Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №200/162/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року справа №200/162/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Пивовар І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року (головуючий суддя І інстанції Михайлик А.С.), складеного у повному обсязі 26 березня 2026 року, у справі № 200/162/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 29.01.2020 по 26.08.2020, допомоги для оздоровлення, підйомної допомоги виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020;

зобов`язати здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 29.01.2020 по 26.08.2020, допомогу для оздоровлення, підйомної допомоги виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020;

визнати протиправною бездіяльність, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди АТО/ООС, передбаченої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 при обчисленні розміру допомоги на оздоровлення за 2017-2019 роки;

зобов`язати здійснити перерахунок і виплату допомоги на оздоровлення за 2017-2019 роки з урахуванням сум винагороди АТО/ ООС, передбаченої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;

визнати протиправною бездіяльність, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди АТО/ООС, передбаченої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188, при обчисленні підйомної допомоги;

зобов`язати здійснити перерахунок та виплату підйомної допомоги з урахуванням сум винагороди АТО/ООС, передбаченої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188;

зобов`язати нарахувати і виплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, підйомна допомога) за період з 29.01.2020 по 26.08.2020, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, підйомна допомога) за період з 29.01.2020 по 26.08.2020, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в яких просив скасувати оскаржене судове рішення в цій частині та задовольнити вказані позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав, що Закон № 2050-ІІІ та Порядок №159 передбачають, що нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати

Зазначив, що військова частина зобов`язана перерахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2017-2019 роки, підйомної допомоги з урахуванням сум винагороди АТО/ООС, передбаченої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 № 188.

Відповідач не погодився з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу в якій просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та відмовити у задоволені позовних вимог.

Вказав, що грошове забезпечення нараховано та виплачено позивачу у розмірах, передбачених діючим законодавством

Зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/162/26, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , згідно з матеріалами справи з 16.05.2017 по 26.08.2020 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач).

За час проходження служби у період з 29.01.2020 по 26.08.2020 розмір грошового забезпечення позивача визначався відповідачем з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн) відповідно до внесених Постановою КМУ № 103 змін до п. 4 Постанови КМУ № 704, що не є спірним між сторонами, визнається відповідачем у відзиві.

Відповідно до відомостей про виплачене позивачу грошове забезпечення за період з червня 2017 року по грудень 2020 року позивач отримав підйомну допомогу у червні 2017 року, серпні 2020 року та допомогу на оздоровлення у вересні 2017 року, липні 2018 року, серпні 2019 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та зазначає наступне.

Щодо строку звернення до суду.

Частиною 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній по 18.07.2022 включно) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Позовні вимоги стосуються обчислення грошового забезпечення за період 2017-2020 років, відтак строк позовної давності у даному випадку не застосовується, а підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Щодо суті позовних вимог.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частинами другою, четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

З моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі Постанова № 704), у первісній редакції було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Згідно з пунктом 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Відповідно до примітки Додатку 14 Постанови № 704 оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.

На момент набрання чинності Постановою № 704, пункт 4 цієї постанови був викладений у редакції згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Проте, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, за наслідком розгляду якої суд визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови КМУ № 103, яким внесено зміни до інших постанов Кабінету Міністрів України.

Тобто, з 29.01.2020, враховуючи дату ухвалення цього судового рішення, було відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.

Водночас, 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Пунктом 2 постанови № 481 викладено абзац 1 п. 4 постанови № 704 в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Тобто, пункт 4 постанови № 704, у редакції з 20.05.2023 визначає встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовим званням, та не має у цьому прив`язки до певного розміру прожиткового мінімуму.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Під час розгляду і вирішення цієї справи положення п. 4 Постанови № 704 та п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” підлягають солідарному застосуванню.

Зазначені норми права та вищенаведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями належало визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Враховуючи наведене, у період проходження позивачем служби з 29.01.2020 по 26.08.2020 для обчислення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням, і виплат, що обчислюються із них, відповідачу належало використовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020.

Натомість, відповідач визнав використання ним в цей період для обчислення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 (що становив 1762 грн відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік”), а не встановленого законом на 1 січня поточного календарного року, що є протиправним.

Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 26.08.2020, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 26.08.2020, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020.

При визначенні складових грошового забезпечення, що підлягають перерахунку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, зокрема: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, допомоги для оздоровлення, підйомної допомоги суд виходить із такого.

У п. 4 постанови № 704 йдеться про обчислення з прожиткового мінімуму встановленого на 1 січня відповідного року посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

Відтак, перерахунку підлягають саме посадовий оклад, оклад за військовим званням та ті складові грошового забезпечення і виплати, що обчислюються із посадового окладу та окладу за військовим званням.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (далі – Інструкція № 558), грошове забезпечення військовослужбовців (крім курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі — академія) із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) складається з:

посадового окладу;

окладу за військовим званням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);

одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із:

основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІІ Інструкції № 558 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за наявності вислуги років на військовій службі виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.

Згідно з п. 1 глави 2 розділу ІІІ Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Відповідно до пунктами 1, 2 глави 14 розділу III Інструкції № 558 начальники (командири) органів Держприкордонслужби мають право преміювати військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів з числа осіб, які не проходили до зарахування на навчання військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.

Розміри премії для відповідних категорій військовослужбовців органів Держприкордонслужби щороку встановлюються Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі.

Пунктами 1, 5 глави 7 розділу IV Інструкції № 558 визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказам Міністерства внутрішніх справ від 19.08.2016 № 848 (далі – Інструкція № 848), у разі переїзду військовослужбовців на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, закладів фахової передвищої військової освіти (далі - військові навчальні заклади) та навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить не менше шести місяців, без збереження посади за попереднім місцем військової служби або у зв`язку з передислокацією Адміністрації Держприкордонслужби, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, регіонального управління, органу охорони державного кордону, загону морської охорони, військового навчального закладу, навчального центру (навчального підрозділу), науково-дослідної установи, підрозділу спеціального призначення, органу забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) або підрозділу органу Держприкордонслужби, їм виплачуються:

підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;

добові, установлені постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім`ї, який переїжджає разом з ним.

Розмір підйомної допомоги військовослужбовцю та членам його сім`ї обчислюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець набув право на отримання підйомної допомоги.

Таким чином, розмір надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби залежить від розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням; розмір премії – від посадових окладів; розмір допомоги для оздоровлення, підйомної допомоги – від місячного грошового забезпечення (грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці особа має право), яке в свою чергу залежить від розмірів окладів.

Відтак, вказані виплати також мають обчислюватись, враховуючи прожитковий мінімум, встановлений на 1 січня поточного календарного року.

Водночас, відповідно до відомостей про виплачене позивачу грошове забезпечення протягом червня 2017 року - грудня 2020 року позивач у 2020 році не отримував допомогу для оздоровлення.

Тобто, враховуючи неотримання позивачем у 2020 році допомоги для оздоровлення, підстави для її перерахунку, враховуючи прожитковий мінімум, встановлений на 01.01.2020, відсутні.

Відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також щодо отриманої у червні 2017 року підйомної допомоги теж слід вказати, що до її обчислення не могло бути застосовано прожитковий мінімум, встановлений на 1 січня поточного календарного року, оскільки підстави для застосування такого прожиткового мінімуму для обрахунку грошового забезпечення виникла з 29.01.2020 та не існували станом на червень 2017 року.

При цьому, отримані позивачем за період з 29.01.2020 по 28.10.2020 посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, підйомна допомога (отримана у серпні 2020 року) мають бути перераховані та виплачені, враховуючи прожитковий мінімум, встановлений на 01.01.2020. Отже, відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині перерахунку та виплати саме цих складових грошового забезпечення.

При вирішенні позовних вимог щодо обчислення розміру допомоги на оздоровлення за 2017-2020 роки без урахування додаткової винагороди, передбаченої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188 та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, і обчислення підйомної допомоги без урахування додаткової винагороди, передбаченої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 № 188, суд зазначає наступне.

Так, протягом 2017-2020 років позивач не отримував та не міг отримувати додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, оскільки постанову, якою встановлено її виплату, прийнято 28.02.2022, тобто після звільнення позивача з 26.08.2020. Отже, винагорода, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, не могла включатись до обчислення виплат, отриманих позивачем за 2017-2020 роки, оскільки на той час її виплату не було встановлено.

Стосовно наявності/відсутності підстав для включення винагороди, передбаченої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188, до обчислення отриманих позивачем підйомної допомоги у червні 2017 року, серпні 2020 року та допомоги на оздоровлення у вересні 2017 року, липні 2018 року, серпні 2019 року, то суд виходить з наступного.

В період отримання позивачем допомоги на оздоровлення у вересні 2017 року, липні 2018 року діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (далі – Інструкція № 425), що втратила чинність із прийняттям Інструкції № 558, яка набрали чинності 10.08.2018.

Пункт 1.1 розділу I Інструкція № 425 передбачав, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення;

місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

До складу місячного грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія);

штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом.

Відповідно до п.п. 3.7.1, 3.7.4 розділу III Інструкція № 425 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Пунктами 1, 5 глави 7 розділу IV Інструкції № 558, що діяла на час отримання позивачем в серпні 2019 року допомоги на оздоровлення, визначено право військовослужбовця отримати один раз на рік допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, розмір якої визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції № 848 підйомна допомога виплачується з урахуванням розміру місячного грошового забезпечення та обчислюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, врахування під час визначення розміру допомоги для оздоровлення та підйомної допомоги одноразових додаткових видів грошових грошового забезпечення та винагород, що не мають постійного характеру, не передбачено. Так, у переліку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що входять до складу місячного грошового забезпечення (ч. 4 п. 2 Інструкції 558) винагороди не визначені, при визначенні складових грошового забезпечення військовослужбовців до додаткових щомісячних видів грошового віднесено винагороди, які мають постійний характер (ч. 3 п. 2 Інструкції 558).

Винагорода, виплату якої встановлено наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188, отримувалась позивачем протягом 2017-2020 років, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями про виплачене позивачу грошове забезпечення протягом червня 2017 року-грудня 2020 року.

Відповідно пункту 3 розділу 1 Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом МВС від 18.03.2016 № 188 (далі за текстом Інструкція № 188) винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем проходження служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби на підставі наказів начальників вищого рівня.

Згідно з пунктом 1 розділу 2 Інструкції № 188 військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильницького заволодіння зброєю, бойовою технікою, залежно від місця такої участі виплачується винагорода у розмірах, передбачених цим пунктом.

Пунктом 2 розділу 2 Інструкції № 188 визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО; перебувають у районі проведення АТО.

Згідно з пунктами 7-9 Інструкції № 188 безпосередня участь військовослужбовців у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні (лінії зіткнення) в районі проведення АТО та відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується: записом у журналі службово-бойових дій (книзі прикордонної служби) прикордонного підрозділу; бойовим донесенням та рапортом керівника прикордонного підрозділу, який виконував завдання.

Крім того, підтвердними документами є:

бойовий наказ начальника органу Держприкордонслужби для виконання поставлених завдань з охорони об`єктів;

постова відомість під час охорони об`єкта (журнал службово-бойових дій), книга прикордонної служби прикордонного підрозділу.

Винагорода виплачується пропорційно часу участі в АТО чи у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах начальників органів Держприкордонслужби.

Наведене свідчить про те, що вказана додаткова винагорода не має постійного характеру, запроваджується лише щодо певного кола осіб, розмір додаткової винагороди визначається наказами командирів (начальників) в залежності від ступені участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції.

Враховуючи вищевказане, для набуття права на отримання додаткової винагороди за участь АТО/ ООС необхідним є настання певних обставин.

Позивач зазначену винагороду отримував протягом 2017-2020 років щомісяця, водночас, у різному, а не у сталому розмірі, що свідчить про її непостійний та несистематичний характер.

Враховуючи зазначене, додаткова винагорода передбачена Інструкцією № 188 не має постійного характеру та не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, виплачується лише за умови настання певних обставин, тому не входить до місячного грошового забезпечення.

Зважаючи, що відповідно до Інструкції № 425, Інструкції № 558 при обчисленні допомоги на оздоровлення до її обрахунку не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, а передбачена Інструкцією № 188 винагорода не входить до місячного грошового забезпечення, підстав для перерахунку допомоги на оздоровлення за 2017-2029 роки та підйомної допомоги, отриманої у 2017 та 2020 роках, з врахуванням винагороди, передбаченої Інструкцією № 188, немає.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, є неприйнятними доводи апеляційної скарги позивача про визнання протиправними дій відповідача, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди АТО/ООС, передбаченої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 при обчисленні розміру допомоги на оздоровлення за 2017-2019 роки та невключенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди АТО/ООС, передбаченої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188, при обчисленні підйомної допомоги і зобов`язання здійснити перерахунок та виплату вказаних виплат з урахуванням зазначеної винагороди задоволенню не підлягають.

Також є неприйнятними доводи апеляційної скарги позивача щодо посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, оскільки позов не містить вимог про перерахунок грошового забезпечення або певних його складових із врахуванням винагороди, передбаченої постановою № 889.

Суд вважає неприйнятими доводи апеляційної скарги позивача щодо помилковості висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині та посилання на наявність у нього права на нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядок №159, з огляду на наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

За статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050-III).

Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 аналогічні положенням Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов:

1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць

2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер;

3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Водночас не виключається пред`явлення в межах одного провадження як вимог про стягнення нарахованого, проте не виплаченого доходу, так і вимог про стягнення відповідної компенсації.

Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Одночасно законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 року у справі № 520/2020/19 та від 25.03.2025 року у справі № 400/8389/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 року у справі № 280/8933/24.

Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Тобто, для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.

Ураховуючи, що на момент розгляду цієї справи відповідачем не нарахована та не виплачена позивачу індексація грошового забезпечення, заявлені позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення є передчасними.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 19 червня 2025 року у справі № 580/11000/23.

У постанові від 14 травня 2025 року у справі № 160/672/24 Верховний Суд також зазначив наступне: “основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Оскільки, суми не виплачені, а компенсація втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 здійснюється в день виплати основної суми доходу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.11.2022 року у справі № 674/22/17, від 24.07.2024 року у справі № 520/2674/2020 від 31.07.2024 року у справі № 480/1704/19, в яких зазначено, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто виплата компенсації втрати частини доходів пов`язана з виплатою основної суми доходу”.

Таким чином, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач передчасно заявив позовні вимоги про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення строків виплати індексації грошового забезпечення, отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно доводи апеляційних скарг є неприйнятними, з огляду на вищенаведене, та спростовуються висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 200/162/26 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 200/162/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 липня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

А.А. Блохін

І.В. Пивовар