Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №756/8503/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 756/8503/26 Апеляційне провадження № 33/824/3486/2026Головуючий у суді першої інстанції - Родіонов С.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2026 ОСОБА_1 визнано винною за ст. 124 КУпАП та призначено їй стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з постановою суду, 09.06.2026 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Конюшко Д.Б., оскаржила її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу до суду першої інстанції через систему «Електронний суд», в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що зі схеми ДТП не вбачається, що був встановлений будь-який дорожній знак або дорожня розмітка, що б підтверджувало б факт перебування ОСОБА_1 на другорядній дорозі.

Вказує, що дії ОСОБА_3 перебували у причинно-наслідковому зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, оскільки останній рухався з явним перевищенням швидкості, здійснив незрозумілий маневр у бік зустрічної смуги, внаслідок чого зачепив бампер автомобіля Renault Master.

Зазначає про те, що характер локалізації пошкоджень та механізм їх утворення свідчить про те, що ОСОБА_3 міг змінювати траєкторію свого руху.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки у судове засідання апеляційний суд у встановленому законодавством порядку не сповістили.

З огляду на викладене, судом визнано за можливе розглянути справу за участі захисника та у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпілого, які належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи (ч. 7 ст. 294 КУпАП).

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Cудом першої інстанції було встановлено, що 30.04.2026 о 16:19 год. ОСОБА_1 у м. Києві по вул. Дніпроводській, 7, в порушення вимог п. 16.11. Правил дорожнього руху України, керуючи транспортним засобом «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_2 , при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надала переваги в русі транспортному засобу «Mitsubishi L200» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Встановивши, що дії ОСОБА_1 містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;

г) під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;

ґ) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або уповноваженим підрозділам Національної поліції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху;

є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.

Згідно пункту 16.11. ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Як убачається із схеми місця ДТП, транспортний засіб «Renault Master» під керуванням ОСОБА_1 рухався другорядною дорогою, у той час як транспортний засіб «Mitsubishi L200» під керуванням ОСОБА_3 , рухався головною дорогою.

За таких обставин, у відповідності до п. 16.11. ПДР України, ОСОБА_1 повинна була стежити за дорожньою обстановкою, рухаючись другорядною дорогою, а при виїзді на головну дорогу надати дорогу транспортному засобу «Mitsubishi L200» під керуванням ОСОБА_3 , оскільки він рухався по головній дорозі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що зі схеми ДТП не вбачається, що на місці зіткнення транспортних засобів був встановлений будь-який дорожній знак або дорожня розмітка, що б підтверджувало б факт перебування ОСОБА_1 на другорядній дорозі, апеляційним судом відхиляються як безпідставні, оскільки за відсутності будь-яких дорожніх знаків та відповідної дорожньої розмітки, водій, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху та наявності знаків пріоритету (п. 16.11. ПДР України).

У цій справі, ОСОБА_1 не заперечувала, що рухалась другорядною дорогою, про що безпосередньо зазначила у своїх письмових поясненнях (а.с. 4).

Доводи сторони захисту про порушення ОСОБА_3 ПДР України не можуть бути предметом розгляду в даному провадженні, оскільки наявність або відсутність в діях водія ОСОБА_3 порушень ПДР України, не спростовує наявність вини ОСОБА_1 у порушенні нею пункту 16.11. ПДР України.

Посилання в апеляційній скарзі на характер та локалізацію пошкоджень транспортних засобів суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки будь-які належні, достатні та допустимі докази, які б містили інформацію про характер та локалізацію пошкоджень обох транспортних засобів в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині постанови, та зводяться лише до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, які узгоджуються з вимогами закону і з якими у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних і допустимих доказах, що узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують факт недотримання ОСОБА_1 вимог пункту 16.11. ПДР України, і ці порушення знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням вищенаведеної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

За вказаних обставин, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для висновку про незаконність постанови суду першої інстанції та, як наслідок, задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем - залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Максим Оніщук