Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №373/2050/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/3589/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 373/2050/26

07 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В., розглянувши матеріали апеляційної скарги прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченка Василя Володимировича на постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, депутатки Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -

в с т а н о в и в :

Постановою Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, 23 червня 2026 року прокурор Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченко В.В. подав до суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просив постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15.06.2026 у справі № 373/2050/26 відносно ОСОБА_1 скасувати, прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та накласти на неї стягнення у межах санкції вказаної статті.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.

Положеннями ч. 2 ст. 7, ч. 3 ст. 8 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 287 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Спеціальною нормою, якою встановлений такий порядок, а саме, ч. 2 ст. 294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Як передбачено ч. 1 ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Положення ч. 5 ст. 7, ч. 1 ст. 287 КУпАП кореспондують з положеннями Закону України «Про прокуратуру», згідно з якими однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що прокурор вправі оскаржувати лише ті постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, які стосуються застосування заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Що стосується посилання апелянта на положення ст.250 КУпАП, як на правову підставу звернення прокурора з апеляційною скаргою на постанову стосовно ОСОБА_1 , то апеляційний суд звертає увагу на таке.

Оскаржуваною постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, санкція ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачає тільки штраф, як захід адміністративного стягнення.

Таким чином, заходи примусового характеру, пов`язані з обмеженням особистої свободи громадянина, за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП не передбачені та застосовані не були.

При цьому ухвалою Конституційного Суду України № 49-у/2015 від 08 грудня 2015 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.250 КУпАП у взаємозв`язку з положеннями ч.5 ст.7, ч.1 ст.287, ч.2 ст.294 КУпАП та встановлено, що питання оскарження прокурором постанов суду у справах про адміністративне правопорушення регулюється різними положеннями КУпАП, які не узгоджуються між собою. Усунення таких неузгодженостей, може бути вирішене лише у законодавчому порядку.

Разом з тим, виходячи з принципу верховенства права, враховуючи існуючу неузгодженість діючого законодавства, суди при розгляді справ повинні керуватися положеннями ст. 129 Конституції України, якою визначені основні засади судочинства, оскільки норми Конституції - є нормами прямої дії, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи (Рішення ЄСПЛ «Щокін проти України»), а в апеляційній скарзі прокурора йдеться про погіршення становища особи, тому право прокурора оскаржувати в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративне правопорушення, не може бути розтлумачено розширено і не може охоплювати випадки не передбачені законом.

Щодо посилання прокурора в апеляційній скарзі на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2015 року № 9-749/0/4-15, в якому наведено рекомендації щодо застосування норм КУпАП, які в свою чергу регулюють право прокурора на оскарження постанов, прийнятих у справах про адміністративні правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки цей лист не є джерелом права та має лише рекомендаційний характер, а тому не є обов`язковим для виконання.

За таких обставин, вказана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, оскільки прокурор Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області не є особою, яка відповідно до положень ст.ст. 287, 294 КУпАП має право подати апеляційну скаргу на постанови судді у справі про адміністративні правопорушення (ч. 1 ст. 172-7 КУпАП), якщо це не стосується застосування заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченка Василя Володимировича на постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: