Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №520/20647/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 р. Справа № 520/20647/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 18.11.25 по справі № 520/20647/24

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0/25043/2421 від 08.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність винесеного контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0/25043/2421 від 08.05.2024 (далі – ППР), оскільки за період з 1 липня по 31 грудня 2023 року позивачем було отримано дохід в сумі 935614,48 грн, що у розумінні підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України відповідає можливому допустимому ліміту перебування платником єдиного податку другої групи, а тому у відповідача були відсутніми правові підстави для донарахування позивачу єдиного податку (15%) на суму перевищення (3768914,48 грн) у розмірі 565337,17 грн та застосування штрафу (10%) у розмірі 56533,72 грн.

Пояснив, що при складанні податкової звітності позивачем було допущено технічну помилку (описку) та у податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік невірно вказано суму доходу як «93567 14,48 грн» (в рядку 03 «Обсяг доходу за звітний (податковий) період» та в рядку 08 «Загальна сума доходу за звітний (податковий) період»), після чого, у порядку пункту 50.1 статті 50 ПК України подано 02.07.2024 уточнюючий розрахунок до податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 2023 рік з виправленням самостійно виявленої помилки. При цьому, достовірність суми доходу саме у розмірі 935614,48 грн підтверджується даними банківських рахунків позивача: НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» та НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк». Крім того, реалізація продукції саме на вказану суму підтверджується також видатковими накладними за період з липня по грудень 2023 року.

Водночас, контролюючий орган, всупереч приписів підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України протягом трьох тижнів з дати подання уточнюючого розрахунку так і не призначив документальну позапланову перевірку, за наслідком якої могли б були бути переглянуті висновки камеральної перевірки з подальшим відкликанням оскаржуваного ППР, що не може вважатись обґрунтованим.

З огляду на те, що платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні (зокрема, підтверджується правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 24.01.2024 у справі № 819/610/18).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі № 520/20647/24 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0/25043/2421 від 08.05.2024.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 218,71 грн (шість тисяч двісті десять гривень 71 копійка).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі № 520/20647/24, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про прийняття оскаржуваного рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень статті 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового судового рішення.

Наполягав, що в діях контролюючого органу відсутні будь-які ознаки протиправності, оскільки оскаржуване податкове повідомлення - рішення сформоване контролюючим органом 08.05.2024, а уточнюючий розрахунок позивачем до контролюючого органу направлено лише 02.07.2024, у зв`язку з чим такий уточнюючий розрахунок контролюючим органом прийнято не було, про що здійснено відповідну відмітку, яка відображена в електронному кабінеті платника податків ФОП ОСОБА_1 .

За таких обставин, ГУ ДПС діяло в межах повноважень та на підставі норм чинного законодавства.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку показників податкової декларації платника єдиного податку фізичних осіб підприємців, поданої за 2023 рік, про що складено Акт про результати камеральної перевірки показників податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця від 29.03.2024 №12642/20-40-24-21-06/ НОМЕР_3 .

Згідно з висновками акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення вимог пунктів 293.4 та 293.8 статті 293, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296, розділу XIV ПК України, а саме: ФОП ОСОБА_1 не задекларував податкове зобов`язання з єдиного податку за ставкою 15 відсотків із суми перевищення обсягу доходу, встановленого підпунктом 9(1).4.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, та не визначив суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.

Зазначений акт направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача: АДРЕСА_1 та додатково за допомогою Електронного кабінету платника податків. Поштовий лист 22.04.2024 повернуто до поштового відділенням ГУ ДПС з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

За результатами перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване ППР, яким донараховано єдиний податок 15% на суму перевищення 3 768 914,48 грн у розмірі 565 337,17 грн та застосовано штраф 10% у розмірі 56 533,72 грн.

Позивач дізнався про наявність обох документів наприкінці червня 2024 року у власному Електронному кабінеті платника, після чого в порядку пункту 50.1 статті 50 ПК України подав 02.07.2024 уточнюючий розрахунок до податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 2023 рік з виправленням самостійно виявленої помилки.

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0/25043/2421 від 08.05.2024, та, як наслідок, правомірність позовних вимог платника податку, адже дійсний розмір доходу позивача за 2023 рік не перевищує встановлений ліміт для знаходження на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується первинними документами та даними руху коштів на банківських рахунках, а тому самий такий розмір має бути визнаний правильним показником замість вочевидь помилкового доходу, вказаного у первинній декларації.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 ПК України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно із пунктом 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

У розумінні підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група – фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи-підприємця – дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

На підставі пункту 292.6 статті 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 292.13 статті 292 ПК України дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 292.14 статті 292 ПК України визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб`єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Також, відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Пунктом 22.1 статті 22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування – це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання, як зазначено у пункті 23.1 ст. 23 ПК України.

Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Відповідно до пункту 24.2 статті 24 ПК України одиниця виміру бази оподаткування є єдиною для розрахунку і обліку податку.

Відповідно до пункту 295.1 статті 293 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 296.2 статті 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Відповідно до пункту 296.5 статті 296 ПК України отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1-296.5.5 цієї статті.

Підпунктом 296.5.1. пункту 296.5. статті 296 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов`язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.

Відповідно до підпункту 296.5.2. пункту 296.5. статті 296 ПК України платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають:

1) щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу;

2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;

3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 №3219-ІХ внесені доповнення до підрозділу 8 «Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Відповідно до підпункту 9-1.4.3 пункту 9-1 цього підрозділу у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.

Дохід, отриманий у період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Кодексу, не включається до обсягу доходу визначеного підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу.

Отже, платниками єдиного податку другої групи є фізичні особи - підприємці, обсяг доходу який не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2023 встановлено в розмірі 6 700,00 грн.

Таким чином, обсяг доходу суб`єктів господарювання, які застосовують 2 групу спрощеної системи оподаткування, як позивач, протягом календарного року не повинен перевищувати 5 587 800,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, з 01.07.2023 позивачем у якості системи оподаткування було обрано 2-гу групу єдиного податку.

За період з 1 липня по 31 грудня 2023 року ФОП ОСОБА_1 отримав дохід в сумі 935 614,48 грн, що підтверджується даними банківських рахунків позивача: НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» та НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк» та видатковими накладними за період з липня по грудень 2023 року, наявними у матеріалах справи та відповідає можливому допустимому ліміту перебування платником єдиного податку другої групи, передбаченому підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України.

Однак, при складанні податкової звітності позивачем було допущено технічну помилку (описку) та неправильно вказано суму доходу як «9 356 714,48 грн» (в рядку 03 «Обсяг доходу за звітний (податковий) період» та в рядку 08 «Загальна сума доходу за звітний (податковий) період» податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 2023 рік), яку подано 28.03.2024.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, на виконання пункту 50.1 статті 50 ПК України позивач 02.07.2024 подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 2023 рік з виправленням самостійно виявленої помилки, зокрема, у рядку 03 «обсяг доходу за звітний (податковий) період відповідно до статті 292 глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України (згідно з підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України)» обсяг доходу зазначено 935614,48 грн; у рядку 08 «Загальна сума доходу за звітний (податковий) період (сума значень рядків 01+02+03+04+05+06+07) обсяг доходу зазначено 935614,48 грн.

При цьому, відповідно до долученої до матеріалів справи Квитанції № 2, вказана уточнююча декларація була прийнята контролюючим органом 02.07.2024, що спростовує твердження апелянта про зворотне.

При цьому, колегія суддів враховує, що пунктом 50.2 статті 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Тобто цією нормою обмежено право на подачу уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій лише під час проведення документальних планових та позапланових перевірок, як наслідок, у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 по справі № 805/3164/17.

Будь-яких інших обмежень щодо подання уточнюючих декларацій, зокрема, до винесення податкового повідомлення-рішення, ПК України не містить, а тому доводи апелянта у цій частині є помилковими.

Крім того, колегія суддів враховує, що у розумінні підпункту 78.1.3 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у випадку подання платником податків контролюючому органу уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом, проводиться документальна позапланова перевірка.

Разом з цим, отримавши 02.07.2024 від ФОП ОСОБА_1 уточнюючий розрахунок, відповідач не призначив документальну перевірку з метою встановлення дійсного розміру отриманого за 2023 рік доходу позивача з урахуванням даних уточнюючого розрахунку, що не може вважатись обґрунтованим.

В силу частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності свого рішення належним чином не довів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнену податкову декларацію з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні, з урахуванням того, що розмір податкового зобов`язання, узгодженого ФОП ОСОБА_1 у поданій декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця другої групи за 2023 рік, залишився незмінним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 по справі № 819/610/18.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами, у зв`язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі № 520/20647/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій