Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №758/3123/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 758/3123/22 Головуючий у суді першої інстанції - Головчак М.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/394/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемано» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемано», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Холдинг», ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лемано» (далі - ТОВ «Лемано»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» (далі - ПАТ «Платинум Банк»), товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Холдинг» (далі - ТОВ «Ренесанс Холдинг»), ОСОБА_4 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі договорів купівлі-продажу від 25 березня 2016 року, посвідчених приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О. П., він є власником садового будинку та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Вказував, що 24 квітня 2019 року йому стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на майно за період з 12 по 18 квітня 2019 року було повністю скасовані усі реєстраційні дії та записи по зазначеним об`єктам нерухомого майна за останні 6 років, власником майна став ОСОБА_2 . Підставою для скасування реєстраційних дій став наказ Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1226/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», виданий за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 .

В подальшому, наказ Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1226/5 було скасовано в судовому порядку та повторно розглянуто скаргу ОСОБА_4 , у результаті чого Міністерством юстиції України прийнято наказ від 17 червня 2021 року № 2093/7, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 .

Разом з тим 18 квітня 2019 року ОСОБА_2 вніс майно - садовий будинок та земельну ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Лемано», а 22 квітня 2019 року між ТОВ «Лемано» та його керівником ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1320, відповідно до умов якого ТОВ «Лемано» передало в іпотеку ОСОБА_3 спірне майно в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики № 22/04/2019, укладеним 22 квітня 2019 року між ОСОБА_3 і ТОВ «Лемано».

Зазначав, що він є дійсним власником спірного майна, оскільки його правовстановлюючі документи - нотаріальні договори купівлі-продажу

від 25 березня 2016 року є чинними і мають пріоритет над наступними записами в Державному реєстрі про право власності за ТОВ «Лемано», які було внесено вже після скасування Мінюстом реєстраційних дій наказом № 1226/5

від 16 квітня 2019 року.

Вказував, що відомості про його право власності на майно у відповідний державний реєстр не внесено, титульним власником майна є ТОВ «Лемано», яке також є іпотекодавцем, що свідчить про триваюче порушення його права володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Оскільки між ним і ТОВ «Лемано» немає жодного правочину з приводу відчуження спірного майна, таке майно підлягає поверненню його дійсному власнику, яким є він на підставі статті 388 ЦК України, як майно, яке вибуло з володіння власника поза його волею.

Крім того, іпотечний договір від 22 квітня 2019 року, на підставі якого ТОВ «Лемано» передало в іпотеку ОСОБА_3 спірне нерухоме майно, підлягає визнанню недійсним з припиненням обтяження речового права на це майно.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд витребувати від ТОВ «Лемано» на його користь: садовий будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 225008380000; земельну ділянку, на якій розташований вищевказаний садовий будинок, площею 0, 0738 га, кадастровий номер 8000000000:91:453:0021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 225238480000; визнати недійсним іпотечний договір від 22 квітня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В., реєстраційний № 1320; припинити обтяження речового права у вигляді іпотеки ОСОБА_3 згідно з іпотечним договором від 22 квітня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В., реєстраційний № 1320, на земельну ділянки, площею 0, 0738 га, кадастровий номер 8000000000:91:453:0021, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта рухомого майна 225238480000, та садовий будинок за тією ж адресою, реєстраційний номер об`єкта рухомого майна 225008380000.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Витребувано від ТОВ «Лемано» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0, 0738 га, кадастровий номер 8000000000:91:453:0021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 225238480000.

Витребувано від ТОВ «Лемано» на користь ОСОБА_1 садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта рухомого майна 225008380000.

Визнано недійсним іпотечний договір від 22 квітня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В., реєстраційний № 1320.

Припинено обтяження речового права у вигляді іпотеки ОСОБА_3 згідно з іпотечним договором від 22 квітня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В., реєстраційний № 1320, на земельну ділянки, площею 0, 0738 га, кадастровий номер 8000000000:91:453:0021, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта рухомого майна 225238480000.

Припинено обтяження речового права у вигляді іпотеки ОСОБА_3 згідно з іпотечним договором від 22 квітня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В., реєстраційний № 1320, на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта рухомого майна 225008380000.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відповідач ТОВ «Лемано», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 був законним власником спірного майна з 2013 по 2019 рік з внесенням запису до Реєстру прав власності на майно. В подальшому в квітні 2019 року відчужив майно шляхом внесення його до статутного капіталу ТОВ «Лемано», яке є єдиним та законним власником майна з 2019 року. Щодо посилання позивача про те, що майно належить йому на підставі договорів від 25 березня 2016 року, то впродовж 2015-2016 років в ході рейдерського захоплення майнового комплексу за адресою АДРЕСА_3 відбувся ряд незаконних дій щодо перереєстрації вказаного майна, в зв`язку з чим зареєстровано низку кримінальних проваджень, якими встановлено, що договори посвідчені на підставі підроблених документів, які підписані не ОСОБА_2 . Наразі спірне майно є речовим доказом в кримінальному провадженні та передано на відповідальне зберігання власнику майна - директору ТОВ «Лемано». Отже, на підставі незаконних дій майно, власником якого був ОСОБА_2 , перереєстровано на інших осіб та вибуло з власності поза волею ОСОБА_2 . У зв`язку з незаконною перереєстрацією майна на підставі скарги ОСОБА_4 була проведена перевірка Міністерства юстиції України та скасовано незаконні реєстраційні дії щодо майна за 2015-2019 роки, в тому числі пов`язані з реєстрацією права власності за

ОСОБА_11. ОСОБА_2 , будучи законним власником майна, за відсутності обтяжень та реєстрації права власності на це майно інших осіб, відчужив його шляхом передачі до статутного капіталу ТОВ «Лемано» на підставі акту прийому-передачі від 18 квітня 2019 року, який на сьогодні є дійсним і ніким не оскаржений.

Вказував, що фактично рішення суду зводиться до надання правової оцінки наказу Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1226/5 і як наслідок визнання рішення Міністерства юстиції України незаконним і таким, що не може вважатися підставою для набуття прав відповідачами.

Разом із тим, суд не з`ясував належним чином, що права власності ОСОБА_2 на своє майно не втрачав, а наказ лише поновив його вже зареєстроване в 2013 році право, скасовуючи реєстрацію прав власності за всіма набувачами, права на майно яких були набуті на підставі нікчемних правочинів. А отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про витребування майна з чужого незаконного володіння. Таким чином, суд невірно надав оцінку доказам, невірно встановив характер спірних правовідносин, невірно встановив дійсного власника майна.

Крім того, позивач звернувся з неефективним способом захисту, оскільки ОСОБА_2 не позбавлявся прав власності на своє майно, не відчужував його третім особам, його право власності було поновлено шляхом скасування записів у Реєстрі речових прав на підставі наказу Міністерства юстиції України. Отже, ОСОБА_2 на законній підставі розпорядився своїм майном шляхом передачі його до статутного капіталу ТОВ «Лемано», яке є єдиним та законним власником майна на момент розгляду справи.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Лемано» залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2024 касаційну скаргу ТОВ «Лемано» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 29.11.2023 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Направляючи справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, вважаючи ОСОБА_1 добросовісним набувачем спірного майна на підставі відплатних правочинів, які в судовому порядку не визнавалися недійсними, зауважували, що його право власності має пріоритет над наступними відомостями в Державному реєстрі про реєстрацію права власності за ТОВ «Лемано», які були внесено після скасування Міністерством юстиції України реєстраційних дій наказом від 16 квітня 2019 року № 1226/5.

Водночас, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що право власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ще у 2013 році (номери записів про право власності № № 3594956, 3595808) та відновлене на підставі наказу Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1226/5.

Ухвалюючи рішення про витребування на користь ОСОБА_1 спірного майна, суди попередніх інстанцій не встановили у чиєму фактичному користуванні перебуває спірне майно, в який спосіб вибуло з володіння позивача та за яких обставин було зареєстроване за відповідачем.

З урахуванням наведеного, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність та добросовісність набуття позивачем спірного майна, пріоритетність його права власності є передчасними.

В судовому засіданні в апеляційному суді взялиучасть представник відповідача ТОВ «Лемано» - адвокат Кирей О.В., якийпідтримав апеляційну скаргу, просивзадовольнити з викладених підстав.Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Герман Д.О. та представник третьої особи ТОВ «Ренесанс Холдинг» адвокат Кузик Т.С. у судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники у судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 25 березня 2016 року між ТОВ «ГРК ПІРОСМАНІ» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу садового будинку з розстроченням платежу, відповідно до умов якого позивач купив та прийняв у власність садовий будинок загальною площею 1 173, 1 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко О. П. та зареєстровано в реєстрі за № 669 (а. с. 14-18, т. 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відомості про державну реєстрацію права власності на зазначений садовий будинок за позивачем були внесені до реєстру 25 березня 2016 року, реєстраційний номер об`єкту майна 225008380000, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28925559 від 25 березня 2016 року (а. с. 19, т. 1).

25 березня 2016 року між ТОВ «ГРК ПІРОСМАНІ» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з розстроченням платежу, відповідно до умов якого позивач купив та прийняв у власність земельну ділянку, загальною площею 0, 0738 га, кадастровий номер 8000000000:91:453:0021, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко О. П. та зареєстровано в реєстрі за № 670 (а. с. 21-24, т. 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відомості про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за позивачем були внесені до реєстру 25 березня 2016 року, реєстраційний номер об`єкту майна 225238480000, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28927184 від 25 березня 2016 року (а. с. 48, т. 1).

29 листопада 2013 року між ПАТ «Фінбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку іпотекодержателю садовий будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою, в забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ОСОБА_4 за кредитним договором № 55/11/13-К від 28 листопада 2013 року на суму 1 550 000 дол. США. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстровано в реєстрі за № 12234 (а. с. 108-114, т. 1).

19 січня 2018 року між ПАТ «Платинум Банк» (банк) і ТОВ «Ренесанс Холдинг» (новий кредитор) було укладено договір № 28к про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальника, зазначені у додатку № 1 до цього договору. Згідно додатку № 1 до договору ТОВ «Ренесанс Холдинг» відступлено право вимоги за кредитним договором № 55/11/13-к від 28 листопада 2013 року, укладеним між ПАТ «Фінбанк» та ОСОБА_4 (а. с. 121-125, т. 1).

19 січня 2018 року між ПАТ «Платинум Банк» (банк) і ТОВ «Ренесанс Холдинг» (новий кредитор) було укладено договір № 28і про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого новому кредитору були відступлені права вимоги до іпотекодавців, зазначених в додатку № 1 до цього договору, в тому числі право вимоги за іпотечним договором від 29 листопада 2013 року, укладеним між ПАТ «Фінбанк» і ОСОБА_2 (а. с. 115-120, т. 1).

Наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1226/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» було задоволено скаргу ОСОБА_4 , скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 березня 2016 року №№ 28927184, 28925559, прийняті приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О. П. (а. с. 82, т. 1).

У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було скасовано рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з 12 травня 2015 року по 25 березня 2016 року щодо об`єктів нерухомого майна - земельної ділянки, загальною площею 0, 0738 га, кадастровий номер 8000000000:91:453:0021, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та садового будинку за тією ж адресою, внаслідок чого актуальним власником цього майна згідно записів в реєстрі було зазначено попереднього власника майна ОСОБА_2 . Підставою для скасування реєстраційних дій став наказ Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1226/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», виданий за результатами розгляду скарги ОСОБА_4

18 квітня 2019 року на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Лемано» в особі представника ОСОБА_4 передав, а ТОВ «Лемано» прийняло як внесок до статутного капіталу об`єкти нерухомого майна - земельну ділянку, загальною площею 0, 0738 га, кадастровий номер 8000000000:91:453:0021, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та садовий будинок за тією ж адресою (а. с. 25, т. 1).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 299080303 від 11 лютого 2022 року вбачається, що 19 квітня 2019 року державним реєстратором Черченко І. Л., КП «Єдине вікно державної реєстрації», м. Київ, було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Лемано» на земельну ділянку, загальною площею 0, 0738 га, кадастровий номер 8000000000:91:453:0021, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та садовий будинок за тією ж адресою. Підстава державної реєстрації - акт приймання-передачі б/н від 18 квітня 2019 року (а. с. 27, 48, т. 1).

22 квітня 2019 року між ОСОБА_3 (іпотекодержатель) ТОВ «Лемано» (іпотекодавець) в особі представника ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ТОВ «Лемано» передало в іпотеку ОСОБА_3 садовий будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою, в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики № 22/04/2019, укладеним 22 квітня 2019 року між ОСОБА_3 і ТОВ «Лемано». Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1320 (а. с. 68-73, т. 1).

Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74).

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування майна з володіння ТОВ «Лемано», суд першої інстанції виходив з того, що право власності ОСОБА_1 підтверджується чинними договорами купівлі-продажу від 25 березня 2016 року. Підставою для захисту його права власності вважав незаконне скасування реєстраційного запису про право власності позивача на спірні об`єкти нерухомості на підставі наказу Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1226/5, який був скасований у судовому порядку рішенням Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року у справі № 910/9843/19.

Водночас, суд не урахував, що постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 квітня 2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року у справі № 910/9843/19, якими було скасовано наказ Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1226/5, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі №910/9843/19 постановою Північного апеляційного господарського суду від 02 червня 2026 року залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2025 року, яким відмовлено ТОВ «Ренесанс Холдинг» у задоволенні позову про скасування наказу Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1226/5, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, станом на час повторного апеляційного перегляду даної справи наказ Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1226/5 є чинним.

Зазначеним наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1226/5 було вирішено скасувати всі реєстраційні записи щодо спірного нерухомого майна, здійснені з 12 травня 2015 року без урахування вимог статей 9, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктів 71, 78 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Крім цього, у матеріалах справи міститься висновок експерта від 17 серпня 2018 року, наданий у межах досудового розслідування кримінального провадження № 12016100090002075 щодо незаконного заволодіння спірним майном, в якому міститься інформація про те, що підписи від імені ОСОБА_2 в договорі купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 , укладеному між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_9 як покупцем від 02 липня 2015 року; заяві ОСОБА_2 про те, що земельна ділянка не є спільною сумісною власністю; заяві ОСОБА_9 про те, що грошові кошти, які він планує сплатити за земельну ділянку № НОМЕР_1 , не є спільною сумісною власністю; договорі купівлі-продажу садового будинку АДРЕСА_2 , укладеному між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_9 як покупцем від 02 липня 2015 року, заяві ОСОБА_2 про те, що садовий будинок НОМЕР_1 не є спільною сумісною власністю; заяві ОСОБА_9 про те, що грошові кошти, які він планує сплатити за садовий будинок НОМЕР_1 , не є спільною сумісною власністю, - виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Згідно з наявною у матеріалах справи постановою старшого слідчого

СУ ГУНП у м. Києві від 05 травня 2020 року спірне нерухоме майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000000761 від 16 квітня

2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 365-2, частиною третьою статті 206 Кримінального кодексу України за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_10 об`єктами нерухомого майна, розташованими за адресою: АДРЕСА_5 .

Суд першої інстанції, вважаючи ОСОБА_1 добросовісним набувачем спірного майна на підставі відплатних правочинів, які в судовому порядку не визнавалися недійсними, зауважував, що його право власності має пріоритет над наступними відомостями в Державному реєстрі про реєстрацію права власності за ТОВ «Лемано», які були внесено після скасування Міністерством юстиції України реєстраційних дій наказом від 16 квітня 2019 року № 1226/5.

Водночас, суд не звернув уваги на те, що право власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ще у 2013 році (номери записів про право власності №№ 3594956, 3595808) та відновлене на підставі наказу Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1226/5.

Як вже було зазначено, 29 листопада 2013 року між ПАТ «Фінбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку іпотекодержателю садовий будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою.

Відповідно до п. 6.2 вказаного договору, предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності.

Зважаючи на те, що висновком експерта від 17 серпня 2018 року, наданим у межах досудового розслідування кримінального провадження № 12016100090002075, встановлено невідповідність підпису ОСОБА_2 в договорах купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку, укладених із ОСОБА_9 02 липня 2015 року, колегія суддів доходить висновку про недоведеність вибуття спірного майна із власності ОСОБА_2 за його волею внаслідок укладення зазначених договорів.

З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про правомірність та добросовісність набуття позивачем спірного майна, пріоритетність його права власності є помилковим.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17).

Оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що на момент укладення з ТОВ «ГРК ПІРОСМАНІ»договору купівлі-продажу позивачем спірного майна його дійсним власником був ОСОБА_2 , колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для захисту прав ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України.

Виходячи з положень статей 387, 381 ЦК України, власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без достатньої правової підстави заволоділа ним.

Проте у цій справі відповідач ОСОБА_2 не може вважатися особою, яка заволоділа майном безпідставно, оскільки саме він і був первісним власником спірного майна, яке в подальшому передав в іпотеку ПАТ «Фінбанк».

Умова щодо незаконного заволодіння майном є істотною для застосування конструкції віндикаційного позову, а тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 375, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемано» задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 08 липня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді В.В. Соколова

Т.О. Невідома