Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №127/9908/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/9908/26

Провадження № 33/801/715/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Малика Олександра Володимировича

на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

Встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 620985 від 22 березня 2026 року, водій ОСОБА_1 22 березня 2026 року о 00 год 23 хв у м. Вінниці по вул. Замостянська (50-річчя Перемоги), 31, керував транспортним засобом, а саме електросамокатом «VEVI», без д.н.з, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в категоричній формі усвідомлюючи усі наслідки, що зафіксовано на портативні відео-реєстратори №468808, №472792, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2026 року визнано ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Малик О. В. просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 265 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено марку та модель електросамоката, його технічні характеристики та потужність, що, на думку скаржника, унеможливлює встановлення наявності в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наголошує на тому, що електросамоката «Vevi» не існує, лише є назва компанії «Vevi», а тому не можливо встановити, що пристрій, яким керував ОСОБА_1 можна віднести до категорії транспортних засобів. Вказує, що VEVI - це компанія, яка надає послуги з прокату самокатів, а не сама марка самоката.

Також матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що саме ОСОБА_1 керував електросамокатом.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до повторення наведених аргументів, висловлення незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, посилань на неповноту та вибірковість їх дослідження, а також на ігнорування практики ЄСПЛ.

У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Малик О. В підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити із підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620985 від 22 березня 2026 року, складеного у м. Вінниці по вул. Замостянська (50-річчя Перемоги), 31, 22 березня 2026 року о 00.23 год, у м. Вінниці по вул. Замостянська (50-річчя Перемоги), 31, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом «VEVI», без д.н.з., з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в категоричній формі, усвідомлюючи усі наслідки, що зафіксовано на портативні відео-реєстратори № 468808, № 472792, чим порушив п. 2.5 ПДР України у зв`язку з чим складений цей протокол (а. с. 2).

До протоколу доданий рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПТ сержанта поліції Арсена Ясінського від 22 березня 2026 року, з якого слідує, що під час несення служби в складі наряду «Юнкер-108» спільно із нарядом «Тайфун-1020» було зупинено транспортний засіб електросамокат «Vevi», без д.з.н., під керуванням водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом в комендантську годину. В ході спілкування у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився в категоричній формі. Вказані події були зафіксовані за допомогою технічних засобів відеозапису, а саме: портативних відеореєстраторів № 468808 та № 472792. За результатами події відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол серії ЕПР1 №620985 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Після отримання копії адміністративного протоколу ОСОБА_1 залишив місце події та пішов у невідомому напрямку (а. с. 5).

Крім того, до матеріалів справи долучено:

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» від 22 березня 2026 року слідує, що 22 березня 2026 року о 00.55 год в ОСОБА_1 виявленні ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення мови (а. с. 4);

- відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, які брали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620985 від 22 березня 2026 року та з яких вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку (а. с. 6).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція).

Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6).

Згідно пункту 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився на вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан такого сп`яніння, що зафіксовано на відеозапис.

Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.

За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Як убачається з долучених до матеріалів справи відеозаписів, під час спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції останній не заперечував факту керування електросамокатом. Зокрема, він неодноразово зазначав: «я їхав на самокаті» та повідомляв, що «їде додому». Під час спілкування з працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. При цьому факт вживання алкогольних напоїв він не визнав, однак стверджував, що електросамокат не є транспортним засобом, посилаючись на відсутність закону, який би визнавав його таким.

У зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння. Однак останній відмовився від проходження відповідного огляду, очевидно не бажаючи продовжувати взаємодію з працівниками поліції.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо заперечення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 є необґрунтованими та підлягають відхиленню, оскільки його поведінка на місці зупинки, зокрема визнання факту керування та надання пояснень щодо маршруту руху, у сукупності з іншими доказами беззаперечно підтверджує обставини керування ним транспортним засобом.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 620985 від 22 березня 2026 року, правопорушення вчинено о 00 год. 23 хв.

Загальновідомим є факт запровадження на території Вінницької області комендантської години відповідно до положень правового режиму воєнного стану. Рішення про її введення прийнято наказом Вінницької обласної військової адміністрації № 1 від 24 лютого 2022 року. Комендантська година на час вчинення правопорушення діяла з 00 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв.

Отже, на момент зупинки транспортного засобу о 00 год. 23 хв. ОСОБА_1 не перебував за місцем свого проживання, а здійснював керування транспортним засобом за адресою, зазначеною у протоколі.

При цьому процесуальна поведінка ОСОБА_1 , який повністю визнав факт керування транспортним засобом і пояснив маршрут та мету свого руху, разом із обставиною зупинки транспортного засобу на проїжджій частині під час комендантської години, беззаперечно підтверджує факт керування транспортним засобом.

У постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій зобов`язаний пройти в установленому порядку медичний огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції – на вимогу поліцейського.

Апеляційний суд підкреслює, що мотиви відмови правопорушника від проходження огляду не мають правового значення, оскільки визначальним є виконання встановленого законом обов`язку щодо виконання законної вимоги поліцейського. Такий підхід узгоджується з принципом справедливого балансу між правами особи та публічними інтересами, зокрема із завданням поліції забезпечувати громадську безпеку.

За таких обставин факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , котрий керував транспортним засобом електросамокатом марки «VEVI», з ознаками алкогольного сп`яніння, є встановленим та підтвердженим матеріалами справи у сукупності.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей про марку, модель та технічні характеристики електросамоката «VEVI» унеможливлює перевірку його технічних параметрів, визначення типу двигуна та способу приведення його в рух, а отже, встановлення належності такого засобу до транспортних засобів у розумінні пункту 1.10 ПДР України, у зв`язку з чим, на його думку, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими та спростовуються такими обставинами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами), при розгляді адміністративних справ, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Механічний транспортний засіб – транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» не є тотожними: у широкому розумінні термін «транспортний засіб» охоплює, зокрема, і електросамокати, тоді як «механічний транспортний засіб» є вужчим поняттям.

Відповідно до п. 2.13 ПДР України (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1105 від 11 листопада 2020 року), мопеди, моторолери, скутери та інші транспортні засоби віднесено до певних категорій. Зокрема, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, що мають двигун з робочим об`ємом до 50 см? або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Суб`єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, є водії транспортних засобів та судноводії.

Отже, виходячи з положень п. 2.9.А та п. 2.5 ПДР, заборона керування у стані алкогольного сп`яніння поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, у тому числі й на водіїв електросмокатів, незалежно від потужності їхнього двигуна.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на положення Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів». У вказаному Законі визначено, що:

- електричний колісний транспортний засіб – це дво- чи більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічну можливість заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб – колісний транспортний засіб з двома, трьома або чотирма колесами, який оснащений виключно електричними тяговими двигунами, має акумуляторну батарею, здатну заряджатися від зовнішнього джерела електроенергії, максимальну конструктивну швидкість не більше 50 км/год та споряджену масу до 600 кг.

Таким чином, електроскутери, електросамокати, гідроскутери та інші подібні пристрої законодавчо віднесені до транспортних засобів. Вони поділяються на дві основні категорії:

- легкі персональні колісні транспортні засоби – з електродвигуном потужністю до 1000 Вт та максимальною швидкістю до 25 км/год;

- низькошвидкісні електричні транспортні засоби – з максимальною швидкістю до 50 км/год та масою до 600 кг.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 та п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди та інші місця, призначені для пересування людей і перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, особи, які рухаються у кріслах колісних, а також погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Перебуваючи на проїзній частині, особа є учасником дорожнього руху і, відповідно до пп. 1.3–1.5 ПДР, зобов`язана дотримуватись установлених правил, враховувати, що інші учасники також їх виконують, та не створювати своїми діями чи бездіяльністю небезпеку або перешкоди для руху, загрози життю чи здоров`ю громадян або матеріальних збитків.

Пунктом 5 ч. ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Отже, електричний самокат марки «VEVI» відноситься до виду мопедів, оскільки є двоколісним низькошвидкісним електричним транспортним засобом, який призначений для перевезення людей, з електродвигуном потужністю до 4 кВт та який використовувався ОСОБА_1 , як транспортний засіб у розумінні Закону України «Про дорожній рух», а відтак є транспортним засобом і у розумінні ст. 130 КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі на процесуальні порушення, допущені поліцейськими та на недоліки протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційним судом відхиляються як несуттєві, оскільки вони жодним чином не спростовують факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння та свідоме ігнорування ним обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до процесуальних зауважень щодо порядку дослідження судом доказів, фактично виражають суб`єктивну незгоду захисника з висновками суду, мають характер нічим не підтверджених припущень та спрямовані не на встановлення об`єктивних обставин справи, а на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують. Під час перегляду справи в межах доводів апеляційної скарги не встановлено обставин за яких такі доводи заслуговують на увагу та могли би вплинути на законність постанови суду першої інстанції, а також не встановлено і поза межами доводів апеляційної скарги неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Малика Олександра Володимировича, залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська