Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №753/23244/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 753/23244/25

номер провадження № 22-ц/824/7186/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року /суддя Маркєлова В.М./

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 28 грудня 2023 року. /а.с. 25-28/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник відповідача ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що суд першої інстанції не вжив заходів щодо примирення подружжя, передбачених статтею 111 Сімейного кодексу України, не з`ясував дійсні причини розірвання шлюбу та реальні взаємини сторін, а також формально поставився до розгляду справи. Зазначав, що відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України, який перебуває на лінії зіткнення, а заява про визнання позову була ним підписана під тиском позивачки. Вважає, що шанси на примирення сторін не втрачені, а тому суд мав відкласти розгляд справи для примирення подружжя.

ОСОБА_3 про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформована належним чином, за єдиною відомою суду адресою, конверт повернувся без вручення, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не зверталась.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 28 грудня 2023 року, від якого мають спільну дитину — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15 грудня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій повністю визнав позовні вимоги та просив розглянути справу без його участі.

16 грудня 2025 року позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі та просила не стягувати з відповідача судовий збір.

Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції вірно керувався частиною четвертою статті 206 ЦПК України, відповідно до якої у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав. Суд також виходив зі статей 110, 112 Сімейного кодексу України, за якими позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя, а суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач повністю визнав позовні вимоги, а таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у тому числі спільної дитини сторін.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вжив заходів до примирення подружжя, формально розглянув справу та не з`ясував дійсні причини розірвання шлюбу, відхиляються з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України визнання відповідачем позову є самостійною підставою для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог. У даній справі відповідач ОСОБА_1 особисто подав до суду заяву про повне визнання позову та просив розглянути справу без його участі. За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав сумніватися у дійсній волі відповідача щодо розірвання шлюбу.

Посилання апелянта на необхідність вжиття судом заходів до примирення подружжя (стаття 111 Сімейного кодексу України) є необґрунтованим. Застосування заходів до примирення є правом суду і доцільним переважно у випадках, коли один із подружжя заперечує проти розірвання шлюбу. У цій справі відповідач не лише не заперечував проти позову, а й особисто його визнав. Тому відсутність відкладення розгляду справи для примирення не є порушенням процесуального закону.

Той факт, що відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України, сам по собі не зобов`язує суд відкладати розгляд справи для примирення, якщо відповідач особисто та добровільно визнав позовні вимоги.

Посилання апелянта на постанову Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки у вказаній постанові йдеться про необхідність уникати формалізму та вживати заходів до примирення переважно за наявності заперечень одного з подружжя проти розірвання шлюбу, чого у даній справі не встановлено.

Окремо апеляційний суд наголошує, що примушення до шлюбу є неприпустимим. Шлюб є добровільним союзом чоловіка та жінки, заснованим на взаємній згоді, і жодна зі сторін не може бути примушена до його збереження проти власної волі. Визнання відповідачем позову про розірвання шлюбу свідчить про його дійсне і добровільне бажання припинити шлюбні відносини. У таких випадках примусове збереження шлюбу суперечило б не лише волі відповідача, а й основним засадам сімейного законодавства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року – залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: