Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №757/46097/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/7408/2026

справа №757/46097/25-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Соколова О.М., дата складення повного рішення не зазначена,

у справі за заявою Головного управління ДПС у Запорізькій області про розкриття Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» інформації, яка містить банківську таємницю, щодо фізичної особи ОСОБА_1 , -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У вересні 2025 року ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось до суду із заявою про розкриття інформації, що містить банківську таємницю.

В обґрунтування поданої заяви вказує, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 30 вересня 2024 року отримано відомості від державного реєстратора про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 11.18 розділу XI Порядку №1588 підставою для зняття з обліку є такі відомості, однак після припинення діяльності особа продовжує обліковуватись як платник податків. Аналогічно, згідно пункту 8 розділу IV Порядку №1162 зняття з обліку платника єдиного внеску здійснюється після проведення перевірки, остаточного розрахунку та закриття інтегрованих карток.

На підставі пунктів 20.1.4, 75.1, 78.1.7 ПК України наказом ГУ ДПС від 30 січня 2025 року №180-п призначено документальну позапланову виїзну перевірку у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності. Відповідно до підпункту 78.1.7 ПК України вказана перевірка є обов`язковою у разі припинення діяльності ФОП.

Разом з тим, у період з 30 січня 2025 року по 05 лютого 2025 року встановити місцезнаходження платника за податковою адресою не вдалося, що підтверджується складеними актами про відсутність. На підставі підпункту 1.4.5 наказу ДПС №470 складено акт від 05 лютого 2025 року №315 про неможливість проведення перевірки.

З метою встановлення місцезнаходження особи та отримання інформації ГУ ДПС зверталося до органів Національної поліції, АТ КБ «ПриватБанк» та Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, однак отримало відмови або інформацію про відсутність даних щодо місця проживання платника. При цьому, платник, всупереч підпункту 16.1.11 ПК України, не повідомив про зміну місця проживання.

У зв`язку із неможливістю проведення перевірки та отримання необхідної інформації, виникла необхідність звернення до суду для отримання дозволу на розкриття банківської таємниці щодо рахунку НОМЕР_1 , відкритого 22 листопада 2023 року, з метою встановлення обсягів та руху коштів за період до припинення діяльності (30 вересня 2024 року).

Мотивуючи наведеним, просить зобов`язати Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 313399, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д) надати до Головного управління ДПС у Запорізькій області інформацію в паперовому або електронному вигляді про обсяг та рух коштів по рахунку ПП ФО ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 (дата відкриття 22 листопада 2023 року), за період з 22 листопада 2023 року по 30 вересня 2024 року, в розрізі контрагентів з наданням дати проведення операцій, суми платежів, призначення платежів, найменування, кодів ЄДРПОУ.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Відмовивши у задоволенні заяви, суд першої інстанції вказав, що заява представника ГУ ДПС у Запорізькій області не містить належного обґрунтування необхідності розкриття інформації, що становить банківську таємницю, не підтверджена належними та допустимими доказами, а також подана з порушенням вимог статей 81, 348 ЦПК України.

Також судом зазначено, що заявником не доведено дотримання вимог статей 78 та 42 ПК України, зокрема, відсутні будь-які докази вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Суд зробив висновок, що відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення платника, визначення меж розкриття запитуваної інформації, її мети та зв`язку із предметом перевірки свідчить про безпідставність такого звернення.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Головним управління ДПС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин у справі.

Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо ненадання заявником доказів вручення копії наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 30 січня 2025 року № 180-п ПП-ФО ОСОБА_1 та нібито порушення статей 78 та 42 ПК України.

Звертає увагу, що згідно пунктів 78.4 та 42.5 ПК України передбачено два способи вручення наказу: поштою або особисто. З матеріалів справи убачається, що співробітниками ГУ ДПС здійснено виходи за податковою адресою платника, складено акти про його відсутність, а копія акта направлена поштою (№6910400080206), що підтверджує дотримання вимог закону.

Щодо висновків суду про відсутність доказів порушення податкового законодавства платником вказує, що підставою для проведення перевірки є не лише порушення, а й державна реєстрація припинення підприємницької діяльності платником (пункт 78.1.7 статті 78 ПК України, Порядок №1588, Порядок №1162), що забезпечує проведення остаточних розрахунків із бюджетом та зняття платника з обліку.

Вказує, що неподання декларації та необхідність перевірки є підставою для ініціювання перевірки та розкриття банківської інформації. Через відсутність платника за податковою адресою надіслано численні запити до поліції та органів реєстрації, проте інформація про місце проживання не надана, а запити до банку щодо рахунків також залишилися без відповіді. Наведені обставини свідчать, що заявником вжито всіх передбачених законом заходів.

Таким чином, скаржник уважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, що підтверджують дотримання процедур ПК України при направленні наказу та обґрунтованість розкриття банківської таємниці, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що 30 січня 2025 року Головним управління ДПС у Запорізькій області на підставі на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, підпункту 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами), пункту 2 частини 1 статті 13, пункту 923 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 30 січня 2025 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 31 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахуванню, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 10).

Матеріали справи містять копії направлень на перевірку від 30 січня 2025 року №256 та №259.

Відповідно до даних актів від 30 січня 2025 року №242/08-01-24-08/ НОМЕР_2 , від 31 січня 2025 року №263/08-01-24/08/3699700112, від 03 лютого 2025 року №271/08-01-24-08/ НОМЕР_2 , від 04 лютого 2025 року №301/08-01-24-08/ НОМЕР_2 , від 05 лютого 2025 року №313/08-01-24-08/ НОМЕР_2 , від 05 лютого 2025 року №315/08-01-24-08/ НОМЕР_2 убачається, що ППФО ОСОБА_1 за податковою адресою відсутній, у зв`язку з чим вручити копію наказу від 30 січня 2025 року №180-п та ознайомлення з направленнями на перевірку від 30 січня 2025 року №256, 259 неможливо (а.с. 11 зворот - 14).

У зв`язку із відсутністю ППФО ОСОБА_1 за податковою адресою та неможливістю вручення ППФО ОСОБА_1 копії наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 30 січня 2025 року №180-п, Головне управління ДПС у Запорізькій області ДПС України звернулось до Головного управління національної поліції у Запорізькій області із запитом на встановлення місцезнаходження платника податків за податковою адресою ППФО ОСОБА_1 . Згідно отриманої відповіді, заявнику повідомлено, що до компетенції поліції не входить перевірка місць фактичного здійснення діяльності фізичними особами - підприємцями (а.с. 14 зворот - 15).

Із даних запиту №10769/6/08-0124-08-03 від 05 березня 2025 року убачається, що ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось до Харківського головного регіональне управління АТ КБ "ПриватБанк" із запитом, у якому просило надати інформацію про суми отриманих/витрачених платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 коштів по розрахунковому рахунку НОМЕР_1 за період з дати відкриття відповідного розрахункового рахунку по дату припинення підприємницької діяльності 30 вересня 2024 року ППФО ОСОБА_1 (а.с. 16-17).

У відповідь на вказаний запит АТ КБ "ПриватБанк" надало відповідь №20.1.0.0.0/7-250605/47466 від 05 червня 2025 року, відповідно до якої запитувана інформація не входить до переліку інформації, яка надається банками центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Повідомлено, що інформація може бути розкрита лише на підставі рішення суду або з дозволу клієнта.

28 березня 2025 року ГУ ДПС у Запорізькій області ДПС України звернулось до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради із запитом щодо місця проживання та інших персональних даних ОСОБА_1 (а.с. 21).

З даних відповіді Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 01 квітня 2025 року №06.4-02/02/1072 убачається, що інформація щодо адреси реєстрації місця проживання ОСОБА_1 відсутня (а.с. 21 зворот).

17 липня 2025 року ГУ ДПС у Запорізькій області ДПС України звернулось до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради із запитом щодо місця проживання та інших персональних даних ОСОБА_1 (а.с. 22).

З даних відповіді Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 22 липня 2025 року №06.4-02/02/2191 убачається, що інформація щодо адреси реєстрації місця проживання ОСОБА_1 відсутня (а.с. 22 зворот).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

За змістом статті 348 ЦПК України у заяві про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або зазначенням прав та інтересів, які порушено.

Згідно частини 2 статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно частини 1 статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Згідно частини 3 статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

Статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачаються випадки розкриття банком інформації щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками. Зокрема, така інформація розкривається банком центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику або за рішенням суду.

З аналізу зазначеної норми закону вбачається, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.

Згідно підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до 78.1. 7 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов`язковим у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Відповідно до статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Апеляційний суд зазначає, що само по собі неподання в установлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. В цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №761/43384/16-ц.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції в частині повідомлення платника податків про проведення документальної позапланової перевірки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Як убачається із наданих доказів, заявником здійснювалися виходи за податковою адресою платника податків, за результатами яких складено відповідні акти про відсутність останнього. Водночас сам по собі факт складання таких актів не є належним підтвердженням виконання вимог пунктів 42.2, 42.4 статті 42 Податкового кодексу України щодо належного вручення платнику податків копії наказу про проведення перевірки.

Посилання скаржника на факт невстановлення місцезнаходження платника податків відхиляються апеляційним судом, оскільки цитованим вище пунктом 42.5 статті 45 ПК України унормовано передбачено порядок направлення та вручення наказу про проведення перевірки, у тому числі у зв`язку із незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків. Проте матеріали справи не містять доказів направлення або вручення платнику податків копії наказу від 30 січня 2025 року №180-п рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи іншим способом, визначеним податковим законодавством.

Доводи апеляційної скарги про те, що неможливість вручення платнику податків копії наказу про проведення перевірки обумовлена його відсутністю за податковою адресою та, відповідно, може свідчити про порушення вимог податкового законодавства, також не заслуговують на увагу.

Положеннями статті 42 Податкового кодексу України передбачено альтернативні способи вручення документів платнику податків, зокрема особисто або шляхом направлення рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення. Водночас така альтернативність способів вручення не означає, що у разі неможливості реалізації одного із них контролюючий орган звільняється від обов`язку забезпечити належне застосування іншого способу, передбаченого законом.

Як убачається з матеріалів справи, заявником зафіксовано відсутність платника податків за податковою адресою, що об`єктивно унеможливлювало особисте вручення відповідних документів. Однак належних та допустимих доказів направлення саме копії наказу про проведення перевірки від 30 січня 2025 року №180-п рекомендованим листом із повідомленням про вручення, як того вимагають положення пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, матеріали справи не містять.

Саме по собі направлення інших документів чи складення актів про відсутність платника податків не може вважатися належним виконанням обов`язку щодо повідомлення платника податків про проведення перевірки у спосіб, визначений законом.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не доведено дотримання встановленої законом процедури повідомлення платника податків, що є необхідною передумовою правомірності проведення документальної позапланової перевірки.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що підставою для проведення перевірки є сам факт припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України обставина припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є підставою для призначення документальної позапланової перевірки. Разом з тим, сама наявність підстав для призначення перевірки не звільняє контролюючий орган від обов`язку дотримання встановленої законом процедури її проведення, зокрема щодо належного повідомлення платника податків та вручення відповідних документів.

Посилання скаржника на вжиття заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків, направлення запитів до органів поліції, органів реєстрації та банківських установ саме по собі не свідчить про наявність правових підстав для розкриття банківської таємниці.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що розкриття банківської таємниці є винятковим заходом втручання у сферу охоронюваних законом прав особи, який може бути застосований лише за умови належного обґрунтування його необхідності та доведення неможливості досягнення мети іншим способом.

У поданій заяві та матеріалах справи заявником не доведено, що отримання інформації про рух коштів по рахунку є єдиним можливим та необхідним засобом для досягнення цілей податкового контролю, а також не обґрунтовано зв`язок запитуваної інформації із конкретними обставинами, які підлягають встановленню під час перевірки.

Крім того, заявником не конкретизовано межі необхідного втручання, зокрема не наведено належного обґрунтування необхідності отримання повної інформації про всі операції за рахунком у розрізі контрагентів, що свідчить про надмірність заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що неподання декларації та необхідність проведення перевірки є достатніми підставами для розкриття банківської таємниці, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки самі по собі такі обставини не свідчать про наявність підстав для застосування судом виключного заходу у вигляді надання дозволу на розкриття банківської таємниці без дотримання встановленої процедури.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

Т.О. Невідома