Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №643/3386/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/3386/26

Провадження № 2/643/4277/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Новакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка дорівнює загальному розміру заборгованості ОСОБА_2 , визначеної станом на 01.02.2026 на підставі розрахунку від 12.02.2026 заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 28738748, складеного державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Засько Тетяною Сергіївною, за період з 01.09.2023 по 20.02.2026, в розмірі 229 377,90 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30.09.2013 року шлюб між сторонами було розірвано. Рішенням суду від 01.08.2011 стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина. На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. Відповідач добровільно судове рішення не виконує, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість по сплаті аліментів у загальному розмірі 229 377,90 грн.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 03.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач не з`явилась, до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності. У своїй заяві зазначила про підтримання позовних вимог у повному обсязі та ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації відповідача, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні поштові конверти з відміткою про відсутність адресату за адресою, зазначеною в позовній заяві, що свідчить про належне його повідомлення, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача. Відзив на позов не подав.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначає позивач, з 23.10.2009 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який був зареєстрований 23.10.2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1789.

У шлюбі у сторін народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №2325.

Згідно позовної заяви, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30.09.2013 по справі 643/9892/13-ц шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01.08.2011 по справі № 2-4724/11, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі заяви (12.07.2011 року) до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

В подальшому позивач звернулась до виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виданого судом виконавчого листа. Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження.

Проте, як вказує позивач, з 12.07.2011 по теперішній час боржником ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини сплачуються періодично.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 12.02.2026, складеного державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Засько Тетяною Сергіївною, розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01.09.2023 складає 191 626,32 грн.

Також, за період з 01.09.2023 по 01.02.2026 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дитини складає 66 827, 20 грн.

Таким чином, станом на 01.02.2026 загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів складає 258 453, 52 грн.

Разом з цим, відповідно до розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, виготовлено позивачем, загальний розмір неустойки (пені) щодо кожного окремого платежу зі сплати аліментів за період з 01.09.2023 по 20.02.2026 (включно) складає 229 377,90 грн., та саме цю суму позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно з ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палата Верховного Суду від 03.04.2019 по справі № 333/6020/16-ц (реєстраційний номер рішення 81573936), законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладеними в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц, суди під час вирішення справ мають право самостійно перевіряти відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача зі сплати аліментів складає 258 453,52 грн.

Враховуючи, що розмір заборгованості відповідача по аліментам станом на 01.02.2026 року становить 258 453,52 грн., а сума неустойки (пені) розрахована позивачем складає 229 377,90 грн., та вона просить стягнути з відповідача саме в такому розмірі, то суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 229 377,90 грн.

Відповідачем не спростовані доводи позовної заяви, надані позивачем докази, а також розмір заборгованості, завлений стороною позивача. За таких обставин, розглядаючи справу в заочному порядку на підставі наданих позивачем доказів та стандарту доказування більшої переконливості (більшої вірогідності), суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 229 377,90 грн.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 229 377,90 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 07 липня 2026 року.

Суддя - О.О. Олійник