Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №440/15153/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 р.Справа № 440/15153/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 р. (ухвалене суддею Бойко С.С., повний текст якого складено 06.04.2026 р.) по справі № 440/15153/25

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (в подальшому – ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00098632405 від 15.07.2025 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 515933,96 грн., з них: за податковим зобов`язанням - 476236,04 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 39697,92 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00098532405 від 15.07.2025 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування, на загальну суму 42994,50 грн., з них: за податковим зобов`язанням 39686,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3308,16 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області № Ф-00098552405 від 15.07.2025 р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині на суму 259340,71 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00098622405 від 15.07.2025 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 873790,80 грн. з них: за податковим зобов`язанням - 699032,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 174758,16 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00098602405 від 15.07.2025 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за відсутність реєстрацій податкових накладних в розмірі 35045,24 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00098582405 від 15.07.2025 р., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за відсутність реєстрацій податкових накладних в розмірі 251117,20 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00098642405 від 15.07.2025 р., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у розмірі 4531160,32 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00098412405 від 15.07.2025 р., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", у розмірі 24000 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00098502405 від 15.07.2025 р., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", у розмірі 24000 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00098472405 від 15.07.2025 р., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", у розмірі 24000 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00098482405 від 15.07.2025 р., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", у розмірі 24000 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00098452405 від 15.07.2025 р., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біотанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", у розмірі 62968 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00098562405 від 15.07.2025 р., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без мін.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, РНОКПП НОМЕР_1 , основний вид діяльності 47.11. Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є платником податку на додану вартість з 12.02.2016 р., що підтверджується копією витягу № 1616034500621 з Реєстру платників податку на додану вартість.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 81.1 ст. 81, п. 82.1 ст. 82, п. 44.5 ст. 44, п. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, згідно з планом-графіком проведення документальних перевірок на 2025 рік, проведено документальну планову виїзну перевірку з 15.05.2025 р. тривалістю 10 робочих днів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2019 р. по 31.12.2024 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2024 р., за результатами перевірки складено акт № 532/16-31-24-05-01/2297207535 від 11.06.2025 р.

Висновками вищевказаного акту перевірки встановлені наступні порушення: пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 п.1 77.10 ст. 177 Податкового кодексу України, наказ Міндоходів від 16.09.2013 року № 481 зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218 «Про затвердження форми Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність та Порядку її ведення» та ст. 128 п. 6 Господарського Кодексу України, а саме неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, що призвело до включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2020, 2021, 2022 роки перекручених даних в зв`язку з завищенням вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, та заниження суми загального оподатковуваного доходу, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу у сумі 2941397,18 грн., а саме за 2020 рік у сумі 350267,35 грн., за 2021 рік у сумі 1413312,54 грн., за 2022 рік у сумі 1177817,29 грн.; п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 в річних деклараціях про майновий стан і доходи за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки не відображено суми отриманих доходів, що відмінні від здійснення господарської діяльності. У зв`язку з тим, що суми отриманих доходів нараховувалися виключно податковими агентами - зазначене порушення не призвело до заниження зобов`язань із сплати податків та зборів; п. 164,1.3. п.164.1. ст. 164, п.177.2 ст. 177, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 529451,49 грн. у т.ч. за 2020 рік у сумі 63048,12 грн., за 2021 рік у сумі 254396,26 грн., за 2022 рік у сумі 212007,11 грн.; п. 2 ч. 1 ст.7 та ч. 5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 324381,82 грн. у т.ч. за 2020 рік у сумі 77058,84 грн., за 2021 рік у сумі 118716,36 грн., за 2022 рік у сумі 128606,62 грн.; пп. 49.18.1. п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно подано податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, травень 2022 року. Згідно пп. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення не застосовуються; пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 201.10 ст. 210 Податкового Кодексу України, а саме занижено податок на додану вартість на суму 1075509 грн., у т.ч. квітень 2019 року на суму 116 грн., травень 2019 року на суму 652 грн., червень 2019 року на суму 3188 грн., липень 2019 року на суму 37 грн., серпень 2019 року на суму 194 грн., вересень 2019 року на суму 45 грн., травень 2020 року на суму 96 грн., червень 2020 року на суму 94 грн., липень 2020 року на суму 360 грн., серпень 2020 року на суму 14092 грн., вересень 2020 року на суму 12124 грн., жовтень 2020 року на суму 14018 грн., листопад 2020 року на суму 12938 грн., грудень 2020 року на суму 17198 грн., січень 2021 року на суму 17846 грн., лютий 2021 року на суму 26575 грн., березень 2021 року на суму 19610 грн., квітень 2021 року на суму 47450 грн., травень 2021 року на суму 35445 грн., червень 2021 року на суму 32662 грн., липень 2021 року на суму 30665 грн., серпень 2021 року на суму 50496 грн., вересень 2021 року на суму 17028 грн., жовтень 2021 року на суму 27467 грн., листопад 2021 року на суму 39068 грн.. грудень 2021 року на суму 41822 грн., січень 2022 року на суму 398080 грн., лютий 2022 року на суму 35212 грн., березень 2022 року на суму 80846 грн., квітень 2022 року на суму 34340 грн., травень 2022 року на суму 12534 грн., червень 2022 року на суму 36130 грн., липень 2022 року на суму 1894 грн., серпень 2022 року на суму 902 грн., березень 2023 року на суму 59 грн., квітень 2023 року на суму 854 грн., травень 2023 року на суму 1748 грн., червень 2023 року на суму 1750 грн., липень 2023 року на суму 52 грн., серпень 2023 року на суму 69 грн., вересень 2023 року на суму 290 грн., жовтень 2023 року на суму 18 грн., січень 2024 року на суму 8922 грн., квітень 2024 року на суму 46 грн., травень 2024 року на суму 266 грн., червень 2024 року на суму 21 грн., липень 2024 року на суму 190 грн.; пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого відсутня реєстрація податкових накладних в ЄРПН на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1063620,39 грн.; п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, а саме відсутня реєстрація в ЄРПН податкових накладних на загальну суму ПДВ 502234,39 грн.; п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, а саме несвосчасно зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН; п.п. 1.1, п.п. 1.2, п.п. 1.4, п.п 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України у результаті чого занижено податкове зобов`язання по військовому збору у сумі 44120,96 грн. в т.ч. 5254,01 грн. за 2020 рік, 21199,69 грн. за 2021 рік, 17667,26 грн. за 2022 рік; п.п. 226.3, п.п. 226.7, п.п. 226.9 ст.226 Податкового кодексу України, абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено реалізацію у 5 місцях алкогольних напоїв, що вважаються не маркованими (без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку); п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме у періоді з 01.01.2018 р. по 31.12.2023 р. не проведено розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 3021867,68 грн.; п. 7 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами та доповненнями, а саме встановлено неподання до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані в періоді що перевірявся з 01.01.2019 р. по 31.12.2024 р.; пп. 20. 1.6, 20.1.14 п. 20.1 ст. 20, пп. 85.2, н. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме ненадання на запит контролюючого органу первинних документів/копій документів.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00098632405 від 15.07.2025 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 5 15933,96 грн., з них: за податковим зобов`язанням - 476236,04 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 39697,92 грн.; № 00098532405 від 15.07.2025 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування, на загальну суму 42994,50 грн., з них: за податковим зобов`язанням 39686,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -3308,16 грн.; № Ф-00098552405 від 15.07.2025 р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині на суму 259340,71 грн; № 00098622405 від 15.07.2025 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 873790,80 грн. з них: за податковим зобов`язанням – 699032,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 174758,16 грн.; № 00098602405 від 15.07.2025 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за відсутність реєстрацій податкових накладних в розмірі 35045,24 грн.; № 00098582405 від 15.07.2025 р., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за відсутність реєстрацій податкових накладних в розмірі 251117,20 грн.; № 00098642405 від 15.07.2025 р. , згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, то застосовуються відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у розмірі 4531160,32 грн.; № 00098412405 від 15.07.2025 р., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", у розмірі 24000 грн.; №0009847240505 від 15.07.2025 р., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", у розмірі 24000 грн.; № 00098472405 від 15.07.2025 р., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», у розмірі 24000 грн.; № 00098482405 від 15.07.2025 р., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, то використовуються в електронних сигаретах, та пального", у розмірі 24000 грн.; № 00098452405 від 15.07.2025 р. згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біотанолу. алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, то використовуються в електронних сигаретах, та пального", у розмірі 62968 грн.; № 00098562405 від 15.07.2025 р., згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 грн.

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою, рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в подальшому – ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.266. п. 14.1 т. 14 ПК України, касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів ( пп. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Згідно з пп. 134.1.1. п. 131.1 ст. 131 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Пунктом 177.10. статті 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності. Облік доходів і витрат від здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним, з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка здійснюється за адресою місця роздрібної торгівлі пальним, ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно з пунктом 177.2. статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 177.4.5. пункту 177.4. статті 177 ПК України встанволено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати; витрати, щодо яких за сукупністю умов здійснення операції є підстави вважати, що наявні обставини (факти) свідчать про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави); витрати, які контролюючий орган не враховує (не визнає) внаслідок того, що відповідно до законодавства встановлено, що операція здійснена від імені та/або в інтересах платника податку з метою надання неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 369, 369-2 Кримінального кодексу України, прямо чи опосередковано (через третіх осіб), незалежно від розміру неправомірної вигоди. Для цілей застосування абзацу шостого цього підпункту при розгляді обставин (фактів), пов`язаних з відповідною операцією, що можуть свідчити про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі, враховуються фактичні дії сторін операції та фактичні обставини здійснення операції відповідно до її суті, а для операції, пов`язаної із службовою особою іноземної держави, також керуються переліком, оприлюдненим на офіційному веб-сайті Національного антикорупційного бюро України відповідно до пункту 12 частини першої статті 16 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України».

Відповідно до пункту 185.1.статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України.

Пунктом 187.1. статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пп. г) п. 198.5. ст. 198 ПК України, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу.

Підпунктами 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є: особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп; платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).

Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього підпункту, встановлюється з 1 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Об`єктом оподаткування збором є: для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу; для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 00098632405 від 15.07.2025 р., № 00098532405 від 15.07.2025 р. та Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00098552405 від 15.07.2025 р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки щодо заниження чистого оподатковуваного доходу зазначено, що перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 облік доходів та витрат вівся з порушенням, а саме неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, що призвело до включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2020, 2021, 2022 роки перекручених даних в зв`язку з заниженням суми загального оподатковуваного доходу та завищенням вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу. Завищення суми вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю за спірний період відбулося по причині неправомірного включення підприємцем до складу інших витрат вартості придбаних основних засобів, без врахування ПДВ.

В акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_1 занижено загальний оподатковуваний дохід на загальну суму 2523954,26 грн., а саме: за 2020 рік на суму 350267,35 грн., за 2021 рік на суму 1345329,62 грн. та за 2022 рік на суму 828357,29 грн. та завищено документально підтверджені витрати на загальну суму 417442,92 грн., а саме за: 2021 рік в розмірі 67982, 92 грн. та 2022 рік 349460 грн.

Таким чином, контролюючим органом в акті перевірки зазначено про заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2941397,18 грн., а саме: за 2020 рік на суму 350267,35 грн., за 2021 рік на суму 1413312,54 грн. та за 2022 рік на суму 1177 817,29 грн., у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір та збільшено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та прийнято спірні рішення.

Відповідно до п. 86.10. ст. 86 ПК України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Як вбачається з акту перевірки у спірних періодах 2020, 2021 та 2022 роках контролюючим органом здійснено донарахування частини суми доходу за іншими видами діяльності, зокрема в рядок рекламних агентств, надання інших комерційних послуг. Проте, в описовій частині зазначає, що позивач завищив дохід від роздрібної торгівлі та занизив його по рядку рекламних агентств, надання інших комерційних послуг.

Фактично позивачем включено та задекларовано в рядку доходу від роздрібної торгівлі і дохід від діяльності рекламних агентств, надання інших комерційних послуг і їх виділення в різні рядки не призводить до збільшення чи зменшення вартості сплачених податків та зборів.

Проте, в акті перевірки контролюючим органом включено суми виявлених розбіжностей між даними платника за РРО та за даними перевірки при обрахунку доходу на суму за відповідний рік, збільшуючи суму виторгу від якої проводяться подальші обрахунки та не зазначено яким чином здійснено розрахунки та збільшено загальний податковий дохід, отриманий позивачем в ході господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що акт перевірки не містить посилань на первинні документи на підставі яких було встановлено вищезазначене порушення, що суперечить Методичним рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДФС від 01.06.2017 № 396 (в подальшому – Методичні рекомендації №396), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2012 р. № 36/37372 (в подальшому – Порядок № 36).

Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Порядку 36, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Абзацом 2, 4 підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Проте, жодне з даних тверджень не було здійснено.

Підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 Методичних рекомендацій передбачено, що будь-який висновок акта (довідки) перевірки щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником зобов`язань перед бюджетом, дотримання вимог іншого законодавства має ґрунтуватись на визначених статтею 83 Кодексу належних та допустимих доказах, отриманих безпосередньо від платника податків, а також з інших джерел у встановленому законом порядку. Доведення правомірності висновків перевірки повинно бути переконливим, логічним, аргументованим. Відображення в Акті (довідці) перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджуючих доказів … при оформленні встановлених порушень не допускається.

Відповідно до підпункту 5.1.2 пункту 5.1 Методичних рекомендацій з метою забезпечення належної доказовості висновків за кожним відображеним в описовій частині акта (довідки) документальної перевірки фактом порушення в обов`язковому порядку необхідно, зокрема, при проведенні перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати передбачених Кодексом податків та зборів зазначити встановлений безпосередній зв`язок (його відсутність) між виявленими порушеннями, показниками відповідних рядків податкових декларацій (звітів, розрахунків) та регістрами бухгалтерського обліку (первинними документами), які використовувались при проведенні перевірки суб`єктів господарювання.

У випадку якщо перевіркою можливо визначити конкретний первинний документ або обліковий регістр, невикористання, використання, або некоректне використання якого вплинуло на правильність визначення конкретних показників декларацій, акт (довідки) перевірки має містити посилання на такий первинний документ або обліковий регістр.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 р., у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі неподання їх для перевірки - зазначити перелік документів.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що порушення порядку оформлення акта перевірки щодо відображення в акті документальної перевірки за кожним фактом порушення його змісту та безпосереднього зв`язку між виявленим порушенням з первинними документами не дозволяє підтвердити правомірність висновків відповідача у цій частині.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 27.10.2022 р. у справі № 240/11274/19.

Таким чином, акт перевірки не містить належного обґрунтування щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у перевіряємий період, а його зміст полягає у самостійному математичному розрахунку витрат позивача та не ґрунтується на відомостях первинних документів платника податків.

Крім того, контролюючим органом ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів включення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат за перевіряємий період витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності ним як фізичною особою-підприємцем, або документально не підтверджені витрати.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлень-рішень № 00098632405 від 15.07.2025 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 515933,96 грн. необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Оскільки правильність нарахування сум військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вимога про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування до позивача штрафних санкцій є похідними від правильності обчислення та сплати податку на доходи з фізичних осіб, то податкове повідомлення-рішення № 00098532405 від 15.07.2025 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування, на загальну суму 42994,50 грн., а також вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00098552405 від 15.07.2025 р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині на суму 259340,71 грн. також підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00098622405 від 15.07.2025 р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Податковим повідомленням-рішенням № 00098622405 від 15.07.2025 р., позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1344 386,25 грн., а саме, за податковим зобов`язанням – 1075509 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 268877,25 грн.

Позивач не погоджується із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 873790 грн., з них: за податковим зобов`язанням – 699032,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 174758,16 грн.

Як вбачається з акту перевірки контролюючим органом встановлено, що ПП «Профремонт» виписано на адресу ФОП ОСОБА_1 податкову накладну № 11 від 26.01.2024 р. на поточний ремонт торгівельної точки за адресою: АДРЕСА_1 , послуга в кількості 1 шт. на загальну суму 53534,68 грн. у т.ч. ПДВ 8922,45 грн.

Контролюючим органом встановлено, що поточний ремонт не відноситься до господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , оскільки він не здійснював господарську діяльність за вищевказаною адресою та не є власником/орендарем нежитлового приміщення.

Судовим розглядом встановлено, що ПП «Профремонт» листом за вих. № 12 від 20.06.2025 р. повідомило ФОП ОСОБА_1 , що при складанні Акту надання послуг № 11 від 26.01.2024 р. допущено технічну помилку у адресі торгівельної точки, у зв`язку з чим надано виправлений пакет документів надання послуг з виправленою номенклатурою (виправленою адресою) «Поточний ремонт торгівельної точки за адресою АДРЕСА_2 » за 26.01.2024 р. на суму 53534,68 грн. в тому числі ПДВ 8922,45 грн.

Крім того, ПП «Профремонт» у зв`язку із виявленою опискою зареєстровано Розрахунок коригування кількісних та вартісних показників за № 1 від 20.06.2025 р. до податкової накладної № 11 від 26.01.2024 р.

Вказані документи надані позивачем разом із запереченнями на акт перевірки та скаргою до ДПС України.

Судовим розглядом встановлено, що в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся відображено придбання будівельних матеріалів та господарських товарів в істотних обсягах на загальну суму обсягу постачання 939375,97 грн., ПДВ 187875,19 грн.

Також, в акті перевірки зазначається про те, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 придбано ряд товарно-матеріальних цінностей, що не відповідає суті визначення наданого пп. 14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України та призводить до безпідставного формування податкового кредиту, оскільки перевіркою не встановлено подальшої реалізації та/або використання товарів у господарській діяльності платника, наявність його на залишках.

Судовим розглядом встановлено, що основним видом господарської діяльності ОСОБА_1 є 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, яку позивач здійснює в магазинах, які перебували на праві користування, відповідно до Договорів оренди нежитлових приміщень, а саме: договір оренди нежитлового приміщення № 15/7-20 від 15.07.2020 р., укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , договір оренди нежитлового приміщення від 15.06.2023 р., укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , договір оренди нежитлового приміщення № 04/12-24 від 04.12.2024 р., укладеного між позивачем та ПП «ЕСТЕЙТ ДІВЕЛОП», договір оренди нежитлового приміщення № 29/04-22 від 29.04.2022 р., укладеного між позивачем та ОСОБА_3 , договір оренди нежитлового приміщення № 30/11-2020 від 30.11.2020 р., укладеного між позивачем та ОСОБА_3 , договір оренди нежитлового приміщення № 29/12-17 від 29.04.2022 р., укладеного між позивачем та ОСОБА_3 , договір оренди нерухомого майна від 01.09.2020 р., укладеного між позивачем та ТОВ «ПРИВАТОФИС», договір оренди нежитлового приміщення № 14/06-21 від 14.06.2021 р., укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_4 , договір оренди нежитлового приміщення № 14/05-24 від 14.05.2024 р., укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_4 , договір оренди № 01/07-16 від 05.07.2016 р., укладений між позивачем та ТОВ ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «УКРТОРГТРАНС ЛТД», договір оренди № 05/06-19 від 05.06.2019 р., укладений між позивачем та ТОВ ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «УКРТОРГТРАНС ЛТД», договір суборенди № 709/17 від 29.09.2017 р., укладений між позивачем та ПАТ «Кременчукм`ясо», договір оренди № 06-18 від 31.07.2018 р., укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_5 , договір оренди № 30/06-18 від 29.06.2018 р., укладений між позивачем та ОСОБА_6 , договір оренди нежитлового приміщення № 08/09-21 від 08.09.2021 р., укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_4 , договір оренди нежитлового приміщення № 12/12-23/ЕД від 12.12.2023 р., укладеного між позивачем та ПП «ЕСТЕЙТ ДІВЕЛОП», договір оренди нежитлового приміщення № 06/07-20/2 від 06.07.2020 р., укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_4 ; договір оренди нежитлового приміщення № 06/06-22 від 01.09.2023 р., укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_4 .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами вищевказаних договорів оренди встановлено, що орендар проводить поточний ремонт орендованих приміщень.

Таким чином, оскільки будівельні матеріали придбавались ФОП ОСОБА_1 з метою їх використання в ході проведення ремонтних робіт по орендованим приміщенням магазинів в межах здійснення господарської діяльності.

Тобто, судом встановлено, що товарно-матеріальні цінності придбані ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення господарської діяльності, тобто використовувались за призначенням.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення № 00098622405 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 873790 грн., з них: за податковим зобов`язанням 699032,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 174758,16 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 15.07.2025 р. №00098582405, № 00098602405 згідно яких застосовано штрафні (фінансові) санкції за відсутність реєстрацій податкових накладних, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим кодексом термін.

Оскільки судовим розглядом встановлено відсутність заниження позивачем зобов`язання з ПДВ по операціям, то у позивача відсутній обов`язок реєструвати податкові накладні в ЄРПН на суму цього ПДВ.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що податкові повідомлення-рішення від 15.07.2025 р. № 00098582405, № 00098602405 необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00098642405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом зазначено, що перевіркою встановлено не забезпечення ФОП ОСОБА_1 проведення розрахункових операцій через РРО (фіскальний номер 3000816729) при проведенні розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів «карток» за адресою точки реалізації товарів: АДРЕСА_3 .

В таблиці акту перевірки зазначено, розбіжність між сумами розрахунків в готівковій та безготівковій формі за даними перевірки: 2020 рік на суму + 421791,10 грн.; 2021 рік на суму + 1597603,98 грн.; 2022 рік на суму + 1002472,60 грн. Всього на загальну суму 3021867,68 грн.

Як зазначено в акті, вказана розбіжність була виявлена в ході перевірки визначення обсягу сум від реалізації товарів в безготівковій формі (еквайрингу), які надійшли на розрахункові рахунки відкриті в АТ КБ «Приватбанк» у загальній сумі 7067 037,99 грн. Проведено розрахунки із використанням платіжних (банківських) карток при продажу товарів через зареєстровані у контролюючому органі опломбованих та переведених у фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій у загальній сумі 4045170,31 грн.

Відповідно до п. 11 Закону № 128-IX від 20.09.2019 р. «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» викладено п. 1 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в подальшому – Закон № 265/95-ВР) в наступній редакції: за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту; проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки- загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.".

Пунктом 16 Закону N 128-IX від 20.09.2019 р. Прикінцеві положення Закону № 265/95-ВР доповнено п. 11, згідно якого, тимчасово, до 1 жовтня 2020 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах: 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 128-IX від 20.09.2019 р. було встановлено, що цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім: підпунктів 6, 7 та абзацу двадцять другого підпункту 11 пункту 2, абзацу другого підпункту 5 пункту 3 (у частині зміни назв контролюючого органу та центральних органів виконавчої влади), абзаців тринадцятого - шістнадцятого пункту 5 (у частині зміни назви центрального органу виконавчої влади), пункту 7 (у частині зміни назви центрального органу виконавчої влади), пункту 9 (у частині зміни назв центральних органів виконавчої влади), пунктів 11-13 (у частині зміни назви контролюючого органу), абзаців одинадцятого та дванадцятого пункту 15 та пункту 16 (у частині зміни назв контролюючого органу та центрального органу виконавчої влади) підрозділу 1 розділу І цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону; пункту 10 (щодо доповнення розділом IV-1) та абзаців другого - десятого пункту 15 (щодо викладення в новій редакції статті 25) підрозділу 1 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 жовтня 2020 року.

Закон № 128-IX від 20.09.2019 р. опубліковано в офіційному виданні 19.10.2019 р.

Законом України № 533-IX від 17.03.2020 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18.03.2020 р., до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 128-IX від 20.09.2019 р. внесено зміни та визначено, що цей Закон (тобто, Закон № 128-IX) набирає чинності з 1 серпня 2020 року, крім: підпунктів 6, 7 та абзацу двадцять другого підпункту 11 пункту 2, абзацу другого підпункту 5 пункту 3 (у частині зміни назв контролюючого органу та центральних органів виконавчої влади), абзаців тринадцятого - шістнадцятого пункту 5 (у частині зміни назви центрального органу виконавчої влади), пункту 7 (у частині зміни назви центрального органу виконавчої влади), пункту 9 (у частині зміни назв центральних органів виконавчої влади), пунктів 11-13 (у частині зміни назви контролюючого органу), абзаців одинадцятого та дванадцятого пункту 15 та пункту 16 (у частині зміни назв контролюючого органу та центрального органу виконавчої влади) підрозділу 1 розділу І цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону; пункту 10 (щодо доповнення розділом IV-1) та абзаців другого - десятого пункту 15 (щодо викладення в новій редакції статті 25) підрозділу 1 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2021 року.

Також, в абзаці п`ятому пункту 16 розділу I Закону № 128-IX слова і цифри "до 1 жовтня 2020 року" замінено словами і цифрами "до 1 січня 2021 року".

01.08.2020 р. набрав чинності п. 1 ст. 17 Закону N 265/95-ВР, згідно якого, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

01.08.2020 р. набрали чинності вимоги п. 11 Прикінцевих положень Закону N 265/95-ВР, згідно яких, тимчасово, до 1 січня 2021 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону , застосовуються в таких розмірах: 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Крім того, Законом України від 1 грудня 2020 року № 1017-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо лібералізації застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку та скасування механізму компенсації покупцям (споживачам) за скаргами щодо порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій частини суми застосованих штрафних санкцій», який набрав чинності 10.12.2020 року, до Закону України № 265/95-ВР від 6 липня 1995 року було внесено зміни в абзаці першому пункту 11 розділу II "Прикінцеві положення" слова і цифри "до 1 січня 2021 року" було замінено словами і цифрами "до 1 січня 2022 року".

З 01.08.2020 р. до 01.01.2022 р., санкції, визначені пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, повинні застосовуватись в таких розмірах: 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Тобто, штрафна санкція за порушення Закону № 265/95-ВР, яке допущено в 2020-2021 році ФО-П ОСОБА_1 підлягала застосуванню в відповідному розмірі, з урахуванням положень вищенаведених норм Законів України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що контролюючим органом не застосовано п. 11 Прикінцевих положень Закону № 265/95-ВР щодо зменшеного розміру штрафу та не зазначено чому саме таку суму штрафних санкцій застосовано до позивача.

Законом України від 03.03.2022 р. № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» до Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. внесено зміни, Розділ ІІ «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 12 такого змісту: 12. Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються".

Законом України від 15.03.2022 р. № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» до Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. внесено зміни, пункт 12 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» доповнено словами "крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів";

Законом України від 30.06.2023 р. № 3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» до Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. внесено зміни, зокрема пункт 12 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» було викладено в такій редакції: ст. 12. Суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор.

Таким чином, оскільки протягом 2022 року порушень порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів не допускалось та згідно акту перевірки не встановлено, то у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за цей період.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00098642405 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень згідно яких застосовані штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»: № 00098412405 в розмірі 24000 грн.; № 00098502405 в розмірі 24000 грн.; № 00098472405 в розмірі 24000 грн.; № 00098482405 в розмірі 24000 грн.; № 00098452405 в розмірі 62968 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пункт 226.7 статті 226 ПК України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.

Відповідно до акту перевірки, ревізором встановлено факт реалізації алкогольної продукції з марками акцизного податку, що марковані з відхиленням від вимог Положення, затвердженого Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1251» Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах».

Відповідальність передбачена пп. 11 п.2 ст. 73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817-ХІ від 18.06.2024. а саме до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: у разі виробництва та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку такихалкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом) - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальноїзаробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 р. № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 7 розділу II даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України. СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних. СОД РРО забезпечує: функціонування у цілодобовому режимі; інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача). Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.

Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений в постановах Верховного Суду від 09.09.2024 р. по справі № 280/6832/23, від 06.02.2025 р. у справі № 120/11036/23.

В Акті зазначена інформація в табличній частині в якій в графі серія та номер МАП мається певний набір символів та цифр та зроблено висновок про порушення вимог пп. 226.7 ст. 226 ПК України, кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць, і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку х реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв», пп. 226.3, пп. 226.9 ст. 226 ПК України та абзац 3 ч.4 ст. 11 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством».

Зазначені висновки зроблені відповідачем на підставі, вибіркового аналізу фіскальних чеків в електронному вигляді, які знаходяться в інформаційній системі відповідача.

Відповідачем у Акті документальної перевірки вказує, що ним були встановлені, згідно електронної інформації, яка передається по дротових або бездротових каналах зв`язку до Державної податкової служби України, факти нібито реалізації алкогольних напоїв з порушенням Положення, затвердженого Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1251, відповідно до якого здійснюється маркування алкогольних напоїв.

На підтвердження реалізації ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв без марок акцизного податку відповідачем надана таблиця, виготовлена контролюючим органом та розміщена в акті документальної перевірки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведена відповідачем в акті документальної перевірки таблиця не є достатнім доказом реалізації ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв без марок акцизного податку.

Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано електронних копій розрахункових документів надісланих до органів державної податкової служби по дротовим або бездротовим каналах зв`язку, які б підтвердили порушення ОСОБА_1 .

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.07.2025 р. № 00098412405; №0 0098502405; № 00098472405; № 00098482405; № 00098452405 є безпідставними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00098562405 від 15.07.2025 р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 85.4. ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків бо його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Судовим розглядом встановлена, що контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 направлено письмовий запит № 1 від 19.05.2025 р. про надання документів та письмових пояснень.

Листом № б/н від 28.05.2025 р. ФОП ОСОБА_1 надано відповідь з копіями первинних документів щодо здійснення господарської діяльності для ФОП на загальній системі оподаткування. Також повідомив про неможливість надати облік товарних запасів з технічних причин та про відсутність здійснення інвентаризацій в періоді, що перевіряється.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р.№ 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що у випадку перевезення вантажу для власних потреб юридичної особи товарно-транспортні накладні не є обов`язковими документами, у разі наявності первинних документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Щодо книги обліку розрахункових операцій за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2024 р., суд апеляційної інстанції зазначає, що в запиті контролюючого орану не конкретизовано, яку саме книгу потрібно надавати позивачу.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00098562405 від 15.07.2025 р. необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення відповідача необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, .

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 р. по справі № 440/15153/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич