Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №381/5935/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року місто Київ

Справа № 381/5935/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7254/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2025 року (ухвалене у складі судді Анапріюк С.П.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 8 460 грн та судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 26 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26.10.2024-100000471, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 000 грн строком на 112 днів, із датою повернення кредиту 14 лютого 2025 року.

Відповідно до умов договору процентна ставка становить 1 % за один день користування кредитом, комісія, пов`язана з наданням кредиту, 20 % від суми кредиту, тобто 600 грн, а у разі порушення строків виконання зобов`язань передбачено нарахування неустойки.

Позивач зазначав, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу 3 000 грн, однак відповідач кредит, проценти та інші передбачені договором платежі не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 8 460 грн, яка складається з: 3 000 грн основний борг, 3 360 грн проценти за користування кредитом, 600 грн комісія, 1 500 грн неустойка.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Споживчий Центр» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт перерахування кредитних коштів саме відповідачу та дійсний розмір заборгованості.

Суд першої інстанції виходив із того, що наданий позивачем лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» не є первинним бухгалтерським документом, не містить даних щодо власника банківської картки, на яку перераховані кошти, а також, на думку суду, не підтверджує належність цієї картки відповідачу.

Також суд першої інстанції зазначив, що довідка-розрахунок заборгованості складена самим позивачем, не є первинним документом і за відсутності банківської виписки не підтверджує наявність та розмір заборгованості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із таким рішенням, ТОВ «Споживчий Центр» через представника Ларіонова К.О. подало апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, неповно дослідив наявні у справі докази та дійшов помилкового висновку про недоведеність факту видачі кредиту.

Зазначає, що факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якого за договором про переказ коштів було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 26 жовтня 2024 року о 09:53:30 на суму 3 000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 548704510, призначення платежу: «Видача за договором кредиту № 26.10.2024-100000471».

Наголошує, що номер картки, на яку здійснено переказ, відповідає реквізитам електронного платіжного засобу, зазначеним відповідачем у заявці до кредитного договору, а саме НОМЕР_4.

Посилається на те, що відповідач не подав доказів на спростування обставин укладення договору, належності йому платіжної картки, отримання кредитних коштів або розміру заборгованості.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі отримав 15 березня 2026 року (трекінг R067113764870)

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав установленим, що 26.10.2024 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №26.10.2024-100000471.

Пропозицію про укладення кредитного договору підписано електронним цифровим підписом відповідача та отримано на рахунок кошти у вказаному розмірі, тобто акцептовано умови договору. Позичальник під час укладення кредитного договору пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії);

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору, з яким він попередньо ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Для підписання і укладення цього правочину введений код з смс-повідомлення, яке надіслане на номер телефону відповідача.

Відповідно до заявки від 26.10.2024 року, сума кредиту 3000,00 грн, строк, на який надається кредит - 112 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 14.02.2025 року.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія пов`язана з наданням кредиту становить 20 % від суми кредиту та дорівнює 600,00 грн.

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки - 0,9%.

Згідно з п. 3.1. Договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 3.2. договору, кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 4.1. договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та зворотності. Спосіб перерахування коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 6.1. договору, позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

На підтвердження виконання кредитором своїх зобов`язань за вказаним договором позивач надав лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» ТОВ УПР, відповідно до відомостей якого перераховано грошові кошти на платіжну картку клієнта за договором № 26.10.2024-100000471 в розмірі 3000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 548704510.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документ з назвою «Довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором», відповідно до відомостей якого заборгованість відповідача за кредитним договором складає 8460,00 грн, з яких 3000,00 грн - основний борг, 3360,06 грн - проценти, 600,00 грн комісія за надання, 1500,00 грн - неустойка.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення з урахування доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із ухваленням нового судового рішення.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно й всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 26 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26.10.2024-100000471 в електронній формі.

Указаний договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору, заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника та обрання ним умов кредитування, а також відповіді позичальника про прийняття пропозиції, підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е452 (а. с. 40).

Відповідно до заявки до кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 3 000 грн, строком на 112 днів, із датою повернення кредиту 14 лютого 2025 року. Сторони погодили фіксовану процентну ставку в розмірі 1 % за один день користування кредитом, комісію в розмірі 600 грн та інші умови виконання зобов`язання.

Спосіб надання кредиту визначено договором як перерахування коштів на рахунок споживача, у тому числі використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_4.

Відповідач під час укладення кредитного договору пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку України, а документи, що складають кредитний договір, підписав за допомогою одноразового ідентифікатора Е452, надісланого на зазначений ним фінансовий номер телефону НОМЕР_3 .

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Щодо факту перерахування кредитних коштів, колегія суддів зазначає таке.

На підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань позивач надав лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якого за договором про переказ коштів було успішно перераховано 26 жовтня 2024 року о 09:53:30 на платіжну картку клієнта 3 000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 548704510, призначення платежу: «Видача за договором кредиту № 26.10.2024-100000471».

У матеріалах справи також наявна копія договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2, укладеного між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якого платіжна установа прийняла на себе обов`язок надавати торговцю послуги з переказу коштів.

Колегія суддів враховує, що номер картки, зазначений у листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідає номеру електронного платіжного засобу, зазначеному відповідачем у заявці до кредитного договору, у частині перших шести та останніх чотирьох цифр: НОМЕР_4.

Крім того, дата і час перерахування коштів відповідають даті укладення кредитного договору, сума переказу відповідає сумі кредиту, номер договору в призначенні платежу повністю збігається з номером кредитного договору, укладеного між сторонами.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив із того, що лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є первинним бухгалтерським документом та не містить даних щодо власника банківської картки.

Однак такий висновок є помилковим, оскільки суд першої інстанції оцінив цей доказ ізольовано, без урахування інших наявних у справі доказів, а саме електронного кредитного договору, заявки, зазначеного у ній номера електронного платіжного засобу, факту проходження відповідачем ідентифікації через BankID, номера транзакції iPay.ua, суми, дати, часу та призначення платежу.

Відсутність у листі платіжного оператора окремих відомостей про власника картки сама собою не свідчить про недоведеність факту переказу, якщо в сукупності з іншими доказами такий лист дозволяє ідентифікувати конкретну операцію, її суму, дату, отримувача за реквізитами платіжного засобу та призначення платежу.

Колегія суддів також враховує, що договори небанківських фінансових установ, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитних коштів на банківський рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу, мають містити номер такого платіжного засобу у маскованому форматі відповідно до Положення про про додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг та фінансових платіжних послуг, укладених банками зі споживачами, затвердженого постановою Правління НБУ від 22.01.2021 № 7.

Таким чином, зазначення у договорі маскованого номера картки не спростовує факту її використання відповідачем під час оформлення кредиту.

Також Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 у справі за позовом ТОВ «Споживчий Центр» скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, дійшов висновків, що за наявності доказів укладення електронного кредитного договору, погодження його умов, підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та виконання кредитодавцем своїх зобов`язань відсутні підстав для відмови у стягненні заборгованості лише з формальних мотивів щодо способу укладення договору та підтвердження видачі кредиту.

Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи в суді першої інстанції та про апеляційний перегляд справи, не подав жодних заперечень щодо укладення кредитного договору, не заперечив факт отримання кредитних коштів, не заявив про неналежність йому платіжної картки, не надав банківської виписки чи іншого доказу на підтвердження того, що кошти на картку не надходили, а також не спростував розрахунок заборгованості.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тому колегія суддів доходить висновку, що позивач належними, допустимими та достатніми доказами підтвердив факт укладення сторонами кредитного договору, перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 3 000 грн та невиконання відповідачем обов`язку з повернення кредиту і сплати погоджених договором платежів.

Щодо розміру заборгованості колегія суддів зазначає таке.

Позивач заявив до стягнення 8 460 грн, з яких: 3 000 грн основний борг, 3 360 грн проценти, 600 грн комісія, 1 500 грн неустойка.

Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн підтверджується умовами договору, листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів та відсутністю доказів повернення кредиту відповідачем.

Проценти в розмірі 3 360 грн нараховані відповідно до погодженої сторонами процентної ставки 1 % за один день користування кредитом у межах строку кредитування 112 днів, тобто 3 000 грн * 1 % * 112 днів = 3 360 грн.

Комісія в розмірі 600 грн передбачена умовами кредитного договору як 20 % від суми кредиту, нараховується в день видачі кредиту та була погоджена відповідачем при укладенні договору.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 000 грн основного боргу, 3 360 грн процентів та 600 грн комісії є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас вимога про стягнення неустойки у розмірі 1 500 грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Також цим пунктом передбачено, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки заявлена позивачем неустойка нарахована за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану, підстав для її стягнення немає.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 6 960 грн, що складається з 3 000 грн основного боргу, 3 360 грн процентів та 600 грн комісії. У задоволенні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 1 500 грн необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту перерахування кредитних коштів відповідачу та розміру заборгованості, неправильно оцінив наявні у справі докази у їх сукупності, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Судові витрати

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено на суму 8 460 грн, задоволенню підлягають вимоги на суму 6 960 грн, тобто 82,27 % від заявлених вимог.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1 992,90 грн (2 422,40 грн * 82,27 %) судового збору за подання позовної заяви та 2 989,36 грн (3 633,60 грн * 82,27) судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 4 982,26 судових витрат.

Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» -задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором № 26.10.2024-100000471 від 26 жовтня 2024 року в розмірі 6 960 грн, яка складається з: 3 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 3 360 грн заборгованість за процентами; 600 грн комісія.

У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 1 500 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 4 982,26 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова