Вирок від 07 липня 2026 р. у справі №638/11893/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/11893/26

Провадження №1-кп/638/1789/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Шевченківський райсуд м. Харкова у складі : головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження №22026220000000878 від 15.05.2026з обвинувальним актом у відношенні :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої у м. Ізюм, Харківської області, громадянки України, українки, з середньо-спеціальною освітою, не заміжньою, не працюючої, не військовозобов`язаної, раніше не судимої, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 436-2 ч. 2 КК України, -

за участю :

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

підсудної ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

Положеннями Основного Закону України, яким є Конституція України передбачено, що Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагськими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Однак, діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент Російської Федерації (далі - рф) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади рф, всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів ЗС рф на території України.

24.02.2022 на виконання вищевказаного злочинного наказу президента рф військовослужбовці Збройних Сил рф, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№ 2102-ІХ зі змінами), у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з 05 години 30 хвилин введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

В результаті вчинення вказаних дій військовими формуваннями держави- агресора РФ, відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, в період з 01.04.2022 по 08.09.2022 було тимчасово окуповано м. Ізюм Ізюмської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області.

Разом з тим, представниками держави-агресора з метою зміни меж території та державного кордону України, реалізації власної окупаційної політики, на окупованих територіях було розпочато здійснення незаконного створення підконтрольних окупаційній владі адміністрацій, в тому числі на захопленій частині території Харківської області.

Під час тимчасової окупації представниками рф на тимчасово окупованій території Харківської області було створено (мовою оригіналу) «Временную гражданскую администрацию Харьковской области» підпорядковану, керовану та фінансовану рф, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією Харківської області.

10 червня 2022 року головою (мовою оригіналу) «Временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_7 видано наказ №9/22 від 10.06.2022, згідно якого затверджено утворення районних окупаційних адміністрацій держави-агресора на тимчасово окупованій території Харківської області, а саме: (мовою оригіналу) «Временной гражданской администрации Волчанского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Вовчанськ), (мовою оригіналу) «Временной гражданской администрации Изюмского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Ізюм), (мовою оригіналу) «Временной гражданской администрации Купянского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Куп`янськ), (мовою оригіналу) «Временной гражданской администрации Харьковского района Харьковской области» (адміністративний центр у сел. Козача Лопань).

18 липня 2022 року головою (мовою оригіналу) «Временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_7 видано наказ №УГ-35/22 від 18.07.2022 щодо перейменування назви вказаного незаконного органу в (мовою оригіналу) «Военно-гражданскую администрацию Харьковской области», згідно з п. 2 якого також перейменовано районні підрозділи вказаної окупаційної адміністрації держави-агресора на (мовою оригіналу) «Военно-гражданские администрации». Зміна назви органів здійснено з врахуванням повного правонаступництва із збереженням прийнятих ними реквізитів та організаційно-штатної структури відповідно до п. 3 вказаного наказу.

У подальшому, відповідно до п. 8 розпорядження виконувача обов`язків голови (мовою оригіналу) «Временной гражданской администрации Изюмского района Харьковской области» від 29.07.2022 №21 (мовою оригіналу) «О создании коммунальных предприятий Изюмского района Харьковской области», створено (мовою оригіналу) «Коммунальное предприятие Почта Изюма», затверджено устав підприємства, встановлено штатну чисельність працівників в кількості 104 штатних одиниць.

Основною метою діяльності вищевказаного суб`єкта господарювання є - забезпечення доставки місцевої газети (мовою оригіналу) «Изюмский телеграфы), газет (мовою оригіналу) «Харьков Z» та «Красная звезда», організація доставки повідомлень мешканців підзвітній відділенням поштового зв`язку території шляхом передачі сканованих копій листів та повідомлень через застосунок «Телеграм» та «Вайбер».

До складу комунального підприємства (мовою оригіналу) «Почта Изюма» входило шість відділень поштового зв`язку (ВПЗ Ізюм: 2, 3, 4, 5, 6, 9).

Під час тимчасової окупації м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, у період часу з 06 червня 2022 року по серпень 2022 року, більш точну кінцеву дату під час досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилось можливим, громадянка України підсудна ОСОБА_3 , працюючи листоношою у (мовою оригіналу) «Отделении почтовой связи № 5 Коммунального предприятия Почта Изюма», створеного окупаційною владою, отримала від начальника (мовою оригіналу) «Отделения почтовой связи №5 Коммунального предприятия Почта Изюма» ОСОБА_8 , значну кількість пропагандистських газет (овою оригіналу) «Харьков Z», серед яких були недатовані випуски «випуск №7 2022», «випуск №8 2022», «випуск №9 2022», «випуск №15 2022», «випуск №16 2022», «випуск №18 2022» для розповсюдження серед місцевих мешканців м. Ізюм Харківської області.

Так, у червні 2022 року у підсудної ОСОБА_3 виник кримінальний протиправний умисел, направлений на розповсюдження газет, в яких містилася інформація щодо виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, а саме: представників російських збройних сил та колаборантів.

В подальшому, підсудна ОСОБА_3 , реалізовуючи виниклий злочинний умисел, перебуваючи на території м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, у період з 06 червня 2022 року по кінець серпня 2022 року, більш точну кінцеву дату під час досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилось можливим, переслідуючи мету підтримки осіб, які здійснюють збройну агресію РФ проти України, поширила серед місцевих мешканців м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, шляхом вручення їм особисто в руки та помістивши до відповідних поштових скриньок примірники російських пропагандистських газет (мовою оригіналу) «Харьков Z» «випуск №7 2022», «випуск №8 2022», «випуск №9 2022», «випуск №15 2022», «випуск №16 2022», «випуск №18 2022» з метою ознайомлення місцевих мешканців із публікаціями, в яких містилася інформація щодо виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, а саме: представників російських збройних сил та колаборантів.

Згідно з висновком експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса» №5033 від 20.06.2025, у наданих на дослідження матеріалах (газетах (мовою оригіналу) «Харьков Z» - випуск №7, випуск №8, випуск №9, випуск №15, випуск №16 та випуск №18) міститься інформація щодо виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, а саме: представників російських збройних сил та колаборантів. Установлена інформація має публічний характер, що передбачає її розповсюдження невизначеному колу осіб.

У судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 436-2 ч. 2 КК України визнала повністю. При цьому, підсудна ОСОБА_3 показала, що дійсно, при вищевказаних обставинах, викладених в обвинувальному акті, у період з 06 червня 2022 року по кінець серпня 2022 року, під час окупації м. Ізюм збройними підрозділами ЗС РФ, якими на території м. Ізюм були створені окупаційні органи влади, вона добровільно працевлаштувалася в поштове відділення №5 окупаційної пошти м. Ізюм, в якому працювала в якості листоноші. Під час виконання своїх обов`язків, у зазначений період часу, вона розповсюджувала серед мешканців м. Ізюм примірники випусків окупаційної пропагандистської газети «Харьков Z», в яких містилася інформація щодо виправдовування, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії РФ проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також виправдання дії представників військових формувань ЗС РФ щодо вторгнення в Україну та захват її територій. Вона розуміла, що її дії є неправомірними, так як вона підтримує у такий спосіб країну-агресора та розповсюджує інформацію, яка виправдовує дії окупантів. Злочин вчинила у зв`язку з тяжким матеріальним становищем та сімейним становищем, внаслідок воєнного стану в Україні. У вчиненні вказаного злочину свою вину визнає в повному обсязі, кається у скоєному, шкодує про те, що так трапилось. Під час проведення досудового розслідування вона в повній активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, надавала правдиві та зізнавальні покази.

Оскільки підсудна ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, суд відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним в повному обсязі дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає про те, що дії підсудної ОСОБА_3 за ст. 436-2 ч. 2 КК України кваліфіковані вірно, так як вона своїми умисними діями вчинила : поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році.

При визначенні підсудній ОСОБА_3 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та характер вчиненого кримінального правопорушення-злочину, який відповідно до приписів ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу підсудної ОСОБА_3 , яка раніше кримінальних правопорушень не вчиняла та до кримінальної відповідальності не притягувалася, має постійне місце проживання, міцні сімейні та соціальні зв`язки, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працює, за місцем мешкання характеризується з позитивної сторони, на диспансерному обліку в ОНД та МПНД не перебуває.

У відповідності до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання підсудної ОСОБА_3 судом визнається щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин - тяжке матеріальне становище, внаслідок воєнного агресії росії проти Держави Україна.

Крім того, судом також враховується та обставина, що в результаті протиправних дій підсудної ОСОБА_3 наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких не настало, матеріальна шкода не заподіяна.

Протиправні діяння підсудної ОСОБА_3 були зумовлені саме вказаними обставинами та не носили систематичний характер.

Обставин, які, відповідно до приписів ст. 67 КК України, обтяжують покарання підсудної ОСОБА_3 судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначити підсудній ОСОБА_3 покарання, у межах санкцій ст. 436-2 ч. 2 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк.

Однак, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги вищезазначені обставини вчинення злочину, те що підсудна ОСОБА_3 раніше не засуджувалася та до кримінальної відповідальності не притягувалася, дані які характеризують її особу, враховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання підсудної ОСОБА_3 , а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин - тяжке матеріальне становище, внаслідок воєнного агресії росії проти Держави Україна, відсутність обставин, які обтяжують покарання підсудної ОСОБА_3 , наявність постійного місця мешкання, міцних сімейних та родинних зв`язків, перебування на утримуванні малолітньої дитини, обставин вчинення інкримінованого злочину, наслідки протиправної діяльності підсудної, ступень вини, злочинної участі та характер протиправних дій у вчиненні інкримінованого злочину, її відношення до скоєного, відсутності розміру заподіяної шкоди та тяжких наслідків, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудної ОСОБА_3 можливо без ізоляції її від суспільства, з застосування до неї приписів ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, встановленням максимального розміру іспитового строку та покладанням відповідних обов`язків, передбачених приписами ст. 76 КК України.

При призначенні покарання, у відповідності до санкції ч. 2 ст. 436-2 КК України, передбачена можливість застосування додаткового покарання у виді конфіскації належного засудженому майна.

Суд вважає за можливе у відношенні підсудної ОСОБА_3 не застосовувати додаткове покарання у виді конфіскації належного її майна, виходячи з обставин вчиненого кримінального правопорушення-злочину та його наслідків, ступеня злочинної участі у вчиненні зазначеного злочину, даних про її особу та матеріальний стан, відношення до вчиненого злочину та його наслідків.

Крім того, суд вважає, що додаткове покарання підсудній ОСОБА_3 у вигляді конфіскації майна, яке є її власністю, не підлягає застосуванню, так як відповідно до приписів ст. 77 КК України та п. 19 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 04.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», в разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, передбачене санкцією статті (санкцією частини статті) як обов`язкове, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, не застосовується, оскільки ст. 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Запобіжний захід у відношенні підсудної ОСОБА_3 , на час судового провадження, не обирався.

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 436-2 ч. 2 КК України та призначити її покарання, на підставі цього закону у виді 3 років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі приписів ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_3 звільнити від відбування вказаного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід у відношенні засудженої ОСОБА_3 , на час судового провадження, не обирався.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України, з особливостями визначеними ч. 2 ст. 394 КПК України, може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Шевченківський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Шевченківському райсуді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Вирок постановлено в нарадчої кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1