Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №520/9439/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 р. Справа № 520/9439/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/9439/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Богач Віта Іванівна в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана ухвала є перешкоджанням у доступі до правосуддя, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року скасувати, справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що до суду через систему «Електронний суд» із застосуванням електронного підпису надано оригінал довіреності, аркуші якого разом з апостилем скріплені червоною стрічкою та печаткою. Роздруківка судом документів поданих через систему «Електронний суд» для утворення паперової копії справи не свідчить про подання позивачем копій документів. Вказує на помилковість посилання судом на п. 13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, оскільки довіреність виготовлена в Ізраїлі для використання на території України. В ухвалі суду не наведено, що саме не так зробив представник та що має зробити на підтвердження повноважень. Вірогідно суд пропонує одночасно із зверненням до суду через систему електронний суд надсилати поштою оригінал довіреності. Однак, суд не залишив позов без руху та не запропонував усунути недоліки (за їх наявності) із посиланням на відповідні норми КАС України.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до статті 294, частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшла таких висновків.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження своїх повноважень представником позивача надано до суду відскановану копію довіреності від 17.03.2024, складену в м. Бат Ям, Держава Ізраїль, із засвідченням справжності підпису апостилем від 02.04.2024 серійний номер №437365, засвідчений Людмилою Долганіною-Гвілі, яка діє в якості нотаріуса. Однак, такі документи надані представником окремим аркушем та з них не вбачається відомостей щодо кількості скріплених аркушів, які повинні бути підтверджені підписом посадової особи, яка проставляє апостиль, та що вони скріплені шляхом прошивання ниткою (стрічкою) у спосіб, який унеможливлює їх роз`єднання без пошкодження аркуша. Таким чином, ОСОБА_2 не надано належних підтверджуючих документів щодо наявності у неї повноважень діяти як представник ОСОБА_1 та підписувати від її імені позовну заяву.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви, з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Положеннями частин 1 та 2 статті 57 КАС України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідно до частини 1, 2 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Згідно з частиною 9 статті 59 КАС України довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

10.01.2002 Україна приєдналася до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі - Конвенція). Набуття чинності для України цього міжнародного договору відбулось 22.12.2003.

Крім того, Держава Ізраїль також є державною-учасником Конвенції.

Приписами статті 1 Конвенції визначено, що ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:

a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;

b) адміністративні документи;

c) нотаріальні акти;

d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до статті 2 Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Згідно зі статтею 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою.

За змістом статті 5 Конвенції апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред`явника документа.

Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.

Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.

З матеріалів справи встановлено, що позовну заяву було подано до Харківського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» Богач Вітою Іванівною в інтересах ОСОБА_1 . На підтвердження повноважень представником позивача було долучено до позовної заяви довіреність від 17.03.2024, видану місті Бат Ям, Держава Ізраїль. Також до суду поданий апостиль про засвідчення автентичності підпису посадової особи та печаток, проставлених на довіреності, складений на окремому аркуші, та скріплений з документом, відповідно до вимог Конвенції.

Вказані документи були подані до суду в електронному вигляді через систему «Електронний Суд», засвідчені КЕП представника, як того вимагає стаття 44 КАС України.

Таким чином, надана до суду першої інстанції довіреність, разом зі скріпленим апостилем органу держави Ізраїль від 02.04.2024 серійний номер 437365, відповідає вимогам Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Посилання суду першої інстанції на Правила проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, які затверджені наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 17 березня 2023 року № 125/209/293/139/999/5, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки надана представником довіреність була складена в Державі Ізраїль, натомість зазначені вище Правила регулюють порядок проставлення спеціальної відмітки «Apostille» (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)» на офіційних документах, які були складені на території України, для їх використання на території інших держав.

З цих підстав, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позовна заява підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено в установленому законом порядку.

Крім того, колегія суддів зауважує, що за наявності у суду сумніву стосовно справжності апостилю, він не позбавлений можливості оглянути оригінал документу, зокрема в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору в цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали про повернення позовної заяви було допущено порушення норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 294, 308, 311, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року по справі № 520/9439/26 - скасувати.

Справу № 520/9439/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова