Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №379/1526/25 — Київський апеляційний суд

справа № 379/1526/25 головуючий у суді І інстанції Зінкіна В.І.

провадження № 22-ц/824/8940/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадженняцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Горбуненком Володимиром Сергійовичем на рішення Таращанського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до Таращанського районного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості за договорами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.09.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено договори № 3675849, № 103798445, а 26.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір № 77714516.

За умовами договору № 3675849 від 30.09.2021 року сума кредиту становить 5 000,00 грн; проценти за користування кредитом 1875,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

За умовами договору № 103798445 від 30.09.2021 року сума кредиту становить 5 100,00 грн; проценти за користування кредитом 1912,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

За умовами договору № 77714516 від 26.09.2021 року сума позики становить 12 512,00 грн; процентна ставка (базова фіксована) становить 1,60 відсотків, яка нараховується за кожен день користування позикою. Відповідно до договорів про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договорами № 3675849, № 77714516, № 103798445.

Загальний розмір заборгованості за договором № 3675849 від 30.09.2021 року станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 32875,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 27375,00 грн; заборгованість за комісіями - 500,00 грн.

Загальний розмір заборгованості за договором № 103798445 від 30.09.2021 року станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 32512,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5100,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 26902,50 грн; заборгованість за комісіями - 510,00 грн.

Загальний розмір заборгованості за договором № 77714516 від 26.09.2021 року станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 26715,05 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 12512,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14201,00 грн; нараховані 3% річних - 2,05 грн.

Оскільки відповідач всупереч умовам договорів не виконував свої зобов`язання з повернення кредитних коштів, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь відповідну заборгованість на загальну суму 92 102,55 грн та понесені судові витрати у справі у розмірі 2 422,40 грн. (судовий збір), 25 000,00 грн (витрати на професійну правничу допомогу).

У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що відповідач дійсно належним чином договірні зобов`язання за договорами не виконував, в зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Відповідач з 15.07.2020 року прийнятий на військову службу за контрактом, проходить службу у в/ч НОМЕР_1 , а також є учасником бойових дій. Отже, на момент укладення кредитних договорів 26 та 30 вересня 2021 року та упродовж всього строку кредитування, по цей час відповідач був і є військовослужбовцем. В Україні на момент укладення договорів дія особливий період і нині триває воєнний стан. Наведені обставини свідчать про те, що на спірні відносини щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, вважає, що включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованим на підставі ч. 1 ст. 1054 ЦК України, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Враховуючи те, що договорами про споживчий кредит № 3675849, № 103798445 від 30.09.2021 встановлено комісію за надання кредиту, вважає, що положення даних договорів щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту, є нікчемною. У зв`язку з чим, просить суд задовольнити позовні вимоги частково, в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 3675849 від 30.09.2021 за основною сумою боргу у розмірі 5 000,00 грн, за кредитним договором № 103798445 від 30.09.2021 за основною сумою боргу у розмірі 5 100,00 грн та за кредитним договором № 777145116 від 26.09.2021 за основною сумою боргу у розмірі 12 512,00 грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості за нарахованими процентами та комісією в розмірі 69 490,55 просить відмовити, адже вони не підлягають нарахування щодо військовослужбовців під час дії особливого періоду.

Представником позивача подано відповідь на відзив у якому він зазначає, що ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право позивача, як кредитодавця, на встановлення комісії за надання кредиту за кредитним договором. Комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті кредитного договору, який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за кредитним договором. Таким чином, вважає, що спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої комісії. Крім того, звертає увагу суду, що з наданих відповідачем документів вбачається, що він проходить військову службу за контрактом з 15.07.2020 року, проте посвідчення УБД датується 11.07.2024 року, інших документів, за якими можливо визначити коли особа була УБД, немає. На момент укладення кредитного договору відповідач не набув статусу військовослужбовця як УБД, а також не був мобілізований, отже на нього не розповсюджувалися пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, всі нарахування здійснені кредитором до 23.02.2022 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення, оголошення воєнного стану та набуття відповідачем статусу військовослужбовця. Відповідач не повідомляв ні первісних кредиторів, ні позивача про набуття ним статусу військовослужбовця. Позивач дізнався про дану обставину лише під час розгляду даної справи з наданих відповідачем документів. Період нарахування відсотків за кредитними договорами з 01.10.2021 року по 23.02.2022 року, з 26.09.2021 року по 23.02.2022 року. Дата проходження військової служби з 11.07.2024 року став УБД. В зв`язку з чим, вважає, що проценти нараховано без порушення ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Нарахування було здійснено до набуття відповідачем статусу військовослужбовця та не здійснювалося у період проходження ним військової служби. На підстав викладеного, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Таращанського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитними договорами № 3675849 від 30.09.2021, № 103798445 від 30.09.2021, № 77714516 від 26.09.2021 у розмірі 91 092,55 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 06 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горбуненко В.С. через систему ЄСІТС «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій посилається на те, що рішення Таращанського районного суду Київської області від 30 січня 2026 року по справі №379/1526/25 є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, при однобічному врахуванні висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, що призвело до порушення судом першої інстанції норм ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.

Апелянт вважає, що задоволення позовних вимог судом першої інстанції по нарахуванню відсотків є неправомірними, оскільки їх здійснено з порушенням вимог ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Із довідки форми-5 вбачається, що відповідач з 15 липня 2020 року прийнятий на військову службу за контрактом. З 15 липня 2020 року проходить службу у в/ч НОМЕР_1 . Тобто, на початок введення воєнного стану в Україні відповідач проходив військову службу за контрактом. Відповідач є учасником бойових дій, згідно посвідчення серія НОМЕР_2 від 11.07.2024 року.

Отже, на момент укладення кредитних договорів 26 та 30 вересня 2021 року та упродовж усього строку кредитування і по цей час відповідач був і є військовослужбовцем та брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відтак, апелянт вважає, що судом не було взято до уваги, що військовослужбовець, як на час нарахування процентів так і на теперішній час, бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримав поранення та є учасником бойових дій.

Поряд з цим, апелянт вказує, що визнає позовні вимоги в частині заборгованості за кредитним договором № 3675849 від 30.09.2021 року за основною сумою боргу у розмірі 5 000,00 грн., за кредитним договором № 103798445 від 30.09.2021 року за основною сумою боргу у розмірі 5 100,00 грн та за кредитним договором № 77714516 від 26.09.2021 року за основною сумою боргу у розмірі 12 512,00 грн.

Враховуючи зазначені доводи апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 30.01.2026 року по справі №379/1526/25 - частково та ухвалити нове рішення за яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3675849 від 30.09.2021 року за основною сумою боргу у розмірі 5 000,00 грн., за кредитним договором № 103798445 від 30.09.2021 року за основною сумою боргу у розмірі 5 100,00 грн та за кредитним договором № 77714516 від 26.09.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Горбуненком Володимиром Сергійовичем на рішення Таращанського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження була направлена сторонам через систему ЄСІТС «Електронний Суд», яку було отримано 09 квітня 2026 року, що підтверджується Звітом про доставку вхідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

07 квітня 2026 року директором «ТОВ «Коллект Центр» - Марією Ткаченко подано відзив на апеляційну скаргу.

Так, заперечуючи доводи апеляційної скарги та підтримавши висновки суду першої інстанції позивач вказує, що у апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що відповідач має право на пільгу, передбачену ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України АДРЕСА_1 з 15.07.2020 по теперішній час, згідно з Довідкою від 23.09.2025 № 96.

На підтвердження вищезазначеного, представником відповідача подано копію Довідки від 23.09.2025 № 96 та копію посвідчення серії НОМЕР_2 .

Однак, позивач не вважає надані відповідачем докази такими, що підтверджують наявність у нього права на застосування пільги, передбаченої ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки Національний банк України своїм листом №14-0005/45819 від 14.06.2024 року надав роз`яснення Асоціації українських банків, відповідно до якого вищевказана пільга зазначеним категоріям військовослужбовців надається на весь час їх призову (проходження військової служби), а також їх дружинам (чоловікам), на підставі наступного переліку документів: посвідчення офіцера і генерала або військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу (в залежності від військового звання військовослужбовця); довідки за визначеною формою 5 у додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року №40; витягу (завіреної копії) із наказу по особовому складу про призначення на посаду; для дружин (чоловіків) військовослужбовця, додається також свідоцтво про шлюб.

Також, Національний банк України своїм листом №14-0005/45819 від 14.06.2024 року надав роз`яснення стосовно надання пільги військовослужбовцям (а також їх дружинам (чоловікам)), які перебувають на інших видах військової служби. Відповідна пільга таким військовослужбовцям надається лише за період проходження служби за призовом або їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період.

У свою чергу, пунктом 12 Указу Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 «Про затвердження Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» передбачено, що встановлення, зміна абоприпинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі ід граничній вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Позивач стверджує, що у даному випадку, хоча відповідач і проходить військову службу з 15.07.2020, повний пакет документів, необхідних для підтвердження його безпосередньої участі у зазначених заходах не подано.

Відсутність таких документів унеможливлює застосування передбачених законом пільг за кредитними договорами. Сама по собі наявність статусу військовослужбовця не є достатньою підставою для застосування ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вказаною нормою передбачено спеціальні умови її застосування (зокрема, щодо категорії військовослужбовців та/або участі у відповідних заходах і перебування у районах та у період їх здійснення). Надані відповідачем копії документів не підтверджують належним та допустимим чином наявність усіх передбачених законом умов для застосування пільги саме у спірних правовідносинах та саме щодо заявленої до стягнення суми.

Також, позивач звертає увагу, що проценти нараховувались до 23.02.2022.

Відтак, позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Крім цього, наполягав на вирішення питання щодо витрат на правову допомогу у судді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн. докази яких долучить в межах строку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 травня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи та відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Так, судом першої інстанції встановлено, що кредитні договори № 3675849, № 103798445 від 30.09.2021 року, договір позики № 77714516 від 26.09.2021 року між кредиторами та відповідачем підписано останнім одноразовими ідентифікаторами, які було надіслано на номер телефону відповідача, вказаний при реєстрації.

У договорах зазначені всі необхідні дані про особу відповідача необхідні для його ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону позичальника, адреса електронної пошти.

Відповідач через особистий кабінет на вебсайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, підтвердив умови таких, після чого позикодавець надіслав йому за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону (зазначений при реєстрації) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитні договори, договір позики не були би укладений, а тому ці правочини відповідно до Закону № 675-VIII вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Також відповідачем не надано належних доказів укладення договорів від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження №61-6066св23).

Суд першої інстанції дійшов висновків, що у даній справі позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитодавцями з відповідачем кредитних договорів, договору позики, надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

У свою чергу відповідач визнав факт отримання кредитних коштів, а також факт неналежного виконання зобов`язань перед банком.

Також, суд першої інстанції вважав, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» доведено набуття права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем № 3675849 від 30.09.2021 року, № 103798445 від 30.09.2021 року, та за договором позики, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем № 77714516 від 26.09.2021 року.

Щодо розміру заборгованості, суд першої інстанції зазначив, що згідно з розрахунком заборгованості, загальний розмір заборгованості за договором № 3675849 від 30.09.2021 становить 32 875,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 27375,00 грн; заборгованість за комісіями - 500,00 грн. Період нарахування відсотків - з 30.09.2021 по 23.02.2022 (а.с.43-44, 61, 64 т.1).

Згідно з розрахунком заборгованості, загальний розмір заборгованості за договором № 103798445 від 30.09.2021 року становить 32 512,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5100,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 26902,50 грн; заборгованість за комісіями - 510,00 грн. Період нарахування відсотків - з 30.09.2021 по 23.02.2022 (а.с.18-19, 60, 63 т.1).

Згідно з розрахунком заборгованості, загальний розмір заборгованості за договором № 77714516 від 26.09.2021 становить 26 715,05 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 12512,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14201,00 грн; нараховані 3% річних - 2,05 грн. Період нарахування відсотків - з 26.09.2021 року по 23.02.2022 року (а.с.57-58, 62, 65 т.1).

Разом з тим, у відзиві зазначено, що відповідач з 15 липня 2020 року є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі за контрактом. На підтвердження вказаних обставин надано суду копію довідки № 96 від 23.09.2025 року (а.с.5 т.2), копію військового квитка № НОМЕР_3 від 29.05.2024 року (а.с.6 т.1), копію посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_4 від 11.07.2024 (а.с.7 т.2).

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 3675849 від 30.09.2021 року за основною сумою боргу у розмірі 5 000,00 грн, за кредитним договором № 103798445 від 30.09.2021 за основною сумою боргу у розмірі 5 100,00 грн та за кредитним договором № 777145116 від 26.09.2021 за основною сумою боргу у розмірі 12 512,00 грн. У задоволенні вимог про стягнення суми заборгованості за нарахованими процентами та комісією в загальному розмірі 69 490,55 просив відмовити, адже вони не підлягають нарахування щодо військовослужбовців під час дії особливого періоду військового стану.

Крім того, протокольною ухвалою суду від 05.11.2025 року задоволено клопотання представника відповідача про долучення доказів, до матеріалів справи долучено копію довідки військової частини НОМЕР_5 від 15.02.2024 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Згідно довідки, 30.01.2024 року старший сержант за контрактом ОСОБА_1 , отримав цефалічний синдром за обставин - при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини.

Суд першої інстанції проаналізувавши положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чинний на момент укладення кредитних договір та на момент вирішення спору зробив висновок, що пільги стосовно звільнення від нарахування процентів за користування кредитом мають не всі військовослужбовці, а лише ті, які підпадають під визначені у законі категорії. Категоріями військовослужбовців, які мають пільги щодо звільнення від нарахування процентів за користування кредитом, є: 1) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; 2) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 3) інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 вказаного Закону.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

З наданих суду документів вбачається, що відповідач проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 15.07.2020 року, а 30.01.2024 року отримав цефалічний синдром за обставин - при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі БТГр 15п НГУ поблизу населеного пункту Терни Донецької області під час артилерійського обстрілу отримав поранення.

Проте, проценти нараховувалися за період з 30.09.2021 по 23.02.2022, з 26.09.2021 по 23.02.2022. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження участі відповідача у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у Донецькій та Луганській областях ) у період, за який нараховані проценти.

При цьому, суд першої інстанції щодо комісії за надання кредиту, передбаченої в договорах № 3675849 від 30.09.2021, № 103798445 від 30.09.2021 дійшов висновку, що у договорах не зазначено які саме послуги, пов`язані з обслуговуванням чи наданням кредиту, виконує позивач за сплачену позичальником комісію. Іншими словами незрозуміло, за що саме позичальник має сплатити комісію за надання йому кредитних коштів, адже відповідних дій на користь позичальника кредитор, отримавши комісію, вчиняти не зобов`язаний.

На підставі викладеного, суд висновував про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1010,00 грн заборгованості за комісіями.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з підстав зазначених више.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла наступних висновків.

Так, оскільки стороною відповідача підтверджує укладення кредитних договорів та визнано позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 3675849 від 30.09.2021 року за основною сумою боргу у розмірі 5 000,00 грн., за кредитним договором № 103798445 від 30.09.2021 року за основною сумою боргу у розмірі 5 100,00 грн та за кредитним договором № 77714516 від 26.09.2021 року за основною сумою боргу у розмірі 12 512,00 грн., колегія суддів погоджується в цій частині з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для їх задоволення.

Що ж до доводів апелянта у частині стягнення заборгованості за відсотками апеляційний суд враховує наступне.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній станом на дату укладення Договорів, встановлено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Отже, на час укладення спірного договору вказана пільга не поширювалася автоматично на всіх без винятку військовослужбовців, а закон пов`язував її застосування з конкретним правовим статусом особи та умовами проходження служби.

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Такий підхід також відображений у практиці Верховного Суду.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Аналіз п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідачем на підтвердження наявності у нього пільг у відповідності до зазначеного Закону надано суду першої інстанції довідку від 23 вересня 2025 року у якій зазначено, що сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 15.07.2020 року по теперішній час. Також стороною відповідача долучено копію посвідчення серії НОМЕР_6 про те, що відповідач перебуває на військовій службі в Національній гвардії України та копію посвідчення серії НОМЕР_2 , які видані у 2024 році.

Крім того, стороною відповідача долучено копію довідки військової частини НОМЕР_5 від 15.02.2024 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Згідно довідки, 30.01.2024 року старший сержант за контрактом ОСОБА_1 , отримав цефалічний синдром за обставин - при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини.

Так, апеляційний суд враховує, що правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.01.2023 у справі № 642/548/21, підлягають застосуванню з урахуванням фактичних обставин конкретної справи та належності доказів, поданих на підтвердження права відповідача на пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи долучені докази, колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатній обсяг документів для підтвердження статусу військовослужбовця.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на момент укладення кредитних договорів, а саме 26 вересня 2021 та 30 вересня 2021 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитними договорами підлягають оцінці судом з урахуванням редакції пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинної саме на дату укладення договорів.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що для відмови у стягненні процентів за користування кредитом необхідним є встановлення не лише факту проходження відповідачем військової служби у спірний період, але й наявності підстав для застосування пільги саме в розумінні редакції пункту 15 статті 14 Закону, чинної станом на 26 вересня 2021 року та 30 вересня 2021 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, автоматично поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме він звільнений від нарахування і сплати процентів за договорами споживчого кредиту, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц, від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, від 11.12.2019 у справі № 521/7927/16-ц та від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі N 642/548/21.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за кредитними договорами у загальному розмірі 68 488,50 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, підпадає під дію п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та звільняється від сплати процентів в особливий період.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкових висновків в частині стягнення відсотків з відповідача посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження участі відповідача у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у Донецькій та Луганській областях ) у період, за який нараховані проценти, з підстав зазначених вище.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв`язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення визначив загальну суму заборгованості, з метою уникнення ускладнень при виконанні судового рішення, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову лише в частині стягнення основної заборгованості (тіла кредиту) з відповідача за основними зобов`язаннями.

Рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії не переглядалося, оскільки не було предметом оскарження.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню (24,55%) слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 594, 69 грн.

Крім того, оскільки суд першої інстанції при стягнення витрат на правову допомогу виходив з пропорційності задоволених вимог, то в даному випадку є необхідність у здійсненні перерахунку суми витрат на правничу допомогу заявлену позивачем у суді першої інстанції.

Так, стороною позивача заявлялась сума у розмірі 25 000,00 грн., однак за результатом розгляду у апеляційній інстанції позовні вимоги задоволено частково (24,55 %), а тому у відповідності до пропорційно задоволеним вимогам стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» підлягають витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 6 137,50 грн. (25 000,00*24,55%).

Також, оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Коллект центр» підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 3 633,60 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Горбуненком Володимиром Сергійовичем на рішення Таращанського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року - задовольнити.

Рішення Таращанського районного суду міста Києва від 30 січня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 4427692) заборгованість тілом кредиту за кредитними договорами № 3675849 від 30.09.2021 - 5000,00 грн, № 103798445 від 30.09.2021 - 5100,00 грн, № 77714516 від 26.09.2021 - 12 512,00 грн, що у загальному розмірі складає 22 612 (двадцять дві тисячі шістсот дванадцять) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог у оскаржуваній частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 4427692) судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 594 (п`ятсот дев`яносто чотири) грн 69 коп. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 6 137 (шість тисяч сто тридцять сім) грн. 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_7 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова