостях з ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України (далі – МК України) не передбачено.

Щодо спрацювання ризиків АСАУР та витребування митним органом додаткових документів зауважив, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Отже, відповідно до митного законодавства, спрацювання ризику АУСАР не є підставою для витребування митним органом додаткових документів та є рекомендаційним інструментом.

З вказівкою на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 травня 2020 року у справі № 400/2922/18 зауважив, що факт сплати коштів згідно з рішенням про коригування митної вартості не можна вважати згодою з оспорюваними рішеннями, які позивач вважає неправомірними та необґрунтованими, оскільки така сплата була здійснена позивачем виключно з метою пришвидшити митне оформлення товарів, що декларуються, та випуску їх у вільний обіг.

Цитуючи норми Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (далі – Постанова № 216) та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі – Інструкція № 22) стверджував, що роздрукована електронна квитанція, яка містить обов`язкові реквізити електронного розрахункового документа, визначені п. 10.5 Інструкції № 22, є підтвердним документом, що посвідчує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, і печаткою банку вона не завіряється. Отже, позиція митного органу про те, що надані свіфт не завірені у встановленому порядку уповноваженим банком не може слугувати підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.

Також повідомив, що вартість витрат на доставку імпортованого товару поза митною територією України (фрахту) підтверджується належними доказами, зокрема, договором транспортно-експедиторського обслуговування, довідкою про транспортні витрати та рахунком – фактурою, які були надані до митного органу позивачем під час здійснення процедури митного оформлення придбаного товару. При цьому, чинним законодавством не передбачено обов`язку експедитора зазначати у договорі транспортного експедирування вартість фрахту, останній має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом, що відповідно виключає на момент укладання договору експедирування зазначення в ньому ціни фрахту.

Оскільки між позивачем та експедитором не виникало непорозумінь з приводу виконання умов договору транспортного експедирування, експедитор виконав покладені на нього зобов`язання, а позивач здійснив оплату послуг перевізників та експедитора. Отже, на думку позивача, вимога відповідача щодо надання до договору експедирування відповідного договору між експедитором та перевізником є необґрунтованою, оскільки експедитор відповідно до чинного законодавства надає клієнту рахунки, що мають бути сплачені за умовами перевезення товару, та не вимагає витребування укладених експедитором договорів з іншими організаціями для забезпечення виконання договору.

Наполягав, що неподання таких документів, як технічні специфікації заводу виробника щодо партії оцінюваного товару саме по собі не може бути підставою для коригування митної вартості товару, адже частина 4 статті 53 МК України передбачає, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності у декларанта. А якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов`язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару, чого митним органом зроблено не було.

Також звернув увагу, що витрати на маркування, експортну упаковку, вартість витрат та транспортування до пункту призначення включені до інвойсної вартості товарів, про що повідомлено митний орган, проте останній не врахував цих пояснень, що призвело до хибного висновку про те, що витрати на транспортування до пункту призначення не були включені до ціни товару та додавались до неї окремо.

Пояснив, що страхування вантажу не здійснювалось, так як умови поставки FOB не покладають такого обов`язку на сторін договору. Таким чином, оскільки перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки, в даному випадку ані покупець, ані продавець товару не зобов`язані були страхувати товар. При цьому митним органом залишено поза увагою те, що умовами контрактів не передбачено обов`язок сторін угоди страхувати вантаж, а тому документи, які підтверджують страхування товару, не складалися.

Також наполягав, що митний орган безпідставно не використав основний метод визначення митної вартості товарів позивача, а спірні рішення не містять обґрунтованих пояснень, чому відповідач використав резервний метод, як того вимагає пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598). Не дотримано відповідачем і обов`язку вказати умови поставки та комерційні умови, які сформували ту митну вартість, що взята за основу для коригування митної вартості товару. Лише зазначення в оскаржуваних рішеннях найменування виробника, країни виробництва, назви товару та ціни за одиницю товару з тих митних декларацій, які взяті за основу для коригування, не є поясненням й обґрунтуванням застосування резервного методу, як другорядного.

Повідомив, що сума витрат позивача на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції складає 9084,00 грн та підлягає відшкодуванню на користь ТОВ АВЕНЮ СІМ» за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі № 520/16280/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ" (вул. Клочківська, буд. 111-А, офіс 8-9,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61145, код ЄДРПОУ 42500431) до Черкаської митниці (вул. Остафія Дашковича, буд. 76,м. Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н,18001, код ЄДРПОУ 44005652) про визнання протиправними та скасування рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA902020/2024/100062/2 від 23.12.2024.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100023/2 від 08.04.2025.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100024/2 від 08.04.2025.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100025/2 від 09.04.2025.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100026/2 від 09.04.2025.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (вул. Остафія Дашковича, буд. 76, м. Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н, 18001, код ЄДРПОУ 44005652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ" (вул. Клочківська, буд. 111-А, офіс 8-9, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61145, код ЄДРПОУ 42500431) сплачений судовий збір у розмірі 8385 (вісім тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 32 копійок.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (вул. Остафія Дашковича, буд. 76, м. Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н, 18001, код ЄДРПОУ 44005652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ" (вул. Клочківська, буд. 111-А, офіс 8-9, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61145, код ЄДРПОУ 42500431) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість та порушення норм процесуального і матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі № 520/16280/25 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ТОВ «АВЕНЮ СІМ» відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскільки в процесі митного оформлення товару декларантом не підтверджені заявлені у митних деклараціях відомості про митну вартість та її складові, у відповідача були наявні обґрунтовані підстави вважати, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у зв`язку з чим, позивачу було запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення, проте у відповідь на запити митного органу декларантом проінформовано митницю, що надати додаткові документи не має можливості, тобто не усунуто наявні в поданих до митного оформлення документах розбіжності.

Під проведення консультації встановлено, що у митниці та декларанта відсутня інформація щодо митних вартостей ідентичних та подібних товарів щодо оцінюваних товарів, які б продавались на експорт в Україну у максимально наближений період до часу ввезення партії оцінюваних товарів відповідно до вимог статей 59-61 МК України, у зв`язку з чим, позивачу було запропоновано визначити митну вартість товарів за резервним методом відповідно до положень статті 64 МК України, на підставі джерел інформації: МД від 24.06.2024 № 24UA100390410437U0 (на рівні 6,92 дол. США/кг), МД від 03.12.2024 № UA100100/2024/53134 (на рівні – 7,06 дол. США/кг), МД від 05.03.2025 № 25UA100390704033U2 (на рівні – 9,06 дол. США/кг), від 10.06.2024 № UA110130/2024/13361 (на рівні – 6,0055 дол. США/кг), від 15.07.2024 № UA205050/2024/25256 (на рівні – 13,0081 дол. США/кг) та випущено товари у вільний обіг шляхом надання гарантій на підставі частини 7 статті 55 МК України та відповідно до розділу Х МК України.

Враховуючи викладене стверджував, що у спірних правовідносинах митний орган діяв у межах компетенції та у відповідності до вимог митного законодавства, водночас подані декларантом документи мали розбіжності та не містили усіх відомостей щодо складових митної вартості та щодо фактично сплаченої ціни.

Крім того, вважав, що сума витрат на правничу допомогу (9084,00 грн) є завищеною, неспівмірною наданим послугам, необґрунтованою та такою, що не підтверджується жодними належними доказами.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач вважав, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, просив апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 по справі № 520/16280/25 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування відзиву наполягав, що позивач повністю виконав законодавчі вимоги щодо документального підтвердження заявленої митної вартості, з урахуванням також того факту, що всі надані документи містили однакову вартість, вагу та асортимент імпортованого товару, натомість митний орган не довів законність свого рішення, яке ґрунтується на припущеннях, сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, а не на достовірних і вичерпних доказах.

Звернув увагу, що Черкаська митниця у своїй апеляційній скарзі дублює аргументи, наведені у рішеннях про коригування митної вартості, однак жодним чином не надає відповіді на доводи ТОВ «АВЕНЮ СІМ», наведені у позові.

В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу є тотожним змісту позовної заяви.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «АВЕНЮ СІМ» (Покупець) та Ningbo Sunstar Shock Absorber Со, LTD укладено контракт NST0519AV-UA від 07.05.2019 (далі – Контракт № 1), відповідно до якого позивач придбав товар в кількості і за цінами, вказаними в Додатках, що додаються до контракту і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту № 1 ціни на товар встановлюються на умовах FOB м. Нінгбо, Китай згідно з «Інкотермс 2010», якщо інше не обумовлено у додатках на поставку конкретної партії товару, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно з пунктом 4.2 Контракту № 1 умови оплати вказуються у Додатках на поставку конкретної партії товару, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до пункту 1.1. Додатку № 25 від 08.12.2024 до Контракту № 1 сторони узгодили номенклатуру Товару, його кількість та ціни на умовах FOB Нінгбо, Китай, Інкотермс 2010.

За приписами пункту 1.3. Додатку № 25 до Контракту № 1 умови оплати: передоплата в розмірі 20% від суми, зазначеної в цьому Додатку. Решта суми має бути сплачена не пізніше, ніж 10.07.2024.

Відповідно до пункту 1.5. Додатку № 25 до Контракту № 1, виробником товару за даним додатком є продавець.

За змістом пункту 1 Додаткової угоди № 2.25 від 26.06.2024 сторони погодили внести зміни до Додатку № 25 від 13.06.2024 та домовились внести зміни в пункт 1.2.2. Додаткової угоди № 1.25 від 23.05.2024 до Додатку № 25 від 08.12.2023 до Контракту № 1 та погодили нову номенклатуру Товарів, їх кількість та ціни на умовах FOB Нінгбо, Китай, згідно з «Інкотермс 2010».

На виконання умов Контракту № 1, з метою поставки партії товару, визначеної у Додатку № 25, Продавцем було складено Аркуш пакування № NST05.2023UA-PL від 20.06.2024, Прайс-лист від 08.12.2024 та Інвойс NST05.2023 UA від 26.06.2024.

Відповідні документи містять інформацію про товар, який поставляється за Контрактом № 1 у повній відповідності до Додатку № 25 до контракту зі змінами згідно додаткових угод, в кількості, визначеній наданими документами.

На виконання умов Додатку № 25, Додаткових угод № №1.25, 2.25 Покупець здійснив перерахування грошових коштів 19.07.2024 у розмірі 5500,00 доларів США, 13.12.2023 - 8877,00 доларів США, 22.08.2024 - 11529,60 доларів США на розрахунковий рахунок Продавця.

21.07.2024 разом із Коносаментом № QN24060400A та вище переліченими документами, продавець передав товар на судно перевізника, який здійснював доставку товару до України.

Транспортно-експедиторські послуги перевезення товару до митної території України було надано ТОВ «Ламан Шипінг», що підтверджується договором транспортно-експедиторського обслуговування № 01/07 від 01.07.2021, довідкою про транспортні витрати № 440472-1 від 05.09.2024, рахунком № LS-4586753 від 05-09-2024, договором на перевезення вантажу № 1117 від 05.10.2022, договором про перевезення вантажу № 242511 від 02.02.2021, міжнародно-товарною накладною № 440472-1 від 05.09.2024.

23.12.2024 з метою митного оформлення позивач подав до Черкаської митниці митну декларацію № 24UA902020210462U1 та декларацію митної вартості.

Разом з митною декларацією було подано наступні документи: аркуш пакування NST05.2023 UA-2/PL від 26.06.2024, інвойс № NST05.2023 UA-2 від 21.07.2024, коносамент № QN24060400A від 21.07.2024, автотранспортну накладну № 440472 від 05.09.2024, декларацію про походження товару № NST05.2023 UA-2 від 26.06.2024, квитанцію про переказ грошових коштів від 13.12.2024 swift б/н, квитанцію про переказ грошових коштів від 19.07.2024 swift б/н, квитанцію про переказ грошових коштів від 22.08.2024 swift б/н, рахунок - фактуру № LS-4586753 від 05.09.2024, довідку про транспортні витрати № 440472-1 від 05.09.2024, прайс - лист від 08.09.2023, контракт №NST0519A від 07.05.2019, додаткову угоду №1.25 від 23.05.2024; додаткову угоду № 2.25 від 26.06.2024; додаткову угоду № 10 від 01.03.2021, додаткову угоду № 9 від 18.12.2020, Додаток № 25 до контракту від 13.06.2024, Договір про надання послуг митного брокера № 177 від 01.03.2023, Договір про перевезення № 01/77 від 01.07.2021, Договір (контракт) про перевезення № 1117 від 05.10.2022, Єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів UA.005.000415-24 від 13.12.2024.

Митну вартість було заявлено за основним методом (ціна договору).

Рішенням про коригування митної вартості № UA902020/2024/100062/2 від 23.12.2024, відповідач відмовив у визнанні заявленої позивачем митної вартості. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК Украйни.

Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості, а саме:

- наданий свiфт № б/н від 13.12.2023 не завірений у встановленому порядку уповноваженим банком, у зв`язку з чим його неможливо ідентифікувати як документ, що стосуються оплати за партію оцінюваних товарів;

- наданий прайс-лист № б/н від 08.12.2023 не може бути прийнятим, тому що суперечить умовам відкритого ринку, оскільки орієнтований безпосередньо ТОВ «АВЕНЮ CIM»;

- декларантом не надано митниці відповідні ліцензійні / авторські договори з власником торговельної марки, які б встановлювали правовідносини між покупцем та продавцем щодо використання та реалізації товарів торговельної марки KONNER;

- декларантом не надано відповідні технічні специфікації заводу виробника щодо партії оцінюваного товару, у зв`язку з чим у митниці відсутнє відповідне документальне підтвердження виробника товару, його якісних характеристик, що значною мірою впливає на вартість товару;

- відповідно до пункту 2.2 контракту від 07.05.2019 № NST0519AV-UA ціни включають в себе маркування, експортну упаковку, вартість тари та транспортування до пункту призначення, однак витрати на транспортування до пункту призначення не були включені до ціни товару та додавались до неї окремо на підставі відомостей рахунку вартості витрат на транспортування від 05.09.2024 № LS-4586753;

- відповідно умов контракту від 07.05.2019 № NST0519AV-UA, інвойсу від 26.06.2024 №NST05.2023 UA-2 зазначено, що товар постачається на умовах поставки FOB NINGBO, однак до митниці не надано документів щодо страхування вантажу та не надано інформації імпортера щодо відсутності такого;

- у рахунку від 05.09.2024 № LS-4586753 від імені ТОВ «Ламан Шипiнг» відсутні відомості про операції завантаження товару на борт судна в порту NINGBO (Китай), які є обов`язковими складовими митної вартості та відповідно до частини 10 статті 58 МК України повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені;

- у графі 21 ДМВ, а також в МД відсутні відомості про вартість витрат на «навантаження, вивантаження, обробку», що свідчить про не заявлення митниці про вищезазначені витрати, які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до частини 10 статті 58 МК України та повинна додаватись до цини товару, якщо не були до неї включені;

- не надано митному органу заявки передбачені умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.07.2021 № 01/07;

- рахунок експедитора не містить відомості про вартість витрат «навантаження, вивантаження, обробку» в порту Гданськ (Польща), які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до частини 10 статті 58 МК України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені.

На підставі зазначеного рішення відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902020/2024/000161 від 23.12.2025, згідно з якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Крім того, на виконання вимог Контракту № 1, пунктом 1.1. Додатку № 27 від 13.06.2025 до контракту сторони узгодили номенклатуру Товару, його кількість та ціни на умовах FOB Нінбо, Китай, Інкотермс 2010;

Відповідно до пункту 1.3. Додатку № 27 до контракту умови оплати: передоплата в розмірі 20% від суми, зазначеної в цьому Додатку. Решта суми має бути сплачена не пізніше, ніж 31.12.2024.

Відповідно до пункту 1.5. Додатку № 27 до контракту, виробником товару за даним додатком є продавець.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 1.27 від 22.10.2024 Сторони погодили внести зміни до Додатку 27 від 13.06.2024 та погодили нову номенклатуру Товарів, їх кількість та ціни на умовах FOB Нінбо, Китай, Інкотермс 2010.

Відповідно до пункту 1.1. Додаткової угоди № 2.27 від 30.12.2024 Сторони погодили внести зміни до Додатку 27 та змінити умови оплати за товар та визначити їх наступним чином: передоплата в розмірі 20% від суми, зазначеної в Додатку №27 від 13.06.2024.

Решта суми має бути сплачена не пізніше, ніж на протязі 30 днів з моменту повного митного оформлення товару Покупцем.

На виконання умов Контракту № 1, з метою поставки партії товару, визначеної у Додатку № 27, Продавцем було складено Аркуш пакування № NST02/2024UA-PL від 22.10.2024, Прайс-лист від 14.06.2024 та Інвойс NST02.2024 UA від 22.10.2024.

Відповідні документи містять інформацію про товар, який поставляється за контрактом у повній відповідності до Додатку № 27 до контракту зі змінами згідно з додатковими угодами, в кількості, визначеній наданими документами.

На виконання умов Додатку № 27, Додаткових угод № № 1.27, 2.27 Покупець здійснив перерахування грошових коштів 03.01.2025 у розмірі 4956,00 доларів США, 13.06.2024 - 4956,00 доларів США, 19.12.2024 - 6500,00 доларів США на розрахунковий рахунок Продавця.

05.11.2024 разом із Коносаментом № WMSS24101933A та вище переліченими документами, продавець передав товар на судно перевізника, який здійснював доставку товару до України.

Транспортно-експедиторські послуги перевезення товару до митної території України було надано ТОВ «Таніт Груп», що підтверджується Договором транспортно-експедиторського обслуговування № 03.07.2023/1176ОД від 03.07.2023, Довідкою про транспортні витрати № 17196/1 від 14.01.2025, рахунком № TG140125030 від 14.01.2025, договором на перевезення вантажу №06.03.2023/377 ОД-П від 06.03.2023, укладеним між ТОВ «Таніт Груп» та ТОВ «Іванець-логістик», міжнародно-товарною накладною №17196/1 від 18.01.2025.

Товар, який прибув в Україну від постачальника NINGBO SUNSTAR SHOCK ABSORBER CO., LTD згідно з Інвойсом NST02.2024 UA від 22.10.2024 розмитнювався частинами.

07.04.2025 з метою митного оформлення позивач подав до Черкаської митниці лист - повідомлення №07/04-1 про намір провести часткове митне оформлення частини вантажу, що прибув в Україну від постачальника NINGBO SUNSTAR SHOCK ABSORBER CO., LTD згідно з Інвойсом NST02.2024 UA від 22.10.2024 із конкретизацією кількості та найменування позицій, які мало намір розмитнити на суму 6705,40 доларів США, митну декларацію № 5UA902020203302U8 та декларацію митної вартості.

Разом з митною декларацією було подано наступні документи, а саме: Аркуш пакування NST02.2024 UA-PL від 22.10.2024, Інвойс № NST02.2024 UA від 22.10.2024, Коносамент № WMSS24101933A від 05.11.2024, Автотранспортну накладну №17196 від 15.01.2025, декларацію про походження товару № NST02.2024 UA від 22.10.2024, Квитанцію про переказ грошових коштів від 13.06.2024 swift б/н, Квитанцію про переказ грошових коштів від 19.12.2024 swift б/н, Квитанцію про переказ грошових коштів від 03.01.2025 swift б/н, рахунок - фактуру № TG140125030 від 14.01.2025, довідку про транспортні витрати № 17196/1 від 14.01.2025, прайс – лист від 14.06.2024, Контракт № NST0519A від 07.05.2019, Додаткову угоду № 1.27 від 22.10.2024; Додаткову угоду № 2.27 від 30.12.2024; додаткову угоду № 10 від 01.03.2021, додаткову угоду № 9 від 18.12.2020, Додаток № 27 до контракту від 13.06.2024, Договір про надання послуг митного брокера №177 від 01.03.2023, Договір про перевезення № 06.03.2023/377ОД-П від 06.03.2023, Договір (контракт) про перевезення №03.07.2023/1176 ОД від 03.07.2023, Єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів UA.005.000902-25 від 20.01.2025. Митну вартість було заявлено за основним методом (ціна договору).

Рішенням про коригування митної вартості № UA902020/2025/100024/2 від 08.04.2025, відповідач відмовив у визнанні заявленої позивачем митної вартості. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК Украйни.

- надані свiфти № б/н від 03.01.2025, № б/н від 19.12.2024, № б/н від 13.06.2024, не завірені у встановленому порядку уповноваженим банком, у зв`язку з чим, такі банківські документи не можливо ідентифікувати як документи, що стосується оплати оцінюваного товару;

- наданий прайс-лист від 14.06.2024 не може бути прийнятим, тому що, суперечить умовам відкритого ринку, оскільки орієнтований безпосередньо ТОВ «Авеню Сiм»;

- декларантом не надано відповідні технічні специфікації заводу виробника щодо партії оцінюваного товару, у зв`язку з чим у митниці відсутнє відповідне документально підтвердження виробника товару, його якісних характеристик, що значною мірою впливає на вартість товару;

- відповідно до частини 1 статті 58 Митного кодексу України вартість упаковки, пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням, є обов`язковими складовими митної вартості та відповідно до частини 1 статті 58 Митного кодексу України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені.

- декларантом не надано інформацію щодо усіх складових митної вартості, а саме витрат на страхування, які відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України є обов`язковими складовими митної вартості та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені.

- відповідно до наданих документів митного оформлення, а саме рахунку від 14.01.2025 року №TG140125030 від імені ТОВ «Таніт Груп» відсутні відомості про операції завантаження товару на борт судна в порту Ningbo (Китай), які є обов`язковими складовими митної вартості та відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені;

- відсутність в графі 21 ДМВ до митної декларації, а також в МД відомостей про вартість витрат на «навантаження, вивантаження, обробку», які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені.

- декларантом не надано заявки на перевезення, отже, заявлені митниці відомості про митну вартість декларантом у повному обсязі документально не підтверджено.

- відповідно відомостей коносамента від 05.11.2024 року №WMSS24101933A партія оцінюваного товару надійшла з Китаю в контейнері, за маршрутом порт Нінгбо (Китай) порт Гданськ (Польща). Відповідно до відомостей зазначених в CMR від 15.01.2025 №17196/1 партія оцінюваного товару транспортувалась від місця завантаження Гданськ (Польща) - п/п Яготин (Україна) - Черкаси (Україна). Зазначене свідчить про перевантаження партії оцінюваного товару з водного на автомобільний вид транспорту, а також наявність в даній з/е операції портових послуг.

- наданий митниці рахунок - фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.01.2025 № TG140125030 виданий від імені ТОВ «Таніт груп», посилається на коносамент від 05.11.2024 №WMSS24101933A та містить відомості про вартість витрат: «морське перевезення вантажу за межами території України», у той же час, зазначений рахунок не містить відомості про вартість витрат «навантаження, вивантаження, обробку», які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до частини 10 статті 58 МК України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були включені.

На підставі зазначеного рішення відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902020/2025/000061 від 08.04.2025, згідно з якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Крім того, на виконання умов Контракту № 1, позивач в подальшому придбав додатково товар, який надійшов окремо.

Відповідно до пункту 1.1. Додатку № 29 від 14.08.2024 до Контракту № 1 сторони узгодили номенклатуру Товару, його кількість та ціни на умовах FOB Нінбо, Китай, Інкотермс 2010;

За змістом пункту 1.3. Додатку № 29 до Контракту № 1 умови оплати: передоплата в розмірі 20% від суми, зазначеної в цьому Додатку. Решта суми має бути сплачена не пізніше, ніж 30.06.2025.

Згідно з пунктом 1.5. Додатку № 29 до контракту, виробником товару за даним додатком є продавець.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 1.29 від 20.11.2024 сторони погодили внести зміни до Додатку 29 від 14.08.2024 та погодили відвантаження товару трьома окремими частинами згідно з наступною номенклатурою Товарів, її кількості та ціни на умовах FOB Нінгбо, Китай, згідно з «Інкотермс 2010».

Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди № 2.29 від 14.08.2024 сторони погодили внести зміни до Додатку 29 та змінити умови оплати за товар та визначити їх наступним чином: передоплата в розмірі 20% від суми, зазначеної в Додатку № 29 від 14.08.2024. Також сторони погодили розділити суму депозиту в сумі 8100 дол. США пропорційно до сум трьох відвантажень: Відвантаження № 1: - 3482,80 дол. США. Відвантаження № 2: - 2535,30 дол. США. Відвантаження № 3: - 2081,90 дол. СШ. Повна оплата за кожне відвантаження має бути здійснена не пізніше 30 календарних днів після повного митного оформлення кожного відвантаження Покупцем.

Сторони погодили скасувати Додаток № 28 в рахунок балансового платежу за відвантаженням № 1, що затверджене даною Додаткової угодою.

На виконання умов контракту, з метою поставки партії товару, визначеної у Додатку №29, Продавцем було складено Аркуш пакування № NST03.2024-1-UA-PL від 26.11.2024, прайс-лист від 14.08.2024 та Інвойс NST03.2024-1-UA від 26.11.2024.

Вказані документи містять інформацію про товар, який поставляється за Контрактом № 1 у повній відповідності до Додатку № 29 до контракту зі змінами згідно з додатковими угодами, у кількості, визначеній наданими документами.

На виконання умов Додатку № 29, Додаткової угоди № 1.29 Покупець здійснив перерахування грошових коштів 20.08.2024 у розмірі 8100,00 доларів США.

05.12.2024 разом із Коносаментом № UTRUST24111957A та вище переліченими документами, продавець передав товар на судно перевізника, який здійснював доставку товару до України.

Транспортно-експедиторські послуги перевезення товару до митної території України було надано ТОВ «Таніт Груп», що підтверджується Договором транспортно-експедиторського обслуговування № 03.07.2023/1176ОД від 03.07.2023, Довідкою про транспортні витрати № 17698/1 від 12.02.2025, рахунком № TG120225004 від 12.02.2025, договором транспортної експедиції організації автомобільних перевезень вантажів № 31.12-1 від 31.12.2024, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «МТД-ТРАНС», та договором на перевезення вантажу № 16.10.2023/467 ОД-П від 16.10.2023, міжнародно-товарною накладною № 17698/1 від 12.02.2025.

Товар, який прибув в Україну від постачальника NINGBO SUNSTAR SHOCK ABSORBER CO., LTD згідно з Інвойсом NST03.2024 UA від 22.10.2024 розмитнювався частинами.

11.02.2025 з метою митного оформлення позивач подав до Черкаської митниці лист - повідомлення № 07/04-2 про намір провести часткове митне оформлення частини вантажу, що прибув в Україну від постачальника NINGBO SUNSTAR SHOCK ABSORBER CO., LTD згідно Інвойсу NST03.2024-1-UA від 26.11.2024 із конкретизацією кількості та найменування позицій, які мало намір розмитнити на суму 12908,60 доларів США, митну декларацію № 225UA902020203299U5 (надалі – митна декларація) та декларацію митної вартості.

Разом з митною декларацією було подано: аркуш пакування NST03.2024-1-UA-PL від 26.11.2024, інвойс № NST03.2024-1-UA від 26.11.2024, коносамент № UTRUST24111957A від 05.12.2024, автотранспортну накладну № 17698/1 від 12.02.2025, декларацію про походження товару № NST03.2024-1-UA від 26.11.2024, квитанцію про переказ грошових коштів від 20.08.2024 swift б/н, рахунок - фактуру № TG120225004 від 12.02.2025, довідку про транспортні витрати № 17698/1 від 12.02.2025, прайс-лист від 14.08.2024, контракт №NST0519A від 07.05.2019, додаткову угоду № 1.29 від 20.11.2024; додаткову угоду №10 від 01.03.2021, додаткову угоду № 9 від 18.12.2020, додаток №2 9 до контракту від 14.08.2024, договір про надання послуг митного брокера № 177 від 01.03.2023, договір про перевезення № 06.03.2023/377ОД-П від 06.03.2023, договір (контракт) про перевезення № 03.07.2023/1176 ОД від 03.07.2023, договір про перевезення № 31.12-1 від 31.12.2024, єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів 331/13-18 від 17.02.2025.

Митну вартість було заявлено за основним методом (ціна договору).

Рішенням про коригування митної вартості № UA902020/2025/100023/2 від 08.04.2025, відповідач відмовив у визнанні заявленої позивачем митної вартості. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК Украйни.

- надані свiфти № б/н вiд 03.01.2025, № б/н вiд 19.12.2024, № б/н вiд 20.08.2024 не завірені у встановленому порядку уповноваженим банком, у зв`язку з чим такі банківські документи не можливо ідентифікувати як документи, що стосується оплати оцінюваного товару.

- наданий прайс-лист від 14.08.2024 не може бути прийнятим, як такий, що суперечить умовам відкритого ринку, оскільки орієнтований безпосередньо ТОВ «Авеню Сiм».

- декларантом не надано технічні специфікації заводу виробника щодо партії оцінюваного товару, у зв`язку з чим у митниці відсутнє відповідне документально підтвердження виробника товару, його якісних характеристик, що значною мірою впливає на вартість товару;

- витрати на транспортування до пункту призначення не були включені до ціни товару та додавались до неї окремо на підставі відомостей рахунків вартості витрат на транспортування від 12.02.2025 № TG120225004, однак окремі рахунки щодо вартості зазначених витрат декларантом митниці не надавались, у зв`язку з чим, невідомо чи були вони враховані у вартості партії товару, зазначеній в інвойсі від 26.11.2024 № NST03.2024-1-UA, на підставі відомостей яких декларантом визначено та заявлено митниці митну вартість за основним методом за ціною угоди;

- до митниці не надано документів щодо страхування вантажу та не надано інформації імпортера щодо відсутності такого;

- в рахунку від 14.01.2025 № TG120225004 від імені ТОВ «Таніт Груп» відсутні відомості про операції завантаження товару на борт судна в порту Ningbo (Китай), які є обов`язковими складовими митної вартості та відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені;

- відсутність в графі 21 ДМВ до митної декларації, а також в МД відомостей про вартість витрат на «навантаження, вивантаження, обробку»;

- відсутні заявки, які є невід`ємною частиною договорів ТЕО та є основними документами, які відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларант надає митниці на підтвердження заявлених вiдомостей про митну вартість;

- наданий митниці рахунок - фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.02.2025 № TG120225004, виданий від імені ТОВ «Таніт груп», посилається на коносамент від 05.12.2024 № UTRUST24111957A та містить відомості про вартість витрат: «морське перевезення вантажу за межами території України», проте зазначений рахунок не містить відомості про вартість витрат «навантаження, вивантаження, обробку», які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до частини 10 статті 58 МК України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були включені. З огляду на вищевикладене, декларантом не заявлено митниці відомості про вартість витрат на навантаження/вивантаження, обробку в порту Гданськ (Польща), тим самим зазначені витрати не були додатні декларантом до ціни товару.

На підставі зазначеного рішення відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902020/2025/000059 від 08.04.2025, згідно з якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Крім того, між ТОВ «Авеню Сім» (Покупець) та WENZHOU SEINECA INTERNATIONAL CORPORATION (WENZHOU RUIAN) (далі - Продавець № 2) укладено контракт № SNK0519AV UA від 22.05.2019 (далі – Контракт № 2), відповідно до якого позивач придбав товар в кількості і за цінами, вказаними в Додатках, що додаються до контракту і є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.1 Контракту № 2 ціни на товар встановлюються на умовах FOB м. Нінгбо, Китай згідно «Інкотермс 2010», якщо інше не обумовлено у додатках на поставку конкретної партії товару, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до пункту 4.2 Контракту № 2 умови оплати вказуються у Додатках на поставку конкретної партії товару, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

За змістом пункту 1 Додатку № 11 від 08.08.2024 до Контракту № 2 сторони узгодили номенклатуру Товару, його кількість та ціни на умовах FOB Нінбо, Китай, Інкотермс 2010 на загальну суму 7490,00 доларів США;

Відповідно до пункту 3 Додатку № 11 до контракту, передоплата здійснюється у розмірі не менше 30 % від суми зазначеної у даному Додатку до даного Контракту.

Відповідно до пункту 4 Додатку № 11 остаточний розрахунок здійснюється після документального підтвердження про готовність товару з порту Нінбо, Китай. Підтверджуючим документом є Інвойс.

Відповідно до пункту 6 Додатку № 11 до Контракту № 2, виробником товару за даним додатком є продавець.

На виконання умов Контракту № 2, з метою поставки партії товару, визначеної у Додатку № 11, Продавцем було складено Аркуш пакування № FH24250-PL від 23.12.2024, Прайс-лист від 08.08.2024 та Інвойс № FH24250 від 23.12.2024.

16.01.2024 разом із Коносаментом № UTRUST25010549A та вище переліченими документами, продавець передав товар на судно перевізника, який здійснював доставку товару до України.

Транспортно-експедиторські послуги із морського перевезення товару до митної території України було надано ТОВ «Таніт Груп», що підтверджується Договором транспортно-експедиторського обслуговування № 03.07.2023/1176ОД від 03.07.2023, Довідкою про транспортні витрати № 18217/1 від 12.03.2025, договором на перевезення вантажу, укладеним між ТОВ «Таніт Груп» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 № 03.01.2023/358 ОД-П від 03.01.2023 про перевезення вантажу, рахунком-фактурою № TG120325016 від 12.03.2025.

На виконання умов пункту 3, 4 Додатку № 11 до Контракту № 2, 15.08.2024 Покупець здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 2247 доларів США та 03.01.2025 у розмірі 5243,00 доларів США на розрахунковий рахунок Продавця.

20.03.2025 з метою митного оформлення позивач подав до Черкаської митниці митну декларацію № 25UA902020202502U9 та декларацію митної вартості.

Разом з митною декларацією було подано наступні документи, а саме: аркуш пакування № FH24250-PL від 23.12.2024, інвойс № FH24250 від 23.12.2024, коносамент № UTRUST25010549A від 16.01.2025, автотранспортну накладну № 18217/1 від 12.03.2025, декларацію про походження товару № FH24250 від 23.12.2024, квитанцію про переказ грошових коштів від 15.08.2024 swift б/ н, квитанцію про переказ грошових коштів від 03.01.2024 swift б/н, рахунок фактуру № TG120325016 від 12.08.2025, довідку про транспортні витрати № 18217/1 від 12.03.2025, прайс - лист від 08.08.2024, контракт № SNK0519AV-UA від 22.05.2019, додаткову угоду № 1 від 24.12.2020; додаток № 11 до контракту від 08.08.2024, договір про надання послуг митного брокера № 177 від 01.03.2023, договір про перевезення №03.07.2023/1176 ОД від 03.07.2023, договір про перевезення № 03.01.2023/358 ОД-П від 03.01.2023, єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів №582/13-18 від 19.03.2025.

Митну вартість було заявлено за основним методом (ціна договору).

Рішенням про коригування митної вартості № UA902020/2025/100025/2 від 09.04.2025, відповідач відмовив у визнанні заявленої позивачем митної вартості. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК Украйни.

- надані до митного оформлення банківські платіжні документи від 15.08.2024 та від 03.01.2025 swift № б/н містять посилання лише на контракт та доповнення до контракту, що не дає змоги ідентифікувати платіжний документ з даною поставкою, крім того, банківські документи не завірені у встановленому порядку уповноваженим банком, у зв`язку з чим такі банківські документи не можливо ідентифікувати як документи, що стосуються оплати оцінюваного товару.

- наданий прайс-лист №б/н від 08.08.2024 не може бути прийнятий, як такий, що суперечить умовам відкритого ринку, оскільки орієнтований безпосередньо на ТОВ «АВЕНЮ СІМ»;

- витрати на транспортування до пункту призначення не були включені до ціни товару та додавались до неї окремо на підставі відомостей рахунку вартості витрат на транспортування від 12.03.2025 № TG120325016, а окремі рахунки щодо вартості зазначених витрат декларантом митниці не надавались, тим самим не відомо чи були вони враховані у вартості партії товару, зазначеній в інвойсі від 23.12.2024 № FH24250, на підставі відомостей яких декларантом визначено та заявлено митниці митну вартість за основним методом - за ціною угоди;

- не надано відомості про вартість упаковки, пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням, які є обов`язковими складовими митної вартості та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені;

- декларантом не надано інформацію щодо усіх складових митної вартості, а саме витрат на страхування, які є обов`язковими складовими митної вартості та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені.

- відсутні відомості про операції завантаження товару на борт судна в порту NINGBO (Китай), які є обов`язковими складовими митної вартості та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені;

- відсутність в графі 21 ДМВ до митної декларації, а також в МД відомостей про вартість витрат на «навантаження, вивантаження, обробку», які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до частини10 статті 58 МК України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені;

- наданий митниці рахунок вартості витрат на транспортування від 12.03.2025 № TG120325016 виданий від імені ТОВ «Таніт Груп», посилається на коносамент від 16.01.2025 № UTRUST25010549A та містить відомості про вартість витрат «морський фрахт за межами території України», проте не містить відомості про вартість витрат «навантаження, вивантаження, обробку», які є обов`язковою складовою митної вартості та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені.

На підставі зазначеного рішення відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902020/2024/000071 від 11.07.2024, згідно з якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Крім того, між ТОВ «АВЕНЮ СІМ» (Покупець) та Taizhou Sunway Driveline Co., LTD (Продавець 3) укладено контракт № КЕВ0622 від 06.06.2022 (далі – Контракт № 3), відповідно до якого позивач придбав товар в кількості і за цінами, вказаними в Додатках, що додаються до контракту і є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.1 Контракту № 3 ціни на Товар приймаються на умовах, вказаних у відповідному Додатку, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

За змістом пункту 3.4. Контракту № 3 постачальник поставляє Товар на умовах FOB м. Нінгбо, Китай згідно «Інкотермс 2010», якщо інше не обумовлено у додатках.

Відповідно до пункту 4.2 Контракту № 3 порядок оплати узгоджується у відповідному Додатку.

Додатком № 4 від 05.09.2024 до Контракту № 3 сторони погодили номенклатуру Товарів, їх кількість та ціни на умовах FOB м. Нінгбо, Китай згідно з «Інкотермс 2010» на загальну суму 10592,00 доларів США.

Згідно з пунктом 1.2. Додатку № 4 від 05.09.2024 визначено умови поставки Товарів за даним Додатком: FOB м. Нінгбо, Китай.

Пунктами 1.3.-1.4. погоджено умови оплати: передоплата 30% від суми, вказаної у даному Додатку. Остаточний розрахунок за Товар здійснюється після відвантаження. Підтверджуючим документом є Інвойс.

Відповідно до пункту 1.7. Додатку № 4 виробником товарів за даним Додатком є Продавець.

Згідно з Додатковою Угодою 1.4. від 01.01.2025 до Контракту № 3 сторони погодили внести зміни до Додатку № 4 від 05.09.2024 згідно з Контрактом № KEB0622 від 06.06.2022, та домовились провести відвантаження товару двома частинами щодо яких узгодили номенклатуру товарів, їх кількість та ціни на умовах FOB Нінгбо, Китай, згідно «Інкотермс 2010».

На виконання умов Додатку № 4 покупець здійснив перерахування грошових коштів 06.09.2024 на суму у розмірі 3178,00 доларів США та 09.01.2024 на суму у розмірі 6490,00 дол. США на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов Контракту № 3, з метою поставки партії товару продавцем було складено аркуш пакування № SW24112-PL від 01.01.2025, прайс-лист № б/н від 05.09.2024 та інвойс № SW24112 від 01.01.2025.

05.11.2024 разом із Коносаментом № WMSS24101933D та вище переліченими документами, продавець передав товар на судно перевізника, який здійснював доставку товару до України.

Транспортно-експедиторські послуги із морського перевезення товару до митної території України було надано ТОВ «Таніт Груп», що підтверджується Договором транспортно-експедиторського обслуговування № 03.07.2023/1176 ОД від 03.07.2023, довідкою про транспортні витрати № 18217/3 від 12.03.2025, договором на перевезення вантажу, укладеним між ТОВ «Таніт Груп» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 № 03.01.2023/358 ОД-П від 03.01.2023, рахунком № TG120325018 від 12.03.2025.

Товар, поставлений згідно з інвойсом № SW24112 від 01.01.2025 розмитнювався частинами.

08.04.2025 з метою митного оформлення позивач подав до Черкаської митниці лист №08/04-1 про часткове розмитнення частини вантажу, що прибув в Україну від постачальника Taizhou Sunway Driveline Co., Ltd. Згідно з інвойсом № SW24112 від 19.03.2025 на суму 4034,00 доларів США, митну декларацію № 25UA902020203354U9 та декларацію митної вартості.

Разом з митною декларацією було подано наступні документи, а саме: аркуш пакування № SW24112-PL від 01.01.2025, інвойс № SW24112 від 01.01.2025, коносамент № UTRUST25010549C від 16.01.2025, автотранспортну накладну № 18217/3 від 12.03.2025, декларацію про походження товару № SW24112 від 01.01.2025, банківський платіжний документ swift б/н від 06.09.2024, банківський платіжний документ swift б/н від 09.01.2025, рахунок-фактуру про надання транспортно експедиційних послуг № TG120325018 від 12.03.2025, довідку про транспортні витрати № 18217/3 від 12.03.2025, прайс-лист виробника товару № б/н від 05.09.2024, доповнення до з/е контракту додаткова угода № 1.4. від 01.01.2025, додаток № 4 до контракту від 05.09.2024, контракт № KEB0622 від 06.06.2022, договір про надання послуг митного брокера № 177 від 01.03.2023, договір про перевезення № 03.07.2023/1176 ОД 03.07.2023, договір (контракт) про перевезення № 03.07.2023/1176 ОД від 03.07.2023, Єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів 588/13-18 від 19.03.2025.

Рішенням про коригування митної вартості №UA902020/2025/100026/2 від 09.04.2025, відповідач відмовив у визнанні заявленої позивачем митної вартості. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК Украйни.

- подані до митного оформлення банківські платіжні документи від 09.01.2025 № swift б/н, від 06.09.2024 № swift б/н документи містять посилання лише на контракт та доповнення до контракту, що не дає змоги ідентифікувати платіжні документи з даною поставкою;

- наданий прайс-лист №б/н від 05.09.2024 не може бути прийнятим, як такий, що суперечить умовам відкритого ринку, оскільки орієнтований безпосередньо ТОВ «АВЕНЮ СІМ»;

- митниці заявлено відомості про торгівельну марку - KONNER. Однак, декларантом не надано митниці відповідні ліцензійні/авторські договори з власником торгівельної марки, які б встановлювали правовідносини між покупцем та продавцем щодо використання та реалізації товарів торгівельної марки KONNER.

- декларантом не надано відповідні технічні вимоги, щодо партії оцінюваного товару, також в додатку до контракту відсутні відомості про технічні вимоги, у зв`язку з чим у митниці відсутнє відповідне документальне підтвердження виробника товару, його якісних характеристик, що значною мірою впливає на вартість товару;

- відсутність в графі 21 ДМВ до митної декларації, а також в МД відомостей про вартість витрат на «навантаження, вивантаження, обробку», тим самим декларант не заявив митниці про вищезазначені витрати, які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до частини 10 статті 58 МК України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені;

- наданий митниці рахунок вартості витрат на транспортування від 12.03.2025 №TG120325018, виданий від імені ТОВ «Таніт Груп», посилається на коносамент від 16.01.2025 № UTRUST25010549C та містить відомості про вартість витрат «морське перевезення вантажу за межами території України», проте не містить відомості про вартість витрат «навантаження, вивантаження, обробку», які є обов`язковою складовою митної вартості та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені.

На підставі зазначеного Рішення відповідачем було винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902020/2025/000064 від 09.04.2025, згідно з якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Не погодившись із вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваних рішень Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів № UA902020/2024/100062/2 від 23.12.2024, № UA902020/2025/100023/2 від 08.04.2025, № UA902020/2025/100024/2 від 08.04.2025, № UA902020/2025/100025/2 від 09.04.2025 та № UA902020/2025/100026/2 від 09.04.2025, оскільки надані позивачем як до суду, так і до митного органу документи, у повній мірі підтверджують митну вартість товару, підлягають обчисленню та містять всі реквізити, які ідентифікували ввезені товари, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом та не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості.

Вирішуючи питання про стягнення з Черкаської митниці на користь ТОВ «АВЕЮ СІМ» витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд першої інстанції, врахувавши складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також заперечень з боку відповідача, дійшов висновку, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим, суд вважав, що на користь позивача підлягає стягненню сума витрат у розмірі 9084,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості № UA902020/2024/100062/2 від 23.12.2024, № UA902020/2025/100023/2 від 08.04.2025, № UA902020/2025/100024/2 від 08.04.2025, № UA902020/2025/100025/2 від 09.04.2025 та № UA902020/2025/100026/2 від 09.04.2025, фактичною підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування вказано, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, а заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, визначена митних деклараціях, які були взяті відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваних товарів.

Нормативною ж підставою неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості відповідач зазначив порушення декларантом приписів частини 2 статті 52, частин3, 6 статті 53, частини 5 статті 54, частин 2, 10 статті 58, частин 1, 4 статті 337, 320 МК України з підстав та обставин, викладених вище.

Надаючи оцінку правомірності складених відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів № UA902020/2024/100062/2 від 23.12.2024, № UA902020/2025/100023/2 від 08.04.2025, № UA902020/2025/100024/2 від 08.04.2025, № UA902020/2025/100025/2 від 09.04.2025 та № UA902020/2025/100026/2 від 09.04.2025, колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на положення пунктів 1.2 Контрактів № 1, № 2, та № 3 колегія суддів зазначає, що документом, на підставі якого повинна була визначена вартість товарів та визначені умови поставки при здійсненні їх митного оформлення під час ввезення на митну територію України за митними деклараціями № 24UA902020210462U1 від 23.12.2024, № 25UA902020203302U8 від 08.04.2025, № 25UA902020203299U5 від 08.04.2025, № 25UA902020204899U2 від 28.05.2025 та № 25UA902020203354U9 від 09.04.2025, є відповідні Додатки до контрактів.

Так, згідно з Додатком № 25 від 08.12.2023, позивачу поставлялись товари: Shock Absorber / Амортизатор, торговельної марки KЦNNER, у загальній кількості 4500 шт, загальною вартістю 44385.00 дол. США.

Відповідно до Додатку № 27 від 13.06.2024, позивачу поставлялись товари: Shock Absorber / Амортизатор, торговельної марки KЦNNER, у загальній кількості 3200 шт, загальною вартістю 24780,00 дол. США.

Згідно з Додатком № 29 від 14.08.2024, позивачу поставлялись товари: Shock Absorber / Амортизатор, торговельної марки KЦNNER, у загальній кількості 4670 шт, загальною вартістю 40498,80 дол. США.

Додатком № 11 від 08.08.2024 підтверджено поставку позивачу товарів: Oil filter / Фільтр очистки масла, торговельної марки KЦNNER у загальній кількості 11200 шт, загальною вартістю 7490,00 дол. США.

Відповідно до Додатку № 4 від 05.09.2024, позивачу поставлялись товари: C.V. Joint / Шарнір рівних кутових швидкостей, C.V. Joint boot kit/комплект пильовика шарніру рівних кутових швидкостей, торговельної марки KЦNNER, у загальній кількості 2500 шт, загальною вартістю 10592,00 дол. США.

За вищенаведеними Додатками товари від Ningbo Sunstar Shock Absorber Co., Ltd., WENZHOU SEINECA INTERNATIONAL CORPORATION (WENZHOU RUIAN) та Taizhou Sunway Driveline Co. LTD, за контрактами № NST0509AV-UA від 07.05.2019, № SNK0519AV-UA від 22.05.2019 та № KEB0622 від 06.06.2022 поставлялись на умовах FOB Ningbo, що узгоджується з умовами контрактів.

Щодо тверджень митного органу про ненадання декларантом документів щодо страхування вантажу, інформації імпортера щодо відсутності такого, витрат на маркування, експортну упаковку, транспортування до пункту призначення, що унеможливлює підтвердження вартості заявлених позивачем складових митної вартості за основним методом - за ціною угоди, які відповідно до частини 10 статті 58 МК України є обов`язковими, слід зазначити таке.

Так, до розрахунку митної вартості за першим методом її визначення декларантом було додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункту пропуску "Ягодин - Дорогуск", що включена до митної вартості товару, який декларувався.

Дані витрати складаються з:

- за ЕМД № 24UA902020210462U1 від 23.12.2024 - транспортно-eкспедиторського обслуговування за межами державного кордону - 4125.00 грн, морського перевезення вантажу за межами державного кордону України - 108901.81 грн, міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України - 21277.76 грн, перевезення здійснювалось без страхування вантажу;

- за ЕМД № 25UA902020203302U8 від 08.04.2025 - транспортно-експедиторського обслуговування за межами території України – 13 391,78 грн (без ПДВ), морського фрахту за межами території України – 16 892,04 грн (без ПДВ), автоперевезення за межами території України– 18 690,91 грн (без ПДВ), вантажно – розвантажувальні роботи враховані у вартості. перевезення здійснювалось без страхування вантажу;

- за ЕМД № 25UA902020203299U5 від 08.04.2025 - транспортно-експедиторського обслуговування за межами території України – 10 546,44 грн (без ПДВ), морського фрахту за межами території України – 18 615,61 грн (без ПДВ), автоперевезення за межами території України – 12 024,84 грн (без ПДВ), вантажно – розвантажувальні роботи враховані у вартості, перевезення здійснювалось без страхування вантажу;

- за ЕМД № 25UA902020204899U2 від 28.05.2025 - транспортно-експедиторського обслуговування за межами території України – 2310,34 грн (без ПДВ), морського фрахту за межами території України – 10 988,94 грн (без ПДВ), автоперевезення за межами території України – 5044,11 грн (без ПДВ), вантажно – розвантажувальні роботи враховані у вартості, перевезення здійснювалось без страхування вантажу;

- за ЕМД № 25UA902020203354U9 від 09.04.2025 транспортно-експедиторського обслуговування за межами території України – 1 975,26 грн (без ПДВ) , морського фрахту за межами території України – 9 395,14 грн (без ПДВ), автоперевезення за межами території України – 4 312,52 грн (без ПДВ), вантажно – розвантажувальні роботи враховані у вартості, перевезення здійснювалось без страхування вантажу.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості (ДМВ), затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, у графі 20 підлягають відображенню витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а у графі 22 підлягають відображенню витрати на страхування оцінюваних товарів - тільки якщо всі ці витрати (і транспортування, і страхування) відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(a) ДМВ).

Як вбачається з матеріалів справи, умовами Контрактів № 1, № 2 та № 3, за якими на адресу позивача надходили оцінювані товари, визначено, що вони надходять на умовах FOB, NINGBO (Китай), відповідно до умов «Інкотермс 2010», якщо інше не обумовлено у Додатках на поставку конкретної партії Товару, що є невід`ємною частиною Контрактів.

Умови постачання FOB, згідно з «Інкотермс 2010», передбачають, зокрема, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження та сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження.

Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження відповідно до правил «Інкотермс 2010», що підтверджується коносаментами.

Отже, витрати на транспортування товарів, які поставляються на умовах FOB, до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, не включені у ціну товару, оскільки ці витрати покладаються на покупця.

Враховуючи умови поставки FОВ, відповідно до положень частини 10 статті 58 МК України, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (пункт 5 частини 10 статті 58 МК України).

Колегія суддів звертає увагу, що умовами контрактів, за якими на адресу позивача надходили оцінювані товари, визначено, що витрати на маркування, експортну упаковку та транспорті витрати до пункту призначення вже включені продавцями у вартість товару, та містять всі витрати на виготовлення товару, які були зроблені виробником, тобто додатково до ціни товару ці витрати не додавались, що обумовлює відсутність додаткових рахунків та квитанцій про їх оплату. Відповідно до пунктів 2.2 Контрактів № 1, № 2 та № 3 ціни включають в себе маркування, експортну упаковку, вартість тари та транспортування до пункту призначення.

Наведене свідчить про те, що погоджуючи умови поставки FOB, сторони контрактів виходили з того, що ціна товару включає в себе витрати на маркування, експортну упаковку, вартість витрат та транспортування до пункту призначення.

Отже, додаткові витрати на маркування, експортну упаковку, вартість витрат та транспортування до пункту призначення та завантаження товару на борт судна в порту NINGBO (Китай) за умовами FOB, Ningbo, ТОВ «АВЕНЮ СІМ» не понесло і, відповідно, висновок митного органу про те, що такі витрати додавались до ціни товару окремо є помилковим.

Матеріалами справи підтверджено, що страхування вантажу не здійснювалось, оскільки умовами Контрактів № 1, № 2 та № 3 такого обов`язку не передбачено, а тому посилання митного органу на не надання документів, які підтверджують страхування товару, як на підставу для коригування митної вартості, є неприйнятними.

Щодо не надання позивачем до митниці у повному обсязі документально підтверджених відомостей про вартість транспортно-експедиційних послуг, колегією суддів встановлено, що транспортування товарів за ЕМД № 24UA902020210462U1 від 23.12.2024 здійснювалось із залученням експедитора ТОВ «Ламан Шипінг» на підставі договору №01/07 про транспортно – експедиторське обслуговування від 01.07.2021, а за ЕМД № 25UA902020203302U8 від 08.04.2025, № 25UA902020203299U5 від 08.04.2025, № 25UA902020204899U2 від 28.05.2025 та № 25UA902020203354U9 від 09.04.2025 із залученням експедитора ТОВ «Таніт Груп» на виконання договору № 03/07/2023/1176ОД про транспортно – експедиторське обслуговування від 03.07.2023.

Статтею 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” № 1955-IV від 01.07.2004 (далі – Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

В матеріалах справи наявні договори про транспортно – експедиторське обслуговування № 01/07 від 01.07.2021 та № 03/07/2023/1176ОД від 03.07.2023 , укладені між ТОВ «АВЕНЮ СІМ» з однієї сторони та ТОВ «Ламан Шипінг» і ТОВ «Таніт Груп» відповідно з іншої сторони.

Так, відповідно до пункту 1.1. зазначених договорів клієнт доручає, а експедитор зобов`язався організувати за рахунок клієнта транспортно – експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно – імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно – експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

Пунктом 2.1.1 Договору № 01/07 від 01.07.2021 визначено, що експедитор зобов`язаний за рахунок клієнта організовувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнтові за погодженням сторін, в тому числі митне оформлення вантажу. При необхідності, для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ – коносамент, автомобільна накладна, авіа або залізнична накладна.

Відповідно до пункту 1.3. розділу 1 Договору № 03/07/2023/1176ОД від 03.07.2023, умови надання послуг за цим договором при здійсненні конкретного перевезення вантажу погоджуються сторонами у відповідній заявці на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка є невід`ємною частиною договору. Сторони можуть укладати заявки у спрощений спосіб шляхом обміну сканованими копіями підписаних заявок за допомогою електронної пошти.

Згідно з підпунктами 2.1.1., 2.1.2. 2.1.3. пункту 2.1. розділу 2 Договору № 03/07/2023/1176ОД від 03.07.2023 експедитор має право: укладати договори з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями / її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами та нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим договором; представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями; залучати до виконання своїх обов`язків за договором інші організації та особи.

Також підпунктом 2.4.13. пункту 2.4. розділу 2 Договору № 03/07/2023/1176ОД від 03.07.2023 визначено, що клієнт зобов`язаний оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати додаткові витрати, у тому числі, але не виключно витрати з демереджу, детеншну, понаднормового простою, зберігання, зважування, навантаження, розвантаження, які виникли у експедитора при виконання цього договору, якщо такі витрати не виникли з вини експедитора.

ТОВ «АВЕНЮ СІМ» на підтвердження витрат, які були понесенні експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» при транспортуванні товарів з порту Ningbo до пункт митного контролю на території України – Ягодин, надано митниці:

- договір транспортно-експедиторського обслуговування № 01/07 від 01.07.2021;

- довідку про транспортні витрати № 440472-1 від 05.09.2024;

- рахунок № LS-4586753 від 05-09-2024;

- договір на перевезення вантажу № 1117 від 05.10.2022;

- договір про перевезення вантажу № 242511 від 02.02.2021;

- міжнародно-товарну накладну № 440472-1 від 05.09.2024.

Наданими документами підтверджено, що вартість міжнародного морського перевезення вантажу за коносаментом QN24060400A, за маршрутом порт Ningbo (China) – митний переход Ягодин, Україна в автомобілі AC9107EO/AC2356XF становить 134304,57 грн, які включені позивачем до митної вартості товарів за ЕМД № 24UA902020210462U1 від 23.12.2024.

На підтвердження витрат, які були понесенні експедитором ТОВ «Таніт Груп» при транспортуванні товарів з порту Ningbo до пунктів митного контролю на території України – Ягодин та Рава Руська, позивачем надано митниці:

- договір транспортно-експедиторського обслуговування № 03.07.2023/1176ОД від 03.07.2023;

- довідки про транспортні витрати № 17698/1 від 12.02.2025, № 17196/1 від 14.01.2025, № 18217/1 від 12.03.2025, № 18217/3 від 12.03.2025;

- рахунки № TG120225004 від 12.02.2025, № TG140125030 від 14.01.2025, № TG120325016 від 12.03.2025, № TG120325018 від 12.03.2025;

- договір транспортної експедиції організації автомобільних перевезень вантажів № 31.12-1 від 31.12.2024, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «МТД-ТРАНС»;

- договір на перевезення вантажу № 16.10.2023/467 ОД-П від 16.10.2023;

- міжнародні-товарні накладні № 17698/1 від 12.02.2025, №17196/1 від 18.01.2025,

- договір на перевезення вантажу № 06.03.2023/377 ОД-П від 06.03.2023, укладений між ТОВ «Таніт Груп» та ТОВ «Іванець-логістик»;

- договір на перевезення вантажу, укладений між ТОВ «Таніт Груп» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 № 03.01.2023/358 ОД-П від 03.01.2023 про перевезення вантажу.

Наданими вищевказаними документами підтверджено, що вартість перевезення з порту Ningbo (China) до митного переходу Ягодин, Україна, за коносаментом WMSS24101933A, з відправником NINGBO SUNSTAR SHOCK ABSORBER CO., LTD, в авто НОМЕР_1 /АВ1878XG складає 48974,73 грн;

- вартість перевезення з порту Ningbo (China) до митного переходу Рава Руська, Україна, за коносаментом UTRUST24111957A, з відправником NINGBO SUNSTAR SHOCK ABSORBER CO.,LTD, в авто НОМЕР_2 / ВС2515ХF складає 41186,89 грн;

- вартість перевезення з порту Ningbo (China) до митного переходу Ягодин, Україна, за коносаментом UTRUST25010549A, з відправником WENZHOU SEINECA INTERNATIONAL CORPORATION, в авто АС5010HP / АС2520XG складає 18343,39 грн;

- вартість перевезення з порту Ningbo (China) до митного переходу Ягодин, Україна, за коносаментом UTRUST25010549C, з відправником TAIZHOU SUNWAY DRIVELINE CO., LTD., в авто АС5010HP / АС2520XG складає 15682,92 грн, які включені позивачем до митної вартості товарів за ЕМД № 25UA902020203302U8 від 08.04.2025, № 25UA902020203299U5 від 08.04.2025, № 25UA902020204899U2 від 28.05.2025 та № 25UA902020203354U9 від 09.04.2025.

Дослідивши зміст вищевказаних документів, колегією суддів встановлено, що вартість витрат на доставку імпортованого товару поза митною територією України (фрахту), які понесені позивачем на підставі Договорів транспортно – експедиторського обслуговування від 01.07.2021 та від 03.07.2023, повністю включена ТОВ «АВЕНЮ СІМ» до вартості товарів, яка була заявлена до розмитнення у спірних правовідносинах, що підтверджується вищевказаними документами, наданими до митного органу під час здійснення процедури митного оформлення придбаного товару. Розбіжностей у відомостях або неповноту даних про вказані витрати такі документи не містять.

Колегія суддів наголошує, що чинним законодавством не передбачено обов`язку експедитора зазначати у договорі транспортного експедирування вартість фрахту, останній має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом, що відповідно виключає на момент укладання договору експедирування зазначення в ньому ціни фрахту.

Ненадання до митного оформлення заявок на перевезення (які у розумінні приписів статті 53 МК України не є обов`язковими документами, що підтверджують митну вартість товарів) не мало впливу на можливість правильного визначення витрат на транспортування понесених позивачем внаслідок транспортування товарів 1 шляхом залучення ТОВ «Ламан Шипінг» та ТОВ «Таніт Груп», оскільки всі витрати, які понесено експедиторами за маршрутом Ningbo – Gdansk – Ягодин/Рава Руська, були включені до складу транспортно-експедиційних послуг, що в подальшому увійшли до загальної митної вартості товару 1, наданого на розмитнення.

Колегія суддів зауважує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок-фактура та довідка про транспортні витрати, надані позивачем при митному оформленні товару, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

З огляду на те, що доставка товару за контрактами протягом усього шляху з порту Ningbo до п/п Ягодин та п/п Рава Руська враховуючи морське та автомобільне перевезення здійснювалось експедиторами ТОВ «Ламан Шипінг» та ТОВ «Таніт Груп» на підставі Договорів від 01.07.2021 та від 03.07.2023, що підтверджено належними доказами, а усі числові значення вартості товару та його кількості повністю відповідають Додаткам до Контрактів № 1, № 2 та № 3, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що до заявленої митної вартості товарів не були включені витрати на транспортування до пункту призначення.

На переконання колегії суддів, позивачем надано в повному обсязі документи на підтвердження транспортування та відвантаження товару протягом всього шляху перевезення з порту Китаю до пункту митного контролю м. Ягодин та Рава Руська.

Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат під час здійснення транспортування товару позивача, не наводить будь-яких розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження заявленої вартості товару. Доказів неправильності такого обчислення позивачем відповідачем до суду не надано.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору, укладеного між позивачем та постачальниками товару, вимога митного органу про надання таких додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.

Зважаючи на викладене висновки митного органу, наведені в оскаржуваних рішеннях є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а тому не беруться колегією суддів до уваги.

В обґрунтування причин невизнання заявленої декларантом митної вартості відповідач, пославшись на частину 2 статті 53 МК України, стверджував, що надані до митного оформлення свiфти № б/н вiд 03.01.2025, № б/н вiд 19.12.2024, № б/н вiд 20.08.2024, № б/н вiд 03.01.2025, № б/н вiд 19.12.2024, № б/н вiд 13.06.2024, № б/н вiд 13.12.2023 від 15.08.2024, від 03.01.2025 № б/н, від 09.01.2025 № б/н, від 06.09.2024 № б/н не завірені у встановленому порядку уповноваженим банком, а тому такі банківські документи не можливо ідентифікувати, як такі, що підтверджують оплату оцінюваного товару.

Щодо доводів апелянта про неможливість підтвердження факту оплати наданими позивачем вищевказаними документами, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Постановою № 216 встановлено загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденту.

Відповідно до пункту 1.3 Постанови № 216 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) її вимоги не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів (п.1.3). На виконання пункту 3.10 Постанови № 216, Банк після здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів надає платникові інформацію в письмовій або електронній формі про первісну суму переказу в іноземній валюті або масу банківських металів у тройських унціях, суму всіх витрат, яку сплатив платник за проведення цієї операції, тощо. На такому повідомленні проставлення штампів або підписів не передбачено.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 “Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень”, затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування здійснюються відповідно до глави 10 Інструкції № 22.Згідно з п. 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем “клієнт-банк”, “клієнт-Інтернет-банк”, “телефонний банкінг”, “платіжний застосунок” та інших систем дистанційного обслуговування.

Пунктом 10.5 Інструкції № 22 визначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем “клієнт-банк”, “клієнт-Інтернет-банк” тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах “клієнт-банк”, “клієнт-Інтернет-банк”, визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі “Допоміжні реквізити”.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що платіжні документи SWIFT свiфти № б/н вiд 03.01.2025, № б/н вiд 19.12.2024, № б/н вiд 20.08.2024, № б/н вiд 03.01.2025, № б/н вiд 19.12.2024, № б/н вiд 13.06.2024, № б/н вiд 13.12.2023 від 15.08.2024, від 03.01.2025 № б/н, від 09.01.2025 № б/н, від 06.09.2024 № б/н містять посилання на контракти № NST0509AV-UA від 07.05.2019, № SNK0519AV-UA від 22.05.2019 та № KEB0622 від 06.06.2022 з Додатками № 25, № 27, № 29, № 4, № 11, дату операції, суму операції в доларах США, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з умовами вказаних контрактів та іншими документами, поданими під час митного оформлення.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на Swift повідомленні.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16.

Враховуючи викладене, оскільки сплату позивачем здійснено через банківський сервіс “Інтернет-банкінг”, то роздрукована та надана до митного органу електронна квитанція, яка містить обов`язкові реквізити електронного розрахункового документа, визначені п. 10.5 Інструкції № 22, є підтвердним документом, що посвідчує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, і печаткою банку така не завіряється.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 та від 25.05.2021 у справі № 520/10386/21.

Щодо посилання митниці в оскаржуваних рішеннях на те, що не надання декларантом технічних специфікацій заводу виробника щодо партій оцінюваного товару, якість якого відповідно до пунктів 5.2 контрактів повинна відповідати таким документам, унеможливлює відповідне документально підтвердження виробника товару якісних характеристик товару, що значною мірою впливає на вартість товару, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 53 МК України за наявності підстав митний орган може вимагати подання, зокрема, специфікації виробника товару.

Проте неподання такого документа саме по собі не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки згідно з частиною 4 статті 53 МК України додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності у декларанта. Митний орган зобов`язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.

Разом з цим, в оскаржуваних рішеннях митним органом не зазначено, як технічна специфікації заводу виробника щодо партії оцінюваного товару впливає на визначення складових вартості придбаного позивачем товару.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 квітня 2021 у справі № 809/1838/15, установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів звертає увагу, що при поданні митних декларацій позивачем достатньою мірою ідентифіковано придбані товари, а інформація, яка була відображена у наданих позивачем до митниці документах (аркушах пакування, інвойсах, прайс-листах виробника товару) щодо товарів, які підлягали розмитненню, дозволяла митному органу визначитися з якісними характеристиками товарів, оскільки містила назву товару, кількість, артикул, назву виробника та країни виробництва.

Відповідач лише послався на те, що документальне підтвердження виробника товару, його якісних характеристик значною мірою впливає на вартість товару, не зазначивши при цьому в чому саме полягає недостатність відомостей, які відображені в наданих позивачем документах, для визначення митної вартості товару за ціною угоди.

З огляду на те, що виробником товарів під торговельною маркою KONNER є Ningbo Sunstar Shock Absorber Co., Ltd., China, яке і виступало продавцем за поставками відповідно до ЕМД № 24UA902020210462U1 від 23.12.2024, № 25UA902020203302U8 від 08.04.2025, № 25UA902020203299U5 від 08.04.2025, у декларанта був відсутній обов`язок з надання відповідних ліцензійних / авторських договорів з власником торговельної марки, які б встановлювали правовідносини між покупцем та продавцем щодо використання та реалізації товарів торговельної марки KONNER.

З приводу посилань Черкаської митниці на те, що надані до митного оформлення прайс-листи не можуть бути прийнятими, оскільки орієнтовані безпосередньо ТОВ «АВЕНЮ CIM», а тому суперечать умовам відкритого ринку є хибними виходячи з наступного.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів зауважує, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2024 по справі № 815/1460/18.

Положеннями статті 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірних рішень про коригування митної вартості № UA902020/2024/100062/2 від 23.12.2024, № UA902020/2025/100023/2 від 08.04.2025, № UA902020/2025/100024/2 від 08.04.2025, № UA902020/2025/100025/2 від 09.04.2025 та № UA902020/2025/100026/2 від 09.04.2025, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Колегія суддів зауважує, що не зазначення у спірних рішеннях порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, свідчить про невмотивованість та, як наслідок, необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

З огляду на вищевикладене, слід дійти висновку про невмотивованість та необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

Дослідивши зміст вищенаведених документів, які були надані митному органу при декларуванні товарів за ЕМД № 24UA902020210462U1 від 23.12.2024, № 25UA902020203302U8 від 08.04.2025, № 25UA902020203299U5 від 08.04.2025, № 25UA902020204899U2 від 28.05.2025 та № 25UA902020203354U9 від 09.04.2025 - Shock Absorber / Амортизатор, торговельної марки KЦNNER, у загальній кількості 4500 шт, загальною вартістю 44385.00 дол. США Shock Absorber / Амортизатор, торговельної марки KЦNNER, у загальній кількості 3200 шт, загальною вартістю 24780,00 дол. США, Shock Absorber / Амортизатор, торговельної марки KЦNNER, у загальній кількості 4670 шт, загальною вартістю 40498,80 дол. США, Oil filter / Фільтр очистки масла, торговельної марки KЦNNER у загальній кількості 11200 шт, загальною вартістю 7490,00 дол. США, C.V. Joint / Шарнір рівних кутових швидкостей, C.V. Joint boot kit/комплект пильовика шарніру рівних кутових швидкостей, торговельної марки KЦNNER, у загальній кількості 2500 шт, загальною вартістю 10592,00 дол. США, колегією суддів встановлено відсутність в них жодних розбіжностей щодо найменування, кількості та вартості заявленого до розмитнення товару. Подані документи ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які чітко підтверджують ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, в них відсутні ознаки підробки, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частина 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Інших розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах не було наведено в спірних рішеннях і не було покладено в їх основу суб`єктом владних повноважень. Водночас, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади. Звідси висновується, що адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене, в даному випадку, за результатами митних заходів і процедур, виключно на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Таким чином, під час апеляційного перегляду справи Черкаською митницею не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, а подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, не містили обов`язкових відомостей, необхідних для правильного визначення митної вартості товару.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів № UA902020/2024/100062/2 від 23.12.2024, № UA902020/2025/100023/2 від 08.04.2025, № UA902020/2025/100024/2 від 08.04.2025, № UA902020/2025/100025/2 від 09.04.2025 та № UA902020/2025/100026/2 від 09.04.2025, винесені відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку здійсненому судом першої інстанції розподілу витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ «АВЕНЮ СІМ» за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці, колегія суддів виходить з наступного.

За визначенням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина статті 134 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат у суді першої інстанції позивачем до матеріалів справи додано: копію Договору № 1 про надання правової допомоги від 08.04.2025, копію платіжної інструкції № 3267 від 20.06.2025, копію Акту надання послуг № 12 від 19.06.2025.

З аналізу вказаних документів, судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «АВЕНЮ СІМ» (далі – Клієнт) та адвокатом Босенко Мариною Олександрівною (далі – Адвокат) 08.04.2025 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 1 (далі – Договір), відповідно до пункту1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати Клієнтові комплексну правову (правничу) допомогу з усіх питань юридичного супроводження поточної господарської діяльності Клієнта, зокрема, але не виключно, наданням наступних видів правової допомоги та професійної правничої допомоги (далі – правова допомога), зокрема: представництво та захист інтересів Клієнта у судових справах, які розглядаються в порядку господарського, цивільного, адміністративного та конституційного судочинства.

Положеннями пункту 1.2. Договору встановлено, що правова допомога, передбачена пункту 1.1. цього Договору, надається Клієнтові на підставі погодженого Сторонами письмового доручення. Сторони досягли домовленості, що стосовно кожної судової справи, яка розглядається в порядку господарського, цивільного, адміністративного або конституційного судочинства, та стосовно кожної стадії судового провадження (розгляд справи в суді першої інстанції в порядку позовного, наказного, окремого або іншого провадження, перегляд судових рішень в порядку апеляційного або касаційного провадження тощо) складається окреме письмове доручення. Вимоги до змісту доручення на ведення справи у суді встановлюються положеннями пункту 1.3. цього Договору. Письмове доручення є невід`ємною частиною цього Договору з моменту його погодження та підписання Сторонами.

На виконання вказаного Договору № 1 від 08.04.2025 між позивачем та адвокатом Босенко Мариною Олександрівною було складено Доручення на надання правової допомоги № 9 (далі - Письмове доручення).

Письмовим дорученням у відповідності до пункту 1.3. Договору встановлені умови надання правової допомоги.

За змістом пункту 1.4. Договору після отримання від Клієнта усного доручення на надання правової допомоги або погодження письмового доручення Адвокат видає ордер встановленого зразка, що підтверджує його призначення в якості відповідального за виконання доручення Адвоката.

Відповідно до пунктів 2.1 .- 2.2. Договору про надання правової (правничої) допомоги від № 1 від 08.04.2025 за надання правової допомоги, передбаченої пунктом 1.1. цього Договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі, що розраховується виходячи із обсягу фактично наданих Адвокатом видів правової допомоги (далі також «послуги») та ставок погодинної оплати з урахуванням коефіцієнту складності справи, визначеного відповідним письмовим дорученням. Клієнт погоджує розмір ставок погодинної оплати у відповідному письмовому дорученні з урахуванням того, що розмір витрат на оплату послуг Адвоката є співмірним із:

2.2.1. складністю справи та послуг, які надаватимуться Адвокатом в рамках погодженого письмового доручення;

2.2.2. ціною позову та / або значенням справи для Клієнта, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію Клієнта, публічним інтересом до справи тощо;

2.2. Розмір адвокатського гонорару за одну годину роботи встановлюється на підставі Рішення Ради Адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018, а саме на рівні 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, за одну годину.

Згідно із актом надання послуг від №12 від 19.06.2025 виконавцем надана клієнту професійна правнича допомога, а саме: правова допомога з підготовки та подання до Харківського окружного адміністративного суду позовної заяви до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості: №UA902020/2024/100062/2 від 23.12.2024, №UA902020/2025/100023/2 від 04.04.2025, №UA902020/2025/1000024/2 від 08.04.2025, №UA902020/2025/100025/2 від 09.04.2025, №UA902020/2025/100026/2 від 09.04.2025 тривалістю 6 годин вартістю 9084,00 грн.

На підтвердження здійснення оплати на користь адвоката за надані послуги позивачем додано платіжну інструкцію № 3267 від 20.06.2025.

Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, представник позивача надав докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які він вважав достатніми для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 9084,00.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2025 по справі № 902/1070/24 з посиланням на висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою–сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Також, у вказаній постанові Верховним Судом, врахувавши постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також у запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Колегія суддів також враховує, що в апеляційній скарзі відповідач послався на необґрунтованість заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції (9084,00 грн), проте, обмежився лише загальними посиланнями на її не співмірність та непропорційність, не зазначивши суму судових витрат, яку вважав би належною до стягнення.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку стягнутій судом першої інстанції сумі судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує обсяг позовної заяви (50 сторінок), кількість оскаржуваних рішень відповідача (5), ціну позову 698776,67 грн та фактичне значення наданих позивачу послуг для справи – задоволення позовних вимог.

Колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції були досліджені наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу та зроблено висновок про співмірність заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Рішенням Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21.07.2021 "Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару" встановлено, що розмір адвокатського гонорару за годину становить 25 відсотків мінімальної заробітної плати, тобто 2000,00 грн станом на момент звернення до суду з цим позовом, що є більшим за заявлену представником позивача вартість години роботи (1514,00 грн).

Колегія суддів також враховує, що жодних обґрунтованих доводів або заперечень щодо не співмірності стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу (9084,00 грн) відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат у суді першої інстанції, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення стягнутого судом першої інстанції розміру судових витрат на правничу допомогу на рівні 9084,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Черкаської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 по справі № 520/16280/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua